Рішення № 86546452, 16.12.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

16 грудня 2019 р. справа № 520/9083/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання – Жуковій О.С.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Гаєвська І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, Харківська обл., місто Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 43143704) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації за частину невикористаної чергової відпустки за 2008 рік;

- стягнути з Головного управління ДПС в Харківській області на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану частину чергової відпустки за 2008 рік в сумі 23220,00 грн.;

- стягнути з Головного управління ДПС в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь період затримки розрахунку виплати компенсації за невикористану частину чергової відпустки за 2008 рік за весь період затримки по день ухвалення рішення суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 року відкрито провадження у справі в загальному позовному провадженні та призначено підготовче засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що загальна кількість невикористаної відпустки за 2008 рік складає 10 календарних днів з урахуванням терміну, який надається на дорогу до місця перебування у відпустці та назад до місця роботи. На думку позивача використаної відпустки було 6 днів, отже позивач фактично не користав свою чергову оплачувану відпустку 4 календарних дні за 2008 рік на день звільнення, а саме на 04.03.2008 року. З огляду на викладене, позивач вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Через канцелярію суду 11.11.2019 року та 25.11.2019 року від представника відповідача надійшли відзиви на уточнені позовні заяви, в якому зазначено, що наказом ДПА у Харківській області від 09.10.2008 року №550-о про звільнення ОСОБА_1 не була передбачена компенсація за невикористану у рік звільнення відпустку. При цьому, надати документальне підтвердження щодо фактичного використання позивачем відпустки за 2008 рік не вбачається за можливе, оскільки термін зберігання наказів складає 5 років. Також представник відповідача вказав, що ОСОБА_1 , отримавши копію наказу про звільнення, у встановлені процесуальним законом строки не використав можливість реалізувати право на його оскарження, у разі якщо вважав, що даний наказ містить недостовірну інформацію (щодо відсутності у нього невикористаної відпустки). Крім того, на думку відповідача слід враховувати, що наказ від 09.10.2008 №550-о є чинним актом індивідуальної дії, яким встановлена юридично значуща обставина щодо відсутності у позивача невикористаних днів відпустки у 2008 році, а тому беззаперечним є також висновок про те, що за відсутності судового рішення про визнання даного наказу незаконним не має підстав для задоволення вимоги про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку. З огляду на викладене представник відповідача вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав позицію, викладену у адміністративному позові.

Представник відповідача надав до суду заперечення та підтримав позицію щодо відсутності підстав для задоволення позовної заяви.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав та мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що полковник податкової міліції Зінов`єв С.Г. проходив службу на посадах начальницького складу підрозділів податкової міліції ДПА у Харківській області у період з 20.12.1996 по 04.03.2008.

З 15.02.2007 до 03.03.2008 обіймав посаду заступника начальника управління податкової міліції ДПА у Харківській області.

У зв`язку з організаційно-штатними змінами управлінь податкової міліції ДПА відповідно до п.п. «в» п.40 Положення заступник начальника управління податкової міліції ДПА у Харківській області, полковник податкової міліції Зінов`єв С.Г. наказом ДПА України від 03.03.2008 № 473-о був звільнений з займаної посади та виведений у розпорядження ДПА у Харківській області.

З наявних матеріалів справи вбачається, що наказом Державної податкової адміністрації у Харківській області №550-о від 09.10.2008 року на підставі рапорту позивача, ОСОБА_1 , який знаходився в розпорядженні ДПА у Харківській області, з 04.03.2008 було звільнено у відставку на підставі п.п.«ж» п.64 Положення (за власним бажанням). Наказом встановлено, що відпустка за 2008 рік використана повністю.

Одночасно зазначеним наказом скасовано пункт наказу ДПА у Харківській області від 23.04.2008 року №121-в в частині надання ОСОБА_1 невикористаної частини чергової відпустки за 2008 рік та пункт наказу ДПА у Харківській області від 23.07.2008 року №222-в в частині продовження терміну чергової відпустки за 2008 рік у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на лікарняному.

Позивач вважає, що під час звільнення, йому не було виплачено компенсацію за невикористану частину чергової відпустки за 2008 рік за 4 календарних дня, у зв`язку з чим звернувся до суду.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п.51 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. N 114 (в редакції, чинній станом на 04.03.2008 року, далі - Положення №114), тривалість відпустки осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від вислуги років (у календарному обчисленні), обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій працівникам органів внутрішніх справ УРСР, і передбачається тим, які мають вислугу від 20 років і більше - 45 діб щорічно.

Судом встановлено, що станом на 2008 рік позивач набув право на відпустку тривалістю 45 діб, що не заперечувалось сторонами у справі.

