Рішення № 86564377, 18.12.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:756/3891/19

Провадження №: 2/755/4321/19

"18" грудня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретаря - Міроненко С.П.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна», про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди джерелом підвищеної небезпеки, -

у с т а н о в и в :

20.03.2019 року позивачка звернулась до суду із позовом до відповідача про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди джерелом підвищеної небезпеки, у якому просить суд стягнути з відповідача на її користь завдану матеріальну шкоду у розмірі 144697,61 грн., моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн. та покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати у загальному розмірі 35599,58 грн.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 03.12.2017 року сталась дорожньо-транспортна пригода, у якій постраждав належний позивачці автомобіль, яким у момент ДТП керував чоловік позивачки - ОСОБА_5 . Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 08.02.2018 року відповідачка визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу завдано матеріальну шкоду у розмірі 291890,23 грн., що підтверджується висновком автотоварознавчого дослідження №2/18 від 13.01.2018 року. Крім матеріальної шкоди позивачу також завдано моральну шкоду, що полягає у душевних стражданнях, яких позивачка зазнала в зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна. Протягом тривалого часу у зв`язку з пошкодженням автомобіля позивачу довелось самостійно шукати гроші для ремонту, через що вона тривалий час не могла спокійно спати вночі, а сімейний бюджет довелось спрямувати на ремонт пошкодженого транспортного засобу. Вказане спричинило виникнення пригніченого стану і позивачка почала нервово відноситись до всього. Від такого стану, втрати грудного молока та нецільового використання сімейних коштів постраждали також члени сім`ї позивачки, зокрема чоловік та дитина, з якою часто слід виїжджати, зокрема до поліклініки. Після ДТП також зникла змога виїжджати на вихідні дні на відпочинок за місто. На тривалий час позивачу та членам її сім`ї довелось переїсти на громадський транспорт, що викликало незручності в пересуванні. Заплановані справи доводилось відкладати, або взагалі від них відмовлятись, адже вони передбачали пересування громадським транспортом та таксі. Позивач зазначає, що розмір моральної шкоди визначити важко, але він має хоча б компенсувати емоційні страждання, яких зазнала позивач та її родина, тож розмір своїх та своєї родини душевних страждань позивачка оцінює приблизно у 50000,00 грн. Після ДТП автомобіль позивачки є фізично знищеним, в результаті чого остання вимушена була продати автомобіль, як остав. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «Провідна». За надання правової допомоги позивачка сплатила 16500,00 грн. Неправомірними діями відповідача, які призвели до дорожньо-транспортної пригоди позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої та членів її сім`ї у зв`язку зі знищенням/пошкодженням її майна. Внаслідок протиправних дій відповідача у позивачка зникло молоко, яким вона вигодовувала немовля. Незважаючи на численні досудові спроби отримати відшкодування у добровільному порядку, відповідач відшкодувати завдану шкоду відмовився.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 28.03.2019 року справу передано на розгляд Дніпровського районного суду м. Києва.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13.06.2019 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Ухвалою суду від 13.06.2019 року заяву представника позивача про забезпечення позову повернуто заявнику.

01.08.2019 року до суду надійшов відзив сторони відповідача на подану позовну заяву зі змісту якого вбачається, що відповідач не визнає заявлених до нього позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що на момент ДТП (03.12.2017 року) цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ «СК «Провідна» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/7245434 та договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів за умовами «автоцивілка плюс» від 06.09.2017 року. Загальна сума ліміту відповідальності страховика за вказаними договорами становить 250000,00 грн. Особа відповідальна за заподіяні збитки несе відповідальність в частині, яка перевищує розмір страхового відшкодування, який має бути сплачений страховою компанією. На замовлення ПрАТ «СК «Провідна» проведено дослідження та складено звіт від 17.12.2017 року про визначення вартості матеріального збитку, згідно якого ринкова вартість автомобіля до ДТП становить 268022,03 грн. Сума утилізаційної вартості пошкодженого автомобіля визначена у розмірі 118980,00 грн. Страховик повідомив потерпілу особу про суму страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування у розмірі 100000,00 грн. (в межах ліміту) та за договором добровільного страхування у розмірі 49042,03 грн., всього 149042,03 грн. (268022,03 - 118980,00). На думку сторони відповідача, долучена до позовної заяви розписка не є належним доказом підтвердження ринкової вартості автомобіля у пошкодженому стані. Страхова компанія виплатила позивачу страхове відшкодування у повному обсязі і позивачем не оспорюється визначений страховиком розмір страхового відшкодування, який позивачем отриманий в повному обсязі. Після сплати страхового відшкодування залишився ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну відповідачем у розмірі 100000,00 грн., тож відсутні правові підстави для стягнення матеріальної шкоди з відповідача і якщо позивач вважає визначений розмір страхового відшкодування неправомірним, таким що не в повному обсязі відшкодовує заподіяну матеріальну шкоду, останній має право пред`явити відповідні позовні вимоги до страхової компанії. На думку сторони відповідача, позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження завдання їй моральної шкоди та причинного зв`язку між завданою шкодою та неправомірними діями відповідача. Стосовно витрат на правову допомогу на суму 33000,00 грн., представник відповідача звертає увагу на акт виконаних робіт від 24.10.2018 року та вказує, що станом на 24.10.2018 року дана справа судом не розглядалась, тому надання послуг з представництва у суді в справі про відшкодування шкоди не відповідає дійсності. Інші послуги зазначені у акті виконаних робіт, пов`язані із правовідносинами щодо виплати страхового відшкодування страховою компанією, а тому не пов`язані із даною справою.

