Рішення № 86546825, 23.12.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/314/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Бутирська Ірина Анатоліївна до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

19.03.2019 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Бутирська Ірина Анатоліївна (позивач) до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби (відповідач) з такими позовними вимогами:

визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №UA408010/2019/000091/2 від 20.02.2019 року;

визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408010/2019/00638 від 19.02.2019 року прийняту Чернівецькою митницею Державної фіскальної служби.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що 12.11.2018 року ОСОБА_1 придбав у Канаді автомобіль Мерседес-Бенц 2018 року виписку, вартістю 43707,80 доларів США. Крім того, до митної вартості транспортного засобу включено витрати на доставку транспортного засобу в Україну у сумі 600 Євро.

З метою митного оформлення вказаного автомобіля, уповноважена особа позивача ОСОБА_2 19.02.2019 року о 15 год. 35 хв. подав до митного органу митну декларацію №UА408010.2019.013903 від 19.02.2019 року, в якій митна вартість товару визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), тобто за основним методом визначення митної вартості товарів.

На виконання ст. 53 Митного кодексу України, позивачем надані відповідачу усі документи, які підтверджують заявлену митну вартість.

Проте, відповідачем прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, в обґрунтування якої зазначено, що: "Відповідно до статті 55 Митного кодексу України Чернівецькою митницею ДФС прийнято Рішення про коригування митної вартості товару №UA408010/2019/000091/2 від 20.02.2019 року".

Позивач зазначає, що сама картка відмови датована 19.02.2019 року, містить у собі посилання на рішення про коригування від 20.02.2019 року, тобто картка відмови не містить причини відмови, а замість цього містить лише вказівку на нормативно-правове обґрунтування для відмови та на рішення від 20.02.2019 року, якого 19.02.2019 року ще не існувало.

Також позивач зазначив, що Чернівецькою митницею ДФС 20.02.2019 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА408010/2019/000091/2, яким митну вартість визначено за другорядним - резервним методом.

Позивач вважає, що обов`язок доведення митної вартості товару покладається на позивача, а митний орган, у випадку наявності сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, може витребувати додаткові документи, при цьому такі сумніви мають бути обґрунтованими, а дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

Звертає увагу суду на те, що наявність підстав для витребування митним органом додаткових документів для підтвердження митної вартості товару не може обумовлюватись лише формальними обставинами, які цей орган підводить під сумнівність митної вартості та лише за наявності підстав, визначених чинним законодавством, митний орган повинен витребовувати, а позивач - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати сумніви митниці.

Підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та витребування додаткових документів може бути лише наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо наданих декларантом документів, а саме, наявність в них розбіжностей, ознак підробки, відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Оскаржуване рішення відповідача не містить відомостей, які саме документи, подані декларантом під час митного оформлення спірного товару, не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості спірного товару та не давали можливості відповідно до вимог МК України здійснити розрахунки на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та підлягають обчисленню, митним органом не наведено які саме складові митної вартості товару не підтверджуються документально та з яких підстав неможливе їх обчислення.

На думку представника позивача, невідповідність інформації про вартість транспортного засобу, згенерованої системою АСАУР ДФС, інформації, що містилась у поданій митній декларації, не може бути самостійною підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості. Крім того, автомобіль під час його придбання мав пошкодження.

Отже, відповідачем не доведено, що позивачем заявлені неповні, необ`єктивні та непідтверджені документально відомості про митну вартість товару.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив проти позову, в якому зазначив, що 19.02.2019 року подано до митного оформлення митну декларацію №UА408010/2019/013903 на транспортний засіб, що був ввезений громадянином України ОСОБА_1 , а саме "Легковий автомобіль марки "Мерседс-Бенц", що був у користуванні, дата першої реєстрації 11.10.2018 рік.

Позивачем митна вартість товару визначена відповідно до ст. 58 Митного кодексу України за першим методом: за ціною Інвойс та витрат на транспортування, що у сумі становить 44387,48 дол. США.

В підтвердження митної вартості декларантом разом з митною декларацією №UA408010/2019/013903 від 19.02.2019 року надано: Інвойс№32 від 12.11.2018 року ; Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA40802/2019/003085 від 17.02.2019 року; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 11.10.2018 року; Висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №26/7341/4896 від 18.02.2019 року; Паспорт громадянина України НОМЕР_2 від 26.06.2001 року; Експортна митна декларація №19DЕ245251977930М8 від 17.02.2019 року; Цінова інформація з мережі Інтернет (без адреси).

