Постанова № 86566, 15.08.2006, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" серпня 2006 р. Справа № 9/209-АП-06

м.Херсон, зал судового засідання № 322, 12 год. 15 хв.

Господарськийсуд Херсонської області у складі судді Ребристої С. В. при секретарі Муравльовій Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Явір", с.Нововоскресенське Нововоронцовського району Херсонської

до Державної податкової інспекції у Бериславському районі, м.Берислав Херсонської області

про скасування податкового повідомлення-рішення

За участю представників сторін:

від позивача –Яровий В.Ф., представник, дор. від 17.07.2006р.

від відповідача –Вінтоняк О.І. - головний державний податковий ревізор-інспектор, дор. №5321/9/01 від 09.07.2006р.; Канер С.В. –зав. юридичного сектору, дор. №12337/9/01 від 21.03.2006р.

Суть справи: позивач –СТОВ “Явір” звернулось до суду з позовною заявою в якій просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0001252301/0 від 14.11.2005р., яким СТОВ “Явір” визначено суму податкового зобов”язання з податку на додану вартість у розмірі 11800 грн. 98 коп., з якої 7577 грн. 98 коп. –основний платіж, 4223грн.- штрафні (фінансові) санкції.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує суперечністю висновків відповідача викладених в акті перевірки від 28.10.2005р. №79/23/31347526 “Про результати перевірки дотримання вимог законодавства про оподаткування СТОВ “Явір” положенням чинного податкового законодавства, зокрема п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Також позивач вважає, що перевіркою відповідача не враховано особливості отримання трактора К-710 (1989 року випуску, державний номер №95-14ХГ), який ним не купувався, а був отриманий в результаті реорганізації Командитного товариства “ЯІК” шляхом приєднання до позивача. У січні 2003 року даний трактор був оприбуткований на баланс позивача за первинною вартістю 73250 грн., сума податку на додану вартість у складі вартості трактора до податкового кредиту позивачем не відносилась. Свої доводи позивач обгрунтовує положеннями Закону України “Про податок на додану вартість”.

Представники відповідача проти позовних вимог заперечують, позовні вимоги не визнають, посилаючись на ті обставини, що оспорюване позивачем податкове повідомлення-рішення №0001252301/0 від 14.11.2005р., прийняте податковим органом у відповідності до чинного податкового законодавства. Також представники відповідача пояснили, що при проведенні перевірки на підприємстві позивача, керівництвом СТОВ “Явір” не було надано податковому органу доказів щодо передачі транспортного засобу з балансу одного підприємства на баланс перевіряємого та доказів невіднесення до складу податкового кредиту останнім по даній операції..

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 11 год. 50 хв. 15.08.2006р. з підстав, передбачених ст. 150 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представників відповідача суд,

В С Т А Н О В И В:

На підставі посвідчення від 29.09.2005р. №224 та Наказу “Про продовження терміну проведення планової перевірки” від 20.10.2005р. №88 ДПІ у Бериславському районі посадовими особами ДПІ у Бериславському районі проведено комплексну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності СТОВ “Явір” (позивач) з питань дотримання підприємством вимог податкового законодавства за період з 01.01.2004р. по 01.07.2005р..

Перевірку проведено з відома директора СТОВ “Явір” –Ярового І.І. в присутності головного бухгалтера Овчаренко Л.П.

Про проведення планової перевірки позивач повідомлений повідомленням від 01.09.2005р. №33.

За результатами перевірки податковим органом складено акт №79/23/31347526 від 28.10.2005р. в якому зафіксовано факт заниження податку на додану вартість по спеціальній декларації за січень 2004р.-69 грн., за вересень 2004р.-364,99 грн., по загальній декларації за серпень 2004р.-7530,38 грн., за грудень 2004р. –47,60 грн.

Всього: по спеціальній декларації №2 –434 грн.; по загальній декларації –7577,98 грн.

