Рішення № 86553330, 23.12.2019, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Зяброва О. Г.

Справа № 644/5124/16-ц

Провадження № 2/644/53/19

23.12.2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2019 року

Орджонікідзевський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді - Зябрової О.Г.,

при секретарі - Дяченко А.В.,

за участю позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Ярової Л.І.,

представників відповідача - Циплєнкової Л.І., Васильченко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу № 644/5124/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Територіального центру надання соціальних послуг Індустріального району міста Харкова про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду з позовом до Територіального центру надання соціальних послуг Індустріального району міста Харкова про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, в якому просить суд поновити її на роботі у Територіальному центрі надання соціальних послуг Індустріального району міста Харкова на посаді заступника завідувача відділення соціальної допомоги вдома та стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу до моменту поновлення на роботі.

В обгрунтування позовних вимог зазначила, що з 06.10.1997 року позивач працювала у Територіальному центрі надання соціальних послуг Індустріального району м. Харкова на посаді заступника завідувача відділення соціальної допомоги вдома, що підтверджується довідкою центру №38 від 18.07.2016 року. 19.05.2016 року наказом директора центру №73-К від 19.05.2016 року була звільнена з роботи за п.3 ст.40 КЗпП за ситематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Вважає звільнення незаконним та безпідставним, яке порушує її права, оскільки свої трудові обов`язки позивач завжди виконувала сумлінно, порушень трудової дисципліни без поважних причин не допускала. В листопаді 2014 року була нагороджена грамотою за сумлінну плідну працю і високий професіоналізм, вагомий особистий внесок у справу соціального захисту. Документи, які складені стосовно порушень у роботі позивача, є протиправними та безпідставними. Звільнення відбулось через особисті непрязні відносини між позивачем та директором установи. Оскільки позивач звільнена з роботи безпідставно та з порушенням трудового законодавста, вважає, що відповідач повинен їй сплатити заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21.06.2016 року вищезазначену позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 31.08.2016 року вищезазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в судове засідання.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06.10.2016 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального центру надання соціальних послуг Індустріального району міста Харкова про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку зупинено до вирішення цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Територіального центру надання соціальних послуг Індустріального району м.Харкова про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17.01.2019 року відновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального центру надання соціальних послуг Індустріального району міста Харкова про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 04.09.2019 року клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального центру надання соціальних послуг Індустріального району міста Харкова про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та компенсацію невикористаної відпустки - залишено без задоволення.

Позивач та представник позивача - адвокат Ярова Л.І. в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити. При цьому позивач пояснила, що вона досить тривалий час працювала в даній установі, проходила атестації та увесь час відповідала займаній посаді, навіть отримувала нагороди. Порте, з директором ОСОБА_2 стосунки у них не склались, оскільки директор постійно порушувала умови праці робітників, в тому числі ОСОБА_1 , змушувала їх відмовлятись від індексації заробітної плати, йти у відпустку за власний рахунок. Позивач часто перебувала на лікарняних, оскільки має хвору матір, а також зверталась до прокуратури та правоохороних органів з приводу порушень умов праці директором, внаслідок чого стосунки між нею та директором значно погіршились і її звільнили. Звільнення вона вважає незаконним, так як вона не була ознайомлена з доганами, які їй виносились, та іншими документами, догани були безпідставними, акти, складені 13.05.2016р. та 18.05.2016р. також складено безпідставно та не професійно. Обов`язки, які зазначено в акті і які вона відповідно до цих актів не виконувала належним чином, не належать до її посадових обов`язків. Директор не давала їй можливості належним чином виконувати покладені на неї обов`язки.

Представник відповідача - ОСОБА_3 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що звільнення ОСОБА_1 було здійснено з дотриманням вимог п.3 ст.40 КЗпП України - систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Систематичність невиконання позивачем без поважних причин обов`язків, що були покладені на нєї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку підтверджується неодноразовими фактами притягнення її до дисциплінарної відповідальності, які надані суду та долучені до матеріалів справи, а також визнані законними та правомірними, про що свідчить судове рішення. Крім того, позивач та її представник не ставлять в своєму позові питання про визнання незаконним та скасування саме наказу про звільнення ОСОБА_1 , тобто, не оспорюють наказ про звільнення, отже, не має правових підстав для поновлення позивача на роботі та задоволення позову.

