Рішення № 86552874, 23.12.2019, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"23" грудня 2019 р.

Справа №642/5369/19

Провадження № 2/642/1530/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Грінчук О.П.,

за участі секретаря - Сузанського О.І.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

встановив:

Директор Департаменту служб у справах дітей ХМР звернувся до Ленінського районного суду м.Харкова в інтересах малолітньої ОСОБА_3 із позовом до ОСОБА_4 про позбавлення останню батьківських права щодо малолітньої дитини, вказуючи, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку Служби у справах дітей Холодногірського району Департаменту служб у справах дітей ХМР (далі - ССД по Холодногірському району) як така, що перебуває у складних життєвих обставинах, адже батьки дитини ухиляються від виконання батьківських обов`язків. Мати дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, відомості про батька записані згідно ст. 135 СК України. 05.07.2019 до ССД по Холодногірському району надійшло повідомлення від Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді про звернення мешканців будинку АДРЕСА_1 про неналежне ставлення до дитини та її утримання, застосування домашнього насильства з боку матері, ОСОБА_2 до малолітньої ОСОБА_3 . Членами Робочої групи оперативного реагування 11.07.2019 була відвідана сім`я ОСОБА_2 , яка мешкає разом з донькою, ОСОБА_3 та матір`ю ОСОБА_5 , за результатами чого встановлено, що мати дитини відсутня з ранку, її перебування невідоме, дитина без догляду дорослих гуляє на дворі, продуктів харчування вдома немає. Внаслідок чого дитину відібрано та влаштовано до МДКЛ №24. Дівчинкою опікується бабуся, мати з дитиною востаннє була на прийомі у лікаря - 2017 року, в подальшому за медичною допомогою мати не зверталась, на прийом з дитиною не приходила, з 2017 у дівчинки виявлено патологію нирок, що потребує медичного спостереження та лікування, проте мати, ОСОБА_2 , призначення лікарів не виконує, в квітні 2019 дитина була госпіталізована на повторне обстеження, на прийоми з дитиною з`являється бабуся. Дитина відвідує заклад дошкільної освіти, навчання та харчування оплачує бабуся, мати рідко з`являється в дошкільному закладі, вихователі неодноразово бачили мати дитини в стані алкогольного або наркотичного сп`яніння. ОСОБА_2 , порушує громадський порядок, в її відношенні неодноразово складались адміністративні протоколи за ст. 173-2 КУпАП. 06.07.2015 ОСОБА_2 була визнана винною та притягнута до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП. 07.05.2019 ОСОБА_2 визнана винною за вчинення адміністративного правопорушення за ст. 184 КУпАП, їй оголошено усне зауваження. За місцем проживання ОСОБА_2 зарекомендувала себе з негативного боку, зловживає спиртними напоями, не працює, в нетверезому стані влаштовує сварки зі своєю матір`ю, веде аморальний спосіб життя, вихованням доньки не займається. На засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету ХМР було розглянуто питання щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_3 , результатом розгляду якого членами комісії прийнято рішення про доцільність позбавлення прав ОСОБА_2 щодо доньки ОСОБА_3 , тому позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 13.08.2019 провадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження.

16.10.2019 підготовче провадження у справі закрито та призначено до судового розгляду.

13.11.2019 представником позивача подано до суду заяву про доповнення позовної заяви, згідно якої він просив залучити до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_6 , встановити опіку над малолітньою ОСОБА_3 та призначити ОСОБА_6 опікуном дитини та стягувати аліменти з відповідача на користь опікуна - ОСОБА_6 .

Вказана заява була залишена без задоволення, оскільки вона подана з порушенням строків та порядку, визначених ЦПК України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, посилаючись на викладені в позові обставини та зазначила, що ОСОБА_2 веде себе неадекватно та аморально, профілактичні бесіди та попередження відповідача про зміну своєї поведінки позитивного результату не приносять. Крім того зазначила, що є люди, які є претендентами на опіку малолітньої ОСОБА_3 та вони готові забрати дитину з бабусею у свій будинок.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечувала повністю, вказуючи, що вона любить свою доньку, вона її відвідує у лікарні, будь-якими способами намагається побачити дитину, яка наразі перебуває в дитячому закладі, крім того, на теперішній час працює, вдома завжди є продукти харчування і вона в змозі забезпечувати утримання дитини.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що знайома з відповідачем 28 років. У 2015 році відповідач почала вживати наркотичні засоби та алкогольні напої, не працює. Дитина вдома постійно чує лайку, вдома нічого немає їсти, ласку отримує лише від бабусі. Мати створює дитині психологічну та емоційну загрозу. В квартирі часто перебувають невідомі дитині чоловіки. Зараз дитина перебуває в дитячому закладі, відповідач намагається побачитись з донькою, даючи гроші охоронцю, або дістається до неї пожежною драбиною, але при цьому каже їй неприємні речі, налаштовуючи проти неї, її чоловіка та проти бабусь дитини. Крім того зазначила, що ОСОБА_2 зв`язується з дитиною телефонним зв`язком.

Свідок ОСОБА_5 , яка є бабусею дитини, пояснила, що до 2015 року відповідач виконувала свої обов`язки щодо дитини та була ідеальною матір`ю. Потім ОСОБА_2 вийшла на роботу. Всі обов`язки по вихованню дитини вона як бабуся взяла на себе, адже хотіла щоб її донька, ОСОБА_2 , вийшла на роботу та влаштувала особисте життя. Вона виховувала онуку, а відповідач приносила додому гроші та продукти, адже прожити лише на пенсію неможливо. Дитину в садок відводила як відповідач так і вона. Відповідач працювала в піццерії, в неї була там дуже хороша характеристика. До лікарів не звертались з тих причин, що дитина в загальному є здоровою, лише один раз захворіла на хворобу нирок, а так ніколи не хворіла простудними захворюваннями, тому не було потреби звертатись до лікарів. Свідок вказала, що відповідач дійсно іноді вела себе неадекватно, але після того, як дитину відібрали, відповідач виправилась, за ці 5 місяців вона стала зовсім іншою людиною, вона сумує та плаче за дитиною, влаштувалась на роботу, надає гроші на утримання дитини. Мати до дитини не пускають, але вона все рівно намагається її відвідувати. На питання головуючого щодо сім`ї ОСОБА_8 , які мають намір забрати дитину разом з бабусею до себе, повідомила, що дитина не хоче до них їхати. Вона дуже любить онуку, окружає її турботою та ласкою, постійно її відвідує та не хоче, щоб онуку у неї забрали та віддали чужим людям, вони дуже прив`язані один до одного. Вказала, що відповідач дійсно випиває, але при цьому вона дуже любить дитину, балує її, дарує подарунки і дитина також сумує за матір`ю. Коли вона відвідує онуку, остання постійно просить зателефонувати матері. В останній візит до онуки, дитина повідомила їй, що хоче бути разом з нею та з мамою. Щодо своїх письмових пояснень про неналежне виконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків зазначила, що відмовляється від цих слів та хоче забрати свою заяву назад.

Свідок ОСОБА_9 , яка працює юрисконсультом в лікарні, в судовому засідання пояснила, що дитина перебуває під наглядом в лікарні, де вона працює. Спочатку мати займалась дитиною, але потім почала нехтувати показами лікарів, дитині встановлений серйозний діагноз по захворюванню нирок, дитина потребує серйозного медичного спостереження та лікування Дитиною постійно в плані лікування займається бабуся, вона приводить її на прийом до лікарів, мати востаннє була у лікаря з дитиною в 2017 році. В 2019 дитина була госпіталізована для обстеження її захворювання, адже мати не приводила її на огляд лікарів. В серпні під час перебування дитини в стаціонарі лікарні відповідач вела себе неадекватно, агресивно, скандалила, погрожувала лікарям та персоналу. Так, до дитини в лікарню вона приходила, але станом дитини в лікарів не цікавилась.