Згідно з вимогами п.52 Положення №114, чергова відпустка має бути надана протягом календарного року кожній особі рядового або начальницького складу. В особливих випадках з дозволу прямого начальника (від начальника управління внутрішніх справ Кримської АРСР, області, м. Києва, йому рівних і вище) невикористана чергова відпустка за минулий рік може бути надана в I кварталі наступного року. Особам рядового і начальницького складу, які захворіли під час чергової відпустки, вона після одужання продовжується на число невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється начальником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого лікарем і начальником (головним лікарем) лікувального закладу.

Пунктом 53 Положення №114 передбачено, що особам рядового і начальницького складу, які мають право на відпустку тривалістю 40 діб і більше, дозволяється, за їх бажанням, використовувати її в два строки. При цьому одна частина відпустки має бути не менше 30 діб.

З наявних матеріалів справи вбачається, що з 16.01.2008 року по 01.02.2008 року позивач перебував у м.Київ у черговій відпустці, що підтверджується копією відпускного посвідчення від 14.01.2008 року.

Позивач вказав, що у 2008 році станом на день звільнення - 04.03.2008 року перебував на лікарняних 39 календарних днів. Вказаний факт позивач підтвердив копіями листків непрацездатності та листка звільнення від службових обов`язків через тимчасову непрацездатність.

При цьому, п.52 Положення №114 передбачено, що продовження відпустки особам рядового і начальницького складу, які захворіли під час чергової відпустки, здійснюється начальником, який надав її.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодного доказу про продовження відпустки начальником позивача.

Пунктом 49 Положення №114 визначено, що при наданні чергової та додаткової відпусток їх тривалість визначається діленням повного розміру кожної із відпусток на дванадцять і множенням на число повних місяців служби.

Згідно з положеннями п.56 Положення №114, особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров`я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення. Особам рядового і начальницького складу (крім осіб, указаних в абзаці першому цього пункту), які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Частиною 1 статті 24 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Єдиним та належним доказом, який міститься в матеріалах справи щодо визначення частини невикористаної відпустки позивачем у 2008 році, є наказ Державної податкової адміністрації у Харківській області №550-о від 09.10.2008 року, яким встановлено, що відпустка за 2008 рік використана позивачем повністю.

З вищенаведеного суд приходить до висновку, що саме начальник Державної податкової адміністрації у Харківській області станом на час звільнення позивача був наділений повноваженнями щодо продовження відпустки ОСОБА_1 , який захворів під час чергової відпустки та визначення залишку невикористаної на час звільнення відпустки.

Судом встановлено, що наказ Державної податкової адміністрації у Харківській області №550-о від 09.10.2008 року, яким встановлено, що відпустка за 2008 рік використана позивачем повністю, позивач отримав особисто 09.10.2008 року.

До суду не надано доказів щодо судового оскарження наказу Державної податкової адміністрації у Харківській області №550-о від 09.10.2008 року, відповідно позивач погодився та не заперечував дану обставину протягом 11 років. Відповідно, вказаний наказ є чинним, факти викладені у ньому не спростовані та приймаються судом в якості належного доказу відсутності у позивача частини невикористаної відпустки у 2008 році.

Суд зазначає, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, водночас, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадку, якщо норми спеціального законодавства не врегульовують спірних правовідносин або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Норми Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) не поширюються на рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ щодо умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Водночас, відповідальність за затримку розрахунку при звільненні рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ зі служби (зокрема, затримка виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. В той же час такі питання врегульовані КЗпП України.

Вказаний висновок узгоджується к правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 01.03.2018 у справі 806/1551/17.

Відповідно до частини 1 статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічні норми закріплено у частині 1 статті 24 Закону України "Про відпустки", у якій вказано, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

З огляду на той факт, що наказом Державної податкової адміністрації у Харківській області №550-о від 09.10.2008 року встановлено, що відпустка за 2008 рік використана позивачем повністю, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача підстав для нарахування та виплати грошової компенсації за частину невикористаної чергової відпустки за 2008 рік.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки розрахунок при звільненні проведено з позивачем у відповідності до наказу про звільнення, підстави для визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДПС у Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації за частину невикористаної чергової відпустки за 2008 рік у суду відсутні.

Оскільки позовні вимоги стягнути з Головного управління ДПС в Харківській області на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану частину чергової відпустки за 2008 рік в сумі 23220,00 грн. та середній заробіток за весь період затримки розрахунку виплати компенсації за невикористану частину чергової відпустки за 2008 рік за весь період затримки по день ухвалення рішення суду, є похідними, вони також не підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Суд зазначає, що оскаржувані дії вчинені відповідачем на підставі, у порядку та у спосіб, що визначені законом, а тому є правомірними. Доказів, що свідчать про протилежне, до суду не надано.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, Харківська обл., місто Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 43143704) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення боргу – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 23.12.2019 року.

Суддя Біленський О.О.