Рішення № 86569391, 16.12.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2019 справа № 914/376/16

За позовом: Приватного підприємства “Юридична компанія “Егіда-Львів”, м. Львів,

до відповідача: Львівського міського комунального підприємства “Львівводоканал”,

м. Львів

про: визнання недійсним договору № 306537 від 15.11.2006 року в частині, визнання недійсним договору № 306537 від 23.07.2014 року в частині, визнання недійсним договору № 306537 від 12.03.2015 року в частині.

Суддя Синчук М.М.

за участю секретаря судового засідання Полянський А.П.

Представники учасників справи:

позивача: Думич Н.Б.-представник;

відповідача: Коваль Р.П.- представник.

Представникам сторін, що з`явились в судове засідання, роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 46 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу “Акорд”.

На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/376/16 за позовом Приватного підприємства “Юридична компанія “Егіда-Львів” до Львівського міського комунального підприємства “Львівводоканал” про визнання недійсним договору № 306537 від 15.11.2006 року в частині, визнання недійсним договору № 306537 від 23.07.2014 року в частині, визнання недійсним договору № 306537 від 12.03.2015 року в частині.

Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Ухвалою суду від 01.06.2016 р. зупинено провадження у справі №914/376/16 до набрання законної сили судовим рішенням по адміністративній справі № 461/3479/16-а.

В зв`язку з досягненням суддею Пазичевим В.М. шістдесяти п`яти років та припиненням повноважень судді, з метою необхідності визначення судді для розгляду справи, відповідно до положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 914/376/16.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2019 року, суддею по справі обрано головуючого суддю Синчука М.М.

Ухвалою суду від 12.09.2019р. провадження у справі поновлено. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 07.10.2019р.

Ухвалою суду від 07.10.2019р. розгляд справи по суті у судовому засіданні відкладено на 16.10.19 р.

В судовому засіданні 16.10.2019р. оголошено перерву до 21.10.19 р.

Ухвалою суду від 21.10.2019р. суд постановив перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №914/376/16 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 04.11.19 р.

У судовому засіданні 04.11.2019р. оголошено перерву до 18.11.2019р.

Ухвалою суду від 18.11.2019р. розгляд справи у судовому засіданні відкладено на 09.12.19 р.

Ухвалою суду від 09.12.2019р. закрито підготовче провадження у справі №914/376/16, розгляд справи по суті призначено на 16.12.2019 р.

В судове засідання 16.12.2019р. представник позивача з`явився. Позовні вимоги підтримав.

В судове засідання 16.12.2019р. представник відповідача з`явився. Проти задоволення позовних вимог заперечив. Через канцелярію суду 16.12.2019р. представником відповідача подано викладений у письмовову вигляді виступ у судових дебатах.

Зміст та підстави вимог позивача.

Позивач просить суд визнати недійсним договір №306537 від 15 листопада 2006 року в частині: пп. 2.2.1 щодо обов`язку абонента отримати Дозвіл на скид стічних вод; п.4.4 (третє речення) щодо сплати в п`ятикратному розмірі всього об`єму стоків, який при відсутності дозволу на скид забруднювальних речовин чи закінченні строку його дії вважається понадлімітним; визнати недійсним договір №306537 від 23 липня 2014 року в частині: щодо обов`язку абонента отримати Дозвіл на скид стічних вод; п.5.4 (третє речення) щодо сплати в п`ятикратному розмірі всього об`єму стоків, який при відсутності дозволу на скид забруднювальних речовин чи закінченні строку його дії вважається понадлімітним; визнати недійсним договір №306537 від 12 березня 2015 року в частині: пп. 2.2.1 щодо обов`язку абонента отримати Дозвіл на скид стічних вод; п.4.4 (третє речення) щодо сплати в п`ятикратному розмірі всього об`єму стоків, який при відсутності дозволу на скид забруднювальних речовин чи закінченні строку його дії вважається понадлімітним.

Підстава виникнення позовних вимог є спільною для трьох об`єднаних позовних вимог, а саме: порушення при укладенні трьох договорів в сфері водовідведення одних і тих же вимог законодавства, зокрема, Закону України « Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.