Свідок ОСОБА_10 , юрисконсульт Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, пояснив, що 05.07.2019 відносно відповідача надійшло повідомлення з проханням вийти за місцем проживання родини ОСОБА_2 для з`ясування її ставлення до виконання батьківських обов`язків. 05.07.2019 близько 12 год. 30 хв. він прибув до місця проживання відповідача та встановив, що дитина вдома сама. Поки він очікував, коли ОСОБА_2 прийде додому, він провів бесіду із сусідами, які повідомили, що ОСОБА_2 вживає алкогольні напої та характеризується негативно. Близько 13 год. 30 хв. ОСОБА_2 повернулась додому в стані сп`яніння. Під час бесіди з нею, вона повідомила, що вона веде такий спосіб життя, який хоче і не має бажання його змінювати. На пропозиції надання їй соціальних послуг вона відмовилась. Через місяць після цього візиту був здійснений повторний вихід до родини ОСОБА_2 , ситуація жодним чином не змінилась. Жодних дій зі сторони ОСОБА_2 для покращення її способу життя - не вчинено.

Свідок ОСОБА_11 , яка є бабусею дівчинки, в судовому засіданні пояснила, що один раз дитина опинилась в 11 год. на вулиці. Дитина любить мати, ніколи не розповідає, що відбувається вдома. Вона спілкується з онукою, відповідач не чинить перешкод у їх спілкуванні. Щодо того, хто водить дитину в садок та купує продукти - не знає.

Суд, вислухавши пояснення сторін та свідків, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , в графі «мати» вказана - ОСОБА_2 , в графі «батько» - ОСОБА_12 . (а.с.9)

Дитина, ОСОБА_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , разом з матір`ю, ОСОБА_2 , та бабусею, ОСОБА_5

05.07.2019 до ССД по Холодногірському району м.Харкова надійшло повідомлення від в.о. директора Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, згідно якого, дано розпорядження здійснити екстрений вихід за адресою АДРЕСА_2 , щодо з`ясування обставин про неналежне ставлення до утримання і виховання з боку ОСОБА_2 до своєї доньки ОСОБА_3 . (а.с.12)

Згідно повідомлення в.о. директора Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 08.07.2019, 05.07.2019 фахівцями Центру здійснено екстрений вихід в сім`ю ОСОБА_2 , в ході якого встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 , проживають ОСОБА_5 (бабуся), ОСОБА_2 (мати), ОСОБА_3 (донька). Житло представляє собою однокімнатну квартиру з усіма зручностями. Станом на 12.30 год. в квартирі перебувала лише малолітня дитина. Сусіди вказаної родини пояснили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 схильні до зловживання спиртними напоями та вчинення сварок. О 13.30 год. в стані алкогольного сп`яніння прийшла мати дитини, яка пояснила, що вживає спиртні напої та не бажає змінювати своє життя. З ОСОБА_2 проведено профілактичну бесіду. (а.с.13)

З акту обстеження умов проживання від 11.07.2019 встановлено, що квартира є однокімнатною, з усіма зручностями, в наявності меблі та побутова техніка, для дитини є окреме ліжко, місце для уроків, але їжі, готових страв, одягу, взуття немає, продукти харчування практично відсутні. На час відвідування ОСОБА_2 відсутня. Зі слів бабусі, мати дитини не займається вихованням останньої, не приділяє їй уваги, вживає алкогольні напої, спілкується нецензурною лексикою, вчиняє сварки. (а.с. 14)

11.07.2019 дитину тимчасово вилучено, про що складено протокол тимчасового вилучення дитини з небезпечного середовища. (а.с.15)