Ухвалою суду від 15.08.2019 року заперечення представника відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 15.08.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 15.08.2019 року задоволено клопотання представника відповідача та залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ПрАТ «СК «Провідна».

Ухвалою суду від 15.08.2019 року задоволено клопотання представника відповідача, витребувано від ПрАТ «СК «Провідна» належним чином завірену копію матеріалів страхової справи.

Ухвалою суду від 15.08.2019 року задоволено клопотання представника відповідача та постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні зазначав, що відзив на позовну заяву надійшов до суду з порушенням терміну встановленого для подання відзиву на позовну заяву та просив здійснювати розгляд справи за наявними матеріалами без врахування відзиву та доказів поданих з порушенням процесуальних норм.

Однак, суд не вбачає порушення строку подання суду відзиву на позовну заяву, оскільки в ухвалі суду про відкриття провадження у справі встановлено відповідачу термін протягом п`ятнадцяти днів від дня отримання копії цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву. Зворотне повідомлення по вручення копії ухвали суду відповідачу містить виправлення дати, що не дає можливості суду стверджувати дату отримання відповідної ухвали суду, однак на цьому повідомленні також міститься відбиток штемпелю поштового відділення із датою - 17.07.2019 року. Таким чином, останнім п`ятнадцятим днем для надання відзиву на позовну заяву було 01.08.2019 року і з матеріалів справи вбачається, що саме у цей день відзив на позовну заяву був поданий до суду.

19.08.2019 року до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, зі змісту якої вбачається, що позивач підтримує заявлені позовні вимоги та додатково посилається на те, що:

- 291890,23 грн. є сумою вартості т/з до моменту пошкодження;

- 620,00 грн. витрати на послуги евакуатора;

- 4173,00 грн. витрати на висновок щодо визначення розміру моральної шкоди;

- 5000,00 грн. витрати на проведення автотоварознавчої експертизи;

- 956,00 грн. консультація лікаря мамолога у зв`язку з припиненням лактації;

- 2000,00 грн. витрати на послуги з паркування пошкодженого т/з;

- 4332,63 грн. витрати на послуги таксі Убер в зв`язку з пошкодженням т/з;

- 2913,08 грн. витрати в зв`язку з заміною акумулятора т/з;

- 492,52 грн. витрати на послуги розвал-сходження т/з.

Страхова компанія виплатила позивачу 100000,00 грн. за договором обов`язкового страхування та 49042,03 грн. за договором добровільного страхування. Крім того, позивачка продала залишки т/з за розпискою на суму 39058,00 грн. Отже, загальний розмір шкоди становить 124277,34 грн. На вказаний розмір шкоди позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 15588,78 грн. та 3% річних в розмірі 4831,49 грн. Таким чином, загальна сума вимог майнового характеру складає 144697,61 грн. Позивач зазначає, що звіт про визначення вартості матеріального збитку №2300191858 від 17.12.2017 року не спростовує висновків наданого позивачем висновку автотоварознавчої експертизи №2/18 від 13.01.2018 року. На думку сторони позивача, роздруківка даних інтернет-аукціону «АвтоОнлайн» ТОВ «Автодатекс Україна» взагалі не може вважатись доказом. Розмір завданої моральної шкоди підтверджується висновком експерта №14-03-2019, а посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №755/18006/15-ц не спростовує заявлених позовних вимог. На думку сторони позивача дана постанова вказує на неможливість покладення відповідальності на винну особу у разі, коли не перевищено ліміт відповідальності страховика саме за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Натомість у справі, яка розглядається, за договором обов`язкового страхування ліміт відповідальності страхової компанія повністю вичерпаний. Інша частина ліміту у розмірі 100000,00 грн. стосується договору добровільного страхування, правовідносини за яким не охоплюються правовим висновком наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №755/18006/15ц. Витрати на правову допомогу у сумі 33000,00 грн. підтверджуються актом від 24.10.2018 року і чинним законодавством не заборонено підтверджувати факт надання правової допомоги до подання позову чи відкриття провадження у справі, адже до цього моменту відбувається вивчення та аналіз документів і обставин справи, розробка стратегії захисту прав позивача, збирання та формування доказової бази, підготовка позовної заяви та формування додатків.

