Рішення № 86546397, 23.12.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар`їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2019 р. справа № 520/11201/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження за процедурою письмового провадження клопотання представника позивача про виклик сторін у судове засідання по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 25.07.2019 №00084158062037.

В обґрунтування позову зазначено, що із оскаржуваними податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДФС у Харківській області позивач не згоден, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню у зв`язку з тим, що при визначенні відповідачем суми податкового зобов`язання за 2018 рік було невірно застосовано ставку податку та безпідставно віднесено належне позивачу нежитлове приміщення до категорії «Будівлі торгівельні, будівлі офісні».

Ухвалою суду від 28.10.2019 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що викладені в адміністративному позові доводи не відповідають фактичним обставинам справи, а позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню у зв`язку з тим, що у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутня інформація стосовно цільового призначення даного об`єкта нерухомості та виходячи з того, що склад, що належить ОСОБА_1 не є «будівлею та складом промисловості», оскільки даний термін має застосовуватися виключно відносно будівель, що експлуатуються промисловими підприємствами різних галузей, контролюючим органом не могла бути застосована ставка податку як за «будівлі промисловості та склади».

Відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи було призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з п.10 ч.1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч.1 ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 7087731 від 29.07.2013 приватним нотаріусом ХМНО Скибою Т.В. зареєстровано на праві власності нежитлове приміщення 1-го пов. № 28, 28-1-28-4, антресолі 1 рівня №28-5--28-7, антресолі 2-го рівня №28-8--28-15 площею 660 кв.м. в літ « 3А-1», розташоване за адресою м. Харків, вулиця Киргизька, будинок 19.

Відповідно до технічного паспорту, виготовленого Харківським міським бюро технічної інвентаризації 05.08.2019 та експлікації приміщень до плану поверхів громадського будинку № 19 літера « 3А-1» вул. Киргизька, м. Харків до нього зазначено, що загальна площа будинку становить 660,00 кв.м. з них:

Приміщення № 28 - «цех» - загальна площа 135,9 кв.м.

Приміщення № 28-1 - «цех» - загальна площа 113,6 кв.м

Приміщення № 28-2 - «санвузол» - загальна площа 1,8 кв.м.

Приміщення № 28-3- «санвузол» - загальна площа 1.5 кв.м.

Приміщення № 28-4 - «сходова клітина» - загальна площа 10,6 кв.м.

Приміщення № 28-5 - «склад» - загальна площа 112,8 кв.м.

Приміщення № 28-6 - «коридор» - загальна площа 11,3 кв.м.

Приміщення № 28-7 - «сходова клітина» - загальна площа 14,6 кв.м.

Приміщення № 28-8 - «цех» - загальна площа 193,2 кв.м.

Приміщення № 28-9 - «кабінет» - загальна площа 10,6 кв.м.

Приміщення № 28-10 - «кабінет» - загальна площа 10,4 кв.м.

Приміщення № 28-11 - «сходова клітина» - загальна площа 14,6 кв.м.

Приміщення № 28-13 - «кабінет» - загальна площа 6,3 кв.м.

Приміщення № 28-14 - «коридор» - загальна площа 4,6 кв.м.

Приміщення № 28-15 - «роздягальня» - загальна площа 16,8 кв.м.

Головним управлінням ДФС у Харківській області сформовано: податкове повідомлення-рішення від 25.07.2019 №00084158062037, відповідно до якого ОСОБА_1 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2. пункту 266.7. статті 266 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов`язання за платежем Податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачений фіз. особами (код платежу 18010301) за 2018 рік у сумі 24571,80 грн.;

Не погодившись із зазначеним податковим-повідомленням рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Згідно з підпункту 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Підпунктом «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

В силу вимог підпункту 14.1.129 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд 018-2000 пункту 1252 ДК до «Резервуари, силоси та склади» належать, крім іншого: 1252.5 Склади спеціальні товарні; 1252.6 Холодильники; 1252.7 Складські майданчики; 1252.8 Склади універсальні; 1252.9 Склади та сховища інші.

До групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) належить клас «Будівлі промислові» (код 1251), який включає криті будівлі промислового призначення.