Під час митного контролю та оформлення транспортного засобу в АСМО "Інспектор" на митну декларацію №UА408010/2019/013903 від 19.02.2019 року АСАУР згенеровано форми контролю "101-1", "103-1", "105-2", "106-2", "111-5", "210-1", "911-1", які є обов`язковими до виконання.

Під час опрацювання ЕМД №UA408010/2019/013903 та відпрацювання згенерованих АСАУР ризиків відділом митного оформлення №1 було виявлено невідповідності щодо зазначених даних, що може свідчити про підміну документів.

Під час митного оформлення було забезпечено процедуру консультацій.

За результатами виконаних митних формальностей, відпрацювання згенерованих АСАУР ризиків, відповідно до пп.2 ч. 6 ст. 54 МКУ заявлена митна вартість транспортного засобу не визнана митним органом.

У зв`язку з вищевикладеним, відповідач вважає, що відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митним органом правомірно прийнято оскаржувані рішення.

Позивач, ознайомившись з відзивом проти позову, подав до суду відповідь на відзив проти позову, в якій зазначив, що вартість товару згідно інвойсу № 32 була сплачена двома платежами — 35999,8 доларів США та 7708,0 доларів США, і, відповідно, оформлено двома платіжними дорученнями, у призначенні платежу у першому платіжному дорученні номер інвойсу вказано 32-1, а в іншому 32-2.

Інвойс № 32 не містить печатки та підпису уповноваженої особи фірми "F&F cars" тому, що даний документ був виконаний на фірмовому бланку "F&F cars" в електронній формі, що не заборонено законом. Крім того, відповідач не спростував можливість використання інвойсів в електронній формі, а також не може вказати, які документи використовуються в Канаді. Представник позивача зауважив, що сума, вказана в інвойсі, співпадає з сумою, сплаченою позивачем, гроші назад йому не повертались, автомобіль він отримав, що свідчить про дійсність даної операції та відсутність претензій у сторін одна до одної.

В митній декларації чітко вказано марку автомобіля та VIN-код автомобіля, який позивач придбав у Канаді. Будь-якого іншого автомобіля позивач у фірми "F&F cars" не придбавав, а сам факт не зазначення у митній декларації номеру інвойсу не свідчить про те, що позивач завіз цей автомобіль за іншим інвойсом.

Крім того, відповідачу було відомо, що автомобіль містить суттєві пошкодження, що підтверджується додатковим аркушем до Акта про проведення митного огляду товарів №UА 408020/2019/003085 де вказано, що автомобіль має пошкодження переднього бамперу, капоту, лівої фари, лівого переднього крила; пошкодження настали внаслідок спрацювання подушок безпеки. Всупереч цьому, відповідач при коригуванні митної вартості автомобіля керувався даними щодо вартості непошкоджених автомобілів, абсолютно не взявши до уваги, що автомобіль з пошкодженнями завжди вартує менше.

Відповідач, не погоджуючись з відповіддю на відзив, подав до суду заперечення проти відповіді на відзив, в якому зазначив, що здійснення розрахунку за одним інвойсом двома платежами не є підставою для зміни ключового ідентифікатора інвойсу - його номера.

Крім того, позивачем не надано жодних пояснень щодо розбіжності між номерним реквізитом інвойсу, поданого до митного оформлення, та зазначеного у експортній митній декларації MRN 19DЕ245251977930М8 від 17.02.2019 року.

Під час опрацювання ЕМД №UА408010/2019/013903 та відпрацювання згенерованих АСАУР ризиків відділом митного оформлення №1, було виявлено невідповідності щодо зазначених даних, що може свідчити про підміну документів.

Відповідач наголошував, що позивач не скористався правом на випущення товару у вільний обіг на умовах, визначених ч.7 ст.55 Митного кодексу України, фактично погодившись із методом визначення митної вартості та митною вартістю товару, визначеною митним органом у рішенні про коригування митної вартості товарів за №408010/2019/000091/2 від 20.02.2019 року, вказавши їх у новій митній декларації №UА408010/2019/015485 від 06.03.2019 року.

Ухвалою суду від 21.03.2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 23.04.2019 року.

В судовому засіданні призначеному на 23.04.2019 року оголошено перерву до 21.05.2019 року, для надання представником позивача додаткових письмових доказів.

Судове засідання призначене на 21.05.2019 року відкладено на 02.07.2019 року, у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відрядженні.

У вступній промові під час розгляду справи по суті представник позивача підтримав позов у повному обсязі, просив суд його задовольнити.

