Рішення № 86546874, 23.12.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2019 року Чернігів Справа № 620/3206/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю. О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській областіпро визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі – також відповідач, ГУПФУ в Чернігівській області), у якій просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити позивачу пенсію за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з досягненням 60 років від звернувся до відповідача щодо призначення пенсії на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», однак відповідач відмовив у призначенні пенсії, мотивуючи це тим, що трудова книжка містить запис «Ім`я – Потр» в той час як ім`я заявника, згідно паспорту – ОСОБА_2 . Однак позивач зауважує, що ним окрім трудової книжки було надано достатню кількість додаткових довідок, які могли б підтвердити, що трудова книжка належить саме позивачеві, а запис в самій трудовій книжці зроблено помилково. За таких обставин позивач вважає дії відповідача щодо відмови в призначенні йому пенсії є протиправними.

ГУПФУ в Чернігівській області в межах встановленого судом строку подано відзив на позов, у якому останній просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість, та зазначає, що статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено умови призначення пенсії за віком. Так, відповідач звертає увагу на те, що ОСОБА_1 вважає, що він має право на пенсію після досягнення ним 60 років за умови наявного страхового стажу не менше 15 років. Однак відповідач наполягає на безпідставності таких тверджень позивача, оскільки названа стаття Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років. Зважаючи на те, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, то 60 років він досяг в 2019 році, а тому страховий стаж останній повинен мати не менше 26 років, а не як того зазначає ОСОБА_1 15 років.

Ухвалою суду від 05.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 після досягнення 60-річного віку звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Так, відповідно до наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача, останній працював з 26.10.1989 по 03.02.2000 на різних посадах (а.с. 8-9).

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 23.07.2019 № 1047/03-21 позивачу було повідомлено про відсутність підстав для призначення пенсії за віком, у зв`язку із тим, що позивач не має необхідного 26 річного стажу, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при досягненні ним 60 років. Згідно наданих документів загальний страховий стаж позивача склав 10 років 5 місяців 18 днів, що є недостатнім для призначення йому пенсії за віком. Окремо в листі про відмову в призначенні пенсії пенсійним органом зазначено про неможливість врахування деяких періодів роботи позивача до страхового стажу, через недоліки трудової книжки та деяких, додатково наданих, довідок.

Вважаючи таку відмову протиправною позивач звернулась до суду з вказаним позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Абзацом 8 частини 2 статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що виключно цим Законом визначаються: пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років.

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року.

З огляду на вказані вище норми пенсійного законодавства позивач для набуття права на пенсію повинен досягти 60 років та, разом з цим, мати загальний страховий стаж не менше 26 років.

Водночас з копії трудової книжки та додатково наданих довідок вбачається, що позивач не має необхідного мінімуму страхового стажу для призначення пенсії за віком.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що в листі відмові відповідач зазначає окремі періоди, які неможливо включити до загального страхового стажу через недоліки трудової книжки, в якій зазначено ім`я «Потр», що не відповідає паспортним даним позивача, в той час як трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи. В той же час надана позивачем довідка від 19.10.2017 № 4 видана ПрАТ «Завод металоконструкцій та металооснастки» не завірена печаткою, запис про звільнення від 02.04.1992 не завірений печаткою і підписом відповідальної особи, а підтверджуючих довідок про роботу позивачем не надано.

З огляду на наявну копію трудової книжки дійсно в ній міститься запис ім`я позивача як «Порт» в той час як за паспортом останній є ОСОБА_2 . Вказане виникло через недолік при заповненні трудової книжки або специфіку написання літери, однак в будь-якому разі адміністративні суди не наділені повноваженнями для встановлення певних юридичних фактів.

Слід також зазначити, що в даному випадку позивач 1959 року народження, досяг 60 річного віку в 2019 році та його загальний страховий стаж повинен становити не менше 26 років для набуття права для призначення пенсії. В той же час, навіть якщо взяти до уваги весь трудовий стаж позивача згідно трудової книжки останнього, ОСОБА_1 не набув права на пенсію, а тому відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області є правомірною.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач у ході судового розгляду справи не довів, що у спірних відносинах відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області необхідно відмовити повністю.

Судові витрати стягненню з відповідача у порядку статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул. П`ятницька, 83, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 21390940..

Дата складення повного рішення суду - 23.12.2019.

Суддя Ю. О. Скалозуб