Рішення № 86555648, 13.12.2019, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа № 653/1635/17

Провадження № 2/653/797/19

РІШЕННЯ

іменем України

13 грудня 2019 року Генічеський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Крапівіної О.П.

при секретарі Гурковський В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Генічеськ цивільну справу за позовом ТОВ «Віталмар Транс» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулось ТОВ «Віталмар Транс» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів. В обґрунтування позову вказує, що вироком Генічеського районного суду Херсонської області від 28.12.2017 року по справі 653/1635/17 задоволено цивільний позов ТОВ «Віталмар Транс» про стягнення ОСОБА_1 49499,56 грн. В період з 30.01.2018 року по 15.05.2019 року відповідачем на користь позивача було сплачено 18050 грн. Вирок суду є обов`язковим до виконання і набуває статусу грошового зобов`язання. Таким чином, відповідач повинен сплатити суму, визначену вироком суду з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також, 3% річних від простроченої суми. Розмір 3% річних від суми боргу за весь час прострочення станом на 02.12.2019 року становить 2134,04 грн., а розмір інфляційних втрат за весь час прострочення станом на 31.10.2019 року становить 7402,55 грн., загалом – 9536,59 грн.

Позивач ТОВ «Віталмар Транс» позов просить задовольнити з підстав, що зазначені.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомляв. Відзиву на позов не подано.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що вироком Генічеського районного суду Херсонської області від 28.12.2017 року ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.185 КК України та призначено покарання у вигляд штрафу в розмірі 850 грн..

Цивільний позов ТОВ «Віталмар Транс» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на ТОВ «Віталмар Транс» 49499,56 грн. матеріальної шкоди.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує на те, що відповідач несвоєчасно виконав своє грошове зобов`язання, чим допустив прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, зокрема і факту наявності боргу, встановленого рішенням суду.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана позиція також взаємоузгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові суду від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14.

Боржник ОСОБА_1 відповідає за порушення грошового зобов`язання, яке виникло на підставі вироку Генічеського районного суду Херсонської області від 28.12.2017 року про стягнення матеріальної шкоди у загальній сумі 49499,56 грн., яке належним чином не виконувалось відповідачем, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача інфляційні втрати в сумі 7402,55 грн. та 3% річних в сумі 2134,04грн.

Судові витрати розподіляються згідно ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.509,599,625 ЦК України, ст. ст.3,4,10,12,81,263-265,354-355 ЦПК України-,

В И Р І Ш И В :

Позов ТОВ «Віталмар Транс» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віталмар Транс» (розрахунковий рахунок НОМЕР_2 в ПАТ «Креді Агріколь Банк», м. Київ, МФО 300614, код ЄДРПОУ 35195356) інфляційні втрати та 3% річних в сумі 9536,59 (дев`ять тисяч п`ятсот тридцять шість гривень п`ятдесят дев`ять копійок) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віталмар Транс» (розрахунковий рахунок НОМЕР_2 в ПАТ «Креді Агріколь Банк», м. Київ, МФО 300614, код ЄДРПОУ 35195356) судові витрати в розмірі 1 921 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги з дня отримання копії повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Генічеського районного суду О. П. Крапівіна