У вступній промові під час розгляду справи по суті представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засідання призначеному на 02.07.2019 року, за заявами представників сторін про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, суд продовжив подальший розгляд справи в порядку письмового провадження без участі сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов до висновку, про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, з таких підстав.

Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 виданий Косівським РВ УМВС України в Івано-Франківській області (а.с. 11-13).

12.11.2018 року позивач придбав у компанії "F&F cars" (Канада) автомобіль марки "Mersedes-Benz" GLE 2018 року випуску, дата першої реєстрації - 11.10.2018 року, ідентифікаційний номер - 4JGED6EB7JA090214, тип двигуна бензиновий, робочий об`єм циліндрів двигуна 2996 см. куб., колір білий, номер двигуна НОМЕР_4 , кількість місць включаючи місце водія - 5.

Згідно Інвойс №32 від 12.11.2018 року, загальна вартість автомобіля становила 43707,80 доларів США (а.с. 19).

Сплата позивачем коштів в сумі 43707,80 доларів США підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 15.11.2018 року на суму 35999,8 доларів США згідно Інвойсу №32-1 та платіжним дорученням в іноземній валюті від 16.11.2018 року на суму 7708,0 доларів США згідно Інвойсу №32-2 (а.с. 20-21, 65-68).

З метою митного оформлення вказаного автомобіля уповноважена особа позивача ОСОБА_2 19.02.2019 року о 15 год. 35 хв. подав до митного органу митну декларацію №UА408010/2019/013903 від 19.02.2019 року, в якій митна вартість товару визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), тобто за основним методом визначення митної вартості товарів, за ціною INVOICE та витрат на транспортування, що в сумі становить 44387,48 доларів США.

В підтвердження митної вартості декларантом разом з митною декларацією №UA408010/2019/013903 від 19.02.2019 року надано:

- Інвойс №32 від 12.11.2018 року (а.с. 19, 64);

- Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UА40802/2019/003085 від 17.02.2019 року (а.с. 79);

- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 11.10.2018 року (а.с. 25-26, 69);

- Висновок експертного дослідження Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №26/7341/4896 від 18.02.2019 року (а.с. 27, 70);

- Паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 від 26.06.2001 року (а.с.71-74);

- Експортна митна декларація МRN 19DЕ245251977930М8 від 17.02.2019 року (а.с. 75);

- Цінова інформація з мережі Інтернет (без адреси) (а.с. 77).

Судом встановлено, що під час митного контролю та оформлення транспортного засобу в АСМО "Інспектор" на митну декларацію №UA408010/2019/013903 від 19.02.2019 року АСАУР згенеровано форми контролю "101-1", "103-1", "105-2", "106-2", "111-5", "210-1", "911-1", які є обов`язковими до виконання (а.с.81-87).

Під час опрацювання митної декларації №UA408010/2019/013903 та відпрацювання згенерованих АСАУР ризиків відділом митного оформлення №1 було виявлено невідповідності щодо зазначених даних, що може свідчити про підміну документів, а саме:

1. Даний транспортний засіб було придбано у фірми "F&F cars" (Канада). Ввезення на територію України здійснювалось з Республіки Румунії по експортній митній декларації MRN19DЕ245251977930М8 від 17.02.2019 року, де відправником є інша фірма (відправник - "АLCO ІМРЕХ INC." (165 Rue de Liege CA J6K0B9 QC CHATEAUGUAY QUEBEC), отримувач – IVAN Buleziuk (st. Secvenvo 23 s. Corovia UA Cernovzi). Даний документ не містить будь-якої цінової інформації.

2. В графі 44 ЕМД №UA408010/2019/013903 зазначено Інвойс №32 від 12.11.2018 та платіжні документи, по яким проводилася оплата за придбання транспортного засобу, в яких в призначенні платежу вказано, що це оплата за автомобіль 2018 "Mersedes-Benz" GLE Coupe 43 AMG по Інвойсу 32-1 та Інвойсу 32-2 від фірми "F&F cars", однак ці інвойси не були подані до митного оформлення. Крім того інвойс №32 не містить підпису уповноваженої особи фірми "F&F cars" та печатки даної фірми, що ставить під сумнів автентичність поданого документа. Експортна митна декларація MRN19DЕ245251977930М8 від 17.02.2019 року містить інформацію про подані до митного контролю документи - інвойс без номера.

