Рішення № 86546384, 23.12.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2696/19

23 грудня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баранюка А.З. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), з позовом до Генеральної прокуратури України (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність щодо ненадання відповіді на запит від 07 листопада 2019 року та зобов`язати відповідача надати таку інформацію.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 07.11.2019 року позивач звернувся з запитом на інформацію до Генеральної прокуратури України у якому просив надіслати на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1:

- копію витягу з ЄРДР щодо можливого вчинення запитувачем кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 337 КК України;

- прізвище, ім`я, по-батькові, посаду, місце роботи реєстратора відповідного органу військової прокуратури, що вніс до ЄРДР відомості щодо можливого вчинення запитувачем кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 337 КК України.

Позивач вказує, що зазначене звернення було проігноровано відповідачем, відповідь не була надана, а тому він вважає таку бездіяльність відповідача протиправною.

Ухвалою суду від 27 листопада 2019 розку відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

19 грудня 2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач просив відмовити у позові та пояснив, що 07 листопада 2019 року позивач звернувся до Генеральної прокуратури України на електронні поштові адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 із вказаним запитом на інформацію. Вказані запити направлені 12 листопада 2019 року для розгляду за належністю до військової прокуратури Західного регіону України, про що проінформовано заявника. Військовою прокуратурою Тернопільського гарнізону Західного регіону України 29 листопада 2019 року надано відповідь на запит заявника. Таким чином відповідач вважає, що твердження позивача про порушення відповідачем законодавства під час розгляду запиту є безпідставними.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, дослідивши матеріали, що містяться у справі, - суд встановив наступні обставини.

07 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Генеральної прокуратури України на електронні поштові адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 із запитом на інформацію, у якому просив надіслати на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 копію витягу з ЄРДР щодо можливого вчинення запитувачем кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 337 КК України та прізвище, ім`я, по-батькові, посаду, місце роботи реєстратора відповідного органу військової прокуратури, що вніс до ЄРДР відомості щодо можливого вчинення запитувачем кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 337 КК України.

Листом від 12 листопада 2019 року № 10/1/3-Р запит позивача був надісланий для розгляду заступнику військового прокурора Західного регіону України. Зазначений лист був надісланий позивачу для відома.

Військовою прокуратурою Тернопільського гарнізону Західного регіону України листом від 29 листопада 2019 року №35-3214вих-19 надано відповідь, якою ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до проведеного моніторингу Єдиного реєстру досудових розслідувань військовою прокуратурою Тернопільського гарнізону процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, передбаченого ч.2 ст. 337 КК України не здійснюється, а у військової прокуратури Тернопільського гарнізону відсутні матеріли кримінального провадження, передбаченого ч.2 ст. 337 КК України.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та до інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Згідно із ст. 1, п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до ст. 12 вказаного Закону суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Згідно зі ч. 1 та 2 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати і оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 20 Закону України «Про інформацію» визначено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом (ч. 1 Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 6 вказаного Закону інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Частиною 2 ст. 20 Закону України «Про інформацію» передбачено, що будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про інформацію» суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Частинами 2 і 3 ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що запитувач має право оскаржити, зокрема: відмову в задоволенні запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вже зазначалося Генеральна прокуратура України не розглянула запит Білобороди К.І., а направила його за належністю для розгляду заступнику військового прокурора Західного регіону України, про що повідомила позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Пунктом 9.1 наказу Генерального прокурора України від 29 серпня 2014 року № 12 гн «Про особливості діяльності військових прокуратур» військових прокурорів усіх рівнів зобов`язано забезпечити виконання вимог закону при прийманні, реєстрації, розгляді та вирішенні заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, вчинені військовослужбовцями військових формувань України та іншими особами зазначеними у пункті 7 цього наказу, внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Таким чином, суд вважає, що розпорядником запитуваної позивачем інформації не могла бути Генеральна прокуратура України, яка, відповідно, не могла розглянути звернення позивача, оскільки розпорядником такої інформації є відповідний орган військової прокуратури.

А тому направлення відповідачем 12 листопада 2019 року запита позивача до заступника військового прокурора Західного регіону України відповідає положенням ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

З наведеного суд вважає, що відповідач при розгляді звернення ОСОБА_1 від 07 листопада 2019 року діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При розгляді справи суд також бере до уваги лист військової прокуратури Тернопільського гарнізону Західного регіону України від 29 листопада 2019 року № 35-3214вих-19, яким позивача повідомлено, що відповідно до проведеного моніторингу Єдиного реєстру досудових розслідувань військовою прокуратурою Тернопільського гарнізону процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, передбаченого ч.2 ст. 337 КК України не здійснюється, а у військової прокуратури Тернопільського гарнізону відсутні матеріли кримінального провадження, передбаченого ч.2 ст. 337 КК України.

Згідно із частини першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідачем доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання бездіяльності протиправною щодо ненадання відповіді на запит від 07 листопада 2019 року та зобов`язання надати інформацію - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Реквізити сторін:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - Генеральна прокуратура України (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00034051).

Головуючий суддя Баранюк А.З.

копія вірна

Суддя Баранюк А.З.