20.09.2019 року до суду надійшли заперечення сторони відповідача на відповідь позивача зі змісту яких вбачається, що відповідач не визнає заявлених позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що обґрунтованій розрахунок сум, що стягуються повинен міститись у позовній заяві, а не у відповіді на відзив. Позовна заява не містить ні розрахунку, ні обґрунтування заявленого до стягнення розміру матеріальної шкоди. Квитанція на 620,00 грн. не містить інформації про те, що було надано послуги саме евакуатора, не визначено кому було надано послуги та ким вони були оплачені, відсутні дані, що ці витрати пов`язані з пошкодженням в ДТП належного позивачу автомобіля. Крім того, якщо витрати на евакуацію транспортного засобу таки були понесені, такі витрати відшкодовує страхова компанія, а не відповідач. Позивач не надав належних доказів на підтвердження витрат на визначення моральної шкоди, адже дослідження проведене громадською організацією, а кошти у сумі 4173,00 грн. сплачені ФОП ОСОБА_6 Квитанція на 5000,00 грн. витрат на проведення автотоварознавчої експертизи містить зазначення платником іншої особи, а не позивача, отже не підтверджує понесення позивачем цих витрат. Щодо витрат на паркування авто у сумі 2000,00 грн., в квитанції значиться сума 1000,00 грн. та не зазначено за паркування чого саме було сплачено кошти та ким вони були сплачені, отже відсутнє підтвердження понесення позивачем таких витрат та що вони пов`язані із ДТП. Витрати на заміну акумулятора 2913,08 грн. - у акті замовником та платником значиться ОСОБА_7 та позивачем не обґрунтовано з яких підстав здійснено заміну акумуляторної батареї, якщо автомобіль був тотально знищеним, що також підтверджується і звітом виготовленим на замовлення самого позивача. Витрати на послуги розвал-сходження 492,52 грн. - у акті замовником та платником значиться ОСОБА_7 та позивачем не обґрунтовано з яких підстав здійснювались вказані роботи, адже автомобіль не підлягав відновленню, що також підтверджується і звітом виготовленим на замовлення самого позивача. Витрати на послуги таксі в сумі 4332,63 грн. - у копіях виписок АТ КБ «Приватбанк» зазначено не позивача, а ОСОБА_5 . Послуги на лікаря мамолога в сумі 956,00 грн. не містять належних доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між ДТП та такими витратами. Стосовно інфляційних втрат та 3% річних відповідач вказує, що зазначені нарахування і відсотки не належать до майнової шкоди. Висновок дослідження про підтвердження характеру моральних та душевних страждань та розміру такої шкоди не містить попередження експерта про кримінальну відповідальність, отже такий експертний висновок не відповідає положенням ст. 106 ЦПК України, тому є недопустимим доказом. Розписка від 18.08.2018 року як підтвердження вартості автомобіля не відображає ринкової вартості автомобіля у пошкодженому стані після ДТП і ця сума є виключно домовленістю двох сторін. У розписці зазначено, що придбано залишки автомобіля без переліку цих залишків, отже не визначено, що за вказану в розписці суму придбано весь автомобіль. На думку відповідача розписка є удаваним правочином, оскільки позивачем видано довіреність на право керування та розпорядження автомобілем, що свідчить про існування правовідносин з представництва. Страхова компанія надала суду висновок про вартість майна від 19.02.2018 року у якому вказано ринкову вартість автомобіля в пошкодженому стані у сумі 118980,00 грн. Стосовно посилань сторони позивача на неможливість застосування правового висновку Великої Палати ВС від 04.07.2019 року відповідач зазначає, що різниця між обов`язковим та добровільним страхуванням полягає у тому, що в першому випадку на особу покладено обов`язок застрахувати свою відповідальність, а в іншому випадку особа на власний розсуд може застрахувати свою відповідальність, збільшивши відповідно страхову суму у порівнянні із тією, що встановлена договором обов`язкового страхування. Безпосередньо умовами самого договору добровільного страхування визначено, що виплата за ним можлива у разі якщо буде недостатньо страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування. Крім того, норми ст. 1194 ЦК України не визначають, що страхового відшкодування має бути недостатньо саме за договором обов`язкового страхування.

Позивачка в судовому засіданні підтримала вимоги своєї позовної заяви, просить її задовольнити та додатково пояснила суду, що постраждалий автомобіль був єдиним у родині, дитину перевозити тяжко, оскільки таксі в переважній більшості без дитячих крісел. Коли це сталося дитині було 6 місяців і на фоні перенесеного від знищення автомобілю стресу у позивачки зникла лактація. Тобто до аварії позивачка вигодовувала свою дитину грудним молоком, але після ДТП молоко зникло. На питання суду позивачка пояснила, що пошкоджений в ДТП автомобіль був придбаний нею до укладення шлюбу у 2015 році, а шлюб зареєстрований у 2016 році.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви з підстав викладених у ній, просить позов задовольнити і додатково пояснив суду, що 03.12.2017 року сталась дорожньо-транспортна пригода винною у якій є відповідачка. Страхова компанія відповідача виплатила страхове відшкодування в розмірі 149042,03 грн. Залишки свого автомобіля позивачка продала за 39000,00 грн. Також позивачка понесла додаткові витрати на переміщення автомобіля і всього завдана шкода складає 124277,34 грн. На вказану суму нараховано інфляційні втрати та 3% річних, тож загалом сума до стягнення становить 144697,61 грн. Крім того, позивачу завдано моральну шкоду, яку остання оцінює у 50000,00 грн. На думку представника, звіт страхової компанії є неналежним доказом у справі, оскільки це звіт, який робила страхова компанія для здійснення свого страхового відшкодування. У цьому звіті відсутнє попередження про кримінальну відповідальність оцінювача та відсутній підпис оцінювача. Не зрозуміло з яких підстав вартість автомобіля після ДТП оцінена у 118000,00 грн., адже були і інші пропозиції за травень та червень. На думку представника, проведений аукціон вартості пошкодженого автомобіля є фіктивним, оскільки саму позивачку на такий аукціон не запрошували. Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України саме винна особа має відшкодувати завдану шкоду і положення ст. 1194 ЦК України не звільняють винну особу від обов`язку відшкодувати завдану шкоду та норми вказаної статті не забороняють постраждалому звернутись саме до винної особи. Представник вважає, що при вирішенні спору саме висновок автотоварознавчої експертизи №2/18 від 13.01.2018 року має бути взятий судом до уваги, адже він відповідає положенням ст.ст. 102, 106 ЦПК України, натомість звіт оцінювача ґрунтується на припущеннях, не гарантує точності, не може використовуватись іншим чином, ніж це передбачено договором та метою оцінки, призначенням оцінки є визначення ймовірного страхового відшкодування, а на заяві оцінювача відсутній його підпис. Оцінювачем взято до уваги результати псевдо-аукціону залишків авто на суму 118980,00 грн., хоча були і ніші пропозиції починаючи від 65000,00 грн. На думку представника, той факт що за послуги таксі Убер сплачував чоловік позивачки своєю платіжною карткою є правомірним у відповідності до положень ст.ст. 60. 61 СК України. Квитанція на суму 5000,00 грн. оплачена ОСОБА_8 , оскільки він діяв в інтересах позивачки, як її адвокат, і ці кошти були спільною власністю позивачки та її чоловіка, які останній сплатив адвокату. Кошти за проведення експертизи стосовно визначення розміру моральної шкоди сплачені ОСОБА_6 , оскільки останній є керівником ГО «СФПСТ».

Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти задоволення позовних вимог, просить відмовити у позові посилаючись на те, що позивач вважає, що страховою компанією невірно визначено страхове відшкодування, тож це є спір між позивачем і страховою компанією.Відповідальність відповідача була застрахована за договорами обов`язкового та добровільного страхування всього на 250000,00 грн., тож ліміт відповідальності не вичерпаний, і з урахування сучасної практики Верховного Суду та положень ст. 1194 ЦК України відповідач не має відповідати за шкоду заподіяну пошкодженням ТЗ. Представник зазначає, що всі надані стороною позивача докази не містять належних ідентифікуючих даних для висновку про наявність понесених позивачем витрат. Положення ст. 625 ЦК України в даному випадку застосовуватись не можуть. Ринкова вартість авто в пошкодженому стані позивачем не доведена. Ліміт відповідальності за договорами страхування не вичерпаний, і страхова виплата покрила всю завдану шкоду. Різниця між вартістю авто за оцінкою страхової та звітом позивача викликана тим, що за звітом позивача не враховано, що на час ДТП авто вже мало пошкодження. Розписка про продаж залишків авто не є ринковою вартістю, натомість страхова компанія з цього приводу проводила аукціон. Якщо позивач не згодний з розміром заподіяної шкоди, то має звертатись до страхової компанії, а не до відповідача. По моральній шкоді відсутні докази та причинно-наслідковий зв`язок.

В судовому засіданні представник позивача на стадії надання додаткових пояснень, які можуть доповнити матеріали справи, надав суду свої пояснення письмово до яких доклав нові докази: Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб стосовно ГО «СФСПД», консультативний висновок відділення педіатрії від 14.11.2017 року та копію квитанції від 11.01.2018 року про сплату ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 5000,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо можливості розгляду судом таких доказів.

По вказаним доказам, суд не видаляючись до нарадчої кімнати на місці ухвалив не приймати до розгляду нові докази сторони позивача на підставі положень ч. 8 ст. 83 ЦПК України, оскільки вони подані з порушенням встановленого законом строку та сторона позивача не обґрунтувала неможливість їх подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, всебічно та об`єктивно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2015 року на ім`я ОСОБА_1 був зареєстрований автомобіль Фольцваген Гольф , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (Т. 1, а.с. 19-20).

25.05.2016 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб ( Т . 1, а.с. 15).

Згідно наявної в матеріалах справи копії постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 08.02.2018 року, 03.12.2017 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Хонда під керуванням відповідачки та автомобіля Фольцваген Гольф під керуванням ОСОБА_5 . В судовому засіданні відповідачка своєї провини у вчиненні ДТП не визнала посилаючись на те, що вона виїхала на зелений сигнал світлофора із увімкненим лівим покажчиком повороту та переконалась в безпеці свого маневру. Вказаною постановою суду відповідачка визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу (Т. 1, а.с. 77).

Відповідно до положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність відповідачки, як власника наземного транспортного засобу, на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПрАТ «СК «Провідна» за полісом обов`язкового страхування №АК/7245434 від 06.09.2017 року з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну у розмірі 100000,00 грн. (франшиза - нуль) та за договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів за умовами «автоцивілка плюс» від 06.09.2017 року з лімітом відповідальності страховика у розмірі 150000,00 грн. (Т. 1, а.с. 196, Т. 2, а.с. 12).

Відповідно до ст.ст. 979, 980 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

За положеннями ст.ст. 4, 5, 6 Закону України «Про страхування», предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності). Страхування може бути добровільним або обов`язковим. Видами добровільного страхування можуть бути: 12) страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника).

Згідно ст.ст. 8, 9 Закону України «Про страхування», страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

За змістом ст.ст. 22, 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно ст. 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

В даному випадку постраждалий в дорожньо-транспортній пригоді автомобіль був фізично знищеним, що підтверджується як оцінкою проведеною на замовлення страхової компанії, так і даними автотоварознавчої експертизи поданою до суду стороною позивача.