Згідно з наданим до митного оформлення рахунком №32 від 12.11.2018 року вартість становить - 43707,80 доларів США, а згідно мережі Інтернет вартість даного автомобіля становить 59220 доларів США (а.с.93). При здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості транспортного засобу було використано інформацію з періодичного довідника "N.A.D.A. Official used car guide", включеного до додатку 8 до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів "Перелік рекомендованих нормативно-правових актів, методичної літератури та комп`ютерних баз даних з програмним забезпеченням", затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 року за №1074/8395 (із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 08.12.2004 року №137/5/2732, від 24.07.2009 року №1335/5/1159).

У відповідності до ч.3 ст. 53 та враховуючи положення пп.1 ч.5 ст. 54 Митного кодексу України під час митного оформлення було забезпечено процедуру консультацій, у ході якої митницею було направлено декларанту Повідомлення №1 (а.с. 88), згідно якого, запропоновано надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; - за власним бажанням декларанта інші наявні документи.

Як встановлено під час розгляду справи, відповідно до сформованого електронного повідомлення декларантом не подано митному органу документи, які вказано в Повідомленні №1.

Крім того, митницею було направлено декларанту Повідомлення №2 (а.с.89), згідно якого, у зв`язку зі спрацюванням профілів ризику АСАУР просила з`явитися в Чернівецьку митницю ДФС за адресою: м. Чернівці, вул. Руська 248 М, для проведення митного огляду, з зазначенням дати, часу, місяця проведення огляду та уповноваженої на проведення митного огляду особи.

20.02.2019 року складено Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі за митною декларацією №UA408010/2019/013903 (ас.90-92).

20.02.2019 року Чернівецькою митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA408010/2019/000091/2. В розділі 33 вказаного рішення "Обставини прийняття Рішення та джерела Інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначено наступне: відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом від 11.09.2015 року № 689 у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару - 44387,48 доларів США, не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована системою АСАУР ДФС та складає 59220 доларів США. Згідно ч. 3 ст. 53 МКУ та враховуючи положення п.п. 1 ч. 5 ст. 54 МКУ, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: експортну декларацію країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Також відповідно до ч. 6 ст. 53 декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні документи для підтвердження митної вартості товару. Відбулась процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не був використаний через відсутність інформації в митному органі щодо операцій Імпорту в Україну ідентичних товарів. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних товарів не був використаний у зв`язку із відсутністю в митного органу Інформації щодо оформлення подібних (аналогічних) товарів. Метод на основі віднімання вартості не був використаний у зв`язку із відсутністю в митного органу інформації щодо основи для віднімання вартості. Метод на основі додавання вартості не був використаний у зв`язку із відсутністю в митного органу інформації щодо основи для додавання вартості. Митну вартість визначено за резервним методом, в зв`язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС. Виходячи із вищезазначеного, митна вартість товару становитиме: 59220 доларів США. Висновок: подання нової МД за вартістю товару, зазначеної в Рішенні (а.с.94-95).

В подальшому, Чернівецькою митницею ДФС прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408010/2019/00638, якою за результатами перевірки митної декларації та інших документів поданих 19.02.2019 року о 15год. 35 хв. уповноваженою особою декларанта ОСОБА_2 , відмовлено у митному оформленні товару з таких причин: відповідно до статті 55 Митного кодексу України Чернівецькою митницею ДФС прийнято Рішення про коригування митної вартості товару №UA408010/2019/000091/2 від 20.02.2019 року. Роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме подання нової МД за вартістю, зазначеною в Рішенні про визначення митної вартості товарів від 20.02.2019 року №UA408010/2019/00638. Згідно наданого представником примірника вказаного рішення вбачаться, що на ньому наявний підпис Головного державного інспектора та печатка митного органу, які датується 19.02.2019 року (а.с. 17-18, 96-97).

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Крім того судом встановлено, що 06.03.2019 року уповноваженою особою позивача ОСОБА_2 подано митному органу митну декларацію №UA408010/2019/015485 у звичайному порядку з визначенням митної вартості за резервним шостим методом, тобто за митною вартістю, скоригованою митницею. Згідно вказаної митної декларації товар випущений у вільний обіг за митною вартістю, визначеною митним органом, без застосування гарантійних зобов`язань з митною вартістю у розмірі 1584867,91 грн (59220,00 доларів США станом на 06.03.2019 року) (а.с.98-101).