Зміст та підстави заперечень відповідача.

Відповідач заперечив у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що Позивач не надав доказів, що укладення оскаржуваних господарських договорів відбувалось з порушенням вимог чинного законодавства щодо укладення договорів. Позивач не ініціював переддоговірних спорів, вільно погоджуючись з умовами оскаржуваних договорів, які виконував і виконує. Позивач звернувся до суду з даним позовом лише з метою уникнення відповідальності за порушення Договору №306537 від 15.11.2006р.,котрий втратив чинність на момент пред`явлення позову та Договору №306537 в редакції від 23.07.2014 р. з значним перевищенням строків позовної давності.

Оспорювані позивачем умови договору є правомірними та такими, що відповідають положенням Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова, затверджених Рішенням Виконкому Львівської міської ради від 18.09.2002 р.№292.

Дозвіл на скид не є документом дозвільного характеру у значенні, яке вживається у законі та не є об`єктом, на який документ дозвільного характеру передбачено видавати.

Крім того, у спірних правовідносинах Позивач є споживачем послуг, а не суб`єктом, який здійснює господарську діяльність з водовідведення, а виробником відповідних послуг є Водоканал, що здійснює право на ведення господарської діяльності з водовідведення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

Між Львівським міським комунальним підприємством "Львівводоканал" та Приватним підприємством "ЮК "Егіда-Львів" (абонент) 15.11.2006, 23.07.2014 та 12.03.2015 укладено договори за № 306537 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі (надалі – договори), відповідно до умов яких, ЛМКП "Львівводоканал" зобов`язався забезпечувати абонента питною водою та прийманні стічних вод, а ПП "ЮК "Егіда-Львів" користуватися послугами: здійснювати забір води з водопроводу, скидати стічні води у каналізацію і сплачувати вартість наданих послуг на умовах, які визначені договором та чинним законодавством України, зокрема, Законом України "Про питну воду і питне водопостачання", "Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України" (надалі – Правила користування), "Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення" (надалі – Правила експлуатації), "Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації міст і селищ України", "Правилами приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова" (надалі – Правила приймання).

Пунктом 2.1.1 договору № 306537 від 15.11.2006 встановлено обов`язок ЛМКП "Львівводоканал" згідно з технічними умовами на водовідведення, виданими абоненту ЛМКП "Львівводоканалом" забезпечити в розмірі лімітів приймання стічних вод, у яких не перевищено допустимі концентрації забруднювальних речовин в об`ємі: 64483 (шістдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят три) куб.м./міс., дощових (талих) стічних вод – 284 (двісті вісімдесят чотири) куб.м./міс.

Відповідно до п. 2.1.1 договору №306537 від 23.07.2014 ЛМКП "Львівводоканал" зобов`язався відповідно до технічних умов, виданих ЛМКП "Львівводоканалом", приєднати абонента, до міської мережі водопроводу та каналізації та забезпечити в розмірі лімітів, зокрема, постачання питної води, яка відповідає чинному стандарту (ДСанПіН 2.2.4-400-10) або дозволу Держстандарту України та Міністерства охорони здоров`я України на відхилення від стандарту в об`ємі: 300 (триста) куб.м./міс., приймання стічних вод, у яких не перевищено допустимі концентрації забруднювальних речовин в об`ємі: 64783 (шістдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят три) куб.м./міс., дощових (талих) стічних вод – 198 (сто дев`яносто вісім) куб.м./міс.

Відповідно до п. 2.1.1 договору № 306537 від 12.03.2015 ЛМКП "Львівводоканал" зобов`язався відповідно до технічних умов, виданих ЛМКП "Львівводоканалом", приєднати абонента, до міської мережі водопроводу та каналізації та забезпечити в розмірі лімітів, зокрема, постачання питної води, яка відповідає чинному стандарту (ДСанПіН 2.2.4-400-10) або дозволу Держстандарту України та Міністерства охорони здоров`я України на відхилення від стандарту в об`ємі: 89 (вісімдесят дев`ять) куб.м./міс., приймання стічних вод, у яких не перевищено допустимі концентрації забруднювальних речовин в об`ємі: 89 (вісімдесят дев`ять) куб.м./міс., дощових (талих) стічних вод – 13 (тринадцять) куб.м./міс.

