Рішення № 86569315, 24.12.2019, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 грудня 2019 року Справа № 913/636/19

Провадження №19/913/636/19

Розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Комунального підприємства “Лисичанськтепломережа” (вул. Тепла, 17, м. Лисичанськ, Луганська область, 93113)

до Публічного акціонерного товариства “Лисичанськвугілля” (вул. Малиновського, 1, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100)

про стягнення 879969 грн 12 коп.

Суддя Господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання – Сокрута Н.М.

У засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув

від відповідача – представник не прибув

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство “Лисичанськтепломережа” звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства “Лисичанськвугілля” про стягнення заборгованості в сумі 851156 грн 54 коп., інфляційних витрат в сумі 11578 грн 21 коп., 3 % річних у сумі 17234 грн 37 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю за державні кошти теплової енергії №419/06-476 від 02.01.2019 щодо своєчасної оплати за надані послуги, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість, на яку нараховані 3 % річних та інфляційні.

Ухвалою суду від 27.11.2019 відкрито провадження у справі та підготовче засідання призначено на 24.12.2019.

Представники сторін в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомленіпро дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

05.12.2019 від відповідача на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву №01/12-820 від 04.12.2019.

Використання електронних документів і цифрових підписів в Україні регулюється на підставі Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Відповідно до ст.5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу, є електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується утворення електронного документа (ст.6 зазначеного Закону).

Отже, за відсутності Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та впровадження відповідного електронного документообігу документи, які надійшли на електронну пошту суду, повинні бути підписані електронним підписом.

Ураховуючи те, що документ не підписано електронним цифровим підписом, про що складено відповідний акт б/н від 05.12.2019, суд не приймає його до розгляду.

10.12.2019 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву №01/12-820 від 04.12.2019 в оригіналі, в якому він визнав позовні вимоги в повному обсязі. Просив розглянути справу без участі його представника.

Клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача розглянуто та задоволено судом.

09.12.2019 від позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання №3242 від 09.12.2019, в якому він просить розглянути справу, призначену на 24.12.2019, без участі його представника. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

16.12.2019 від позивача через канцелярію суду надійшло аналогічне клопотання №3242 від 09.12.2019 в оригіналі.

Суд розглянув та задовольнив клопотання №3242 від 09.12.2019 позивача про розгляд справи без участі його представника.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.

02.01.2019 між Комунальним підприємством «Лисичанськтепломережа» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Лисичанськвугілля» (споживач) укладено договір про закупівлю за державні кошти теплової енергії №419/06-476, відповідно до п.1.1 якого, постачальник зобов`язався у 2019 році поставити споживачу теплову енергію, якість якої відповідає нормативним вимогам, встановлених законодавством України, в опалювальний період, для опалення приміщень за Додатком №1, а споживач зобов`язався своєчасно проводити оплату за використану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

Предметом договору є закупівля теплової енергії згідно з ДК 021:2015:09320000-8 «Пара, гаряча вода та пов`язана продукція» в кількості: лот 1 – 300 Гкал; лот 2 – 170 Гкал; лот 3 – 400 Гкал (п.1.2 договору).

Очікувана ціна цього договору становить: лот 1 – 508932 грн 00 коп. (з ПДВ), лот 2 – 288394 грн 80 коп. (з ПДВ), лот 3 – 678576 грн 00 коп., з ПДВ (п.2.1 договору).

Відповідно до п.3.1 договору, розрахунки проводяться шляхом оплати у безготівковій формі у національній грошовій одиниці споживачем за спожиту теплову енергію після пред`явлення постачальником рахунків для здійснення платежу, які відправляються споживачу поштою або вручаються під розписку або згідно актів приймання – передачі теплової енергії по тарифам, на дату укладання які становлять: тариф на теплову енергію для інших організацій складає 1413 грн 70 коп./Гкал без ПДВ (1696 грн 44 коп./Гкал з ПДВ) за такими складовими:

- тариф на виробництво теплової енергії – 1331 грн 45 коп./Гкал без ПДВ (1597 грн 74 коп./Гкал з ПДВ);

- тариф на транспортування теплової енергії – 80 грн 41 коп./Гкал без ПДВ (96 грн 49 коп./Гкал з ПДВ);

- тариф на постачання теплової енергії – 1 грн 84 коп./Гкал без ПДВ (2 грн 21 коп./Гкал з ПДВ).

До рахунку додаються акт приймання – передачі теплової енергії (п.3.3 договору).

Плата за енергію справляється по рахункам - фактурам постачальника щомісячно в строк до 25 числа поточного місяця за розрахунковий місяць (п.3.4 договору).

Згідно п.п.4.1, 4.2 договору, строк постачання теплової енергії: з 01.01.2019 до 31.12.2019. Місце надання послуг: м. Лисичанськ, м. Привілля: лот 1 - Дитячий садок “Калінушка” ВП ш. ім. Г.Г. Капустіна, вул. Каштанова, буд. 3а, м. Привілля; лот 2 - ВП “Інформаційно - обчислювальний центр”, вул. Малиновського, буд. 1, м. Лисичанськ; лот 3 - Адмінбудова ПАТ “Лисичанськвугілля”, вул. Малиновського, буд. 1, м. Лисичанськ, згідно Додатку №1 до договору.