Малолітня ОСОБА_3 відвідує дошкільну групу №5 «Чомусики» закладу дошкільної освіти №9. Оплату за перебування та харчування доньки в закладі здійснює бабуся. Мати в дитячому закладі з`являється рідко, приводить та забирають дитину її бабусі. Зі слів вихователя, мати дитина часто перебувала в стані сп`яніння в компанії чоловіків. Матеріально-економічне становище в сім`ї має задовільний стан. Малолітня ОСОБА_13 дівчинка, фізичний розвиток відповідає її віку, хворіє рідко, дитячий заклад відвідує постійно. Мати дитини постійно порушує режим дня, адже дитину приводить до дитячого закладу із запізненням.(а.с.16)

КНП «Міська дитяча клінічна лікарня №19» надала лист-повідомлення від 22.07.2019, згідно якого ОСОБА_3 перебуває під наглядом у вказаному закладі. Дівчинкою опікується її бабуся, ОСОБА_5 . Мати з дитиною на прийомі у лікаря востаннє була влітку 2017. В подальшому на прийом з дівчинкою не приходила. В 2017 в дівчинки виявлено патологію нирок. В 2017 дитина двічі знаходилась на лікуванні з приводу загострення. В 2018 дитина потребувала повторного обстеження. Мати призначення лікарів не виконувала. В квтні 2019 дитина була госпіталізована на повторне обстеження. На прийом з дитиною з`явилась бабуся.(а.с.17)

Згідно довідки ст. лейтенанта поліції ДОП Холодногірського ВП ГУ НП в Харківській обл. від 31.07.2019, ОСОБА_2 зарекомендувала себе з негативного боку (зловживає спиртними напоями, не працює, в п`яному стані влаштовує сварки з матір`ю, вихованням дитини не займається). На профілактичні бесіди ОСОБА_2 не реагує. (а.с.18)

В письмових поясненнях начальнику ССД по Холодногірському р-ну м.Харкова від 19.07.2019 ОСОБА_2 просила надати їй можливість побачитись з дитиною та вказала, що пояснення сусідів неправдиві, крім того вона працює і витрачає гроші на дитину.(а.с.21)

19.07.2019 ОСОБА_2 офіційно попереджено про неприпустимість ухилення від виконання батьківських обов`язків. (а.с.22)

З інформації КНП «Міська дитяча клінічна лікарня №19» від 20.08.2019 вбачається, що 01.08.2019 до лікарні була переведена малолітня ОСОБА_3 . За час перебування дитини в стаціонарі лікарні мати відвідувала доньку, але з лікарями не спілкувалась. 15.08.2019 ОСОБА_2 , вчинила сварку у відділенні, порушила режим в лікарні.

До матеріалів справи також додані постанови Ленінського районного суду м.Харкова від 20.10.2015, 26.07.2018, 08.10.2018, 21.11.2018, 26.12.2018, 30.05.2019, згідно яких вбачається, що на ОСОБА_2 складались протоколи про вчинення адміністративних правопорушень за ст.173-2 КУпАП, проте, вказані матеріали повертались до відділу поліції на доопрацювання, даних про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вказаними протоколами не надано. (а.с.40-45)

Постановою Ленінського районного суду м.Харкова від 06.07.2015 ОСОБА_2 притягувалась до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП до стягнення у вигляді штрафу. (а.с.46)

07.05.2019 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 184 КУпАП (залишила доньку вдома без нагляду), останню звільнено від адміністративної відповідальності, провадження у справі закрито, адже ОСОБА_2 зазначила, що зобов`язується такого правопорушення в майбутньому не вчиняти. (а.с.47)

Вироком Ленінського районного суду м.Харкова від 07.08.2019 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України. Згідно вироку вбачається, що ОСОБА_2 розкаялась у вчиненому правопорушенні. (а.с.56).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 р., яка була підписана Україною 21.02.1990 р., ратифікована Верховною Радою України 27.02.1991 р. і набула чинності для України 27.09.1991 р., яка в силу Конституції України та положень ст. 13 СК України є частиною національного сімейного законодавства України визнаний принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини; батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов`язані турбуватися про здоров`я дитини, його фізичний, духовний розвиток.