До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи необхідно керуватись нормами Конституції України, Митного кодексу України Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VI (далі - МК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 1 МК України законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до ч.1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

В свою чергу, ст. 49 МК України передбачає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За правилами статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 МК України).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідності до ч. 4 ст. 53 МК України У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

За змістом частин 5 та 6 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Із наведених положень випливає, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Згідно обставин прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA408010/2019/000091/2 від 20.02.2019 року, зазначених в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості: "відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом від 11.09.2015 року № 689 у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару - 44387,48 доларів США, не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована системою АСАУР ДФС та складає 59220 доларів США. Згідно ч. 3 ст. 53 МКУ та враховуючи положення п.п. 1 ч. 5 ст. 54 МКУ, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: експортну декларацію країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Також відповідно до ч. 6 ст. 53 декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні документи для підтвердження митної вартості товару. Відбулась процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не був використаний через відсутність інформації в митному органі щодо операцій Імпорту в Україну ідентичних товарів. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних товарів не був використаний у зв`язку із відсутністю в митного органу Інформації щодо оформлення подібних (аналогічних) товарів. Метод на основі віднімання вартості не був використаний у зв`язку із відсутністю в митного органу інформації щодо основи для віднімання вартості. Метод на основі додавання вартості не був використаний у зв`язку із відсутністю в митного органу інформації щодо основи для додавання вартості. Митну вартість визначено за резервним методом, в зв`язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС. Виходячи із вищезазначеного, митна вартість товару становитиме: 59220 доларів США. Висновок: подання нової МД за вартістю товару, зазначеної в Рішенні".

За результатом прийняття рішення про коригування митної вартості відповідачем прийнято картку відмови №UA408010/2019/00638.

В силу статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч.7 ст.54 МК України).

За правилами статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

В силу ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч. 2 ст. 58 МК України).

Згідно зі ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

При цьому, враховуючи фактичні обсяги партії товарів, для визначення митної вартості використовується найменша вартість із альтернативних, згідно наявної у митного органу інформації.

З вище викладених положень чинного законодавства слідує, що органи доходів і зборів (митні органи) мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю законодавець передбачив процедуру консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Поряд із цим, витребування документів, визначених в ч. 3 ст. 53 МК України допускається виключно у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Зазначений висновок узгоджуються з правовими висновками, викладеними у подібних правовідносинах Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 року у справі №809/1884/16 та від 14.08.2018 року у справі №826/5868/16.

Як встановлено судом, 12.11.2018 року позивач придбав у компанії "F&F cars" (Канада) автомобіль марки "Mersedes-Benz" GLE 2018 року випуску, дата першої реєстрації - 11.10.2018 року, ідентифікаційний номер - 4JGED6EB7JA090214, тип двигуна бензиновий, робочий об`єм циліндрів двигуна 2996 см. куб., колір білий, номер двигуна НОМЕР_4 , кількість місць включаючи місце водія - 5.

Згідно Інвойсу №32 від 12.11.2018 року, загальна вартість автомобіля становила 43707,80 доларів США. Сплата позивачем коштів в сумі 43707,80 доларів США підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 15.11.2018 року на суму 35999,8 доларів США згідно Інвойсу №32-1 та платіжним дорученням в іноземній валюті від 16.11.2018 року на суму 7708,0 доларів США згідно Інвойсу №32-2.

Судом встановлено, що з метою митного оформлення вказаного автомобіля уповноважена особа позивача ОСОБА_2 19.02.2019 року о 15 год. 35 хв. подав до митного органу митну декларацію №UА408010/2019/013903 від 19.02.2019 року, в якій митна вартість товару визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), тобто за основним методом визначення митної вартості товарів, за ціною INVOICE та витрат на транспортування, що в сумі становить 44387,48 доларів США.

В підтвердження митної вартості декларантом разом з митною декларацією №UA408010/2019/013903 від 19.02.2019 року надано: Інвойс №32 від 12.11.2018 року; Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UА40802/2019/003085 від 17.02.2019 року; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 11.10.2018 року; Висновок експертного дослідження Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №26/7341/4896 від 18.02.2019 року; Паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 від 26.06.2001 року; Експортна митна декларація МRN19DЕ245251977930М8 від 17.02.2019 року; Цінова інформація з мережі Інтернет (без адреси).

Судом встановлено, що під час митного контролю та оформлення транспортного засобу в АСМО "Інспектор" на митну декларацію №UA408010/2019/013903 від 19.02.2019 року АСАУР згенеровано форми контролю "101-1", "103-1", "105-2", "106-2", "111-5", "210-1", "911-1", які є обов`язковими до виконання.

Під час опрацювання митної декларації №UA408010/2019/013903 та відпрацювання згенерованих АСАУР ризиків відділом митного оформлення №1, було виявлено невідповідності щодо зазначених даних, що може свідчити про підміну документів, а саме:

1. Даний транспортний засіб було придбано у фірми "F&F cars" (Канада). Ввезення на територію України здійснювалось з Республіки Румунії по експортній митній декларації MRN19DЕ245251977930М8 від 17.02.2019 року, де відправником є інша фірма (відправник - "АLCO ІМРЕХ INC." (165 Rue de Liege CA J6K0B9 QC CHATEAUGUAY QUEBEC), отримувач – IVAN Buleziuk (st. Secvenvo 23 s. Corovia UA Cernovzi). Даний документ не містить будь-якої цінової інформації.

2. В графі 44 ЕМД №UA408010/2019/013903 зазначено інвойс №32 від 12.11.2018 та платіжні документи, по яким проводилася оплата за придбання транспортного засобу, в яких в призначенні платежу вказано, що це оплата за автомобіль 2018 "Mersedes-Benz" GLE Coupe 43 AMG по Інвойсу 32-1 та Інвойсу 32-2 від фірми "F&F cars", однак ці інвойси не були подані до митного оформлення. Крім того інвойс №32 не містить підпису уповноваженої особи фірми "F&F cars" та печатки даної фірми, що ставить під сумнів автентичність поданого документа. Експортна митна декларація MRN19DЕ245251977930М8 від 17.02.2019 року містить інформацію про подані до митного контролю документи - інвойс без номера.

Згідно з наданим до митного оформлення рахунком №32 від 12.11.2018 року вартість становить - 43707,80 доларів США, а згідно мережі Інтернет вартість даного автомобіля становить 59220 доларів США (а.с.93). При здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості транспортного засобу було використано інформацію з періодичного довідника "N.A.D.A. Official used car guide", включеного до додатку 8 до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів "Перелік рекомендованих нормативно-правових актів, методичної літератури та комп`ютерних баз даних з програмним забезпеченням", затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 року за №1074/8395 (із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 08.12.2004 року №137/5/2732, від 24.07.2009 року №1335/5/1159).

Позивач обґрунтовує наявність у платіжних документах саме таких номерів тим, що плата по Інвойсу 32 здійснювалася двома платежами.

З приводу вказаних обставин суд зазначає, що при переказі коштів в іноземній валюті банки керуються Положенням про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземній валюті, затвердженим Постановою Правління національного банку України від 28.07.2008 року №216. Відповідно до п. 2.1 Положення для здійснення операцій з переказу коштів в іноземній валюті платник подає в банківську установу платіжне доручення в іноземній валюті, одним з обов`язкових реквізитів якого є призначення платежу. Вимоги до заповнення цього реквізиту визначені пунктом 2.2 Положення. Відповідно платник заповнює реквізит "Призначення платежу” таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи. При цьому надати повну інформацію про документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів, означає, зокрема, вказати реквізити рахунку-фактури (інвойсу). Саме вказані у платіжному дорученні документи є підставою для його ідентифікації з поставкою товару, що імпортується, і підтвердженням його митної вартості. Платіжні доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (Інвойс) або із наявною розбіжністю такої інформації не є достатнім для підтвердження митної вартості товару.

Таким чином, суд приходить до висновку, що здійснення розрахунку за одним Інвойсом двома платежами не є підставою для зміни ключового ідентифікатора Інвойсу - його номера.

При цьому, позивачем не надавалось жодних пояснень щодо розбіжності між номерним реквізитом "Інвойсу", поданого до митного оформлення, та зазначеного у експортній митній декларації MRN19DЕ245251977930М8 від 17.02.2019 року.

Крім того, з матеріалів справи судом встановлено, що під час митного контролю та оформлення транспортного засобу в АСМО "Інспектор" на митну декларацію №UА408010/2019/013903 від 19.02.2019 року АСАУР згенеровано форми контролю згідно Класифікатора митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками, в тому числі: "105-2" Контроль правильності визначення митної вартості товарів" - вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел”, така невідповідності щодо зазначених даних, що може свідчити про підміну документів.

Суд зазначає, що наявність розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення документах є однією з підстав, визначених частиною третьої статті 53 МК України, для органу доходів і зборів вимагати від декларанта додаткових документів.

