Рішення № 86569483, 19.12.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року Справа № 915/2133/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “СТЕМАКС” (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, 38, адреса для листування: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19 літера А, код ЄДРПОУ 40212649),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ІВЕКО-БУД” (54028, м. Миколаїв, вул. Херсонське шосе, 96/1, код ЄДРПОУ 39295837)

про: стягнення заборгованості,

за участі представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: Кецкало Р.Р. , згідно довіреності,

в с т а н о в и в:

15.10.2019 на адресу суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “СТЕМАКС” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ІВЕКО-БУД” про стягнення заборгованості за договором поставки №488/06-2018-М від 21.06.2018 в сумі 55900,37 грн, з яких: сума основного боргу в розмірі 46726,54 грн, сума пені в розмірі 8158,62 грн, сума 3% річних в розмірі 696,00 грн, сума інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 319,21 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в порушення приписів чинного законодавства та умов договору поставки відповідач не розрахувався своєчасно та в повному обсязі за переданий товар. У зв`язку з неналежним виконанням умов договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних, пеню та суму інфляційного збільшення заборгованості.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2019, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/2133/19 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 21.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 18.11.2019 з повідомленням сторін, визначено відповідачу 5-денний строк від дня отримання даної ухвали для подання до суду заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

У зв`язку з відрядженням головуючого судді у справі судове засідання, призначене на 18.11.2019, не відбулось.

Ухвалою суду від 15.11.2019 повідомлено учасників справи про призначення розгляду справи на 04.12.2019 о 10:15 год.

Ухвалою суду від 04.12.2019, яку занесено до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено на 19.12.2019, про що повідомлено сторін ухвалою суду від 05.12.2019.

Відповідач не скористався правом на подання письмового відзиву на позовну заяву.

У судовому засіданні 19.12.2019 представник відповідача позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Позивач явку повноважного представника у судове засідання 19.12.2019 не забезпечив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

На підставі ч. 4 ст. 240 ГПК України, судом підписано вступну та резолютивну частини судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов`язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов`язаний збирати докази (ч.3 ст.2, ч.3 ст.13, ч.1 ст.14 ГПК України).

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням тих чи інших процесуальних дій.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

21.06.2018 між Приватним підприємством “СМК ДІРЕКТ СІСТЕМ” (далі – постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ІВЕКО-БУД” (далі – покупець, відповідач) було укладено договір поставки №488/06-2018-М) (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався передати (поставити) у зумовлені сторонами строки у власність покупця товар, а покупець прийняти та оплатити товар в термін та на умовах, передбачених даним Договором (п.1.1.).

Відповідно до п. 3.5 Договору, оплата товару за даним Договором здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 100% вартості товару, вказаної у відповідному рахунку-фактурі, на поточний банківський рахунок постачальника, в строк не пізніше 21 календарного дня від дати, вказаної у відповідній видатковій накладній.

Моментом оплати товару за даним Договором вважається зарахування коштів на поточний банківський рахунок постачальника (п. 3.6.).

Відповідно до п. 9.1. даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним Договором.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1005367420 державним реєстратором 17.05.2019 здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи позивача, а саме: зміни повного найменування, зміни скороченого найменування, інших змін.

На виконання умов Договору позивач у січні-лютому 2019 року здійснив поставку товару відповідача на загальну суму 46726,54 грн, що підтверджується видатковими накладними:

- № 1113 від 21.01.2019 року на суму 2 755,33 грн;

- № 1423 від 22.01.2019 року на суму 989,55 грн;

- № 1996 від 25.01.2019 року на суму 772,34 грн;

- №2251 від 28.01.2019 року на суму 13 881,42 грн;

- № 2484 від 29.01.2019 року на суму 6 171,48 грн;

- № 3412 від 01.02.2019 року на суму 519,33 грн;

- № 4709 від 07.02.2019 року на суму 47,70 грн;

- № 5310 від 08.02.2019 року на суму 14 970,79 грн;

- № 5196 від 08.02.2019 року на суму 4 462,74 грн;

- № 6176 від 13.02.2019 року на суму 2 155,86 гр.

В порушення взятих на себе зобов`язань, відповідач свого зобов`язання за Договором належним чином не виконав, за отриманий товар не розрахувався.

Позивачем було направлено відповідачеві претензію (вих. № 80 від 03.04.2019) з вимогою погасити заборгованість за Договором в добровільному порядку.

Відповідачем претензію отримано 12.04.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення 54028 06066356, проте відповіді не надав, свої зобов`язання за Договором не виконав, розрахунки не провів.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 46726,54 грн., яка між іншим підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2019-13.03.2019, який підписано обома сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

У відповідності до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підставами виникнення господарських зобов`язань, згідно статті 174 Господарського кодексу України, зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як зазначено в статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач належним чином зобов`язання за спірним договором не виконав, вартість отриманого товару своєчасно не оплатив.

Отже, позовні вимоги, в частині стягнення 46726,54 грн основного боргу, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно вимог позивача про стягнення пені в розмірі 8158,62 грн суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.8.3. Договору, у разі порушення строків оплати (п.3.5. даного Договору) покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення оплати до моменту зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно наведеного в позовній заяві розрахунку (а.с.5) позивачем нараховано пеню за кожною видатковою накладною по закінченні 21 календарного дня від дати вказаної у видатковій накладній в межах строку, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення, що в загальному розмірі становить 8158,62 грн.

За розрахунком суду, сума пені складає 8158,26 грн та підлягає стягненню з відповідача, в решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

На підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 696,00 грн та суму інфляційного збільшення заборгованості в сумі 319,21 грн.

Судом перевірено розрахунки позивача щодо нарахування 3% річних та втрат від інфляції та встановлено їх правильність.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч.1 та п.1 ч.3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать й витрати на професійну правничу допомогу.

Судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.2 ч.1 ст.129 ГПК України).

Відповідно до положень п.3 ч.4 ст.129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІВЕКО-БУД” (54028, м. Миколаїв, вул. Херсонське шосе, 96/1, код ЄДРПОУ 39295837) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СТЕМАКС” (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, 38, адреса для листування: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19 літера А, код ЄДРПОУ 40212649) борг у сумі 55900,01 грн, з яких: 46726,54 грн – основний борг, 8158,26 грн - пеня, 696,00 грн -3% річних, 319,21 грн інфляційного збільшення заборгованості, а також судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1920,99 грн.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

6. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “СТЕМАКС” (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, 38, адреса для листування: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19 літера А, код ЄДРПОУ 40212649),

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “ІВЕКО-БУД” (54028, м. Миколаїв, вул. Херсонське шосе, 96/1, код ЄДРПОУ 39295837).

Повний текст судового рішення складено і підписано 24.12.2019.

Суддя В.О. Ржепецький