Рішення № 86546559, 23.12.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 грудня 2019 р. № 520/12001/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (вул. Полтавський шлях, буд. 192, м. Харків, 61098, код ЄДРПОУ 07905262) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (далі по тексту – відповідач, ВІТВ НТУ "Харківський політехнічний інститут"), в якому просить суд:

- визнати бездіяльність Військового інституту танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут”, яка полягає у не нарахуванні і не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 р. протиправною;

- зобов`язати Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з 01.01.2016 р. розрахувавши її розмір за методикою відповідно ст. 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати”.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу на посаді начальника кафедри хімії та бойових токсичних хімічних речовин факультету військової підготовки Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» та був звільнений у запас 16.05.2017 р. та виключений зі списку особового складу з 19.05.2017 року.

До дня виключення позивача зі списку особового складу факультету, відповідач не здійснив з позивачем розрахунок за усіма видами забезпечення, зокрема фінансового забезпечення.

Відповідач своєчасно не здійснив перерахунок розміру індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016р. по 19.05.2017 р.

Зазначену бездіяльність ОСОБА_2 позивач оскаржив до суду.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2019 року по справі № 520/1827/19 відповідач здійснив виплату індексації грошового забезпечення позивачу з 01.01.2016 року по 19.05.2017 р. лише 23.09.2019 року. Проте відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 року.

У зв`язку з чим просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана сторонам та отримана повноважними представниками, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Ухвалою від 23 грудня 2019 року в задоволенні клопотання представника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено в повному обсязі.

Ухвалою від 23 грудня 2019 року в задоволенні заяви представника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" про об`єднання справ по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено в повному обсязі.

Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що будь-яких протиправних дій та бездіяльності, з боку Військового інституту танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” стосовно позивача допущено не було.

Беручи до уваги те, що наказ про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу та усіх видів забезпечення без проведення усіх необхідних розрахунків Позивачем при розгляді цієї справи не оскаржується та не оскаржувався раніше, а також те, що з рапортом (заявою) з приводу не виключення його зі списків особового складу не звертався, таким чином позивач погодився на проведення з ним певного розрахунку при виключенні зі списків особового складу, що, в свою чергу, виключає неправомірність дій Інституту.

Зазначає, що відповідно до статті 2 Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ, відповідно до якої компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно зі статті 3 Закону України №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Тобто, необхідною ознакою при вирішенні спору, є встановлення факту нарахування доходу, про що вказано в ст.3 цього Закону.

За змістом ст.4 Закону України №2050-ІІІ, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

При цьому, як вже було зазначено, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.2 Закону України №2050-ІІІ компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Тобто, за наявності визначених Законом України №2050-ІІІ умов, присуджена за рішенням суду сума підлягає компенсації у тому ж самому порядку, якщо ці умови настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2014 у справі №6-43цс14.

З наведеного слідує, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст.2 Закону України №2050-111 є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.

За таких обставин, право на компенсацію позивач набуде тільки у разі набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, повно та всебічно дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 з 07.11.2005 р. по 19.05.2017 р. проходив військову службу на офіцерських посадах на факультеті військової підготовки Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут”. В період проходження військової служби позивач перебував на фінансовому забезпеченні у факультеті військової підготовки Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” та отримував грошове забезпечення.

Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 16.05.2017 № 327 позивача звільнено з військової служби у відставку за пунктом “б” (за станом здоров`я)

Наказом начальника факультету військової підготовки Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” (по стройовій частині) № 110 від 19.05.2017 року позивача виключено із списків особового складу факультету та всіх видів забезпечення.

Відповідно до постанови КМУ від 19.07.2017 р. №549 “Про реорганізацію факультету військової підготовки імені Верховної Ради України Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” реорганізовано факультет військової підготовки імені Верховної Ради України Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” шляхом перетворення його у Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут”.

Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” є правонаступником факультету військової підготовки Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут”.

Позивачу індексація грошового забезпечення виплачена не була за період з 01.01.2016 по 19.05.2017.