У відповідності до ч. 3 ст. 53 та враховуючи положення п.п.1 ч.5 ст. 54 Митного кодексу України під час митного оформлення відповідачем було забезпечено процедуру консультацій, у ході якої митницею було направлено декларанту Повідомлення №1 (а.с. 88), згідно якого, запропоновано надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: копію митної декларації країни відправлення (згідно Інвойсу 32 автомобіль придбано Канаді); висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; за власним бажанням декларанта інші наявні документи.

Такі вимоги відповідача суд вважає обґрунтованими, оскільки подані до митного оформлення документи містять розбіжності та є тими обов`язковими документами, які в розумінні ст.53 МК України дають можливість достовірно підтвердити саме заявлену митну вартість товару на підставі поданих документів.

Як встановлено під час розгляду справи, відповідно до сформованого електронного повідомлення декларантом не подано митному органу документи, які вказано в Повідомленні №1.

Таким чином, митним органом надано позивачу можливість підтвердити заявлену митну вартість товару шляхом надання додаткових документів, однак документи не надано. Запрошені митницею додаткові документи входять до переліку, визначеного частиною 3 статті 53 МК України, проте позивачем вимоги митниці щодо їх надання виконані не були.

Представник позивача під час розгляду справи не навів суду жодних аргументів щодо підстав ненадання митному органу документів, які вказано в Повідомленні №1.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність з боку відповідача протиправних дій, а отже і про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування рішення Чернівецької митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №UA408010/2019/000091/2 від 20.02.2019 року, а відтак і прийняту на його підставі картку відмови в прийнятті митної декларації №UA408010/2019/00638.

Щодо тверджень представника позивача про те, що сама картка відмови датована 19.02.2019 року, а містить у собі посилання на рішення про коригування від 20.02.2019 року, тобто, на думку представника позивача картка відмови не містить причини відмови, а замість цього містить лише вказівку на нормативно-правове обґрунтування для відмови та на рішення від 20.02.2019 року, якого 19.02.2019 року ще не існувало, суд зазначає наступне.

Як слідує з матеріалів справи, картку відмови в прийнятті митної декларації №UA408010/2019/00638 прийнято за наслідком прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA408010/2019/000091/2 від 20.02.2019 року, а зазначення в картці відмови в прийнятті митної декларації №UA408010/2019/00638 дату 19.02.2019 року може свідчити про технічну помилку, оскільки містить посилання на рішення про коригування митної вартості товарів №UA408010/2019/000091/2 від 20.02.2019 року, яке і стало підставою для рішення про відмову в прийнятті митної декларації. Суд вважає, що в даному випадку, помилковість зазначення дати в картці відмови в прийнятті митної декларації №UA408010/2019/00638 (дату 19.02.2019 року) не є підставою для її скасування.

Крім того суд зазначає, що під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 МК України.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу.

Частиною другою статті 263 МК України визначено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації або в митному оформленні товарів, у тому числі у зв`язку з прийняттям органом доходів і зборів рішення про коригування митної вартості товарів нова митна декларація подається органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів, не пізніше 10 робочих днів з дати такої відмови, якщо товари протягом зазначеного часу не розміщено на складі тимчасового зберігання чи на складі органу доходів і зборів.

Тобто, у разі незгоди декларанта з митною вартістю, що визначена контролюючим органом передбачено подання нової МД, в якій зазначаються: сума митних платежів, обчислена згідно з митною вартістю, визначеною декларантом; сума платежів, обчислена згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.

На різницю між зазначеними сумами декларант надає гарантії, зокрема шляхом забезпечення сплати різниці між самостійно визначеною сумою митних платежів та сумою митних платежів, що нарахована митним органом.

Як зазначено вище, уповноважена особа позивача ОСОБА_2 19.02.2019 року подав до митного органу митну декларацію (форма МД-2) №UА408010/2019/013903 від 19.02.2019 року, в якій митна вартість товару визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), тобто за основним методом визначення митної вартості товарів, за ціною INVOICE та витрат на транспортування, що в сумі становить 1206714,21 грн (44387,48 доларів США станом на 06.03.2019 року) (графа 43, код МВВ - 1).

20.02.2019 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA408010/2019/000091/2 та визначив митну вартість ТЗ за резервним методом (графа 31 рішення, код МВВ митного органу - 6).

Судом встановлено, що 06.03.2019 року уповноважена особа позивача ОСОБА_2 подав митному органу митну декларацію (форма МД-2) №UA408010/2019/015485 у звичайному порядку з визначенням митної вартості за резервним шостим методом, тобто за митною вартістю, скоригованою митницею (ліва колонка графи 43, код МВВ - 6; права колонка не заповнена), а у п`ятій колонці графи 47 (код способу розрахунків вказано "02"). Згідно вказаної митної декларації товар випущений у вільний обіг за митною вартістю, визначеною митним органом, без застосування гарантійних зобов`язань з митною вартістю у розмірі 1584867,91 грн (59220,00 доларів США станом на 06.03.2019 року).

Правила заповнення граф митних декларацій (далі - МД) на бланках єдиного адміністративного документа форми МД-2 визначає Порядок заповнення митних деклараційна бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 651, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України14.08.2012 року за №1372/21684 (далі - Порядок № 651).

Згідно глави 2 розділу ІІ "Заповнення граф митних декларацій" Порядку № 651 графа 43 "Метод визначення вартості" (далі також - МВВ) графа заповнюється в разі заявлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, зі справлянням митних платежів.

У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався.

У разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом.

Тобто, у лівому підрозділі графи вказується порядковий номер МВВ, який застосовано декларантом, а у правому підрозділі - порядковий номер МВВ, який застосовано митним органом у прийнятому рішенні про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до графи 47 "Нарахування платежів" глави 2 розділу ІІ цього Порядку у п`ятій колонці "Спосіб платежу" зазначається код способу розрахунку відповідно до класифікатора способів розрахунку, у графі B "Подробиці розрахунків" - код виду платежу відповідно до класифікатора видів надходжень бюджету, що контролюються митними органами.

Відповідно до Класифікатора способів розрахунків, який затверджено наказом Мінфіну від 20 вересня 2012 року № 1011, сплачені декларантом митні платежі (виходячи з митної вартості, визначеної декларантом) показуються з кодами розрахунку "01" (безготівкова форма сплати), "02" (унесення готівки до каси митниці), "!15", "72", "91" або "92".

Різниця між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом (в разі внесення грошової застави на відповідний рахунок митного органу), зазначається з кодом розрахунку "55".

Як зазначено вище, 06.03.2019 декларант подав до Чернівецької митниці ДФС нову електронну МД (форма МД-2) №UA408010/2019/015485, у лівому підрозділі графи 43 якої проставлено "6" - тобто визначений декларантом резервний метод визначення митної вартості. Правий підрозділ залишено пустим, що свідчить про самостійне визначення декларантом митної вартості, без урахування рішення про коригування митної вартості.

Звертаючись із цим позовом до суду, позивач вказав, що він не згоден з митною вартістю, яка визначена митним органом у спірному рішенні.

Відтак, він мав право скористатись правом випущення товару у вільний обіг на умовах, визначених частиною сьомою статті 55 МК України (сплати самостійно нарахованих митних платежів та різниці між ними і митними платежами, нарахованими митним органом), вказавши у правому підрозділі графи 43 порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом, а у п`ятій колонці графи 47 щодо способу оплати - код розрахунку "55".

Однак він не зробив цього, фактично погодившись із митною вартістю, визначеною митним органом і у новій МД за №UA408010/2019/015485 від 06.03.2019 року і, як уже було зазначено вище, праву колонку графи 43 не заповнив, а у п`ятій колонці графи 47 (код способу розрахунків вказано 02 - унесення готівки до каси митниці).

З урахуванням наведеного, до предмета доказування у цій справі входять обставини заповнення МД, яку подано до митного оформлення, а також обставини щодо подання нової МД у випадку прийняття митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості.

Дослідження відомостей з відповідних граф МД є необхідним для правильного вирішення такого спору, зокрема для висновку про те, погодився чи не погодився декларант із скоригованою митним органом митною вартістю.

Останнє, в свою чергу, має значення для висновку про те, чи продовжує існувати між сторонами правовий спір.

У випадку, якщо спір між сторонами вичерпано внаслідок погодження декларанта із митною вартістю, визначеною митним органом, у задоволенні позову про скасування рішення про коригування митної вартості необхідно відмовити.

Правова позиція з цього питання була висловлена Верховним Судом у постанові від 30.10. 2018 року у справі № 816/2396/17.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Бутирська Ірина Анатоліївна до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, - відмовити.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 );

Представник позивача - адвокат Бутирська Ірина Анатоліївна ( АДРЕСА_2 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №000071 від 15.07.2016 року);

Відповідач - Чернівецька митниця Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39465937, вул. Руська, 248 М, м. Чернівці, Чернівецька область, 58023).

Суддя Григораш В.О.