Рішення № 86546038, 23.12.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5147/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Глуханчука О.В.,

секретар судового засідання – Любімова О.Є.

за участі сторін:

позивача - ОСОБА_1 (за паспортом)

представника позивача – Радіонової О.Ф. (адвокат, за ордером та угодою про надання правової допомоги)

представника відповідача – не з`явився (клопотання про розгляд справи за відсутності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

30 серпня 2019 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення №253 від 15 серпня 2018 року про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- визнати протиправним та скасувати рішення №34 від 31 січня 2019 року про внесення змін до рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- визнати протиправними дії щодо незарахування у спеціальний стаж періоду роботи у колгоспі «Дружба» с. Каланчак Ізмаїльського району Одеської області з 20.09.1989 року по 16.02.1993 року на посаді вихователя дитячого садочку, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. “е” ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати відповідача зарахувати період роботи у колгоспі «Дружба» с. Каланчак Ізмаїльського району Одеської області з 20.09.1989 року по 16.02.1993 року у спеціальний стаж на посаді вихователя дитячого садочку, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”;

- зобов`язати повторно розглянути заяву про призначення пенсії та призначити, нарахувати та виплатити пенсію на пільгових умовах за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня звернення до Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії, а саме з 08.08.2018 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що за результатами звернення до Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Манєва Ірина Омелянівна отримала рішення №253 від 15 серпня 2018 року та №34 від 31 січня 2019 року про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Відповідно до вказаних рішень, позивачу до спеціального стажу не враховано період часу з 20.09.1989 року по 16.02.1993 року, у зв`язку із тим, що вказаний період не підтверджується зустрічною перевіркою.

Однак, позивач не погоджується з відмовою відповідача у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. “е” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, стверджуючи те, що станом на 01.04.2015 року спеціальний стаж її трудової діяльності, як працівника освіти, складав 25 років 6 місяців та 3 дні, станом на 01.01.2016 року – 26 років 3 місяці та 4 дні, тоді як потрібно 25 років станом на 01.04.2015 року та 25 років 6 місяців станом на 01.01.2016 року та 11.10.2017 року для отримання права на пенсію незалежно від віку відповідно до п. “е” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та абз. 13-14 Постанови КМУ від 04.11.1993 року №909.

Позивач вважає, що станом на 11.10.2017 року в неї було спеціального стажу більше 28 років. Позивач вказує на те, що основним документом про трудову діяльність працівника є його трудова книжка, при цьому записами у трудовій книжці ОСОБА_1 підтверджується, що починаючи з 20.09.1989 року остання прийнята до членів колгоспу «Дружба» Ізмаїльського району Одеської області та була направлена на роботу до дитячого садку на посаду вихователя, на якій працювала до 16.02.1993 року. Спеціальний стаж трудової діяльності за цей період складає 3 року 4 місяці 26 днів, при цьому до цього стажу відноситься період відпустки по догляду за дитиною – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 10.04.1991 року до 13.05.1994 року.

16 лютого 1993 року, у зв`язку з реорганізацією, колгосп «Дружба» було перейменовано у колективне сільськогосподарське підприємство «Дружба» та позивача було прийнято до членів цього підприємства, при цьому позивач на цей час знаходилася у відпустці по догляду за дитиною. У період з 16.02.1993 року по 19.08.1994 року позивач перебувала на посаді вихователя дитячого садочку КСП «Дружба», трудовий стаж 1 рік 6 місяців та 3 дні.

Однак, як вважає позивач, відповідач в особі Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області безпідставно не прийняв до уваги вказані документи та не підтвердив і не зарахував до спеціального трудового стажу період з 20.09.1989 року по 16.02.1993 року, зокрема, період перебування у відпустці по догляду за дитиною з 10.04.1991 року до 13.05.1994 року.

Щодо доводів відповідача про те, що до спеціального стажу не враховано період з 20.09.1989 року по 16.02.1993 року, оскільки дані архівної довідки № 342/02-28 від 18.08.2016 року не підтверджуються зустрічною перевіркою, якою встановлено, що позивачу нараховувалась заробітна плата за 1989-1992 роки по дитячому садку, але посада не вказана, позивач зазначив, що посада вихователь дитячого садка підтверджена записами у трудовій книжці, яка надавалась відповідача із заявою про призначення пенсії.

