Рішення № 86546870, 23.12.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2019 року Чернігів Справа № 620/3032/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомВійськової частини А1815доОСОБА_1 простягнення матеріальної шкоди, У С Т А Н О В И В:

Військова частина А1815 (надалі також – позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі також – ОСОБА_1 , відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 19017,07 грн в якості відшкодування майнової шкоди.

В обґрунтування позовних вимог військова частина А1815 зазначає, що молодшого сержанта ОСОБА_1 притягнуто до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державі в особі військової частини А1815, яка виникла внаслідок втрати майна, яке відповідач отримав під час проходження служби. Сума невідшкодованої шкоди наразі становить 19017,07 грн.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 позовну заяву військової частини А1815 залишено без руху.

Ухвалою суду від 05.11.2019 військовій частині А1815 поновлено строк звернення до суду з цим позовом; відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Вищезазначену ухвалу суду від 05.11.2019 надіслано ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем проживання. Однак, поштове відправлення не вручено з незалежних від суду причин. Отже, враховуючи вимоги ч. 11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Згідно з наказом командира військової частини А1815 від 02.05.2018 № 441 ОСОБА_1 притягнуто до підвищеної матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державі в особі військової частини А 1815, яка виникла внаслідок нестачі речового майна, на суму 44413 грн 70 коп (а. с. 23-26).

Відповідно до наказу командира військової частини А1815 від 12.05.2018 № 115 ОСОБА_1 з 12.05.2018 виключено зі списків особового складу військової частини А1815 та знято з усіх видів забезпечення (а. с. 27).

Крім того, згідно з вищезазначеним наказом командира військової частини А1815 за шкоду, завдану державі в особі військової частини А 1815, яка виникла внаслідок порушення строків носіння речового майна, ОСОБА_1 було додатково притягнуто до матеріальної відповідальності на суму 4183 грн 37 коп.

На час звільнення ОСОБА_1 з його грошового забезпечення було утримано 159 грн 75 коп.

Отже, сума невідшкодованої шкоди державі в особі військової частини А1815 становила, відповідно, 48437 грн 32 коп.

Однак, згідно з наказом командира військової частини А1815 від 28.09.2019 № 1738 «Про впорядкування дебіторської заборгованості по речовій службі військової частини А1815» було внесено зміни в наказ командира військової частини А1815 від 02.05.2018 № 441, відповідно до яких сума шкоди, заподіяна державі позивачем в особі військової частини А1815, була визначена в розмірі 14833 грн 70 коп., а не 44413 грн 70 коп. (а. с. 29-32).

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невідшкодування шкоди, заподіяної державі в особі військової частини А1815 на суму 19017,07 грн протиправною, військова частина А1815 звернулася до суду з цим позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (надалі також - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців, зокрема, обов`язок знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (стаття 16 Статуту).

Згідно зі ст. 26, 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

У той же час, загальні підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіяні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативно правовими актами, на час виникнення спірних правовідносин були визначені Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95-ВР (надалі також - Положення № 243/95).

Відповідно до п. 2 Положення № 243/95 відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти.

Пунктами 3, 4 Положення № 243/95 встановлено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність за наявності: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди.

Протиправною визнається така поведінка (дія або бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов`язки.

Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов`язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинено ним умисно чи з необережності.

Відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов`язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоду.

Пунктом 8 Положення № 243/95 встановлено, що залежно від того, навмисно чи з необережності заподіяно шкоду, а також з урахуванням суспільної небезпечності дії (бездіяльності) винної особи та обставин, за яких заподіяно шкоду, і вартості майна до військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних застосовується повна або обмежена матеріальна відповідальність.

Відповідно до пункту 10 Положення № 243/95 військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов`язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення (Розділ II «Обмежена матеріальна відповідальність»).