Відповідно до укладених Договорів №306537, позивач здійснював скид стічних вод у каналізацію і сплачував відповідачу відповідно до умов зазначених договорів плату за надані послуги з водовідведення.

Відповідно до п.2.2.1 Договору №306537 від 15.11.2006 року, абонент зобов`язується отримати у Львівводоканалі технічні умови (в разі їх відсутності ) на приєднання абонента до каналізаційної мережі, погодити паспорт водного господарства (в разі його відсутності) протягом одного місяця з моменту укладення договору і у встановленому порядку отримати Дозвіл на скид стічних вод, погодивши проект ліміту на скид забруднювальних речовин.

Умовами п.4.4 Договору №306537 від 15.11.2006р. передбачено відповідальність за здійснення скиду стічних вод без дозволу на скид у формі здійснення платив п`ятикратному розмірі. При відсутності дозволу на скид забруднювальних речовин чи закінченні строку його дії весь об`єм стоків вважається понадлімітним і сплачується в п`ятикратному розмірі.

Аналогічні умови щодо обов`язку позивача як абонента отримати дозвіл на скид стічних вод та відповідальності у виді сплати в п`ятикратному розмірі при відсутності дозволу на скид забруднювальних речовин чи закінченні терміну його дії передбачено і в п.п.2.2.1, 5.4 (третє речення) договорів №306537 від 23.07.2014 року та від 12.03.2015 року.

Умовами п.5.4 Договорів №306537 від 23.07.2014 року та від 12.03.2015 року, при відсутності дозволу на скид забруднювальних речовин чи закінченні строку його дії весь об`єм стоків вважається понадлімітним і сплачується в п`ятикратному розмірі.

Відповідно до абз. 1 п.2.2 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду України від 19 лютого 2002 року №37 Водоканали зобов`язані забезпечити приймання, відведення і очистку стічних вод у межах розрахункових проектних показників очисних споруд даного населеного пункту згідно з вимогами Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами у разі відповідності якості і режиму скиду стічних вод Підприємства умовам укладеного договору та місцевим Правилам приймання та за умови відсутності заборгованості за послуги водовідведення.

Відповідно до п.6.1 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду України від 19 лютого 2002 року №37 приймання стічних вод Підприємств у систему каналізації здійснюється за договорами.

Відповідно до п.3.1.1 Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова, затверджених Рішенням Виконкому Львівської міської ради від 18.09.2002 р. №292 Водоканал зобов`язаний при укладенні договорів з Підприємствами зобов`язати кожне Підприємство отримати Дозвіл на скид для встановлення кількісних та якісних умов приймання стічних воді вимог до додержання певного режиму скидання стічних вод.

Відповідно до п.3.1.2. Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова, затверджених Рішенням Виконкому Львівської міської ради від 18.09.2002 р. №292 Водоканал забезпечує приймання відведення і очищення стічних вод Підприємства лише у разі відповідності якості і режиму скиду стічних вод умовам Дозволу на скид.

Крім того, з п.4 ч.1 ст. 23 ЗУ „Про питну воду та питне водопостачання" вбачається що підприємства питного водопостачання мають право видавати дозволи і технічні умови на підключення споживачів до систем централізованого питного водопостачання. Аналогічне право Водоканалів зазначено у п.6 ч.1 ст. 22 ЗУ „Про житлово комунальні послуги”.