Отже, оскільки основним документом, що підтверджує трудову діяльність працівника є його трудова книжка, позивач стверджує, що відповідач протиправно незарахував у спеціальний стаж період роботи у колгоспі “Дружба” с. Каланчак Ізмаїльського району Одеської області з 20.09.1989 року по 16.02.1993 року на посаді вихователя дитячого садочку, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. “е” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Вважаючи, що при зверненні із заявою про призначення пенсії позивач мала право на пенсію за вислугу років, а відповідач протиправно відмовив у призначенні їй пільгової пенсії, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, оскільки вважає порушеним своє право на пенсію, гарантоване ст. 46 Конституції України.

Ухвалою суду від 01 жовтня 2019 року, після усунення недоліків позову, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою від 01 жовтня 2019 року суд витребував від Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 29 жовтня 2019 року, здійснено заміну відповідача по справі, у зв`язку з припиненням юридичної особи, з Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, відповідно до ст. 55 КАС України.

25 жовтня 2019 року відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, а також належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с. 78-146).

11 листопада 2019 року від позивача через канцелярію суду засобами поштового зв`язку надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (а.с. 157-164).

Ухвалою суду від 11 листопада 2019 року продовжено шістдесятидений строк проведення підготовчого засідання у справі №420/5147/19 на 30 днів.

19 листопада 2019 року відповідачем через канцелярію суду засобами електронної пошти подано заперечення.

Вказані заяви по суті справи залучені до матеріалів справи та прийняті судом до розгляду.

Ухвалою суду від 05 грудня 2019 року закрито підготовче провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 12 грудня 2019 року о 12 годині 00 хвилин.

У судовому засіданні 12 грудня 2019 року судом було допитано у якості свідка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2

У судове засідання 12 грудня 2019 року з`явились позивач та представник позивача, які у вступному слові надали свої пояснення щодо змісту та підстав позовних вимог і предмета позову.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно. Проте, від представника відповідача 11 листопада 2019 року, 19 листопада 2019 року, 22 листопада 2019 року та 09 грудня 2019 через канцелярію надійшли клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З урахуванням вищенаведеного, суд проводив розгляд справи за відсутності відповідача, враховуючи його позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, вважає їх безпідставними, з огляду на наступне. Так, відповідач зазначає, що для призначення пенсії за вислугу років зараховується стаж роботи за наявності двох обов`язкових умов: установа освіти обов`язково повинна бути зазначена у найменуванні закладів і установ Переліку №909 та займана посада обов`язково повинна бути зазначена у найменуванні посад Переліку №909. За документами наявними в пенсійній справі, ОСОБА_1 до страхового стажу, який відповідав би нормам Переліку №909 та давав би право на призначення пенсії за вислугу років, можливо зарахувати лише 23 роки 1 місяць 16 днів, оскільки відсутні підстави для зарахування до спеціального стажу періоди роботи позивача з 20.09.1989 по 16.02.1993 роки.

Не можливість зарахування до спеціального стажу періоду роботи позивача з 20.09.1989 по 16.02.1993 роки у дитячому садку в колгоспі «Дружба» відповідач обґрунтував тим, що згідно Акту зустрічної перевірки достовірності та обґрунтованості видачі архівної довідки від 18.08.2016 року № 342/02-28 управлінням було виявлено, що ОСОБА_1 нараховувалась заробітна плата за період 1989-1993 роки по дитячому садку в колгоспі «Дружба» с. Каланчак, Ізмаїльського району, але посада не зазначена. Також, в архіві немає документів, які пояснювали б відсутність заробітної плати у грудні 1989 р., з січня по березень 1990 р., з лютого по грудень 1992 р. Книги наказів по колгоспу «Дружба» за період з 1989 р. по 1994 р. в об`єднаному трудовому архіві відсутні. Згідно книг по нарахуванню заробітної плати за 1993 р. - 1994 р. у переліку працюючих ОСОБА_1 відсутня.

Отже, відповідач вважає, що відсутні підстави для зарахування до спеціального стажу періоди роботи позивача з 20.09.1989 р. по 16.02.1993 р.

Таким чином, за результатами перевірки наданої позивачем довідки, управління ПФУ рішеннями від 15.08.2018 року №253 та від 31.01.2019 № 34 відмовило позивачу в призначені пенсії за вислугу років на пільгових умовах відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Загальний стаж роботи позивача складає 28 років 3 місяці 28 днів, з них пільгового стажу 23 роки 1 місяць 16 днів, а необхідно 25 років 6 місяців спеціально стажу.

