Рішення № 86546159, 12.12.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3458/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання – Лайко О.В.,

представника відповідачів – Бабак Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області, Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

В С Т А Н О В И В:

13 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 №Ф-1275-54.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність прийнятого щодо нього рішення з огляду на те, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі - ЄСВ) сплачений за нього підприємством, з яким позивач перебуває у трудових відносинах. З урахуванням факту сплати ЄСВ роботодавцем, а також з огляду на відсутність доходу від адвокатської діяльності, позивач вважає, що спірна вимога підлягає скасуванню.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

У судовому засіданні яке відбулось 31.10.2019 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління ДПС у Полтавській області.

Позивач в судове засідання не з`явився надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У відзивах на позов від 23.10.2019 та 15.11.2019 відповідачі обстоюють позицію, відповідно до якої рішення щодо донарахування ЄСВ є правомірним, оскільки заборгованість утворилася у зв`язку з несплатою внеску за IV квартал 2018 року та ІІ квартал 2019 року особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, а саме - адвокатську.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідачів, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 має право на здійснення адвокатської діяльності відповідно до свідоцтва серії ПТ №1843, виданого головою Ради адвокатів Полтавської області на підставі рішення цієї Ради від 10.10.2017 №13 (а.с. 17).

Відповідно до відомостей з копії наказу Голови правління НАК "Нафтогаз України" від 28.09.2017 №268-к та копії трудової книжки ОСОБА_1 від 03.08.2010 серії НОМЕР_1 позивач 02.10.2017 призначений на посаду головного юрисконсульта з особливо важливих справ Відділу виконавчих проваджень Юридичного департаменту НАК "Нафтогаз України" (а.с. 20-24).

За працівника ОСОБА_1 протягом IV кварталу 2018 року - ІІ кварталу 2019 року АТ "НАК "Нафтогаз України" нараховувало та сплачувало ЄСВ, на підтвердження чого позивач надав копії довідки про доходи від 09.09.2019 №9-339-Д, довідки форми ОК-5 "Індивідуальні відомості про застраховану особу", відомостей з Державного реєстру фізичних осіб податків про суми виплачених доходів та податків, податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік (а.с. 25-28, 31-32).

Факт сплати ЄСВ у вказаний період АТ "НАК "Нафтогаз України" відповідач не заперечує, а тому вказані обставини судом приймаються до уваги як такі, що не потребують доказування.

Натомість представник відповідача зазначив, що у ОСОБА_1 існує обов`язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати ЄСВ незалежно від обставин сплати його роботодавцем (АТ "НАК "Нафтогаз України") за працівника, оскільки позивач перебуває на обліку у Лубенській ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області як самозайнята особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, а саме як адвокат.

Саме з цих підстав 13.08.2019 ГУ ДФС у Полтавській області була сформована вимога на ім`я ОСОБА_1 про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1275-54 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 7965,54 грн (а.с. 18).

Не погодившись із правомірністю вказаної вимоги, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з визначеннями, наведеними в п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (надалі - Закон № 2464-VI).

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є також особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Водночас, особливості сплати ЄСВ в залежності від категорії його платників визначено статтею 4 Закону № 2464-VI.

Згідно з пунктами 1 та 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час Законом №2464-VI не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи у трудових відносинах та здійсненні незалежної професійної діяльності.

Проте системний аналіз норм вказаного Закону свідчить на користь висновку про те, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту, у випадках передбачених законодавством, саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.

Отже, в розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує особа - роботодавець, що виключає обов`язок зі сплати єдиного внеску позивачем ще й як самозайнятою особою.

Як встановлено судом, позивач своє право на заняття адвокатською діяльністю, в період виникнення спірних правовідносин, реалізовував не як самозайнята особа, а як найманий працівник, який працював і працює у АТ НАК "Нафтогаз України" на посаді головного юрисконсульта з особливо важливих справ Відділу виконавчих проваджень Юридичного департаменту вказаного підприємства. При цьому АТ НАК "Нафтогаз України" у спірний період в рамках власної господарської діяльності сплачувало ЄСВ як податковий агент за ОСОБА_1 в установленому розмірі.

Наявність лише цієї обставини суд визнає достатнім для висновку про відсутність обов`язку у позивача сплати єдиного внеску ще й як за самозайняту особу, оскільки це призведе до подвійного оподаткування особи в рамках здійснення одного й того ж виду діяльності, що суперечить принципам податкового законодавства.

За викладених обставин суд визнає висновки відповідача з приводу наявності підстав для донарахування позивачу ЄСВ протиправними.

Враховуючи, що дії ГУ ДФС України у Полтавській області щодо нарахування єдиного соціального внеску не порушують права позивача та не породжують для нього обов`язків, суд приходить до висновку про відмову у задоволення позовних вимог в цій частині.

Оскільки, обов`язки для позивача породжує саме вимога про сплату боргу, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання неправомірною та скасування вимоги ГУ ДФС у Полтавській області від 13.08.2019 №Ф-1275-54. Враховуючи положення статті 245 КАС України, суд приходить до висновку про необхідність визнання вимоги ГУ ДФС у Полтавській області від 13.08.2019 №Ф-1275-54 протиправною та її скасування.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи положення вказаної статті, суд приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 39461639), Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 43142831) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу від 13.08.2019 №Ф-1275-54.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23 грудня 2019 року.

Суддя С.С. Бойко