Відповідачем, 14.11.2005р. на підставі акту перевірки СТОВ “Явір” №79/23/31347526 від 28.10.2005р., відповідно до п.п7.4.4 п.4.7. ст. 7 ; п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3; п.4.2 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97 №168/97-ВР прийнято податкове повідомлення-рішення №0001252301/0, яким СТОВ “Явір” визначено суму податкового зобов”язання з податку на додану вартість у розмірі 11800 грн. 98 коп., з якої 7577 грн. 98 коп. –основний платіж, 4223грн.- штрафні (фінансові) санкції.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями податкового законодавства суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Так, в акті перевірки від 28 жовтня 2005 року №79/23/31347526 зазначено, що товариство обмеженою відповідальністю "Явір" реалізувало АТЗТ "Харківська агропромислова спілка” трактор К701 №95-14 ХГ на загальну суму 9000 гри., в тому числі 1500 податок на додану вартість. Суму податку на додану вартість на підставі податкової накладної від 9 серпня 2004 року №61 включило до складу податкових зобов'язань загальної декларації за відповідний періоду. Відповідно до оборотно-сальдових відомостей по рахунках 10, 13 станом на 1 серпня 2004 року первинна вартість даного основного засобу складає 73250 грн., сума зносу - 28098 грн. 10 коп.. залишкова вартість - 45151 грн. 90 коп. Товариство з обмеженою відповідальністю "Явір" не відкоригувало податковий кредит загальної декларації з податку на додану вартість за серпень 2004 року на 7530 грн. 38 коп. (37651 грн. 90 коп.х20%) податку на додану вартість від залишкової вартості основною засобу, не використаного у виробничій діяльності, яка на момент реалізації становила 37651 грн. 90 коп. (45151 грн. 90 коп. - 7500 грн.).

Також позивачем - ТОВ "Явір" віднесено до складу податкового кредиту спеціальної декларації з податку на додану вартість за вересень 2004 року 364 грн. 99 коп. податку на додану вартість на підставі податкової накладної від 1 вересня 2004 року №536, виписаної ДП ДАК "Хліб України" на послуги по страхуванню зерна.

Крім того, товариство з обмеженою відповідальністю "Явір" не включило до складу податкового зобов'язання спеціальної декларації з податку на додану вартість за січень 2004 року 69 грн. податку на додану вартість від реалізації насіння соняшника учасникам війни (д-т 949 к-т 27).

Позивач включив до складу податкового кредиту спеціальної декларації з податку на додану вартість за грудень 2004 року 47 грн. 60 коп. податку на додану вартість від придбання новорічних подарунків (податкова накладна від 24 грудня 2004 року №001989), які необхідно включити до складу податкового кредиту загальної декларації.

Акт перевірки підписано заступником директора ТОВ “Явір” Яровим Ф.І., який власноручним підписом в акті підтвердив, що первинні документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі і додаткових (інших) документів, що свідчать про діяльність підприємства за період, що перевіряється немає (а.с.19).

За результатами перевірки податковий орган зробив висновок, що товариство з обмеженою відповідальністю "Явір" в порушення підпункту 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" занизило на 433 грн. 99 коп. податок на додану вартість, визначений у спеціальних деклараціях з податку на додану вартість за січень, вересень 2004 року, та в порушення пункту 4.2 статті 4, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" занизило на 7577 грн. 98 коп. податок на додану вартість, визначений у загальних деклараціях з податку на додану вартість за серпень, грудень 2004 року.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Пунктом 4.2 статті 4 Закону України "Про податок па додану вартість" встановлено, що у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку. оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість” передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Згідно з пунктом 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, до 1 січня 2004 року зупинити дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті І0 цього Закону в частині сплати до бюджету податку па додану вартість щодо операцій з поставні товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року №271 "Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини" дія Порядку поширюється на сільськогосподарських товаровиробників незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, які зареєстровані як платники податку на додану вартість і одержали від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік суму, що становить не менш як 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Згідно з пунктами 4, 5 вищевказаної постанови на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців та сумою податку на додану вартість, cплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку. Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду. Кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку.

Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно імперативних вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, в тому числі і органи державної податкової служби, при здійсненні покладених на них державою функцій зобов”язані діяти лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статус органів державної податкової служби, її функції, завдання та правові засади діяльності встановлено Законом України “Про державну податкову службу в Україні”.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що оспорюване позивачем податкове повідомлення-рішення №0001252301/0 від 14.11.2005р., яким СТОВ “Явір” визначено суму податкового зобов”язання з податку на додану вартість у розмірі 11800 грн. 98 коп., з якої 7577 грн. 98 коп. –основний платіж, 4223грн.- штрафні (фінансові) санкції прийняте відповідачем відповідно до положень чинного податкового законодавства, підстави для його скасування відсутні.

Доводи позивача спростовуються фактичними обставинами справи та наведеними правовими нормами як такі, що не грунтуються на положеннях чинного податкового законодавства.

Відповідно до положень п.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.

Судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи складність справи, у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено сторони про дату, час і місце виготовлення постанови суду у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 98, 158, 160-163, 167, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

1.В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя С.В. Ребриста

Постанову складено у повному обсязі 18.08.2006р.