У свою чергу приписами пунктів 17, 18, 19, 21, 22, 23 Положення № 243/95 передбачено, що у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб. Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць. Розслідування призначається письмовим розпорядженням командира (начальника) військової частини, який має право прийняти рішення про притягнення військовослужбовця і призваного на збори військовозобов`язаного до матеріальної відповідальності. Розслідуванням повинно бути встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного заподіяно шкоду, вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов`язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки. У висновку розслідування викладаються факти, встановлені відповідно до вимог пунктів 3 і 19 цього Положення, та пропозиції про притягнення винної особи (винних осіб) до обмеженої, повної чи підвищеної матеріальної відповідальності, а в разі необхідності - обґрунтування можливості зменшення суми, що підлягає стягненню з винного для відшкодування заподіяної шкоди. До висновку додаються: письмові пояснення особи (осіб), яка притягається до матеріальної відповідальності; письмові пояснення інших осіб, причетних до факту заподіяння шкоди; акти ревізій (перевірок), інвентаризацій, накладні, витяги з обліково-видаткових книг і журналів та інші матеріали розслідування; довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини. Висновок підписується офіцером, який проводив розслідування. Всі матеріали розслідування подаються на розгляд командиру (начальнику) військової частини, який його затверджує у разі прийняття рішення про стягнення з винного встановленої шкоди.

Військовослужбовці та призвані на збори військовозобов`язані, які притягаються до матеріальної відповідальності, ознайомлюються з матеріалами розслідування, про що у висновках робиться відповідний запис. Вони мають право подавати свої заперечення та клопотання на ім`я командира (начальника) військової частини. Командир (начальник) військової частини після розгляду матеріалів розслідування зобов`язаний особисто провести бесіду з військовослужбовцем або призваним на збори військовозобов`язаним, який притягається до матеріальної відповідальності. Якщо вину військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного повністю доведено, командир (начальник) військової частини не пізніш як у місячний термін з дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи з зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню. У разі, коли шкоду заподіяно кількома особами, у наказі визначається точний розмір суми, що стягується окремо з кожної особи з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин.

Пунктом 37 Положення № 243/95 встановлено, що матеріальна відповідальність не настає у випадках: коли заподіяна шкода є наслідком дії непереборної сили; не встановлення винної особи; смерті винної особи; коли шкоду заподіяно внаслідок виконання наказу старшого начальника, або виправданого в конкретних умовах службового ризику, або правомірних дій.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, згідно з наказом командира військової частини А1815 від 02.05.2018 № 441 ОСОБА_1 притягнуто до підвищеної матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державі в особі військової частини А 1815, яка виникла внаслідок втрати речового майна, на суму 44413 грн 70 коп.

Однак, згідно з наказом командира військової частини А1815 від 28.09.2019 № 1738 «Про впорядкування дебіторської заборгованості по речовій службі військової частини А1815» було внесено зміни в наказ командира військової частини А1815 від 02.05.2018 № 441, відповідно до яких сума шкоди, заподіяна державі позивачем в особі військової частини А1815, була визначена в розмірі 14833 грн 70 коп., а не 44413 грн 70 коп. (а. с. 29-32).

Крім того, за шкоду, завдану державі в особі військової частини А 1815, яка виникла внаслідок порушення строків носіння речового майна, ОСОБА_1 відповідно до наказу командира військової частини А1815 від 12.05.2018 № 115 було додатково притягнуто до матеріальної відповідальності на суму 4183 грн 37 коп.

Проте, військова частина А1815 у позовній заяві вказує, що на час звільнення ОСОБА_1 з його грошового забезпечення було утримано 159 грн 75 коп.

Отже, враховуючи все вищевикладене, суд доходить висновку, що сума невідшкодованої шкоди державі в особі військової частини А1815 становить, відповідно, 18857 грн 32 коп., а не 19017,07, як зазначає позивач.

Суд враховує, що в силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги військової частини А1815 необхідно задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_1 18857 грн 32 коп. в якості відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Отже, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов військової частини А1815 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини А1815 18857 (вісімнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят сім) грн 32 коп. в якості відшкодування майнової шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: Військова частина А1815, вул. Танкістів, сел. Гончарівське, Чернігівський район, Чернігівська область, 15558, код ЄДРПОУ 07880688.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Дата складення повного рішення суду - 23.12.2019.

Суддя Ю. О. Скалозуб