Рішення № 86569450, 17.12.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року Справа № 915/1982/19

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: фізичної особи-підприємця Омельчука Валентина Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),

поштова адреса: АДРЕСА_2 ,

до відповідача: державного підприємства "Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (54034, м. Миколаїв, пр. Миру, 34, код ЄДРПОУ 19286878),

про: зобов`язання виконати умови договору,

за участі представників учасників справи:

від позивача: Приземний С.С., згідно ордеру

від відповідача: не з`явився

в с т а н о в и в:

11.09.2018 року позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою від 11.09.2019 року про зобов`язання відповідача виконати умови Договору №21417 від 29.10.2018 року на розробку земельно-кадастрових робіт та надання послуг, а саме: виготовити та передати ФОП Омельчуку Валентину Миколайовичу готову технічну документацію та результати проектних робіт.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2019 року, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1982/19 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 16.09.2019 позовну заяву залишено без руху з підстав недотримання позивачем приписів п. 1 ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст. 172 ГПК України, а саме: відсутні належні докази на підтвердження надіслання відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів. Також, судом було звернуто увагу позивача на те, що матеріали позовної заяви не містять доказів на підтвердження укладення договору для забезпечення господарської діяльності. Додані позивачем до позовної заяви договір №21417 від 29.10.2018 та додатки до нього не містять підпису позивача.

Зазначеною ухвалою позивачеві встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

19.09.2019 року на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 24.09.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/1982/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 21.10.2019 року, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 21.10.2019 року, яку занесено до протоколу судового засідання, підготовче засідання у справі відкладено на 25.11.2019 року.

Ухвалою суду від 25.11.2019 року, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 17.12.2019 року.

Представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином ухвалою суду від 26.11.2019 року. Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

17.12.2019 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

29.10.2018 року між громадянином України Омельчуком Валентином Миколайовичем (замовник, позивач) та державним підприємством "Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (виконавець, відповідач) укладено договір №21417 від 29.10.2018 року на розробку земельно-кадастрових робіт та надання послуг (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язується виконати з дотриманням вимог законодавства роботи: Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину України Омельчуку Валентину Миколайовичу , на якій розташовані будівлі і споруди громадської забудови орієнтовною площею 0,34 га в м. Очаків , вул. Будівельників, 7/ 5 на території Очаківської міської ради Очаківського району Миколаївської області (далі - проект), а замовник прийняти та оплатити виконані роботи (а.с. 23-24).

Відповідно до п. 1.2 Договору технічні, економічні та інші вимоги до проекту викладені у технічному завданні на виконання робіт.

Відповідно до п. 2.1 Договору загальна вартість робіт за цим договором становить 4800,00 грн. з ПДВ. І визначається кошторисом та протоколом погодження ціни на виконання робіт, що є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору замовник виконує 100% попередню оплату.

Відповідно до п. 3.1 Договору замовник зобов`язаний: сплатити виконавцеві встановлену ціну згідно розділу 2 даного Договору; надати виконавцеві вихідні дані, необхідні характеристики щодо об`єкта, визначеного в п. 1.1 цього Договору, у строк не пізніше 5 календарних днів після набуття чинності Договору; відшкодувати виконавцеві додаткові витрати, пов`язані із зміною вихідних даних для проведення проектних робіт внаслідок обставин, що не залежать від виконавця.

Відповідно до п. 3.2 Договору виконавець зобов`язаний: виконувати роботу відповідно до вихідних даних для проведення проектування згідно Договору; передати замовникові готову технічну документацію та результати проектних робіт.

Пунктом 4.1 Договору визначено порядок приймання і здачі робіт та термін виконання робіт: початок з моменту підписання договору, здійснення попередньої оплати в розмірі 100% та надання замовником виконавцю необхідного пакету документів, з переліком яких замовник ознайомлений до підписання Договору. Закінчення через 3 місяці шляхом підписання акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.2 Договору при несвоєчасному наданні замовником вихідних даних, необхідних виконавцю для виконання робіт, строк виконання робіт переноситься на термін затримки вихідних даних.

Відповідно до п. 4.3 Договору термін виконання Договору може бути продовжено у разі обставин, які не залежать від виконавця (прийняття рішення органами місцевого самоврядування або РДА, погодження зі службами, перевірки обмінного файлу та ін.)

Відповідно до п. 4.6 Договору при завершенні робіт/етапу робіт виконавець надає замовникові акти здачі-прийняття виконаних робіт/етапу робіт з розробки проектної документації.

Відповідно до п. 7.1 Договору Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами передбачених ним зобов`язань.

