Рішення № 86546702, 23.12.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/2693/19

РІШЕННЯ

іменем України

23 грудня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ФОП ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 22 761,11 грн. та пені в сумі 1939,72 грн.

Посилається на те, що відповідачем порушено вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", оскільки у 2018 році не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. Зазначає, що звіти форми 3-ПН подавались нею лише наприкінці року, відтак відповідач не вжила усіх заходів для працевлаштування інвалідів. Оскільки до 15.04.2019 року відповідач добровільно не сплатила адміністративно-господарські санкції за 1 робоче місце, не зайняте особою з інвалідністю, позивач просить стягнути ці кошти, а також пеню відповідно до наданого розрахунку.

Провадження у справі відкрите за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві відповідач у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що вжила усі заходи, передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" для створення робочого місця для особи з інвалідністю, подавала звіти за формою 3-ПН про попит на робочу силу (вакансії) до центру зайнятості. Крім цього, відповідачем розміщене оголошення про можливість прийняття на роботу інвалідів, а тому відсутні підстави для стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, оскільки відсутнє саме правопорушення. Покликається на те, що створивши робоче місце для інваліда, та довівши про це інформацію органам зайнятості населення, вона виконала свій обов`язок.

Позивачем подана відповідь на відзив, де наведені відповідачем обставини просить визнати необґрунтованими.

Дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України від 21 березня 1991 року №875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон № 875-ХІІ) забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Нормами ч. ч. 1, 2 статті 19 Закону №875-XII визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 робочого місця.

Згідно з ч. 1, 2 статті 20 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, а також у Хмельницькому обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Згідно з розрахованим нормативом робочих місць для інвалідів, кількість інвалідів, які підлягають працевлаштуванню відповідачем, становить одна особа.

Відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" позивач повинна звітувати Фонду соціального захисту інвалідів та органам зайнятості населення про зайнятість і працевлаштування інвалідів.

Зокрема, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення", роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Звіти форми № 3-ПН подаються за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії, тобто така звітність подається до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії) у разі наявності вільних робочих місць.

На спростування позовних вимог відповідач надала суду звіт форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" від 26.09.2018 року, поданий до Хмельницького міського центру зайнятості, та два звіти від 30.10.2018 року та 10.12.2018 року, подані Херсонському міському центру зайнятості. Про надходження та прийняття звітів свідчать відмітки та підписи уповноважених осіб на примірниках звітів.

У вказаних звітах зазначені дані про наявність вільної вакансії, а саме - продавця продовольчих товарів, кількість вакансій - 1 місце, призначена для інвалідів, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а також інформація про характер виконуваної роботи, умови праці та інше.

26.02.2019 року відповідач подала річний звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік (а. с. 7).

Крім того, відповідач надала копію оголошення про створення робочого місця для інваліда, розміщеного у листопаді 2018 року у місцевій газеті м. Херсон.

Вищезазначене свідчить про те, що відповідачем вживались залежні від неї заходи для створення робочого місця для інваліда та подальшого його працевлаштування на вакантну посаду. Фактів відмови у працевлаштуванні інвалідів при розгляді справи судом не встановлено.

Крім того, обов`язок роботодавця зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Своєчасно надавши інформацію про попит на робочу силу, роботодавець фактично вживає передбачені законом заходи для недопущення господарського правопорушення.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 11 липня 2019 року у справі №804/7412/15, від 31 січня 2019 року у справі №820/2249/17. Згідно з ч.5 ст.242 КАС України, при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відтак, у випадку коли фізична особа-підприємець, яка використовує найману працю, створила робоче місце та проінформувала державну службу зайнятості про наявність вільного робочого місця, яке може бути зайняте інвалідом, однак інвалід на це місце не направлявся, штрафні санкції до такої особи застосовуватися не повинні.

Враховуючи те, що позивачем не надано доказів того, що до відповідача направлялись або самостійно звертались інваліди, яким було протиправно відмовлено у працевлаштуванні, позов є необґрунтованим.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 23 грудня 2019 року

Позивач:Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Грушевського, 87, Хмельницький, Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 14149591) Відповідач:ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , 3 АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Головуючий суддя І.С. Козачок