Відповідно до технічного паспорту, виготовленого Харківським міським бюро технічної інвентаризації 05.08.2013 року та експлікації приміщень до плану поверхів громадського будинку № 19 літера « 3А-1» вул. Киргизька, м. Харків до нього зазначено, що загальна площа будинку становить 660,00 кв.м. з них:

Приміщення № 28 - «цех» - загальна площа 135,9 кв.м.

Приміщення № 28-1 - «цех» - загальна площа 113,6 кв.м.

Приміщення № 28-2 - «санвузол» - загальна площа 1,8 кв.м.

Приміщення № 28-3- «санвузол» - загальна площа 1.5 кв.м.

Приміщення № 28-4 - «сходова клітина» - загальна площа 10,6 кв.м.

Приміщення № 28-5 - «склад» - загальна площа 112,8 кв.м.

Приміщення № 28-6 - «коридор» - загальна площа 11,3 кв.м.

Приміщення № 28-7 - «сходова клітина» - загальна площа 14,6 кв.м.

Приміщення № 28-8 - «цех» - загальна площа 193,2 кв.м.

Приміщення № 28-9 - «кабінет» - загальна площа 10,6 кв.м.

Приміщення № 28-10 - «кабінет» - загальна площа 10,4 кв.м.

Приміщення № 28-11 - «сходова клітина» - загальна площа 14,6 кв.м.

Приміщення № 28-13 - «кабінет» - загальна площа 6,3 кв.м.

Приміщення № 28-14 - «коридор» - загальна площа 4,6 кв.м.

Приміщення № 28-15 - «роздягальня» - загальна площа 16,8 кв.м.

Будівлі, що використовуються або зареєстровані для декількох призначень повинні бути ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення. Головне призначення повинне бути визначене таким чином: - обчислюється відсоткове співвідношення площ різних за призначенням приміщень будівлі в складі повної загальної площі з віднесенням цих приміщень згідно з їх призначенням чи використанням до відповідного класифікаційного угруповання. Відсоткове співвідношення приміщень чітко дає визначити належне позивачу приміщення як «цех».

Враховуючи те, що Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 є частиною чинного законодавства України та призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні, то він може застосовуватися для визначення статусу нежитлового приміщення, будівлі або споруди.

Суд зазначає, що ДК 018-2000 використовується у даному випадку не для визначення ставок оподаткування, а виключно для визначення статусу нежитлового приміщення, яке не зазначено у реєстрі прав на нерухоме майно, але визначено у технічній документації будівлі.

Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному ним у постанові від 31.01.2018 у справі №822/2624/16.

Судом встановлено, що при визначенні податкового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням відвід 25.07.2019 №00084158062037 Головним управлінням ДФС у Харківській області віднесено належне позивачу нежитлове приміщення до категорії «Будівлі торгівельні, будівлі офісні».

При віднесенні зазначеного приміщення контролюючий орган обчислив базу оподаткування на підставі даних державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до яких відомостей щодо цільового призначення відсутні.

Представник відповідача у відзиві зазначив, що оригінали документів платника податків на право власності при обчисленні бази оподаткування не досліджувались.

Додатково суд зазначає, що віднесення нежитлової будівлі до категорії "Промислові будівлі" не звільняє власника таких будівель від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на підставі підпункту «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки така будівля перебуває у власності фізичної особи, а не промислового підприємства.

Проте, відповідно до п. 1-3 Додатку №1 рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання №542/7 від 22.02.2017 року "Про місцеві податки та збори у місті Харкові", ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у таких розмірах:

1) будівлі готельні – 1 відсоток;

2) будівлі офісні – 1 відсоток;

3) будівлі торговельні – 1 відсоток;

4) гаражі – 0,1 відсотка;

5) будівлі промислові та склади – 0,25 відсотка;

6) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки) – 1 відсоток;

7) господарські (присадибні) будівлі – 0 відсотків;

8) інші будівлі – 0,1 відсотка.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем при визначенні податкових зобов`язань позивача за 2018 рік неправомірно застосовані ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що застосовуються до категорії нежитлових приміщень «Будівлі торгівельні, будівлі офісні», а тому суд вважає податкове повідомлення-рішення від 25.07.2019 №00084158062037 протиправним.

З метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 25.07.2019 №00084158062037.

Відповідно до п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04, 10 лютого 2010 року) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 25.07.2019 №00084158062037.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704, вул. Пушкінська, буд.46, м. Харків, 61057) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов