Рішення № 86549048, 20.12.2019, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/8793/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

20 грудня 2019 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого – судді Ковальчука О.І.

з участю секретаря Кайрякової К.О.

справа №466/8793/19; 2/466/2509/19

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення допомоги з безробіття

в с т а н о в и в :

25.10.2019 року Львівський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення допомоги з безробіття, в якому просить стягнути з відповідача на користь Львівського міського центру зайнятості 3275,70 грн. допомоги з безробіття та судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду в розмірі 1921,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_1 звернувся до Львівського міського центру зайнятості в пошуках роботи 21.03.2016р. та йому було надано статус безробітного 21.03.2016 відповідно до ст..43 ЗУ «Про зайнятість населення» на підставі поданої заяви. У цій заяві відповідач підтвердив, що «…не зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності…» та ознайомлений з правами та обов`язками зареєстрованого безробітного та відповідальністю за подання недостовірних даних та документів, на підставі яких приймається рішення про надання статусу безробітного та призначення матеріального забезпечення на випадок безробіття.

За час перебування на обліку у центрі зайнятості ОСОБА_1 отримував матеріальне забезпечення – допомогу по безробіттю з 28.03.2016 року по 12.10.2016 року в сумі 3275,70 грн.

Відповідно до порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (акт розслідування страхових випадків №28 від 19.03.2019р.) з`ясовано, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 17.11.2004 року згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та під час реєстрації та набутті статусу безробітного 21.03.2016 року, а також в період перебування на обліку як безробітний не повідомив службу зайнятості, що зареєстрований як фізична особа-підприємець з 17.11.2004 року.

В результаті неповідомлення відповідачем спеціалістів Львівського міського центру зайнятості про те, що він зареєстрований як фізична особа-підприємець з 17.11.2004 року, ОСОБА_1 незаконно набув статусу безробітного 21.03.2016 року та незаконно отримував матеріальне забезпечення на випадок безробіття за період з 28.03.2016 року по 12.10.2016 року в сумі 3275,70грн., оскільки належав до зайнятого населення. В добровільному порядку відповідач не хоче повертати кошти, а тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою від 06.11.2019 року відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, так як згідно з вимогами ч.6 ст.19 ЦПК України поданий спір є малозначним, а тому у відповідності до ст. 274 ЦПК України справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч.4 ст.19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак подав до суду клопотання, в якому підтримує позовні вимоги в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує та просить суд розглядати справу у його відсутності, а тому суд вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.

Відповідач у судове засідання не з`явився повторно з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, що стверджується відмітками у журналі реєстрації вихідної кореспонденції, наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення, відзив відповідачем до суду подано не було, а тому оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без його участі, представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог статтей 280-283 ЦПК України вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

З`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 21.03.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського міського центру зайнятості в пошуках роботи та йому було надано статус безробітного 21.03.2016 року відповідно до ст..43 ЗУ «Про зайнятість населення» на підставі поданої заяви, що підтверджується наданими позивачем доказами, а саме заявою ОСОБА_1 про надання статусу безробітного та заявою ОСОБА_1 про призначення виплати допомоги по безробіттю (а.с.5-6).

У поданій заяві відповідач підтвердив, що «…не зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності…» та ознайомлений з правами та обов`язками зареєстрованого безробітного та відповідальністю за подання недостовірних даних та документів, на підставі яких приймається рішення про надання статусу безробітного та призначення матеріального забезпечення на випадок безробіття.

За час перебування на обліку у центрі зайнятості ОСОБА_1 отримував матеріальне забезпечення – допомогу по безробіттю з 28.03.2016 року по 12.10.2016 року в сумі 3275,70 грн.

Відповідно до порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Акту розслідування страхових випадків №28 від 19.03.2019р. встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 17.11.2004 року згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та під час реєстрації та набутті статусу безробітного 21.03.2016 року, а також в період перебування на обліку як безробітний не повідомив службу зайнятості, що зареєстрований як фізична особа-підприємець з 17.11.2004 року (а.с.8).

В результаті неповідомлення відповідачем спеціалістів Львівського міського центру зайнятості про те, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 17.11.2004 року, останній незаконно набув статусу безробітного 21.03.2016 року та незаконно отримував матеріальне забезпечення на випадок безробіття за період з 28.03.2016 року по 12.10.2016 року в сумі 3275,70грн., оскільки належав до зайнятого населення.

На підтвердження досудового врегулювання спору позивач надав суду доказ про те, що звертався до відповідача з повідомленням про відшкодування коштів в сумі 3275,70 грн. (а.с.19).

Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень, викладених у ст.ст.13,81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 12 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно п.7 ч.1 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення», встановлено, що зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов`язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім`ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб`єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно.

Відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного (ч.3 ст.44 Закону України «Про зайнятість населення»).

Пунктом 8 ч.1 ст.45 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг. Вказані положення визначені також в п.п. 1 п. 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року № 198.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

На підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року №60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 року №7-1 і зареєстрованого і Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за №232/16248 (далі - Порядок), у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Згідно п.7 вказаного Порядку Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Отже, неповідомлення особою обставини, яка не дає право їй для визнання її безробітною, свідчить про невиконання нею своїх обов`язків та є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не повідомив Львівський міський центр зайнятості про те, що був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 17.11.2004 року, та не мав права на виплату йому допомоги по безробіттю, що є підставою для стягнення з нього незаконно отриманої суми виплаченого забезпечення в розмірі 3275,70 грн.

Відповідно до ст. 81 ЦПК кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За наведених обставин вимоги позивача доведені належними та допустимими доказами, в зв`язку з чим підлягають до задоволення.

Таким чином, виходячи із вищенаведеного, після всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, є достовірними та обґрунтованими, підтверджені письмовими доказами, сумніву у суду не викликають.

Суд вважає, позовні вимоги Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про повернення допомоги з безробіття є обґрунтованими.

Крім того, в силу дії ст. 141 ЦПК України до стягнення з відповідача підлягає розмір судових витрат, сплачених позивачем при зверненні з заявою до суду.

У зв`язку з наведеним, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 1921,00 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 280-283, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення допомоги з безробіття – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського центру зайнятості 3275,70 (три тисячі двісті сімдесят п`ять гривень 70 коп.) отриманої допомоги з безробіття та судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду в розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну грн. 00 коп.).

Позивач: Львівський міський центр зайнятості (код ЄДРПОУ 25555035, МФО 825014, розрахунковий рахунок 37170001000584 Банк ГУДКСУ у Львівській області, місцезнаходження: 79060, м. Львів, вул. Кн. Ольги, 122).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН - НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте Шевченківським районним судом м. Львова, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Текст рішення складено та підписано 20.12.2019 року.

Суддя О. І. Ковальчук