Отже, відповідач вважає, що у позивача відсутній необхідний пільговий стаж, тому позивач не має права на призначення пенсії за вислугу років на пільгових умовах відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.2 розділу XV ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За таких обставин відповідач вважає, що у його діях щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років на пільгових умовах не було протиправності, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Заслухавши вступне слово позивача, представника позивача, розглянувши подані сторонами заяви по суті справи та докази для їх обґрунтування, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено наступні обставини та факти.

Позивач – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 08 серпня 2018 року звернулась до Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років (а.с. 118-119).

Відповідно до розписки, разом із заявою позивачем подано: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт, документи, що підтверджують стаж: архівна довідка від 18.08.2016 року №342/01-28 з відомостями про нарахування заробітної плати та кількість відпрацьованих днів, трудову участь у колгоспному виробництві; лист та архівна виписка від 02.04.2018 року № М-113-04-05 щодо надання декретної відпустки у 1991 році; свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_1 від 27.01.1998 року, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 від 17.12.1989 року; трудову книжку.

Також в розписці наведений перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії: додаткові документи: свідоцтво про народження дитини 1991 ІНФОРМАЦІЯ_3 .н., довідка про закінчення школи, довідка про період відпустки по догляду за дитиною до трьох років та про відпустки без збереження заробітної плати (а.с. 118, зворотна стор.).

За результатом розгляду заяви позивача №1905 від 08 серпня 2018 року щодо призначення пенсії відповідно до п. “е” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Ізмаїльським об`єднаним УПФУ в Одеській області прийнято рішення № 253 від 15 серпня 2018 року про відмову у призначенні пенсії.

Рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років мотивоване тим, що за наданими документами загальний стаж роботи складає 28 років 3 місяці 28 днів, з них пільгового стажу 21 рік 4 місяці 7 днів, а необхідно 25 років 6 місяців спеціального стажу станом на 01.01.2016 року. До спеціального стажу не враховано період з 20.09.1989 року по 16.02.1993 року, оскільки дані архівної довідки № 342/02-28 від 18.08.2016 року не підтверджуються зустрічною перевіркою згідно акту № 222 від 09.03.2017 року, якою встановлено, що позивачу нараховувалась заробітна плата за 1989-1992 роки по дитячому садку, але посада не вказана. Книги наказів по колгоспу «Дружба» за період з 1989 року по 1994 рік в об`єднаному трудовому архіві відсутні. Згідно книг по нарахуванню заробітної плати за 1993-1994 роки у переліку працюючих ОСОБА_1 відсутня. Документів, пояснюючих відсутність заробітної плати у грудні 1989 року, з січня по березень 1990 року, з лютого по грудень 1992 року в архіві не має (а.с. 22).

За результатами перевірки в порядку контролю пенсійної справи ОСОБА_1 , якій відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років (працівник освіти), Головним управлянням Пенсійного фонду України в Одеській області виявлено, що для визначення права виходу на пенсію не зараховано до пільгового стажу період роботи з 01.01.2016 року по 11.10.2017 року, у зв`язку із чим пенсійну справу повернуто до Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області для доопрацювання (а.с. 142).

Рішенням від 31 січня 2019 року №34 внесені зміни до рішення № 253 від 15 серпня 2018 року про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. “е” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до цього рішення, до пільгового стажу зараховано, раніше не врахований, період роботи з 02.01.2016 року по 11.10.20117 року, отже загальний трудовий стаж роботи – 28 років 3 місяці 27 днів, з них пільговий стаж – 23 роки 1 місяць 16 днів, а необхідно спеціального стажу 25 років 6 місяців станом на 11.10.2017 року.

До спеціального стажу не враховано період з 20.09.1989 року по 16.02.1993 року, оскільки дані архівної довідки № 342/02-28 від 18.08.2016 року не підтверджуються зустрічною перевіркою згідно акту № 222 від 09.03.2017 року (а.с. 23, 144).

Не погоджуючись із вказаними рішеннями про відмову у призначенні пенсії за вислугу років, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Позивач оскаржує незарахування відповідачем у спеціальний стаж періоду роботи у колгоспі “Дружба” с. Каланчак Ізмаїльського району Одеської області з 20.09.1989 року по 16.02.1993 року на посаді вихователя дитячого садочку, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. “е” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, оскільки цей період підтверджується записами у трудовій книжці.