У разі невиконаня або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором (п.6.1 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2019. В частині постачання теплової енергії, відповідно до ст.631 ЦК України – з моменту їх надання з 01.01.2019, а в частині розрахунків – до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань згідно з умовами даного договору (п.9.1 договору).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Згідно з ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір п№419/06-476 від 02.01.2019 є договором енергопостачання, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законом України "Про ринок електричної енергії".

Згідно із ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто – неналежне виконання.

На виконання вказаних умов договору позивачем було надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії, а відповідачем прийнято теплову енергію на загальну суму 851156 грн 54 коп., що підтверджується актами приймання – передачі теплової енергії та виставленими рахунками, а також актом звіряння взаємних розрахунків.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором про закупівлю за державні кошти теплової енергії №419/06-476 від 02.01.2019 в сумі 851156 грн 54 коп.

Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 26.02.2019 по 10.09.2019 в сумі 17234 грн 37 коп. та інфляційних втрат за період березень 2019 року – листопад 2019 року в сумі 11578 грн 21 коп. господарський суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Судом було перевірено розрахунок 3% річних, наданий позивачем та встановлено, що він є неправильним, водночас, господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок 3% річних, зроблений за допомогою програми “Законодавство”, в межах заявленого позивачем періоду:

№ і дата рахункуСтрок оплатиСума заборгованості в грн.Часткова оплата, грн.Період нарахування 3% річнихКількість днів простроченняСума 3% річних, грн70 від 31.01.2019до 25.02.2019511181,48 26.02.2019-10.09.20191978276,94409 від 28.02.2019до 25.03.2019189975,83 26.03.2019-10.09.20191692638,84748 від 31.03.2019до 25.04.2019149999,23 26.04.2019-10.09.20191381701,36 Всього:12617,14Ураховуючи викладене, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є 3% річних за період з 26.02.2019 по 10.09.2019 в сумі 12617 грн 14 коп.

Підпунктом 3.2 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” передбачено, що згідно з Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий кур`єр. Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України “Про інформацію” є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Господарським судом перевірено розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем та встановлено, що він є неправильним, водночас, господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок інфляційних втрат, зроблений за допомогою програми “Законодавство”:

№ і дата рахункуСтрок оплатиСума заборгованості в грн.Період нарахування Сума інфляції, грн.70 від 31.01.2019до 25.02.2019511181,48березень 2019 –листопад 201913885,57409 від 28.02.2019до 25.03.2019189975,83квітень 2019 – листопад 20193419,88748 від 31.03.2019до 25.04.2019149999,23травень 2019-листопад 20191188,36 18493,81

Ураховуючи принцип диспозитивності судового процесу та розмір заявлених позивачем до стягнення інфляційних суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні за період з березня по листопад 2019 року в сумі 11578 грн 21 коп.

Частинами 1, 2, 4 ст.191 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Надаючи оцінку заяві відповідача про визнання позову, викладену у відзиві на позовну заяву №01/12-820 від 04.12.2019, господарський суд, враховуючи вищевикладені висновки про обґрунтованість позовних вимог, вважає, що таке визнання не суперечить закону та не порушує прав чи інтересів інших осіб.

Обмежень повноважень у представника Публічного акціонерного товариства “Лисичанськвугілля”, який підписав відзив на позовну заяву - в.о. генерального директора Ласікова Ю., на вчинення відповідної процесуальної дії судом не встановлено.

Відтак позов підлягає задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

При зверненні з позовом до суду позивачем сплачено судовий збір за платіжним дорученням №292 від 19.11.2019 у розмірі 13199 грн 55 коп., у той час як, виходячи з розміру заявлених позовних вимог (879969 грн 12 коп.), повинен був сплачений судовий збір у сумі 13199 грн 54 коп.

З огляду на викладене, на цей час існує переплата судового збору в загальній сумі 00 грн 01 коп., який відповідно до приписів Закону України "Про судовий збір" може бути повернутий ухвалою господарського суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Згідно з ч.1 ст.130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічний припис міститься у ч. 3 ст.7 Закону України “Про судовий збір”.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору у розмірі 6599 грн 77 коп.

Решта судових витрат позивача зі сплати судового збору у розмірі 6599 грн 77 коп. покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.123, 129, 130, 185, 232, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов Комунального підприємства “Лисичанськтепломережа” до Публічного акціонерного товариства “Лисичанськвугілля” про стягнення 879969 грн 12 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Лисичанськвугілля” (вул. Малиновського, 1, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100, код ЄДРПОУ 32359108) на користь Комунального підприємства “Лисичанськтепломережа” (вул. Тепла, 17, м. Лисичанськ, Луганська область, 93113, код ЄДРПОУ 13401321) основну заборгованість у розмірі 851156 грн 54 коп., 3% річних у сумі 12617 грн 14 коп., інфляційні втрати в сумі 11578 грн 21 коп., судовий збір у сумі 6565 грн 14 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути з державного бюджету України Комунальному підприємству “Лисичанськтепломережа” (вул. Тепла, 17, м. Лисичанськ, Луганська область, 93113, код ЄДРПОУ 13401321) судовий збір у сумі 6599 грн 77 коп., сплачений за платіжним дорученням №292 від 19.11.2019.

Повернення судового збору здійснюється на підставі даного рішення, підписаного та засвідченого гербовою печаткою господарського суду.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному пп.17.5 п.17 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 24.12.2019.

Суддя Т.В. Косенко