Вищевказані обставини встановлені рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 по справі №520/1827/19 та в силу ч.4 ст.78 КАС України не доказуються при розгляді даної справи.

Позивач оскаржив до суду бездіяльність відповідача щодо невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 19.05.2017 та компенсації за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 19.05.2017.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 по справі №520/1827/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправною бездіяльність Військового інституту танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут”, яка полягає у не виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 19.05.2017 та компенсації за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 19.05.2017.

Зобов`язано Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 19.05.2017 та компенсацію за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 19.05.2017.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року по справі № 520/1827/19 апеляційну скаргу Військового інституту танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 року по справі №520/1827/19 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військового інституту танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут”, яка полягає у не виплаті ОСОБА_1 компенсації за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 19.05.2017 р. та в частині зобов`язання Військового інституту танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. но 19.05.2017 р. і прийнято в цій частині нове рішення, яким з задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 року по справі № 520/1827/19 залишено без змін.

Таким чином, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 по справі №520/1827/19 в частині, яка постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року залишилась без змін, набрало законної сили 13.08.2019 року, зокрема в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 19.05.2017.

На виконання зазначених рішень судів відповідач здійснив розрахунок індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 19.05.2017, згідно якого сума нарахованої індексації складає 21843,36 грн. Належна сума до виплати за виключенням військового збору (1,5% від нарахованої суми – 327,65 грн.) становить 21515,71 грн. (а.с.17).

Платіжним дорученням №1627 від 20.09.2019 року відповідач здійснив перерахування індексації грошового забезпечення на картковий рахунок ОСОБА_1 в розмірі 21515,71 грн. (а.с.18).

Позивач зазначає, що відповідач протиправно при цьому не нарахував та не виплатив йому компенсацію втрати частини доходу у зв`язку із несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 р. по 19.05.2017р..

Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, суд виходить з наступного.

За статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" 19 жовтня 2000 року № 2050-III (далі по тексту - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону № 2050-III передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст.3 Закону № 2050-III).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст.4 Закону № 2050-III).

Своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає (ст. 5 Закону № 2050-III).

Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку (ч.1 ст.7 Закону № 2050-III).

Конституційний Суд України у рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 зазначив, що під заробітною платою, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем. При цьому, Конституційний Суд України дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. Також, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Зі змісту наведеної вище ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. А статті 2,3 цього Закону встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.

Підстави та механізм виплати компенсацій встановлено відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі по тексту – Порядок №159).

Відповідно до п. 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Верховний Суд у постанові від 15.08.2019 по справі №674/24/17 дійшов висновку про те, що: “наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток “нарахованого, але не виплаченого грошового доходу” за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення”.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постановах від 19 грудня 2011 року (справа №6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа №21-2003а16). Такий підхід підтримано і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 3 липня 2018 року (справа №521/940/17).

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 р.

Враховуючи викладене, задоволенню підлягає вимога позивача про визнання бездіяльності Військового інституту танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут”, яка полягає у не нарахуванні і не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 р. протиправною.

Суд також акцентує увагу на тому, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова ВС України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

У зв`язку з викладеним задоволенню підлягає вимога про зобов`язання Військового інституту танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з 01.01.2016 р. розрахувавши її розмір за методикою відповідно ст. 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати”.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (вул. Полтавський шлях, буд. 192, м. Харків, 61098, код ЄДРПОУ 07905262) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити у повному обсязі.

Визнати бездіяльність Військового інституту танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” (вул. Полтавський шлях, буд. 192, м. Харків, 61098, код ЄДРПОУ 07905262), яка полягає у не нарахуванні і не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 р. протиправною.

Зобов`язати Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” (вул. Полтавський шлях, буд. 192, м. Харків, 61098, код ЄДРПОУ 07905262) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходу з 01.01.2016 р. розрахувавши її розмір за методикою відповідно ст. 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати”.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 23.12.2019 р.

Суддя Бадюков Ю.В.