Відповідач вважає, що відсутні підстави для зарахування до спеціального стажу періоду роботи позивача з 20.09.1989 року по 16.02.1993 року у дитячому садку в колгоспі «Дружба», оскільки за результатами зустрічної перевірки достовірності та обґрунтованості видачі архівної довідки від 18.08.2016 року № 342/02-28 управлінням було виявлено, що ОСОБА_1 нараховувалась заробітна плата за період 1989-1993 роки по дитячому садку в колгоспі «Дружба» с. Каланчак, Ізмаїльського району, але посада не зазначена. Також, в архіві немає документів, які пояснювали б відсутність заробітної плати у грудні 1989 р., з січня по березень 1990 р., з лютого по грудень 1992 р. Книги наказів по колгоспу «Дружба» за період з 1989 р. по 1994 р. в об`єднаному трудовому архіві відсутні. Згідно книг по нарахуванню заробітної плати за 1993 р. - 1994 р. у переліку працюючих ОСОБА_1 відсутня.

Вирішуючи спірні правовідносини в межах заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», окремі категорії працівників інших галузей народного господарства мають право на пенсію за вислугу років.

Право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, е) працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;

з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення:

- які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту;

- 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку:

50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року;

50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року;

51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року;

51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року;

52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року;

52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року;

53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року;

53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року;

54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року;

54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року;

55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Як установлено судом, підстава звернення позивача за призначенням пенсії до досягнення віку, встановленого абзацом першим пункту «е», така: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців.

Згідно матеріалів пенсійної справи та позиції відповідача, трудовий стаж роботи позивача складає 28 років 3 місяці 27 днів, з них пільгового стажу 23 роки 1 місяць 16 днів, а необхідно 25 років 6 місяців спеціального стажу станом на 01.01.2016 року.

До спеціального стажу не враховано період з 20.09.1989 року по 16.02.1993 року у дитячому садку в колгоспі «Дружба».

Отже, спірним трудовим стажем є стаж роботи позивача у дитячому садку в колгоспі «Дружба» на посаді вихователя у період з 20.09.1989 року по 16.02.1993 року, який складає 3 роки 4 місяця та 27 днів.

З приводу зазначеного з матеріалів справи судом встановлено наступне.

Згідно записів у трудовій книжці (а.с. 17-19), ОСОБА_5 :

20.09.1989 року прийнята в члени колгоспу «Дружба» Ізмаїльського району Одеської області;

20.09.1989 року направлена працювати до дитячого садка вихователем;

16.02.1993 року прийнята в члени колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба» у зв`язку з реорганізацією колгоспу «Дружба»;

19.08.1994 року звільнена із КСП «Дружба» Ізмаїльського району Одеської області згідно поданої заяви;

26.08.1994 року – призначена на посаду педагога-організатора Колончаківської середньої школи;

26.10.1995 року – переведена з посади педагога-організатора Колончаківської середньої школи на посаду вчителя обслуговуючої праці;

25.08.2000 року – переведена з посади вчителя обслуговуючої праці на посаду вчителя початкових класів Колончаківської середньої школи;

07.08.2018 року – звільнена з посади вчителя початкових класів Колончаківської середньої школи згідно ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням);

13.08.2018 року прийнята на посаду вчителя початкових класів Колончаківської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Згідно записів у трудовій книжці в розділі «Трудова участь у суспільному господарстві», у 1991-1993 рр. позивач перебувала у декретній відпустці (а.с. 19).

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, записами у трудовій книжці позивача підтверджується, що у період з 20.09.1989 року по 16.02.1993 року позивач працювала у дитячому садку в колгоспі «Дружба» вихователем.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

На підтвердження стажу роботи у дитячому садку в колгоспі «Дружба» на посаді вихователя у період з 20.09.1989 року по 16.02.1993 року позивачем надано до суду:

- архівну довідку КП Ізмаїльської районної ради «Об`єднаний трудовий архів» від 18 серпня 2016 року № 342/01-28, видану про те, що в документах по особовому складу колгоспу «Дружба» (КСП, СК «Дружба») с. Каланчак Ізмаїльського району, містяться відомості про роботу ОСОБА_5 за 1989-1992 рр. – «в книге детсад». Нарахування заробітної плати за період 1989-1992 рр.: 1989 рік - за вересень-листопад; за грудень відсутні дані; 1990 рік - за квітень-грудень; за січень, лютий, березень дані відсутні; 1991 рік - за січень-грудень; 1992 рік - за січень.

