Ухвала суду № 86546936, 23.12.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

23 грудня 2019 року Чернігів Справа № 620/3811/19

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Житняк Л.О. перевіривши виконання вимог ст. ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України при поданні позовної заяви ОСОБА_1 до Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, третя особа – Чернігівська Митниця ДФС про визнання протиправними та скасування постанов, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, третя особа – Чернігівська ОСОБА_2 ДФС, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Титарчука Миколи Олеговича про відкриття виконавчого провадження від 27.06.2017 ВП №54204171;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Титарчука Миколи Олеговича про арешт майна боржника від 27.06.2017 ВП №54204171;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Титарчука Миколи Олеговича про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 13.05.2017 ВП №54204171;

- зобов`язати головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Титарчука Миколи Олеговича повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ч.2 ст.287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Суд констатує, що дану позовну заяву подано позивачем з пропуском зазначеного в ст.287 КАС України строку. При цьому, позивачем зазначено у позовній заяві про те, що без вивчення матеріалів виконавчого провадження позивач та його представник не мали можливості оцінити правомірність дій та рішень виконавця з точки зору законності прийняття виконавчого документу до виконання. Фактично датою, з якої позивач дізнався (повинен був дізнатися) про порушення його прав є дата його ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження 10.12.2019 і отримання консультації адвоката після вивчення матеріалів виконавчого провадження. Також вказує, що позивач не має юридичної освіти, а тому не розуміється на тому, що при оскарженні дій та рішень державного виконавця слід дотримуватися скорочених строків на оскарження, а також проявляти активну поведінку і перевіряти законність відкриття виконавцем виконавчого провадження, тощо. Крім того, з тексту оскаржуваного рішення виконавця про відкриття провадження неможливо виявити усі порушення, які містяться у виконавчому документі і заяві стягувача, а тому неможливо реалізувати своє право на оскарження рішення лише ознайомившись із текстом самої постанови.

Втім, суд вказані обставини до уваги не приймає та зазначає, що день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач був обізнаний про прийняття державним виконавцем оскаржуваних рішень, що знаходить своє відображення у наданих начальнику Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігова поясненнях, поданою декларацією та листуванням державного виконавця із роботодавцем позивача.

Щодо тієї обставини, що позивач не мав можливості оцінити правомірність дій та рішень виконавця з точки зору законності прийняття виконавчого документу до виконання без ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 10.12.2019 та і отримання консультації адвоката після вивчення матеріалів виконавчого провадження, суд зазначає, що реалізація особою своїх прав залежить від її волевиявлення і здійснюється нею на власний розсуд. А отже, реалізація особою своїх прав на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та звернення за правовою допомогою після такого ознайомлення не зупиняє перебігу строку звернення до суду.

Щодо відсутності у позивача юридичної освіти та неможливості через це проявляти активну поведінку і перевіряти законність відкриття виконавцем виконавчого провадження та вчинення відповідних дій суд зазначає, що в силу ст.68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Враховуючи все вищевикладене, суд вважає підстави пропуску позивачем строку звернення до суду такими, що не можуть вважатися поважними.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» (№ 3236/03 від 03.04.2008, §41) зазначено, що «…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави». Суд також зауважує, що згідно рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», правило встановлення обмежень доступу до суду в зв`язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

За приписами ст.17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 (ратифіковано Україною 17.07.1997) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), «право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані». Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Згідно вимог ч.1 ст.123 КАС України у разі подання позовної заяви особою після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Наведене вище дає підстави для висновку, про необхідність залишення заяви без руху та надання позивачу десятиденного терміну з дня вручення ухвали для подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду і надання відповідних доказів.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 169, 248, 364 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И Л А:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, третя особа – Чернігівська Митниця ДФС про визнання протиправними та скасування постанов, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Надати позивачу 10-денний термін з дня вручення копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху для надання обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

Роз`яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у вказаний судом строк позовна заява в цій частині буде йому повернута.

Копію ухвали суду надіслати позивачу для виконання.

Відповідно до ч.2 ст.256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та згідно ст.294 КАС України оскарженню не підлягає.

Суддя Л.О. Житняк