Відповідно до ст. 1 Закону Про дозвільну систему, документ дозвільного характеру -дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Провадження у справі № 914/376/16 було зупинено ухвалою суду від 01.06.2016р. до вирішення Галицьким районним судом м. Львова адміністративної справи № 461/3479/16-а, оскільки позовні вимоги ПП «Юридична компанія «Егіда-Львів» про визнання договорів № 306537 від 15.11.2006 року, 23.07.2014 року, 12.03.2015 року недійсними в частині умов, що передбачають обов`язок позивача як абонента ЛМКП «Львівводоканал» отримувати дозволи на скид стічних вод та відповідальність за здійснення скиду стічних вод без такого дозволу на скид обґрунтовуються невідповідністю Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова (Місцеві правила) вимогам ч. 1 ст. 4 Закону України «Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності», ст. 1 Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності», а такі Місцеві правила в частині законності положень щодо обов`язку абонентів отримувати дозволи на скид стічних вод та відповідальності абонентів за здійснення скиду стічних вод без таких дозволів було предметом розгляду в адміністративній справі № 461/3479/16-а.

Постановою від 31 липня 2019 року у справі №461/3479/16-а Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу, Позивача підтвердивши пропущення ним термінів позовної давності на оскарження Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова, при цьому зазначено, що саме дата укладення Договору №306537 від 15.11.2006р. є початком перебігу позовної давності щодо звернення до суду з вимогою захисту відповідного права. При цьому колегія суддів ВСУ вважає необґрунтованими посилання Позивача на те, що про порушення своїх прав Позивач дізнався тільки після отримання 27 листопада 2015 року копії рішення Господарського суду Львівської області від 27 жовтня 2015 року у справі №914/3315/15. ВСУ наголосив на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2016 р. у справі №914/3315/12, рішення Господарського суду Львівської області від 27.10.2015 у справі № 914/3315/15 позов Львівського міського комунального підприємства (надалі ЛМКП) "Львівводоканал" задоволено. З Приватного підприємства "Юридична компанія "Егіда-Львів" (надалі ПП "ЮК "Егіда-Львів") на користь позивача стягнуто 271727,88 грн. боргу за скид стічних вод в міську каналізацію м. Львова без дозволу та 5094,90 грн. судового збору. З ПП "ЮК "Егіда-Львів" в дохід фонду охорони навколишнього природного середовища м. Львова стягнуто 67931,91 грн. за скид стічних вод в міську каналізацію м. Львова без дозволу. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2016 рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів відповідно є визнання незаконним рішення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, в тому числі іншими способами, передбаченими законом.

Згідно з ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі визнання правочину недійсним.

Цей спосіб захисту безпосередньо регламентується статтями 215,236 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність па підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до абзацу 4 пункту 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 № 11, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, у ст.204 ЦК України проголошується презумпція правомірності правочину.

Однак така презумпція може бути спростована у двох випадках.

По-перше, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст.215 ЦК України). По-друге, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК України).

Як встановлено судом, між Львівським міським комунальним підприємством "Львівводоканал" та Приватним підприємством "ЮК "Егіда-Львів" (абонент) 15.11.2006, 23.07.2014 та 12.03.2015 укладено договори за № 306537 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі (надалі – договори), відповідно до умов яких, ЛМКП "Львівводоканал" зобов`язався забезпечувати абонента питною водою та прийманні стічних вод, а ПП "ЮК "Егіда-Львів" користуватися послугами: здійснювати забір води з водопроводу, скидати стічні води у каналізацію і сплачувати вартість наданих послуг на умовах, які визначені договором та чинним законодавством України, зокрема, Законом України "Про питну воду і питне водопостачання", "Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України" (надалі – Правила користування), "Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення" (надалі – Правила експлуатації), "Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації міст і селищ України", "Правилами приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова".

Відповідно до п.2.2.1 Договору №306537 від 15.11.2006 року, абонент зобов`язується отримати у Львівводоканалі технічні умови (в разі їх відсутності ) на приєднання абонента до каналізаційної мережі, погодити паспорт водного господарства (в разі його відсутності) протягом одного місяця з моменту укладення договору і у встановленому порядку отримати Дозвіл на скид стічних вод, погодивши проект ліміту на скид забруднювальних речовин.

Аналогічні умови щодо обов`язку позивача як абонента отримати дозвіл на скид стічних вод та відповідальності у виді сплати в п`ятикратному розмірі при відсутності дозволу на скид забруднювальних речовин чи закінченні терміну його дії передбачено і в п.п.2.2.1, 5.4 (третє речення) договорів №306537 від 23.07.2014 року та від 12.03.2015 року.