В межах здійснення ПрАТ «СК «Провідна» дій по визначенню розміру страхового відшкодування складний звіт №2300191858 від 17.12.2017 року про визначення вартості матеріального збитку, яким визначено, що вартість матеріального збитку дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження, оскільки вартість відновлювального ремонту КТЗ є більшою від його ринкової вартості, та становить 268022,03 грн. (Т. 2, а.с. 32).

Також в межах здійснення ПрАТ «СК «Провідна» дій по визначенню розміру страхового відшкодування складений звіт №40-R/41/5 від 29.05.2018 року про ринкову вартість пошкодженого ТЗ, за яким відповідна ринкова вартість КТЗ в пошкодженому стані склала 118980,00 грн. (Т. 2, а.с. 50).

Натомість, за висновком Автотоварознавчої експертизи №2/18 від 13.01.2018 року, що долучений стороною позивача до позовної заяви, оскільки вартість відновлювального ремонту КТЗ більша за його ринкову вартість, матеріальний збиток нанесений власнику КТЗ дорівнює ринковій вартості КТЗ, що становить 291890,23 грн. (Т. 1, а.с. 23-48).

На підтвердження вартості автомобіля в пошкодженому стані у сумі 39058,00 грн. сторона позивача посилається на розписку від 18.08.2018 року за якою, ОСОБА_1 придбав у позивача залишки автомобіля на суму 1400,00 доларів США, що на момент розрахунку складає 39058,00 грн. (Т. 1, а.с. 70-71).

За змістом листа ПрАТ «Провідна» від 23.02.2018 року, страхова компанія повідомила позивача, що страхова виплата за договором страхування №АК/7245434/1007/17 від 06.09.2017 року буде здійснена у сумі 100000,00 грн. (Т. 1, а.с. 68).

За змістом листа ПрАТ «Провідна» від 08.06.2018 року, страхова компанія повідомила позивача, що страхова виплата за договором страхування №12/1296255/1007/17 від 06.09.2017 року буде здійснена у сумі 49042,03 грн. (Т. 1, а.с. 69).

Страхове відшкодування у загальній сумі 149042,03 грн. позивачка отримала згідно платіжного доручення №0026744 від 08.06.2018 року (Т. 2, а.с. 62), що також визнано та не заперечувалось позивачем у судовому засіданні.

Таким чином ліміт відповідальності страхової компанія за договором добровільного страхування залишився не вичерпаним на суму 100957,97 грн.

Фактично звернувшись із позовом до особи винної в дорожньо-транспортній пригоді, позивачка посилається на те, що вартість автомобіля до ДТП за даними страховика складає 268022,03 грн., а за висновком автотоварознавчої експертизи від 13.01.2018 року становить 291890,23 грн. Вартість автомобіля у стані пошкодження за даними страховика становить 118980,00 грн., натомість позивачка відчужила залишки автомобілю за 39058,00 грн.

Наведені питання уміщуються в поняття здійснення страховиком розрахунку страхового відшкодування, у даному випадку шляхом виплати страхової суми, які різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

За змістом положень ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.

Як встановлено в судовому засіданні з пояснень позивача та її представника, сторона позивача не оскаржувала рішення страховика про здійснення страхового відшкодування у розмірі 149042,03 грн., відсутні і будь-які підтвердження такого оскарження в матеріалах справи. Своїм процесуальним правом на залучення страхової компанії в якості співвідповідача у справі та звернення до неї позовних вимог в частині питань належності розрахунку розміру страхового відшкодування та його виплати, сторона позивача не скористалась.

Відповідно до положень ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відступаючи від правового висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 23.12.2015 року у справі №6-2587цс15, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) зазначила, що покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Таким чином, безпідставними є твердженням представника позивача про те, що потерпіла особа має право звернутись із позовом про відшкодування шкоди як до винної особи, так і до страхової компанії страхувальника, адже в межах лімітів відповідальності відшкодування шкоди має здійснювати страховик, і лише при вичерпанні лімітів відповідальності, потерпіла особа має право на стягнення із винної особи різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

На думку суду, безпідставними є твердження сторони позивача, що зазначена постанова Великої Палати Верховного Суду не може бути застосована у випадку добровільного страхування, адже у цій постанові мова йде про неможливість покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, оскільки відповідне суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. При цьому, мета страхування відповідальності, як в обов`язковому порядку, так і в добровільному страхуванні є відшкодування завданої винною особою шкоди страховиком в межах лімітів відповідальності.

Перевищення завданої шкоди позивачу, у зв`язку із знищенням її транспортного засобу, лімітів відповідальності страховика, стороною позивача не доведено. Адже таке питання безпосередньо стосується порядку розрахунку страховою компанією розміру страхового відшкодування та його виплати, а позивачка отримавши від страховика страхову виплату у червні 2018 року, такого рішення страхової компанії не оскаржувала та звернулась із позовом до винної особи лише в березні 2019 року. Хоча фактично не погоджується із визначеною страховою компанією вартістю автомобіля до та після ДТП. Суд не може прийняти як належний доказ розписку про відчуження залишків автомобіля, адже чинним законодавством не передбачено відчуження автомобіля, який продовжує перебувати на обліку, за розпискою. Крім того, така розписка датована серпнем 2018 року, а ДТП відбулось в грудні 2017 року, тобто через вісім місяців, тож відсутні підстави для обґрунтованого висновку про те, що вартість автомобіля після ДТП дійсно складала 39058,00 грн.

