Ухвала суду № 86546021, 23.12.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7774/19

УХВАЛА

23 грудня 2019 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Єфіменко К.С., розглянувши в порядку ч.1 ст.154 КАС України заяву позивача про забезпечення позовних вимог по справі від 20.12.2019 року (вхідний №48720/19) за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича (вул..Гоголя,19,оф.1, м.Одеса, 65082), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича від 06 вересня 2019 року щодо стягнення з боржника основної винагороди, винесеної у виконавчому провадженні №55492580,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича (вул..Гоголя,19,оф.1, м.Одеса, 65082), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича від 06 вересня 2019 року щодо стягнення з боржника основної винагороди, винесеної у виконавчому провадженні №55492580.

Ухвалою суду від 23.12.2019 року було відкрито провадження по справі.

До суду позивача була подана заява про забезпечення позовних вимог від 20.12.2019 року (вхідний №48720/19) шляхом стягнення на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича від 06.09.2019 року про стягнення з боржника основної винагороди, винесеної у виконавчому провадженні №55492580 до набрання законної сили судового рішення по цій справі.

В обґрунтування заяви позивач вказує на те, що існує загроза понесення ним фінансових втрат та ускладнить виконання можливого рішення по справі, оскільки буде потребувати вчинення інших процесуальних дій та понесення додаткових фінансових витрат.

Оцінивши обґрунтованість доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд приходить до висновку, що заява представника позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ст.3 Конституції України та ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

Однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Згідно частини 4 статті 150 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Заходи забезпечення адміністративного позову вживаються у разі наявності таких обставин:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулась до суду, такими рішеннями, дією або бездіяльністю.

У кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, суд має встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до положень ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідачу вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким здійснюється стягнення.

Згідно пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи предметом оскарження є постанова приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича від 06.09.2019 року про стягнення з боржника основної винагороди, винесеної у виконавчому провадженні №55492580.

Прийняття вказаного акту входить до компетенції відповідача та є його повноваженням, визначеним Законом України «Про виконавче провадження».

Позивач вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідач застосував не вірно норми матеріального права, що не може бути визнана судом як явна протиправність, оскільки законність застосування суб`єктом владних повноважень закону входить до предмету доказування в рамках розгляду спору по суті.

Що ж до посилання позивача на те, що під час розгляду справи може бути звернути оскаржувана постанова до примусового виконання та це завдасть шкоди позивачу, суд враховує те, що заявником до заяви та до позову не додано доказів того, що вказана постанова фактично звернута відповідачем до примусового виконання та за нею вчиняються певні виконавчі дії, в тому числі не надано доказів того, що сума стягнення по вказаній постанові є значною для позивача (з доданням відповідних письмових доказів щодо його фінансового становища на час подання заяви).

Таким чином, наведені представником позивача доводи не підкріплені жодним належним доказом в підтвердження наведених обставин, що свідчить про безпідставність поданої заяви, що є безумовною підставою для її відхилення судом.

За вказаних обставин, на думку суду, заява представника позивача про забезпечення позову за вказаних обставин є передчасною та не може бути задоволена.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.150,151,154 КАС України суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви позивача про забезпечення позовних вимог від 20.12.2019 року (вхідний №48720/19) відмовити.

Ухвала суду набирає чинності з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня отримання ухвали в порядку, визначеному п.15.5 Перехідних положень КАС України, але оскарження не зупиняє негайного виконання ухвали та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Єфіменко К.С.