Ухвала суду № 86547512, 23.12.2019, Пологівський районний суд Запорізької області

Справа № 315/970/19

Провадження № 1-кп/324/302/2019

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2019 м.Пологи

Пологівський районний суд Запорізької області в складі головуючого судді Іванченка М.В., при секретарі Савченко Н.В., за участю прокурора Шрамко Ю.О., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника адвоката Вараниця О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України,

в с т а н о в и в:

В провадженні Пологівського районного суду Запорізької областіперебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.

Під час судового засідання прокурором було заявлено клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із необхідністю виклику свідків сторони обвинувачення, яке судом було задоволено.

Прокурором також було заявлено клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, оскільки закінчити судовий розгляд кримінального провадження до спливу строку запобіжного заходу, обраного обвинуваченому, не можливо. В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначив, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу не підпали і продовжують існувати, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти зазначеним ризикам.

Обвинувачений та його захисник заперечили проти продовження строку запобіжного заходу у виді тримання від вартою, посилаючись на необґрунтованість вимог прокурора. Обвинувачений ОСОБА_1 також послався на стан свого здоров`я.

Ухвалою слідчого судді Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 12.07.2019 до підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 09.09.2019. Ухвалою Пологівського районного суду Запорізької області від 06.09.2019 обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 04.11.2019 включно. Ухвалою Пологівського районного суду Запорізької області від 29.10.2019 обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 27.12.2019 включно.

Згідно ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту або з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

До спливу продовженого ухвалою Пологівського районного суду Запорізької області від 29.10.2019 обвинуваченому ОСОБА_1 строкузапобіжного заходу у виді тримання під вартою не можливо завершити судовий розгляд кримінального провадження, оскільки по справі залишаються не допитані свідки сторони обвинувачення, обвинувачений, не досліджені письмові докази.

Враховуючи вимоги ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, суд приходить до висновку, що ризики, щонайменше передбачені п. п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були підставою для обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не відпали, не змінилися та продовжують існувати на теперішній час.

Так, злочин, що інкримінується ОСОБА_1 , згідно ст.12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, даний злочин є умисним корисливим злочином, вчинений повторно, протягом нетривалого часу після звільнення обвинуваченого з місць позбавлення волі, де він відбував покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років за попереднім вироком, яким був засуджений в тому числі і за вчинення аналогічного злочину, а тому суд погоджується з доводами прокурора, що обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, суворість та невідворотність покарання, може переховуватись від суду.

Крім того, суд, виходячи із відомостей, зазначених в обвинувальному актів, враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 до обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ніде не працював, не одружений, утриманців не має, отже не має постійного джерела доходу, стійких соціальних зв`язків, а тому є достатні підстави вважати, що останній, з метою ухилення від покарання за вчинене кримінальне правопорушення, може безперешкодно переховуватися від суду, що є достатнім обґрунтуванням ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_1 неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, відбував покарання в місцях позбавлення волі, звільнився 19.04.2019 у зв`язку з відбуттям строку покарання, однак, не зважаючи на це, протягом нетривалого строку після звільнення, а саме практично через два місяці, знову вчинив умисний тяжкий корисливий злочин, а тому є достатні підстави вважати, що ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжує існувати.

Пунктом 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини, допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків (рішення у справах «Смірнов проти Росії» від 24 липня 2003 року; «Вемгофф проти Німеччини» від 27 червня 1968 року; «Мацнеттер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Летельєр проти Франції» від 26 червня 1991 року та ін. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі «Амбрушкевич проти Польщі»).

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

За вказаних обставин суд вважає, що більш м`які запобіжні заходи в достатній мірі не забезпечать виконання обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання встановленим ризикам, тому підстав для зміни обраного запобіжного заходу на більш м`який, суд не вбачає.

Вік обвинуваченого ОСОБА_1 також не є перешкодою для його тримання під вартою.

Щодо стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1 , то слід зазначити, що до суду не було надано ніяких документів, які б підтверджували неможливість його тримання під вартою за станом здоров`я. З інформації ДУ «Вільнянська установа виконання покарання (№11)» від 12.11.2019 №5616, отриманої на запит суду, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 прибув в ДУ «Вільнянська установа виконання покарання (№11)» 12.07.2019, по прибуттю був оглянутий черговим медичним працівником, при первинному огляді скарг на здоров`я не виказував, з документації встановлено, що 12.07.2019 він був оглянути лікарем КУ Гуляйпільська ЦРЛ та видана довідка про те, що він може перебувати в умовах слідчого ізолятора. З анамнезу: у 2002 році перехворів гепатитом «А». Станом на 06.11.2019 ОСОБА_1 за медичною допомогою не звертався. У разі звернення до Вільнянської міської медичної частини, обсяг надання медичної допомоги організується відповідно до встановленого діагнозу.

Таким чином, будь-яких обставин, які б свідчили про те, що продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_1 на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

З огляду на викладене, клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Визначаючи розмір застави, з огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, майновий та сімейний стан обвинуваченого ОСОБА_1 , інші дані про його особу, а також ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність встановлення застави в межах мінімального розміру, встановленого п.2 ч.5 ст.182 КПК України

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 199, 331, 350 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 до 20.02.2020 включно, з утриманням його в ДУ «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» Запорізької області.

Визначити стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 заставу у розмірі 38420 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять) гривень, які підлягають внесенню на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ГУ ДКСУ в Запорізькій області, МФО 820172, отримувач платежу ТУ ДСА в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700, в призначенні платежу має бути вказано: ПІБ обвинуваченого, номер справи і суд, в якому розглядається справа.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , у разі внесення застави, обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя: М.В. Іванченко