Представник відповідача - ОСОБА_2 в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , при цьому посилалась на те, що позивач не виконувала належним чином свою роботу, мала можливість надати своєчасно пояяснення з приводу складений стосовно неї документів, але не скористалась такою нагодою. Звільнення відбулось правомірно і законно, відповідно до вимог діючого законодавства України.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані сторонами докази та матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці закріплено Кодексом законів про працю України.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 Кодексу законів про працю України).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Судом встановлено, що наказом № 140 від 14.10.1997 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу соціальним працівником до Територіального центру по обслуговуванню пенсіонерів та самотніх непрацездатних громадян Орджонікідзевського району м.Харкова з місячним іспитовим строком, з заробітною платою згідно штатного розкладу, з 06.10.1997 року (т. 1 а.с.52) на підставі заяви ОСОБА_1 (т.1 а.с.53).

Наказом №10 від 31.01.2003 року Територіального центру по обслуговуванню пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян Орджонікідзевського району м.Харкова ОСОБА_1 - соціального працівника переведено за її згодою на постійну роботу зас. завідуючої відділеня соціальної допомоги вдома з 01.02.2003 року з оплатою згідно штатного розпису, на підставі заяви ОСОБА_1 (т.1 а.с. 54).

Відповідно до наказу № 247-К від 07.11.2006 року Територіального центру по обслуговуванню пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян Орджонікідзевського району м.Харкова переведено з 01.11.2006 року зас. зав. відділень соціальної допомоги вдома на постійну роботу на нові посади: 1.4. ОСОБА_1 – на посаду соц. працівника без категорії з посадовим окладом 443 грн. на місяць на підставі заяви ОСОБА_1 (т.1 а.с. 55-56).

З 02.04.2007 року ОСОБА_1 займала посаду заступника завідуючої відділенням соціальної допомоги вдома Територіального центру надання соціальних послуг Індустріального району м.Харкова, що підтверджується наказом №56-к від 02.04.2007 року (т.1 а.с.57).

Рішенням від 18.03.2010 року №184 Орджонікідзевської районної в м. Харкові ради перейменовано територіальний центр обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян Орджонікідзевського районної в м. Харкові ради з 20.03.2010 року в територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Орджонікідзевського районної в м. Харкові ради (т. 1 а.с. 58).

На підставі наказу №73-К від 19.05.2016 року Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Орджонікідзевського району м. Харкова Казаннік І.А. - заступника завідувача відділення соціальної допомоги вдома Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Орджонікідзевського району м. Харкова звільнено з посади 19 травня 2016 року за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, п.3 ст.40 КЗпП України, на підставі: наказу від 11.09.2015 року № 383-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»; наказу від 23.10.2015 року №438-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»; наказу від 03.03.2016 року №24 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»; акту від 18.05.2016 року, акту службового розслідування від 13.05.2016 року; листа профкому територіального центру від 18.05.2016 року (т.1 а.с. 151-153).

Відповідно до п.3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Згідно зі статтею 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником та власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою. Працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, та дотримуватись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Як вбачається з наказу № 383-к від 11.09.2015 року ОСОБА_1 оголошено догану за порушення ст.139 КЗпП України та п.3.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку. Відповідно до вказаного наказу 01.09.2015 року ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці без поважних причин протягом 4 годин (т.1 а.с. 97-98).

28.09.2015 року ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом №383-к від 11.09.2015 року про притягнення неї до дисциплінарної відповідальності шляхом його оголошення в присутності свідків. ОСОБА_1 відмовилась засвідчити факт ознайомлення із наказом своїм підписом, про що було складено акт від 28.09.2015 року (т.1 а.с.104).

Наказом № 438-к від 23.10.2015 року ОСОБА_1 оголошено догану за порушення ст.139 КЗпП України та п.3.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку. Відповідно до вказаного наказу 11.09.2015 року ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці без поважних причин протягом 3 годин 30 хвилин (т.1 а.с. 115).

23.10.2015 року ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом № 438-к від 23.10.2015 року про притягнення неї до дисциплінарної відповідальності шляхом його оголошення в присутності свідків. ОСОБА_1 відмовилась засвідчити факт ознайомлення із наказом своїм підписом, про що було складено акт від 23.10.2015 року (т.1 а.с.123).