Сторонами складено і підписано: кошторис №1 на виконання робіт (надання послуг), відповідно до якого вартість проекту становить 4800,00 грн. з ПДВ (а.с. 25); календарний план виконання робіт, відповідно до якого початок виконання робіт - з моменту підписання Договору та оплати, закінчення виконання робіт - протягом 3-х місяців після підписання Договору, надання замовником виконавцю необхідного пакету документів та здійснення 100% попередньої оплати (а.с. 26); протокол погодження договірної ціни на виконання робіт, відповідно до якого сторонами досягнуто згоди про розмір договірної ціни на виконання робіт у сумі 4800,00 грн. з ПДВ (а.с. 27).

23.11.2018 року позивачем здійснено переказ грошових коштів у сумі 4800,00 грн. на рахунок виконавця, зазначений у Договорі, що підтверджується заявою на переказ готівки №26 (а.с. 16).

Державне підприємство "Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" листом №01-13/108 від 26.02.2019 року (а.с. 10), адресованим фізичній особі-підприємцю Омельчуку Валентину Миколайовичу, щодо заяви останнього від 26.10.2018 року про укладення договору згідно ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України на виконання робіт по складанню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв`язку зі зміною цільового призначення орієнтовною площею 0,34 га в межах м. Очаків по вул. Будівельників, 7/5, на якій розташовано майно, що належить ФОП Омельчуку Валентину Миколайовичу на праві власності повідомило, що Очаківський міський голова на запит інституту надав копію листа-відповіді на звернення ФОП Омельчука В.М. від 05.10.2018 року №448/3704-4.1, копію витягу з протоколу засідання постійної депутатської комісії з питань охорони навколишнього середовища та регулювання земельних відносин від 28.09.2018 року та копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового повідомлення, згідно якого ФОП Омельчук В.М. особисто підписався 12.10.2019 року про отримання листа міського голови, де йдеться про відмову депутатської комісії виносити звернення ФОП Омельчука В.М. на чергову сесію міської ради по причині відсутності належним чином обгрунтування щодо зміни цільового призначення, зменшення площі та відсутності дозвільних документів на збудовану будівлю, яка збудована з порушенням обмеження у використанні земельної ділянки. Оскільки ФОП Омельчук В.М. при зверненні до інституту про укладання договору на виконання робіт у порядку частини 3 ст. 123 ЗК України зазначені вище обставини не повідомив, інститутом прийнято рішення призупинити виконання робіт по договору №21417 в зв`язку з відсутністю підстав згідно вимог ч. 3 ст. 123 ЗК України на його укладання та підстав на виконання робіт. У зв`язку з чим Державне підприємство "Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" пропонує ФОП Омельчуку В.М. повернути кошти по виконавчому кошторису з урахуванням фактичних понесених затрат за виконані роботи.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача зобов`язати відповідача виконати умови Договору №21417 від 29.10.2018 року на розробку земельно-кадастрових робіт та надання послуг, а саме: виготовити та передати ФОП Омельчуку Валентину Миколайовичу готову технічну документацію та результати проектних робіт.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 11, 15, 16, 525, 526, 611, 626, 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2018 року у справі №905/1926/16 (провадження № 12-187гс18) зазначила наступне.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакцій, чинній на момент звернення позивача до суду, є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб. Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відтак підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

Вищий господарський суд України у постанові від 19.02.2009 року у справі №6/286 зазначив наступне.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

По суті, предмет позову у вигляді зобов`язання виконати зобов`язання носить декларативний характер, оскільки в разі винесення рішення про таке, останнє не буде виконане шляхом державно-примусової діяльності, яка (діяльність) не може відбутись шляхом зобов`язання особи виконати такі дії, які неможливо присудити виконати в натурі.

Заявлені позивачем у цій справі вимоги не приводять до поновлення порушеного права позивача та, у разі їх задоволення, не можуть бути виконані у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Абзацом другим частини другої статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом (крім зазначених в абзаці першому цієї частини), що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Частиною другою статті 5 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Верховним Судом України свого часу неодноразово викладався правовий висновок (у справах №№ 6-20цс11, 6-32цс13, 6-55цс15, № 914/1128/16) щодо можливості захисту порушеного цивільного права чи інтересу і в спосіб, не передбачений законом, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Право позивача, про захист якого йдеться в позові підлягає відновленню у способи, визначені ЦК України або договором. Зокрема, відповідно до ст.ст. 611, 906 ЦК України у випадку порушення стороною договору про надання послуг його положень, настають правові наслідки у вигляді припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Ці способи захисту є належними та ефективними в розумінні положень ст. 5 ГПК України, а отже підстав відступати від них в цьому спорі немає.

Враховуючи викладене, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір при відмові в позові покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

3. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач: фізична особа-підприємець Омельчук Валентин Миколайович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),

поштова адреса: АДРЕСА_2 ,

відповідач: державне підприємство "Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (54034, м. Миколаїв, пр. Миру, 34, код ЄДРПОУ 19286878).

Повний текст рішення складено і підписано 24.12.2019.

Суддя В.О. Ржепецький