Рішення № 86546893, 11.12.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повне)

11 грудня 2019 року м. Чернігів Справа № 825/777/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.,

за участю секретаря Якуш І.В.,

представника позивача Карети О.О.,

та представника відповідача Паншиної І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (далі – ГУ ДПС у Чернігівській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі – Чернігівська ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області) (форма «Ф») від 30.06.2016 № 29991-13.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що нарахування зобов`язання по транспортному податку у розмірі 25 000,00 грн, визначене в оскарженому податковому повідомленні-рішенні суперечить приписам статті 58 та 41 Конституції України, що позбавляє позивача конституційного права володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Також позивач вказав, що відповідачем порушено строк направлення податкового повідомлення-рішення, встановлений підпунктом 267.6.2. пункту 267.6. статті 267 ПК України.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.06.2017 позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (форма «Ф») від 30.06.2016 № 29991-13.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 апеляційну скаргу Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишено без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.06.2017 – без змін.

Постановою Верховного Суду від 17.07.2019 касаційну скаргу Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області задоволено частково, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.06.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.09.2019 прийнято справу до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні в повному обсязі та зазначила, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог законодавства, а тому скасуванню не підлягає.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як слідує з матеріалів справи позивач є власником транспортного засобу марки Audi, модель Q7, з об`ємом двигуна 2967 куб.см, тип пального «D», 2015 року випуску, дата реєстрації транспортного засобу - 10 липня 2015 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

30.06.2016 Чернігівською ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 29991-13, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у сумі 25 000,00 грн. з граничним строком сплати – 60 днів з дня вручення, яке направлено на адресу позивача 21.07.2016, однак конверт з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням було повернуто відправнику у зв`язку з закінченням строку, згідно довідки відділення поштового зв`язку (а.с.9), та фактично податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 29991-13 отримано позивачем разом з листом Чернігівської ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області від 11.01.2017 № 275/Г/25-22-13-04-26 (а.с.13).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” від 28.12.2014 № 71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме – податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Базою оподаткування у відповідності до підпункту 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 Податкового кодексу України є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Редакція підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, якою встановлено ознаки (характеристики) легкового автомобіля, наявність яких є умовою для віднесення його до об`єкта оподаткування транспортним податком, змінювалася.

Так, Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році” від 24.12.2015 №909-VIII були внесені зміни до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, які діяли у період з 01 січня по 31 грудня 2016 року.

Згідно з абзацом 1 підпунктом 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2016 по 31.12.2016) об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Станом на 01.01.2016 мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378 грн. (статті 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2016 рік” від 25.12.2015 №928-VIII).

Враховуючи викладене, підставою для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення про визначення фізичній особі податкового зобов`язання з транспортного податку за базовий період є перебування у власності особи зареєстрованого в Україні легкового автомобіля, середньоринкова вартість якого становить понад 1033500 грн. (1378 грн. х 750) та з року випуску якого минуло не більше п`яти років (включно).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абзац 2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2016 по 31.12.2016)).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66, відповідно до положень пункту 2 якої (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного акта індивідуальної дії) середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403, де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Мінекономрозвитку відповідно до Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66, розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики).

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66).

На коефіцієнт коригування ринкової вартості транспортних засобів згідно додатком 1 та додатком 2 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66, впливає строк експлуатації транспортних засобів та нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів. При цьому, технічний стан автомобіля відповідно до Методики не впливає на обрахунок середньоринкової вартості автомобіля.

Системний аналіз вищевикладених положень дає підстави для висновку про те, що виключно надана центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку (Мінекономрозвитку), інформація про визначення середньоринкової вартості легкового автомобіля з урахуванням даних про його марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг, є підставою для висновку про наявність/відсутність підстав для віднесення такого транспортного засобу до об`єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році та, відповідно, прийняття податковим органом відповідного повідомлення-рішення про визначення транспортного податку.

Як встановлено судом, згідно свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу, позивач є власником легкового автомобіля марки Audi, модель Q7, з об`ємом двигуна 2967 куб.см, тип пального «D», 2015 року випуску, дата реєстрації транспортного засобу - 10 липня 2015 року (а.с.12).

Аналогічна інформація міститься в витягу інформації з системи «МРЕВ» та «НАІС ДДАІ» по ОСОБА_1 (а.с.27).

Згідно з наданого позивачем розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу з офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України станом на 29.05.2017 середньоринкова вартість легкового автомобіля марки Audi, модель Q7, 3,0, внутрішнього згорання, дизель, АТ, 2015 року випуску з пробігом 39000 км становить – 1023449,20 грн (а.с.45).

В той же час, з наданого відповідачем розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу з офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України слідує, що станом на 29.05.2017 середньоринкова вартість легкового автомобіля марки Audi, модель Q7, 3,0, внутрішнього згорання, бензин, АТ, 2015 року випуску з пробігом 33000 км становить 1041333,40 грн (а.с.28).

Суд зазначає, що наведений розрахунок було здійснено 29.05.2017, в той час, як спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем 30.06.2016.

Крім того, в наданому відповідачем розрахунку зазначено, що середньоринкова вартість визначалась з урахуванням бензинового типу двигуна та пробігу 33000 км.

В той же час, зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 слідує, що у транспортному засобі позивача використовується тип пального «D», а отже тип двигуна автомобіля, що належить ОСОБА_1 , є дизельним.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, наданий відповідачем розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу з офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України не є належним доказом в даній справі, оскільки під час визначення середньоринкової вартості автомобіля застосовані інші ознаки і параметри, а саме інший тип пального.

А отже, відповідачем не надано належних доказів, отриманих від Мінекономрозвитку про вартість належного позивачу автомобіля за відповідною методикою станом на дату винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні правові підстави для нарахування ОСОБА_1 в 2016 році транспортного податку та винесення податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 30.06.2016 № 29991-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн.

Крім того, відповідно до пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем 30.06.2016 та направлено на адресу позивача 21.07.2016, тобто з порушенням строків, визначених податковим законодавством України. Хоча зазначене порушення не впливає на правомірність або протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, однак, порушує права позивача на своєчасне отримання такого податкового повідомлення-рішення та можливість сплати визначеного податкового зобов`язання в передбачений ПК України строк або його оскарження.

У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити повністю.

Керуючись статтями 168, 227-228, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (форма «Ф») від 30.06.2016 № 29991-13.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39392183).

Повне судове рішення складено 23.12.2019.

Суддя О.М. Тихоненко