Відомість про кількість відпрацьованих трудоднів: 1989 р. – 49; 1990 р. – 208; 1991 р. – 202; 1992 р. – відсутні.

Архівну довідку видано на підставі особистих рахунків нарахування заробітної плати (дитячий садок) за 1989-1992 роки (а.с. 126-127).

- архівну довідку КП Ізмаїльської районної ради «Об`єднаний трудовий архів» від 25 жовтня 2018 року за №476/01-28, видану ОСОБА_6 про те, що в документах по особовому складу колгоспу «Дружба» (КСП, СК «Дружба») с. Каланчак Ізмаїльського району, містяться відомості про роботу ОСОБА_5 , за 1989-1992 рр. – посада не зазначена (дитсад). В книгах по нарахуванню заробітної плати за 1993-1994 рр. не значиться. Особова картка Ф №Т-14а на ОСОБА_5 не заведена.

Нарахування заробітної плати: 1989 рік - за вересень-листопад; за грудень відсутні дані; 1990 рік - за квітень-грудень; за січень, лютий, березень дані відсутні; 1991 рік - за січень-грудень; 1992 рік - за січень.

Відомості про виплати єдиноразового характеру та роботу за сумісництвом в архіві відсутні.

Відомість про кількість відпрацьованих трудоднів: 1989 р. – 49; 1990 р. – 208; 1991 р. – 202; 1992 р. – відсутні.

Архівну довідку видано на підставі особистих рахунків нарахування заробітної плати (дитячий садок) за 1989-1992 роки (а.с. 24-26).

Також на підтвердження стажу роботи ОСОБА_5 в колгоспі «Дружба» с. Каланчак, Ізмаїльська районна державна адміністрація надала на запит позивача наступні архівні документи:

- архівний витяг з протоколу засідання колгоспу від 10.10.1989 року про прийняття в члени колгоспу з 20.09.1989 року;

- архівний витяг з протоколу засідання колгоспу від 10.04.1991 року №7 щодо надання відпустки у зв`язку з пологами;

- архівний витяг з протоколу засідання колгоспу від 16.02.1993 року № 1 щодо створення КСП «Дружба» (а.с. 29-32).

Так, згідно архівної виписки від 23 жовтня 2018 року № М-419-04-05 з Протоколу № 11 від 10 жовтня 1989 року засідання правління колгоспу «Дружба» с.Каланчак, на порядку денному засідання розглядалось питання щодо заяви « ОСОБА_7 Ем.» про прийняття її в члени колгоспу. Правлінням колгоспу прийняте рішення: рекомендувати зборам прийняти «Коколову Ир.Ем.» в члени колгоспу з 20.09.1989 року та «направить работать в д/сад воспитателем при условии поступления».

Підстава архівної виписки: фонд № 169, оп. № 1, д. 289, л. 61, 64, 69 (а.с. 32).

Під час судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_5 у період 1990-1994 рр. навчалася в Ізмаїльському державному педагогічному інституті на заочному відділенні та отримала диплом про педагогічну освіту.

Таким чином, ОСОБА_5 виконала умови прийняття її в члени колгоспу з направленням до дитячого садка вихователем щодо вступу до навчального закладу.

На підтвердження стажу роботу позивача на посаді вихователя дитячого садка колгоспу «Дружба», за клопотанням позивача, у судовому засіданні 12 грудня 2019 року судом було допитано у якості свідка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка, згідно даних трудової книжки, у вересні 1986 року була прийнята в члени колгоспу «Дружба», а з липня 1988 року по березень 1992 року працювала нянею у дитячому садку (а.с. 37-38).

Як повідомлено свідком, з 1989 року по 1991 рік вони з позивачем одночасно працювали в дитячому садку колгоспу «Дружба», позивач працювала на посаді вихователя, а з квітня 1991 року позивачка пішла у декретну відпустку, проте рахувалась у штаті дитячого садочку постійно до лютого 1993 року, а в лютому прийнята в члени колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба» у зв`язку з реорганізацією колгоспу «Дружба».

Відповідно до п. 18 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Позивач надав до суду копію трудової книжки другого свідка – ОСОБА_8 , яка працювала з 01.01.1989 по 31.03.1992 року вихователем в дитячому садку колгоспу «Дружба» (а.с. 39-40).

Однак, вказаний свідок не прибув до суду.

Надаючи юридичну кваліфікацію та оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, у відповідності до вказаного судом встановлено, що записами у трудовій книжці позивача підтверджується, що у період з 20.09.1989 року по 16.02.1993 року позивач працювала у дитячому садку в колгоспі «Дружба» вихователем.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Як вбачається з вищевикладених судом обставин справи, архівними документами, що зберігаються в КП Ізмаїльської районної ради «Об`єднаний трудовий архів», а саме в документах по особовому складу колгоспу «Дружба» (КСП, СК «Дружба») с. Каланчак Ізмаїльського району містяться відомості про прийняття позивача в члени колгоспу «Дружба» та направлення на роботу в дитячий садок з 20.09.1989 року; про надання позивачу з квітня 1991 року декретної відпустки; по нарахуванню заробітної плати за період 1989-1992 рр. Тобто трудовий стаж позивача підтверджується й на підставі інших документів.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Відповідач не можливість зарахування до спеціального стажу періоду роботи позивача з 20.09.1989 по 16.02.1993 роки у дитячому садку в колгоспі «Дружба» обґрунтував тим, що згідно Акту зустрічної перевірки достовірності та обґрунтованості видачі архівної довідки від 18.08.2016 року № 342/02-28 управлінням було виявлено, що ОСОБА_1 нараховувалась заробітна плата за період 1989-1993 роки по дитячому садку в колгоспі «Дружба» с. Каланчак, Ізмаїльського району, але посада не зазначена. Також, в архіві немає документів, які пояснювали б відсутність заробітної плати у грудні 1989 р., з січня по березень 1990 р., з лютого по грудень 1992 р. Книги наказів по колгоспу «Дружба» за період з 1989 р. по 1994 р. в об`єднаному трудовому архіві відсутні.

Однак, як встановлено судом, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, зокрема на підставі показань свідків, як передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, якою затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Цей порядок передбачає, що трудовий стаж може встановлюватись на підставі показань свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

При цьому, судом встановлено, що такі свідки є, зокрема, судом було допитано у якості свідка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка, згідно даних трудової книжки, у вересні 1986 року була прийнята в члени колгоспу «Дружба», а з липня 1988 року по березень 1992 року працювала нянею у дитячому садку, та у своїх показаннях підтвердила, що вони з позивачем одночасно працювали в дитячому садку колгоспу «Дружба», позивач працювала на посаді вихователя.

Згідно записів у трудовій книжці в розділі «Трудова участь у суспільному господарстві», у 1991-1993 рр. позивач перебувала у декретній відпустці(а.с. 19).

Відповідно до наявного у матеріалах справи свідоцтва про народження (повторне) серії НОМЕР_3 ЖД НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у позивачки народилася донька ОСОБА_2 (а.с. 20).

Відповідно до свідоцтва про народження (повторне) серії І НОМЕР_5 ЖД НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у позивачки народилася донька ОСОБА_9 (а.с. 21).

Згідно архівної виписки від 02 квітня 2018 року № М-113-04-05 з Протоколу № 7 засідання правління колгоспу «Дружба» с.Каланчак від 10 квітня 1991 року, на порядку денному засідання розглядалось питання щодо заяв та правлінням колгоспу прийняте рішення: затвердити декретну відпустку члену колгоспу ОСОБА_1 (дородова).

Підстава архівної виписки: фонд № 169, оп. № 1, д. 294, л. 20, 25.

Вказану архівну виписку позивачу надано супровідним листом від 02 квітня 2018 року, яким також повідомлено, що в переданих на зберігання архівного відділу Ізмаїльської райдержадміністрації наявна інформація щодо надання відпустки у зв`язку з пологами у 1991 році, посада не вказана (а.с. 130).

Отже, у період з квітня 1991 року, який входить до періоду спірного трудового стажу у дитячому садку в колгоспі «Дружба» на посаді вихователя з 20.09.1989 року по 16.02.1993 року, позивач ОСОБА_1 була увільнена від роботи у зв`язку з пологами (лікарняний) та перебувала у декретній відпустці, чим пояснюється відсутність нарахування їй заробітної плати з лютого по грудень 1992 року.

Статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку зараховується до стажу роботи.

Відповідно до статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (у разі якщо дитина потребує домашнього догляду, на підставі медичного висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Отже, час догляду за дитиною, у тому числі у період до 01.01.2004 року, зараховується до страхового стажу непрацюючій матері (до досягнення нею 3-річного віку) чи працюючій особі, якій у встановленому законом порядку надана відповідна відпустка по догляду за дитиною до 3- та 6-річного віку.