Наказом № 24 від 03.03.2016 року ОСОБА_1 оголошено догану за порушення ст.139 КЗпП України та п.3.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку. Відповідно до вказаного наказу ОСОБА_1 26.02.2016 року відмовилась виконувати вимоги наказу №20 від 26.02.2016 року «Про проведення інвентаризації особових справ підопічних» та розпорядження заступника директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Орджонікідзевського району м.Харкова Меднікової Л.Ф. щодо надання особових справ підопічних для проведення інвентаризації та журналу реєстрації наказів про тимчасове зняття з обслуговування (т.1 а.с.124-125).

03.03.2016 року ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом №24 від 03.03.2016 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності шляхом його оголошення в присутності свідків. ОСОБА_1 відмовилась засвідчити факт ознайомлення із наказом своїм підписом, про що було складено акт від 03.03.2016 року (т.1 а.с.131).

Відповідно до акту перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування №20-01-4402/1321, яка була проведена Головним управлінням держпраці у Харківській області Державної служби України з питань праці за заявою позивача, наявність порушень трудового законодавства в частині накладення дисциплінарних стягнень на ОСОБА_1 не виявлено (т.1 а.с.164-174).

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21 червня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Територіального центру надання соціальних послуг Індустріального району м.Харкова про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності №383-к від 11.09.2015 року, №438-к від 23.10.2015 року та №24 від 03.03.2016 року - відмовлено (т.1 а.с. 205-212).

Постановою Харківського апеляційного суду від 08 листопада 2018 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21 червня 2018 року - залишено без змін (т.1 а.с. 213-224).

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з Акту службового розслідування від 13 травня 2016 року, проведеного відповідно до наказу від 27.04.2016 року № 40 «Про проведення службового розслідування» встановлено факт допущення заступником завідувача відділення соціальної допомоги вдома ОСОБА_1 винної бездіяльності, невиконання нею своїх посадових обов`язків згідно п.3.1; 3.5; 3.7; 3.9; 3.13; 3.16; 3.23; посадової інструкції заступника завідувача відділення соціальної допомоги вдома. ОСОБА_1 недостатньо приділяє уваги організації роботи відділення з надання соціальних послуг, контролю якості надання соціальних послуг, не володіє вмінням застосовувати нормативні документи, що стосуються її діяльності, на низькому рівні веде документацію, облік та звітність відділення, не виконує вимоги внутрішніх нормативних документів та розпоряджень керівництва (т.1 а.с. 133-136).

Згідно Акту від 18 травня 2016 року за результатами перевірки згідно наказу по Орджонікідзевському територіальному центру соціального обслуговування м. Харкова від 23.10.2015 року № 44 встановлено, що внаслідок невиконання ОСОБА_1 вимог посадової інструкції: керівництво діяльністю відділення соціальної допомоги вдома здійснюється неналежним чином; планування роботи відділення згідно із потребами громадян не здійснюється; укладання договорів з громадянами та підготовка особових справ отримувачів соціальних послуг здійснюється з грубим порушенням вимог чинного законодавства; ведення документації і обліку, складання та своєчасне подання звітності відділення здійснюється періодично, а в де яких випадках взагалі відсутнє; належний контроль за діяльністю соціальних працівників не здійснюється; якість надання соціальних послуг робітниками відділення та їх відповідність до потреб підопічних не контролює; організація роботи відділення та ведення наявної первинної документації не відповідає вимогам діючих нормативних документів, що стосуються діяльності заступника завідувача відділенням соціальної допомоги вдома (т.1 а.с. 144-149).

14.05.2014 року було затверджено Посадову інструкцію заступника завідувача відділення соціальної допомоги вдома Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Орджонікідзевського району м.Харкова,із якою позивач була ознайомлена, про що свідчить власноручний підпис (т.1 а.с. 89-90).

Відповідно до зазначеної посадової інструкції заступника завідувача відділення соціальної допомоги вдома Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Орджонікідзевського району м.Харкова визначено функціональні обов`язки, права та відповідальність, а саме:

«3. Завдання та обов`язки:

3.1 Заступник завідувача відділення соціальної допомоги вдома здійснює керівництво діяльністю відділення соціальної допомоги вдома.

3.2 Забезпечує виконання покладених на відділення завдань щодо виявлення одиноких громадян похилого віку та одиноких непрацездатних громадян, разом з представниками закладів охорони здоров`я, житлово – комунальних підприємств, громадських організацій.