Умовами п.4.4 Договору №306537 від 15.11.2006р. передбачено відповідальність за здійснення скиду стічних вод без дозволу на скид. При відсутності дозволу на скид забруднювальних речовин чи закінченні строку його дії весь об`єм стоків вважається понадлімітним і сплачується в п`ятикратному розмірі.

Відповідно до ст.42 Водного кодексу ( в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) вторинні водокористувачі (абоненти) скидають стічні води в системи первинних водокористувачів (Водоканалів) на умовах, що встановлюються між ними.

Відповідно до ч.1 ст.648 Цивільного кодексу України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Відповідно до п.1.2 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду України від 19 лютого 2002 року №37, правила поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі-Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі- Підприємства).

П. 1.8 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду України від 19 лютого 2002 року №37 передбачено, що водоканали приймають стічні води Підприємств до комунальної власності або відомчої каналізації за умови, якщо каналізаційна мережа та очисні споруди каналізації мають резерв пропускної спроможності, показники якості стічних вод Підприємства задовольняють вимоги місцевих Правил приймання та укладеного з Водоканалом договору на приймання стічних вод ( Договір на послуги водовідведення).

Відповідно до абз. 1 п.2.2 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду України від 19 лютого 2002 року №37 Водоканали зобов`язані забезпечити приймання, відведення і очистку стічних вод у межах розрахункових проектних показників очисних споруд даного населеного пункту згідно з вимогами Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами у разі відповідності якості і режиму скиду стічних вод Підприємства умовам укладеного договору та місцевим Правилам приймання та за умови відсутності заборгованості за послуги водовідведення.

В спірних Договорах сторони домовилися що керуються Правилами приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова, відтак положення цього нормативно-правового акту є невід`ємною частиною Договорів, які Позивач підписував добровільно, усвідомлено, без жодних застережень.

Правилами приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова передбачено, що: встановлення Абонентам режиму та нормативів скидання забруднювальних речовин у Міську Каналізацію, віднесене виключно до компетенції Водоканалу (п.2.6). Водоканал зобов`язаний при укладенні договорів (з урахуванням виданих раніше ТУ зобов`язати кожне Підприємство отримати Дозвіл на скид (п.4.6, форма у Додатку 10.5) для встановлення кількісних та якісних умов приймання стічних вод і вимог до додержання певного режиму скидання стічних вод (п.3.1.1). Відповідно до п.3.5.3 Підприємства зобов`язані Розробити Проект ліміту, погодити його з Інспекцією та Водоканалом і отримати Дозвіл на скид (п.4.6).

Відповідно до п.3.1.2 Водоканал забезпечує приймання відведення і очищення стічних вод Підприємства лише у разі відповідності якості і режиму скиду стічних вод умовам Дозволу на скид (крім випадків зазначених у п. 9.4.3).

З розділу 4.6 вбачається, що Дозвіл на скид стічних вод, фактично, є документом що свідчить про отримання від Абонента усієї необхідної інформації і документів для можливості встановлення йому якісних, кількісних і режимних умов приймання його стічних вод на підставі відповідного звернення (лист Додаток 10.11), або для продовження його дії на підставі підтвердження відсутності змін у водопровідно-каналізаційному господарстві Абонента - що є засобом періодичного нагляду за умовами скиду стічних вод, їх відповідності місцевим Правилам та Договору.

Відповідно, за невиконання дій спрямованих на отримання Абонентом Дозволу на скид, який констатує встановленість умов скиду стічних вод по якості, режиму та інших параметрах, передбачено оперативно-господарські санкції: (розділи 8, 9, п.п.3.1.5, 4.6.6, 9.4.2, 9.4.2.1 місцевих Правил та п.п. 4.4, 5.4 Договорів)

Крім того, з гі.4 ч.1 ст. 23 ЗУ „Про питну воду та питне водопостачання” вбачається що підприємства питного водопостачання мають право видавати дозволи і технічні умови на підключення споживачів до систем централізованого питного водопостачання. Аналогічне право Водоканалів вбачається з п.6 ч.1 ст. 22 ЗУ „Про житлово комунальні послуги”.