Тобто, у період з квітня 1991 року, який входить до періоду спірного трудового стажу у дитячому садку в колгоспі «Дружба» на посаді вихователя з 20.09.1989 року по 16.02.1993 року, позивач перебувала у декретній відпустці, та цей період зараховуються їй як до загального, так і до стажу роботи за спеціальністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вже було зазначено, відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, а також на підставі показань свідків.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно незараховано стаж роботи позивача у дитячому садку в колгоспі «Дружба» на посаді вихователя у період з 20.09.1989 року по 16.02.1993 року, який складає 3 роки 4 місяця та 27 днів, оскільки цей стаж підтверджується не тільки записами у трудовій книжці, а й на підставі інших доказів - архівних документів, показань свідків, що досліджувались судом.

Крім того, слід врахувати, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17, від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.

Щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 затверджений Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Переліком № 909 установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років, це у дошкільних навчальних закладах всіх типів: директори (завідуючі), вихователі-методисти, вихователі, асистенти вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах, музичні керівники, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи.

Таким чином, вихователь у дошкільних навчальних закладах, у тому числі дитячого садка, є працівником освіти, а його стаж роботи має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії.

Як установлено судом, підстава звернення позивача за призначенням пенсії до досягнення віку, встановленого абзацом першим пункту «е», така: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців.

У рішенні №34 від 31 січня 2019 року про внесення змін до рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідачем зазначено, що пільговий стаж роботи позивача складає 23 роки 1 місяць 16 днів, а необхідно спеціального стажу 25 років 6 місяців.

До спеціального стажу не враховано період з 20.09.1989 року по 16.02.1993 року, який складає 3 роки 4 місяця та 27 днів, проте судом встановлено, що незарахування у спеціальний стаж періоду роботи у колгоспі «Дружба» з 20.09.1989 року по 16.02.1993 року на посаді вихователя дитячого садочку здійснено відповідачем неправомірно.

Таким чином, рішення Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №253 від 15 серпня 2018 року про відмову у призначенні пенсії та №34 від 31 січня 2019 року про внесення змін до рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є протиправними та підлягають скасуванню у судовому порядку.

Отже, у позивача наявний спеціальний стаж роботи не менше 25 років 6 місяців станом на 01.01.2016 року, що дає йому право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Вирішуючи даний спір, суд також враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, і у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду.

Аналіз норм ст. 245 КАС України, у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача. Якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на зазначене, оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності, суд вважає, що право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача зарахувати період роботи у колгоспі “Дружба” с. Каланчак Ізмаїльського району Одеської області з 20.09.1989 року по 16.02.1993 року у спеціальний стаж на посаді вихователя дитячого садочку, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. “е” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

За загальним правилом, відповідно ст. 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 1.7 Постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, пенсії призначаються з дня звернення за пенсією. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Отже, відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, суд вважає необхідним також зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії та призначити, нарахувати та виплатити пенсію на пільгових умовах за вислугу років відповідно до п. “е” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з дня звернення до Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії, а саме з 08.08.2018 року.

На підставі викладеного, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає повному задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, оскільки адміністративний позов задоволено, у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат здійснюється на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74, 76-77, 90, 132, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №253 від 15 серпня 2018 року про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. “е” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Визнати протиправним та скасувати рішення Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №34 від 31 січня 2019 року про внесення змін до рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. “е” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Визнати протиправними дії Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо незарахування у спеціальний стаж ОСОБА_1 періоду роботи у колгоспі “Дружба” с. Каланчак Ізмаїльського району Одеської області з 20.09.1989 року по 16.02.1993 року на посаді вихователя дитячого садочку, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. “е” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи у колгоспі “Дружба” с. Каланчак Ізмаїльського району Одеської області з 20.09.1989 року по 16.02.1993 року у спеціальний стаж на посаді вихователя дитячого садочку, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. “е” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії та призначити, нарахувати та виплатити пенсію на пільгових умовах за вислугу років відповідно до п. “е” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з дня звернення до Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії, а саме з 08.08.2018 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1536, 80 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_7 ).

Відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385).

Повний текст рішення складено та підписано судом 23 грудня 2019 року.

Суддя О.В. Глуханчук

.