Ухвала суду № 86555158, 16.12.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа 752/9801/17

провадження № 2-п/752/137/19

УХВАЛА

16.12.2019 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі слідчого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Шевчук М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві заяву відповідача ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та заяву перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10.09.2019 року у цивільній справі № 752/9801/17 за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебувала справа № 752/9801/17 за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки.

В листопаді 2019 року відповідач ОСОБА_1 , не погоджуючись з заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києві від 10.09.2019 року року у цивільній справі № 752/9801/17 за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки, яким позов було задоволено, звернувся до суду із заявою про його скасування та із заявою про поновлення строку на подання заяви про його перегляд, відповідно до якої сторона відповідача просила суд поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, прийняти заяву до розгляду та скасувати заочне рішення у цивільній справі. В обґрунтування заяви зазначено, що 10.09.2019 року судом було ухвалено рішення без його участі,оскільки, він не проживав за адресою на яку направлялись судові виклики, перебував на лікуванні, а відтак наявні підстави для скасування заочного рішення у справі та призначення справи до розгляду

Відповідач в судове засідання не з"явився . Судом про дату судового розгляду повідомлявся належним чином. Причина його неявки суду невідома. Його неявка не перешкоджає розгляду заяву про перегляд заочного рішення.

Представник позивача в судовому засіданні заперечувала0 проти задоволення заяви відповідача, посилаючи на підстави, викладені в письмових поясненнях.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, заяви, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що в травні 2017 року до Голосіївського районного суду м. Києва надійшла позовна заява Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 18.05.2017 року, у справі було відкрито провадження.

З матеріалів справи вбачається, що сторона відповідача була обізнана про перебування в провадженні суду даної справи, оскільки, представником відповідача до суду подавались клопотання, які вирішувались судом.

З 2017 року відповідачу направлялись процесуальні документи та судові повістки за адресою, яка зазначена в позові, та будь-яких заяв та клопотань, які б містили дані про зміну місця проживання/реєстрації відповідача матеріали справи не містять.

В судові засідання перед ухваленням судового рішення відповідачу направлялись судові повістки, однак, останній для розгляду справи не з`являвся та наявні в матеріалах справи заяви представника відповідача про неможливість прибуття відповідача в судове засідання не містять переконливих доказів, які б вказували на те, що відповідач дійсно з об`єктивних та поважних причин не може прибути для розгляду справи.

Довідка медичної установи, на яку посилається відповідач, як на доказ поважності неявки в судове засідання 10.09.2019 року, суд до уваги не приймає, оскільки, зі змісту останньої не вбачається, що відповідач об`єктивно не міг прийняти участь в розгляді справи та його стан здоров`я був таким, що унеможливлював його участь в розгляді справи, яка вже тривалий час перебуває в провадженні суду.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києві від 10.09.2019 року, позов Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки, було задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), - повернути земельну ділянку по АДРЕСА_2 територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради, привівши її у придатний до використання стан, шляхом звільнення від розміщених на ній будівель та споруд, у тому числі житлового будинку, загальною площею 38,7 кв.м. Стягнуто з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), - на користь Прокуратури м. Києва судовий збір в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

17.09.2019 року копію рішення суду було направлено сторонам у справі для відома.

16.10.2019 року представник відповідача отримав копію зазначеного рішення суду особисто в приміщенні суду, а 06.11.2019 року до суду надійшла заява відповідача про перегляд заочного рішення суду та про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Відповідно до частини третьої статті 284 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч. 4 ст. 284 ЦПК України).

Відповідач зазначає, що заяву про перегляд заочного рішення ним було подано в найкоротший строк після отримання його представником копії заочного рішення, а тому суд вважає за можливе задовольнити заяву відповідача, поновивши, останньому, строк на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Згідно зі ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Згідно із положеннями ст. 285 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначені, зокрема, обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і не повідомлення їх суду, і докази про це посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Відповідно до ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто для скасування заочного рішення необхідна наявність одночасно двох наведених умов.

Використання законодавцем в конструкції коментованої статті 288 ЦПК України сполучника "і" дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення.

Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Частина 1 статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані не поважними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Згідно із ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач був повідомлений про перебування справи в провадженні суду, та його представником перед судовими засіданнями подавались до суду клопотання про відкладення розгляду справи, однак, до останніх не було долучено переконливих доказів поважності неявок відповідача в судові засідання.

Крім того, дослідивши заяву про перегляд заочного рішення, матеріали справи, суд приходить до висновку, що обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення є фактично непогодження з винесеним рішенням по суті.

У відповідність до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на які надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішеннявід 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Крім того, слід зазначити про те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суду необхідно виходити з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001.

В спірній по справі ситуації суд виходить з того, що відповідачем не дотримано процесуальних вимог цивільного законодавства, які б дозволяли суду дійти висновку про необхідність скасування ухваленого заочного рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач був достеменно обізнаний про розгляд справи судом, однак, без поважних причин неодноразово в судові засідання по справі, не з`являвся, у зв`язку з чим у справі було ухвалено заочне рішення про задоволення позовних вимог на підставі аналізу доказів, які знаходились в матеріалах справи.

Окремо слід звернути увагу на те, що заява відповідача про перегляд заочного рішення не містить будь-яких доводів та доказів, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача, та які б впливали на правильне вирішення спору по суті.

Зазначені відповідачем обставини не можуть бути підставою для скасування заочного рішення, при фактичній відсутності сукупності підстав, які зазначені в частині першій ст. 288 Цивільного процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що підставами скасування заочного рішення є, зокрема, наявність істотних доказів, які поза розумним сумнівом спростовують обґрунтування позивача, а за відсутності зазначених обставин, суд не має законних підстав для скасування заочного рішення, а тому заява відповідача про перегляд заочного рішення та його скасування є необґрунтованою та безпідставною, в зв`язку з чим в її задоволенні слід відмовити.

Частиною 4 ст. 287 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст. ст. 284-288 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Поновити відповідачу ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення.

В задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та заяву перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10.09.2019 року у цивільній справі № 752/9801/17 за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки, - відмовити.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до пункту 4 статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.П. Чередніченко