3.3 Обстежує їхні матеріально – побутові умови проживання, визначає потреби в одержанні матеріальної, натуральної, побутової та соціально – медичної допомоги, наданні різних видів соціальних послуг, встановлення зв`язків з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності на підставі акта обстеження, карти медичного огляду (висновків лікарів про ступень втрати здатності до самообслуговування), особистої заяви.

3.4 Укладає договір з громадянином, у якому передбачаються види послуг, що надаватимуться соціальними робітниками відділення, здійснює підготовку особової справи громадянина, який приймається на обслуговування.

3.5 Планує роботу відділення згідно з потребами громадян, складає графіки щодо встановлення періодичності й термінів надання послуг соціальним робітником.

3.6 Встановлює зв`язок з підприємствами, установами, організаціями, в яких працювали громадяни, для надання різних видів послуг, здійснює контроль за їх якісним наданням, залучає до роботи громадські, приватні установи, вживає заходів щодо отримання благодійної допомоги.

3.7 Інформує управління соціального захисту населення про стан обслуговування громадян, веде облік, складає та подає звітність відповідно до встановленої форми.

3.8 Несе матеріальну відповідальність за наявність основних коштів малоцінного інвентарю та устаткування.

3.9 Організовує та контролює діяльність соціальних робітників, проводить їх навчання, забезпечує належні умови праці соціальних робітників, відповідає за ведення документації, облік та звітність відділення.

3.10 Веде облік одиноких непрацездатних громадян, які живуть у зоні дії відділення і які потребують сторонньої допомоги.

3.11 Визначає кількість громадян, які обслуговуються та обсяг роботи соціальних робітників з урахування характеру послуг, які надаються, розміру території в зоні обслуговування, наявності громадського транспорту тощо.

3.12 Використовує нові форми обслуговування.

3.13 Контролює якість надання соціальних послуг робітниками відділення та їх відповідність до потреб громадян похилого віку та інвалідів, яких обслуговують.

3.14 Надає консультації, методичну допомогу з питань організації та надання соціальних послуг за запитами та зверненнями громадян і посадових осіб підприємств, установ та організацій.

3.15 Розглядає листи, заяви, скарги та у встановленому порядку надає відповіді.

3.16 Веде первинну документацію з організації соціального обслуговування та допомоги, обліку та звітності.

3.17 Вирішує поточні питання із соціальними робітниками, соціальними працівниками.

3.18 Приймає участь у підготовці проектів, наказів стосовно роботи відділення.

3.19 Веде архівний журнал.

3.20 Організовує через органи охорони здоров`я, підприємства торгівлі, громадського харчування, комунального господарства та побутового обслуговування необхідну соціально – медичну та соціально – побутову допомогу.

3.21 Вживає заходів щодо виконання заяв і пропозицій громадян.

3.22 Сприяє залученню позабюджетних коштів для надання безоплатної допомоги малозабезпеченим непрацездатним громадянам.

3.23 Знає, розуміє і застосовує діючі нормативні документи, що стосуються його діяльності.

3.24 Знає і виконує вимоги нормативних актів про охорону праці та навколишнього середовища, дотримується норм, методів і прийомів безпечного виконання робіт.

3.25 Веде банк даних АСД громадян, які отримують соціальні послуги.

5 Відповідальність:

5.1 Заступник завідувача відділення соціальної допомоги вдома несе відповідальність за невиконання або несвоєчасне виконання покладених цією посадовою інструкцією обов`язків, або невикористання наданих прав.

5.2 Заступник завідувача відділення соціальної допомоги вдома несе відповідальність за недотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та протипожежного захисту.

5.3 Заступник завідувача відділення соціальної допомоги вдома несе відповідальність за розголошення інформації відповідно до Закону України, «Про захист персональних даних».

5.4 Заступник завідувача відділення соціальної допомоги вдома несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання вимог внутрішніх нормативних документів територіального центру та розпоряджень керівництва.

5.5 Заступник завідувача відділення соціальної допомоги вдома несе відповідальність за правопорушення, скоєні в процесі своєї діяльності, в межах, встановлених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством.

5.6 Заступник завідувача відділення соціальної допомоги вдома має несе відповідальність за завдання матеріального збитку територіальному центру в межах, встановлених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством.