Поскільки судом не встановлено перевищення розміру завданої шкоди лімітів відповідальності страховика, відсутні підстави для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача завданої знищенням автомобіля шкоди, що охоплюється обов`язками страховика за договорами обов`язкового та добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу.

Стосовно іншої завданої позивачу шкоди у зв`язку зі знищенням її майна, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст.ст. 76-81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачка зазначає, що понесла витрати на послуги евакуатора у підтвердження чого додала до своєї позовної заяви квитанцію від 03.12.2017 року на суму 620,00 грн. (Т. 1, а.с. 90).

Однак, у цій квитанції не зазначено які саме транспортні послуги були надані, кому вони надані, стосовно якого автомобіля та хто здійснив оплату цих послуг. Таким чином, відсутнє належне підтвердження понесення позивачем цих витрат та їх взаємозв`язок із дорожньо-транспортною пригодою, відповідно відсутні підстави для покладня на відповідача обов`язку по їх відшкодуванню.

Крім того, слід зазначити, що витрати на евакуацію автомобіля з місця ДТП згідно чинного законодавства мають включатись до суми страхового відшкодування, отже обов`язок по відшкодуванню таких витрат в межах ліміту відповідальності несе страховик, а не винуватець ДТП. Натомість з матеріалів страхової справи вбачається, що позивачем не було завлено до стягнення в межах страхової суми також витрат на евакуацію транспортного засобу.

На підтвердження понесених позивачкою збитків остання також посилається на здійснену оплату за проведення експертизи моральної шкоди у сумі 4173,00 грн. на підтвердження чого нею подано квитанцію від 14.03.2019 року (Т. 1, а.с. 91).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, Громадською організацією «Спілка фахівців соціологічних та психологічних досліджень» проведено експертне дослідження та надано висновок експерта №14-03-2019 щодо комплексного дослідження моральної шкоди потерпілого, як громадсько-етичної категорії суспільства, який затверджений головою Громадської організації ОСОБА_6 (Т. 1, а.с. 136-177).

Натомість, із наданої позивачем квитанції про сплату послуги експертизи моральної шкоди від 14.03.2019 року вбачається, що кошти у сумі 4173,00 грн. сплачені Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 , на квитанції міститься відбиток печатки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 . Поскільки експертне дослідження проведене Громадською організацією, а кошти сплачені Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 , навіть з урахуванням того, що ОСОБА_6 є керівником ГО, не дають суду достатніх підстав для висновку про те, що позивачка понесла витрати у сумі 4173,00 грн. за проведення експертизи моральної шкоди, висновок якої міститься в матеріалах справи. За таких умов, суд не вбачає можливості стягнення з відповідача сплачених позивачкою ФОП ОСОБА_6 коштів у сумі 4173,00 грн., адже відсутні дані, яку експертизу для позивача здійснив саме ФОП ОСОБА_6 , як безпосередній отримувач коштів, та які її результати.

Також, до своїх збитків позивачем віднесено витрати на проведення автотоварознавчої експертизи у сумі 5000,00 грн. із посиланням на наявність квитанції до прибуткового касового ордера №2 від 11.01.2018 року на суму 5000,00 грн. (Т. 1, а.с. 89).

На думку суду, відшкодування таких витрат не може бути покладено на відповідача, з огляду на те, що фактично вказаний висновок експертизи за розміром встановлено збитку суперечить розміру збитку встановленому страховою компанією при здійсненні розрахунку страхового відшкодування. Отже, фактично існує спір між позивачем та страхувальником відповідальності відповідача щодо розміру заподіяної шкоди, який має безпосередній вплив на розмір страхового відшкодування. Поскільки судом не встановлено перевищення ліміту відповідальності страховика фактичним розміром завданої шкоди, такі витрати можуть бути стягнені зі страхової компанії у відповідності до положень ст. 22 ЦК України, як збитки, яких понесла особа для відновлення свого порушеного у права у разі доведення неправомірності та безпідставності здійсненого страховою компанією розрахунку страхового відшкодування та його розміру щодо вартості автомобіля до ДТП.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно змісту наданої суду квитанції по сплату інформаційно-технічного забезпечення проведення експертизи №2/18, кошти у сумі 5000,00 грн. сплачені ОСОБА_8 , а не позивачем. Сторона позивача посилається на те, що ОСОБА_8 діяв як адвокат позивачки сплачуючи відповідні кошти, однак у квитанції не зазначено, що ці кошти вносяться від імені позивача або за її дорученням, відсутні будь-які дані, що позивачка можливо попередньо передала ці кошти своєму адвокату для їх сплати за послуги експерта, або ж після сплати коштів повернула суму у розмірі 5000,00 грн. особі, яка згідно квитанції сплатила ці кошти.

Позивачка також посилається на те, що у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою нею понесені витрати на лікаря мамолога у сумі 956,00 грн. за проведення консультації з припинення лактації (Т. 1, а.с. 64-67).

Суд, вивчивши зміст консультативних заключень від 08.12.2017 року та від 14.12.2017 року приходить до висновку, що вказаними лікарськими документами не підтверджено причинно-наслідкового зв`язку між ДТП та припиненням лактації, необхідністю звернення до лікаря мамолога і понесення таких витрат. У заключенні лікаря вказано лише про виявлення кісти лівої грудної залози, а дитина знаходиться на штучному вигодовуванні. За таких обставин відсутні достатні підстави для висновку про те, що витрати на лікаря мамолога у сумі 956,00 грн. позивачка понесла саме у зв`язку з ДТП.