Зазначені і подібні «дозволи» не внесені до «Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» затвердженого ЗУ «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» і не є документами дозвільного характеру у значенні наведеному у Законі України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Відповідно до ст. 1 Закону Про дозвільну систему, документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Як встановлено судом, скид стічних -вод у міську каналізацію на умовах Дозволу на скид, чи без такого документа - не є видом господарської діяльності відповідача. Скид стічних вод до каналізації є лише споживанням Позивачем послуги приймання стічних вод та їх очищення, яку за плату на договірних умовах надає Водоканал.

Відповідно до п.6.1 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду України від 19 лютого 2002 року №37 приймання стічних вод Підприємств у систему каналізації здійснюється за договорами.

Відповідно до п.3.1.1 Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова, затверджених Рішенням Виконкому Львівської міської ради від 18.09.2002 р. №292 Водоканал зобов`язаний при укладенні договорів з Підприємствами зобов`язати кожне Підприємство отримати Дозвіл на скид для встановлення кількісних та якісних умов приймання стічних вод з додержанням певного режиму скидання стічних вод.

Відповідно до п.3.1.2. Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова, затверджених Рішенням Виконкому Львівської міської ради від 18.09.2002 р. №292 Водоканал забезпечує приймання відведення і очищення стічних вод Підприємства лише у разі відповідності якості і режиму скиду стічних вод умовам Дозволу на скид.

Положеннями пп. 3.5.3, 4.2.2.6, 4.4.3, 4.6 Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова, затверджених Рішенням Виконкому Львівської міської ради від 18.09.2002 р. №292 передбачено обов`язок підприємств отримувати дозволи на скид стічних вод та відповідальність за скид стічних вод без дозволу.

Відповідно до ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Таким чином, положення Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова, затверджених Рішенням Виконкому Львівської міської ради від 18.09.2002 р. №292 підлягають застосуванню до спірних правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем у зв`язку з виконанням договору, укладеного між ними.

Щодо посилань позивача на те, що Дозвіл на скид, про який йдеться в оспорюваних редакціях договорів № 306537, є дозвільним документом в розумінні Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст.1 цього Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», документ дозвільного характеру – це документ, який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Відповідно до п.1 Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова, затверджених Рішенням Виконкому Львівської міської ради від 18.09.2002 р. №292 «Дозвіл на скид- дозвіл на скид стічних вод в Міську Каналізацію». Крім того, відповідно до абзацу 7 ч.1 ст.1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» об`єкт, на який видається документ дозвільного характеру (далі - об`єкт), - природні ресурси, земельна ділянка, ґрунтовий покрив земельних ділянок, споруда, будівля, приміщення, устаткування, обладнання та механізми, що вводяться в експлуатацію або проектуються, окрема операція, господарська діяльність певного виду, робота та послуга, а також документи, які використовуються суб`єктом господарювання у процесі проходження погоджувальної (дозвільної) процедури (проектна документація на будівництво об`єктів, землевпорядна документація, містобудівна документація, гірничий відвід.

Таким чином, Дозвіл на скид не є документом дозвільного характеру у значенні яке вживається у Законі України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та не є об`єктом на який документ дозвільного характеру передбачено видавати.

У спірних правовідносинах Позивач є споживачем послуг, а відповідач суб`єктом надання послуг з водовідведення.

Отже, судом не встановлено підстав, визначених чинним законодавством, для визнання недійсним договору № 306537 від 15.11.2006 року в частині, визнання недійсним договору № 306537 від 23.07.2014 року в частині, визнання недійсним договору № 306537 від 12.03.2015 року в частині, а позивачем не надано суду переконливих доказів для спростування презумції правомірності правочину, укладеного між позивачем та відповідачем.

Доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності та відмови у задоволенні позову у зв`язку зі спливом вказаного строку, не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Суд вважає за необхідне відмітити, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Зважаючи на вищевикладене у сукупності, суд відмовляє у задоволенні позову за безпідставністю.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі зализається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 2,13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 23.12.2019р.

Суддя Синчук М.М.