Статтею 164 СК України передбачений вичерпаний перелік правових підстав позбавлення особи батьківських прав. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов`язків по вихованню. Належить також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Пунктом 17 вищезазначеної постанови передбачено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Вказане узгоджується з висновком Верховного суду від 03 жовтня 2019 року у справі №356/642/18.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Суд звертає увагу, що лише сама по собі констатація факту ухилення відповідачем від виконання нею своїх обов`язків по вихованню неповнолітньої доньки не є достатньою і безумовною підставою для позбавлення її батьківських прав.

Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини ст. 166 Сімейного Кодексу України. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що у судовому засіданні достовірно не встановлено, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню та матеріальному утриманню дитини, свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, не проявляє батьківської турботи, адже судом встановлено, що ОСОБА_2 до моменту відібрання у неї дитини надавала гроші своїй матері, бабусі дитини, для утримання її доньки, вихованням дитини займається в більшості часу бабуся дитини, адже так було погоджено між нею та відповідачем, аби ОСОБА_2 вийшла на роботу, крім того, на час розгляду справи в суді відповідач змінила своє ставлення до дитини, влаштувалась на роботу, вона дарує дитині подарунки, свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_14 в судовому засіданні підтвердили той факт, що ОСОБА_2 спілкується з донькою по телефону та намагається будь-якими способами побачитись з донькою в період її перебування в дитячому закладі, попри заборону її відвідування, крім того, з інформації КНП «Міська клінічна дитяча лікарня №19» встановлено, що хоч і ОСОБА_2 може поводити себе буйно, проте вона неодноразово відвідувала доньку під час її перебування в лікарні на стаціонарі, а з листа дошкільного закладу, який відвідує малолітня ОСОБА_3 , також встановлено, що дитину в заклад приводить як бабуся, так і мати ОСОБА_2 , хоч із запізненням. Вказані факти спростовують посилання позивача на нехтування ОСОБА_2 батьківськими обов`язками та відсутність в матері зацікавленості в дитині.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів винної свідомої поведінки відповідача щодо умисного злісного ухилення від виконання батьківських обов`язків та не зазначено, в чому будуть полягати позитивні зміни в житті дитини в разі застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав, оскільки, як слідує зі слів бабусі, дитина хоче залишитись з нею та з матір`ю.

З приводу особи відповідача ОСОБА_2 , суд зазначає, що відсутні належні та допустимі докази про алкоголізм, наркоманію, аморальний спосіб життя останньої. Так само відсутні дані про насильство над дитиною чи інший негативний на неї вплив з боку відповідача.

Позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставинами цієї справи не доведено.

Крім того, позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , не буде відповідати меті такого заходу: захисту інтересів дитини та стимулювання мати щодо належного виконання своїх обов`язків.

Суд вважає, що сам факт звернення позивача до суду з позовом про позбавлення батьківських прав є достатнім стимулюючим заходом щодо спонукання відповідача змінити ставлення до виховання дитини, піклування про її фізичний і духовний розвиток.

Встановивши відсутність фактів свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, а також те, що мати дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує й бажає приймати і приймає участь у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено обставин, на які він посилався в обґрунтування позову, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у зв`язку з необґрунтованістю.

Відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

В зв`язку з відсутністю підстав для задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав відповідача щодо її доньки, відсутні підстави і для задоволення вимог про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання вказаної позовної заяви, витрати зі сплати судового збору суд відносить за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 13, 150, 164, 166 Сімейного кодексу України, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 26489104, адреса місцезнаходження: м.Харків, вул. Чернишевська, 55), який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП невідомий, паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Ленінським РВ у м.Харкові ГУ ДМС в Харківській обл., зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня оголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 23.12.2019.

Головуючий: