Ухвала суду № 86546006, 20.12.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3276/19

У Х В А Л А

20 грудня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Левчук О.А.

за участю секретаря Лементовського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, третя особа на стороні відповідача – Шабівська сільська рада про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, третя особа на стороні відповідача – Шабівська сільська рада про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Представником відповідача до суду надано заяву про застосування до позову ОСОБА_1 наслідки передбачені ч. 3 ст. 123 КАС України у зв`язку з тим, що позивач при поданні позову не зазначив обставин поважності пропуску строку звернення до суду.

Позивач проти задоволення заяви представника відповідача заперечував, просив відмовити в задоволенні заяви.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши думку учасників справи, які з`явились до судового засідання, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.01.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для індивідуального дачного будівництва, відповідно до ст. ст. 116, 118, 121 ЗК України.

06 лютого 2018 року Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією листом № Б-34/621 надано відповідь та повідомлено, що зазначена в клопотанні територія знаходиться в зоні розробки містобудівної документації, надані графічні матеріали не відповідають планованій структурі містобудівної документації. При цьому, у 2015 році відповідно до заяв громадян були надані розпорядження щодо надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на зазначеній території, які знаходяться на стадії розробки та затвердження. Та повідомлено, що інших вільних земельних ділянок на вказаній території для індивідуального дачного будівництва немає.

З наданої до суду копії листа № Б-34/621 від 06.02.2018 року, вбачається, що він містить відмітку 28.12.2018 року (а.с. 11).

Так, в заяві про поновлення строку звернення до суду позивач вказує, що лист Білгород-Дністровської районної державної адміністрації № Б-34/621 від 06.02.2018 року ним отримано 28.12.2018 року, а тому строк звернення до суду спливає 28.06.2019 року. При цьому, позовну заяву подано 31.05.2019 року, тобто у встановлений строк звернення до суду, відповідно до чинного законодавства.

Разом з тим, доказів того, що позивачу було відомо про лист Білгород-Дністровської районної державної адміністрації № Б-34/621 від 06.02.2018 року раніше ніж 28.12.2018 року відповідачем суду не надано.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що позивачем пропущено встановлений законом строк для звернення до адміністративного суду з даними позовними вимогами з поважних причин.

Відповідно до правових висновків Європейського суду з прав людини у рішенні по справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, де вказано, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі "Golder v.the United Kingdom" від 21.02.75 p.), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати закону мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення "Guerin v. France" від 29.07.98 p.) Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розрахувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час, такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення "Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28.10.98 року).

За таких підстав, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 240, 243, 248 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача Білгород-Дністровської районної державної адміністрації про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї може бути включені до апеляційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.

Повний текст ухвали складено та підписано 23 грудня 2019 року.

Суддя О.А. Левчук