Рішення № 86560290, 27.11.2019, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/9595/15-ц

Категорія 4

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2019 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Васильченка О. В. ,

за участю секретаря судового засідання - Ковальчук О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київінвестсервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 інтереси якого представляє ОСОБА_1 , про виселення,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Київінвестсервіс» пред`явило у суді позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 інтереси якого представляє ОСОБА_1 , про виселення.

Позов обґрунтовано тим, що ТОВ «Київінвестсервіс» є власником нежитлових приміщень першого поверху чотириповерхового будинку АДРЕСА_1 .

Однак, нежитлова група приміщень першого поверху загальною площею 43,9 кв.м. незаконно займається відповідачами для проживання.

У зв`язку з чим, позивач вбачає порушення своїх прав на користування власністю та просить суд виселити відповідачів з нежитлових приміщень групи № 6 загальною площею 43,9 кв.м., що знаходиться на першому поверсі будинку під літерою «А», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином. Представник позивача звернувся до суду із заявою про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили, про день, час та місце розгляду справи судом повідомлені належним чином. Свого права на подання до суду відзиву на позовну заяву не використали.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Судом достовірно встановлено, що 03.12.2014 року між ПрАТ «Компанія Київінвестбуд» та ТОВ «Київінвестсервіс» було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого нежитлові приміщення загальною площею 755,8 кв.м., що складаються з нежитлових приміщень цокольного поверху площею 429,00 кв.м. та нежитлові приміщення 1 поверху площею 326,80 кв.м. (в літ. А) та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , перейшли у власність позивача. (а.с. 32-34)

Право приватної власності ТОВ «Київінвестсервіс» на вищевказане нерухоме майно зареєстроване за позивачем у встановленому законодавством порядку. (а.с. 6)

Як вбачається з Акта обстеження нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 від 03.12.2014 року, комісією ТОВ «Київінвестсервіс» було встановлено, що в групі приміщень № 6 проживаються ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Документи, на підставі яких вони займають ці приміщення у них відсутні. (а.с. 8)

29.05.2015 року ТОВ «Київінвестсервіс» надіслало на адресу проживання ОСОБА_1 вимогу про звільнення приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 9)

Відповідно до Довідки № 147 від 25.11.2015 року ПрАТ «Компанія Київінвестбуд», нежилі приміщення групи № 6 площею 43,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 з 12.08.1996 року по 03.12.2014 року на праві власності належали ПрАТ «Компанія Київінвестбуд». В користування відповідачам ПрАТ «Компанія Київінвестбуд» це майно не передавала та не уповноважувало на це будь-яких інших юридичних осіб на вчинення дій з видачі ордеру на вселення у ці нежиле приміщення. (а.с. 69)

На судовий запит було отримано відповіді за відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУДМС у м. Києві від 02.09.2015 року про те, що зареєстрованими місцями проживання відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 з 01.03.2013 року. (а.с. 16, 17, 18)

Як вбачається з відповіді ГУ ДМВ України в м. Києві від 04.11.2015 року на запит позивача про скасування реєстрації місця проживання відповідачів, підставою для такої реєстрації слугував ордер № 01 від 18.01.2013 року на право реєстрації у житловому будинку, виданий ПрАТ «Житлокомунсервіс». (а.с. 70)

Спірні правовідносини, що виникли, регулюються положеннями Житлового кодексу УРСР, Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно з ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст. 109 ЖК УРСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ч. 7 ст. 81 ЦКП України імперативно встановлює, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що згідно відповіді ГУ ДМВ України в м. Києві від 04.11.2015 року на запит позивача про скасування реєстрації місця проживання відповідачів, підставою для такої реєстрації слугував ордер № 01 від 18.01.2013 року на право реєстрації у житловому будинку, виданий ПрАТ «Житлокомунсервіс».

Відтак, посилання позивача на те, що відповідачі займають вказане приміщення без правової на те підстави не відповідає дійсності. Варто наголосити на тому, що в матеріалах справи відсутні відомості про те, що цей ордер було визнано недійсним або іншим чином визнано таким, що не може слугувати правовою підставою для зайняття відповідачами вказаного приміщення.

Також варто зазначити, що на судовий запит про підтвердження реєстрації відповідачів за спірною адресою було отримано відповіді за відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУДМС у м. Києві від 02.09.2015 року про те, що зареєстрованими місцями проживання відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 з 01.03.2013 року.

З огляду на вищевикладене, суд не вбачає достатньо підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 259, 263-265, 268, 352, 354, а також п.п. 9, 15 Перехідних положень ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Київінвестсервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 інтереси якого представляє ОСОБА_1 , про виселення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги (зважаючи на п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України щодо порядку подання апеляційних скарг на судові рішення).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О. В. Васильченко