Стосовно зазначених позивачем витрат на паркування у сумі 2000,00 грн., суд вивчивши надані стороною позивача квитанцію від 02.01.2018 року та товарний чек від грудня 2017 року (Т. 1, а.с. 92) приходить до висновку, що відповідні витрати позивачем не доведено, оскільки доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Так, у зазначених розрахункових документах не вказано, який саме автомобіль знаходився на паркуванні, відсутній державний номерний знак автомобіля, відсутні дані про те, хто саме здійснив оплату, тож за такими документами не можливо дійти обґрунтованого висновку про те, що на паркуванні знаходився саме пошкоджений в ДТП автомобіль, який належить позивачці і саме нею було здійснено витрати на послуги паркування. Крім того, відсутнє обґрунтування необхідності здійснення витрат на такі послуги саме у зв`язку з пошкодженням автомобіля, адже позивач не зазначає чи користувалась вона послугами оплачуваної стоянки до дорожньо-транспортної пригоди чи такі витрати були необхідні саме у зв`язку з пошкодженням авто.

Безпідставними на переконання суду є вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості акумуляторної батареї та вартості послуг з розвал-сходження т/з, понесення яких позивачка підтверджує актами виконаних робіт від 13.09.2017 року та від 15.09.2017 року (Т. 1, а.с. 94-96).

До такого висновку суд дійшов з урахуванням того, що зазначені акти виконаних робіт датовані вереснем 2017 року, натомість дорожня-транспортна пригода сталась у грудні 2017 року, тож такі витрати не можуть бути пов`язані зі збитками у зв`язку з пошкодженням ТЗ, яке сталося пізніше ніж відповідні роботи були проведені.

Крім того, за змістом відповідних актів замовником та платником є не позивач, а інша особа - ОСОБА_7 , а самі по собі акти виконаних робіт не є підтвердженням здійснення оплат у розмірах визначених у цих актах, будь-які квитанції, платіжні доручення про здійснення цих оплат за актами виконаних робіт, в матеріалах справи відсутні.

Позивачка вважає, що підлягають до стягнення з відповідача витрати на послуги таксі Убер у сумі 4332,63 грн., на підтвердження здійснення яких позивачем надано роздруківки руху коштів по рахунку у АТ КБ «ПриватБанк» (Т. 1, а.с. 49-63, 82-85, 97-100).

В судовому засіданні позивачка вказує, що автомобіль був єдиним транспортним засобом у родині, хоча будь-яких доказів, як-то довідки про відсутність зареєстрованих за нею авто, суду не надала.

Також, на питання суду позивачка в судовому засіданні пояснила, що автомобіль, який був пошкоджений у ДТП, був придбаний до реєстрації нею шлюбу з ОСОБА_5 .

Відповідно до положень ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.

В судовому засіданні встановлено, визнано та не заперечувалось учасниками судового розгляду, що всі здійснені витрати на послуги таксі були здійснені чоловіком позивачки з його карткового рахунку.

Натомість за нормою ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються саме особі, якій їх завдано і в результаті порушення саме її цивільного права. Отже, відсутні підстави для відшкодування позивачці витрат понесених її чоловіком на послуги таксі, адже автомобіль був придбаний до шлюбу, тож мав характер особистої приватної власності позивача. Витрат понесених самою позивачкою на послуги таксі із підтвердженням їх здійснення у зв`язку з пошкодженням належного їй транспортного засобу, матеріали справи не містять.

Оскільки суд не вбачає підстав для стягнення звалених позивачем сум збитків, не можуть бути відповідно задоволені і вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, як вимоги, що є похідними від результату вирішення основної вимоги про стягнення завданої матеріальної шкоди. Однак при цьому, суд має зазначити, що загалом вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних не мають правової підстави. Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання та поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. При цьому важливим виявляється питання, які зобов`язання є грошовими. Між сторонами виникли позадоговірні, деліктні, зобов`язання, які полягають у стягненні завданої шкоди, тож положення ст. 625 ЦК України на відповідні правові відносини не поширюються.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача заподіяної моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

На підтвердження завдання та розміру моральної шкоди позивачка надала суду висновок експерта №14-03-2019 про комплексне дослідження моральної шкоди потерпілого, як громадсько-етичної категорії суспільства, зі змісту якого вбачається, що розмір компенсації, яка рекомендується для стягнення судом з винної особи встановлений у сумі 37557,00 грн. (Т. 1, а.с. 136-177).

В судовому засіданні позивачка настоює на розмірі моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн. посилаючись на те, що вона також зазнала моральних страждань у зв`язку з припиненням лактації для грудного вигодовування після ДТП. Однак, обставина втрати лактації саме у зв`язку з потраплянням належного позивачу автомобіля в ДТП стороною позивача не доведена, надані позивачем лікарські висновки не містять висновків лікарів про те, що грудне вигодовування припинилось саме у зв`язку зі стресом заподіяним позивачу дорожньо-транспортною пригодою, припущення ж не можуть бути доказами.

Крім того, відповідна експертиза проводилась у період 14.03.2019 року по 20.03.2019 року, а ДТП відбулось у грудні 2017 року і тоді ж, за словами позивача, припинилась лактація, отже період надання висновку охоплює весь період подій після ДТП та відповідно і цей стан позивача охоплюється періодом дослідження.

За змістом вказаного висновку, норми моралі, за якими проводиться дана експертиза є громадсько-етичними категоріями і не тотожні нормам права (законам, кодексам тощо). Експертиза моральної шкоди проводиться за нормами моралі, при цьому, як всі інші норми моралі, має рекомендаційний статус.

Вивчивши зміст висновку експерта судом встановлено обставини, які вказують на неможливість суду цілком погодитись із рекомендованим у ньому до стягнення розміром моральної шкоди.

Так, надаючи висновок про розмір заподіяної моральної шкоди експертом взято до уваги надані позивачкою документи (чеки на евакуатор, таксі), які на думку експерта підтверджують понесені нею витрати і як наслідок також впливають на розмір моральної шкоди, що має бути покладений на відповідача.

Однак, в судовому засіданні не встановлено понесення позивачем збитків, які б мали бути стягнені з відповідача, отже в цьому питанні моральні страждання позивача у їх грошовому виразі не можуть бути покладені на відповідача.

Визначаючи розмір моральної шкоди, експерт також приймає до уваги відсутність спроб відшкодування як матеріальної так і моральної шкоди, неможливість позивачем захистити свої законні права тривалий період.

Натомість, при розгляді справи судом не встановлено обставин для стягнення з відповідача матеріальної шкоди, будь-які докази про те, що позивачка зверталась до відповідача та повідомляла, що понесла моральну шкоду і вимагає її відшкодування в добровільному порядку, відсутні.

Той факт, що позивачка тривалий час не може захисти свої законні права, як встановлено в судовому засіданні, пов`язано не з відповідачем, а із спірністю сум здійсненого страхового відшкодування, що є обов`язком страхової компанії. Відповідач же в межах своїх обов`язків повідомив страховика про страховий випадок.

Таким чином, на переконання суду, експертом здійснений висновок загалом по розміру моральної шкоди у зв`язку з ДТП та подальших подій без розмежування відповідальності, натомість судом встановлено відсутність правової підстави для стягнення заявленого матеріального збитку з відповідача та наявність можливого спору зі страховиком.

При цьому, суд з урахуванням положень ст. 23 ЦК України приходить до висновку, що завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких позивачка зазнала у зв`язку із знищенням свого майна має бути стягнута з відповідача. Визначаючи розмір відповідного відшкодування суд приймає до уваги, що відбулось не лише пошкодження, а тотальне знищення майна, що в свою чергу вказує на більший рівень глибини душевних страждань. Також ураховується поведінка відповідачки стосовно невизнання своєї провини у вчиненні ДТП. Здійснивши оцінку всіх доказів кожного окремо та в їх сукупності, дотримуючись принципів розумності та справедливості, суд вважає за необхідне визначити розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 15000,00 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у зальному розмірі 33000,00 грн.

Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано суду копію рахунку від 05.12.2017 року на суму 16500,00 грн. та копію квитанції про сплату ОСОБА_5 на користь адвоката Комолова Д.О. коштів у сумі 16500,00 грн. У рахунку зазначено, що послугою є правова допомога по представництву в національному суді з приводу дорожньо-транспортної пригоди (Т. 1, а.с. 74). За відсутності детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги та з огляду на дату такого рахунку, який датований наступним днем після вчинення дорожньо-транспортної пригоди, у суду відсутні підстави вважати, що зазначені в квитанції кошти у розмірі 16500,00 грн. були витратами позивача саме на отримання правової допомоги в межах підготовки та розгляду її позову про відшкодування шкоди у цій справі.

Також на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано акт виконаних робіт від 24.10.2018 року на суму 33000,00 грн. із зазначенням про надання правової допомоги з представництва в національному суді з приводу дорожньо-транспортної пригоди (справа про адміністративні правопорушення, справа про відшкодування збитків завданих ДТП) та представництво загальне: при проведенні авто товарознавчої експертизи, представництво в страховій компанії з питань відшкодування збитків (Т. 1, а.с. 75). Однак, акт виконаних робіт не є платіжним документом, що підтверджує сплату позивачем відповідних коштів, а будь-які докази про дійсну сплату вказаних коштів, як то квитанції, платіжні доручення, товарний чек або прибутковий касовий ордер в матеріалах справи відсутні. Крім того, в порушення положень ст. 137 ЦПК України відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги позивачу у цій справі.

За наведених обставин відсутні підстави для відшкодування відповідачем пропорційно до задоволеної частини вимог заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи ціну позову та відсоткове співвідношення задоволеної частини позовних вимог до їх загального розміру, судом встановлено, що пропорційно розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить менше мінімального розміру судового збору за подання позовної заяви майнового характеру. Таким чином, стягнення сплаченого позивачем розміру судового збору має бути встановлене у розмірі мінімальної ставки за подання позову майнового характеру у сумі 768,40 грн., поскільки менший розмір суми не дозволяє позивачу звернутись до суду за захистом своїх прав, тож такий розмір має бути відшкодований відповідачем не залежно від пропорційності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-83, 89, 137, 141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 625, 979, 980, 1166, 1167, 1194 ЦК України, ст. 57 СК України, Законами України «Про страхування», «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна», про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди джерелом підвищеної небезпеки - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 23.12.2019 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 );

Відповідач - ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 );

Третя особа - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» (м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 25, код ЄДРПОУ 23510137).

Суддя -