5.7 Заступник завідувача відділення соціальної допомоги вдома несе відповідальність за неправомірне використання наданих службових повноважень, а також використання їх в особистих цілях.»

06.10.2015 року на зборах трудового колективу були затверджені Правила внутрішнього трудового розпорядку Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Орджонікідзевського району м.Харкова на 2015 - 2018 року (т.1 а.с.91-94).

Таким чином, суд не приймає до уваги доводи ОСОБА_1 з приводу зазначення в актах від 13.05.2016р. та від 18.05.2016р. посадових обов`язків, які не відносяться до її функціональних обов`язків.

Крім того, відповідно до повідомлень від 13.05.2016р. та від 18.05.2016р. про вручення копії вищезазначених актів службового розслідування, ОСОБА_1 було своєчасно надано для ознайомлення відповідні акти та надано можливість надати пояснення з цього приводу.

Відповідно до вимог ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

18.05.2019 року директор територіального центру Циплєнкова Л.І. звернулась з листом до голови профспілкового комітету первинної профспілкової організації територіального центру соціального обслуговування Орджонікідзевського району м. Харкова з питанням чи є ОСОБА_1 членом профспілки та чи перебуває на профспілковому обліку (т.1 а.с. 159).

Як вбачається з повідомлення від 18.05.2016 року за підписом голови профспілкового комітету первинної профспілкової організації територіального центру соціального обслуговування Орджонікідзевського району м. Харкова Меднікової Л.Ф. - заст. зав. відділеня соціальної допомоги вдома ОСОБА_1 не перебуває на профспілковому обліку та не є членом профспілки (т.1 а.с. 160).

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Актами від 19.05.2016 року зафіксована відмова ОСОБА_1 від підтвердження ознайомлення з наказом про звільнення під підпис, а також відмова про отримання трудової книжки та копії наказу про звільнення (т.1 а.с. 154-156).

20.05.2016 року ОСОБА_1 направлено повідомлення про необхідність отримання трудової книжки, в якому зазначено що у разі отримання адміністрацією терцентру письмової згоди ОСОБА_1 на відправлення трудової книжки поштою, її буде надіслано за вказаною адресою, також направлено копію наказу про звільнення від 19.05.2016 року №73-К (т.1 а.с. 157).

01.07.2016 року ОСОБА_1 направлено повідомлення про необхідність отримання трудової книжки, в якому зазначено що у разі отримання адміністрацією терцентру письмової згоди ОСОБА_1 на відправлення трудової книжки поштою, її буде надіслано за вказаною адресою, також направлено копію наказу про звільнення від 19.05.2016 року №73-К (т.1 а.с. 158).

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до наданого розрахункового листка ОСОБА_1 та платіжного доручення №121 від 18.05.2016 року, остаточний розрахунок з працівником (заробітна плата за другу половину травня 2016 року та нарахована компенсація за 16 днів невикористаної відпустки в сумі 1896. 64 грн.) проведено в день звільнення згідно відмітки банку 19.05.2016 року в сумі 1821. 21 грн. (т.1 а.с. 161-163).

Питання про визнання незаконним та скасування наказу №73-К від 19.05.2016 року Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Орджонікідзевського району м. Харкова, яким ОСОБА_1 - заступника завідувача відділення соціальної допомоги вдома Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Орджонікідзевського району м. Харкова звільнено з посади 19 травня 2016 року за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, п.3 ст.40 КЗпП України позивач не ставить.

Суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

З урахуванням наведеного та приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади на підставі п. 3 ст.40 КЗпП України та відповідачем було дотримано при цьому вимоги, передбачені трудовим законодавством, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині поновлення на роботі.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу до моменту поновлення на роботі, оскільки суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі, тому не підлягають задоволенню похідні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до моменту поновлення на роботі.

На підставі ч.1, 2 п.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч.5 п.1 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, судові витрати, понесені сторонами, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів.

Керуючись ст.ст. 21, 23, 40 п.3, 47, 116 Кодексу Закону про працю України, ст.ст.12, 13, 43, 49, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Територіального центру надання соціальних послуг Індустріального району міста Харкова про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу -відмовити.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15, п.15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідний суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Територіальний центр надання соціальних послуг Індустріального району міста Харкова (місцезнаходження: м. Харків, вул. 12 Квітня, 8).

Повний текст рішення виготовлений 23 грудня 2019 року.

Суддя: