Ухвала суду № 86546395, 17.12.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

17 грудня 2019 р. № 520/12255/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чудних С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Хмелівської Н.М.,

представника позивача - Варавіна Ю.В.,

представника відповідача - Рибалка О.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Харківській області про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Управління Служби Безпеки України в Харківській області від 06 березня 2018 року про заборону в`їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 строком па 5 (п`ять) років.

Разом із позовною заявою позивачем надано до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування якого зазначив, що 26 березня 2018 року під час спроби перетину державного кордону України у пункті пропуску "Гоптівка" Харківської області громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон 64№ НОМЕР_1 від 01.03.2018, проживаючий у м. Бєлгород, останньому було відмовлено в такому перетині без повідомлення причин та підстав такої відмови, про що в паспорті зроблено відмітку "Заборонено в`їзд в Україну терміном на 5 (п`ять) років". Копія рішення про таку заборону громадянину ОСОБА_1 не надавалась. Про наявність такого рішення ОСОБА_1 дізнався лише 22.08.2019 від свого адвоката, який в свою чергу направляв відповідні адвокатські запити до Харківського прикордонного загону та Управління СБУ у Харківській області з метою з`ясування фактичних обставин такої відмови, на що були надані відповідні відповіді.

У підготовчому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлене клопотання та просив суд поновити строк звернення до суду із вказаним позовом.

Представник відповідача проти поновлення строку звернення до суду заперечував, зазначив, що підставою для звернення до суду стала отримана 26.03.2018 громадянином ОСОБА_1 відмова Державної прикордонної служби України у перетині державного кордону України. Таким чином, 26.03.2018 від прикордонної служби, позивач дізнався про обмеження свого права у перетині кордону та згідно вимог статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України набув право на звернення до суду. Однак, безпосереднє звернення позивача до адміністративного суду за захистом свого обмеженого права відбулось з пропуском встановленого частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячного строку.

Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши заяву про залишення позову без розгляду, встановив наступне.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Суд зазначає, що законодавець пов`язує початок обчислення строку не з тим, коли особа суб`єктивно з`ясувала для себе або почала усвідомлювати, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням, а про те, коли вона об`єктивно повинна була дізналася про ці рішення, дії чи бездіяльність, що мають вплив на неї, чи мала особа реальну можливість дізнатися про наявність порушення раніше.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Отже, дотримання строку звернення з позовом є однією з умов для реалізації права на подання позову у публічно-правових відносинах.

Судом встановлено, що 26 березня 2018 року під час спроби перетину державного кордону України у пункті пропуску "Гоптівка" Харківської області громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон 64№ НОМЕР_1 від 01.03.2018, проживаючий у м. Бєлгород, останньому було відмовлено в такому перетині без повідомлення причин та підстав такої відмови, про що в паспорті зроблено відмітку "Заборонено в`їзд в Україну терміном на 5 (п`ять) років".

Таким чином, 26.03.2018 від прикордонної служби, позивач дізнався про обмеження свого права у перетині кордону.

Поважних та об`єктивних причин неможливості звернення до суду із оскарженням спірного рішення у встановлені законом строки представником позивача у судовому засіданні не наведено.

Суд вважає необґрунтованим посилання представника позивача на те, що рішення від 26.03.2018 він не отримував, будь-які документи, що стосуються перетину кордону в цей та в інші дні ним не підписувалися, оскільки як вбачається із паспорта громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон 64№9955421 від 01.03.2018, 26 березня 2018 року позивачу проставлено відмітку "Заборонено в`їзд в Україну терміном на 5 (п`ять) років" .

Дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Суд звертає увагу на те, що поважними причинами пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Суд зазначає, що позивачем не надано до суду доказів наявності обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення ОСОБА_1 до суду із вказаним позовом.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач до суду із вказаним позовом звернувся з порушенням шести місячного строку звернення до суду встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, суд звертає увагу, що дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Слід також зазначити, що дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, що викладена в ухвалі від 30 серпня 2006 року по справі "Каменівська проти України" Заява № 18941/04, у якій Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. v. France, рішення від 29 липня 1998 року, п. 37).

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючі пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов`язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов`язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом для звернення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Зазначені строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків тягне чітко визначені юридичні наслідки.

До аналогічних правових висновків прийшов Верховний Суд у постанові від 28.05.2019 у справі № 490/2300/17.

Суд звертає увагу на те, що поважними причинами пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Доказів поважних та об`єктивних причин неможливості звернення до суду із оскарженням спірної постанови Управління Служби Безпеки України в Харківській області від 06 березня 2018 року про заборону в`їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 строком па 5 (п`ять) років у встановлені законом строки позивачем разом із заявою про поновлення строку звернення до суду не надано.

Відповідно до частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи те, що дотримання процесуальних строків є обов`язком сторін, то оцінюючи обставини, на які позивач посилається у позовній заяві, з урахуванням доданих до неї документі, пояснень позивача, суд приходить до висновку, що позивачем строк звернення до суду передбачений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України пропущено.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду не підлягає задоволенню, у зв`язку із чим, позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 121, 122, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

Заяву позивача про поновлення строку звернення до суду – залишити без задоволення.

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління Служби безпеки України в Харківській області (вул. Мироносицька, буд. 2, м. Харків, 61002) про скасування постанови - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 23 грудня 2019 року.

Суддя С.О.Чудних