Рішення № 86545849, 23.12.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.005462

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова Львівської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова Львівської області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови повернути ОСОБА_1 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати і подати до Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова Львівської області подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов`язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 12010,31 грн., сплачених відповідно до квитанції №19 від 31.08.2019 року;

- стягнути з відповідача в користь позивача понесені нею судові витрати, в тому числі на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач за договором купівлі-продажу квартири, посвідченим 02 вересня 2019 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Яремко Р.Є. вперше придбала житло, а саме квартиру АДРЕСА_1 . При нотаріальному посвідченні вказаного договору, позивач сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 12010,31 грн., що становить 1% вартості придбаного майна.

26.09.2019 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про повернення помилково сплачених коштів у розмірі 12010,31 грн., що становить 1% вартості придбаного майна, однак листом від 15.10.2019 року №27418/05-78 отримала відмову, яка мотивована тим, що Пенсійний фонд та його органи не володіють інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, а видача довідок щодо звільнення від сплати збору осіб, які придбавають майно вперше не належить до його компетенції.

Позивач вважає, що оскільки житло нею придбавалось вперше, вона не повинна була сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції придбання нерухомого майна, сплата такого збору в сумі 12010,31 грн. (1% вартості квартири) є помилковою, а тому підлягає поверненню з державного бюджету.

Також позивач зазначає, що нею понесено витрати на правничу допомогу за підготовку та подання до суду відповідного позову у розмірі 2000,00 грн., що підтверджується окремою угодою до договору-доручення про надання правової допомоги від 17.10.2019 року, додатком №1 від 17.10.2019 року до договору-доручення про надання правової допомоги, актом виконаних робіт №1 та квитанцією про оплату за правові послуги згідно договору-доручення про надання правової допомоги №040 від 17.10.2019 року, відтак таку належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у даній справі.

У зв`язку з вищевказаним, адміністративний позов просить задоволити повністю.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не володіє інформацією щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, а тому не має можливості встановити факт придбання житла фізичними особами вперше. Крім того, зазначає, що позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували, що майно придбане ним вперше.

Відповідач стверджує, що громадяни, які придбавають житло вперше звільняються від сплати збору на підставі закону, а не за рішенням органу Пенсійного фонду. Тому питання звільнення від сплати збору повинно було з`ясовуватись при нотаріальному посвідченні цивільно-правового договору.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу та судового збору відповідач зазначає, що для визначення розміру витрат на правову допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом та здійснення ним витрат, необхідних для надання правової допомоги. Вказує, що наданий позивачем договір №040 від 17 жовтня 2019 року та додаток №1 до договору не містить жодного посилання на адміністративну справу, в межах якої заявлені витрати на відшкодування правової допомоги. Тобто, на думку відповідача, вказані документи не доводять факт понесення позивачем витрат на правову допомогу в даній адміністративній справі №1.380.2019.005462.

Крім того, зазначає, що бюджетом Пенсійного фонду не передбачені кошти на судові витрати, у зв`язку з чим кошти Пенсійного фонду можуть використовуватися виключно за їх призначенням.

У зв`язку з вищенаведеним, у задоволенні адміністративного позову просить відмовити в повному обсязі.

У поданому через канцелярію суду поясненні щодо позову Управління державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова Львівської області зазначає, що процедуру повернення органами Державної казначейської служби України операцій з повернення помилково або надміру сплачених податків, зборів (обов`язкових платежів) затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787. Відповідно до вказаного Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 року № 106 затверджені деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету. Даною постановою встановлено, що перелік податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету визначається відповідно до Переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Відповідно до Переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету, контроль за справлянням надходжень за кодом класифікації доходів бюджету 24140500 «Збір з операцій придбавання (купівлі – продажу) нерухомого майна» закріплено за органами Пенсійного фонду України. Тому повернення такого збору органами Казначейства здійснюється на підставі подання органів Пенсійного фонду України.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 24 жовтня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

02 вересня 2019 року між Приватним акціонерним товариством «Львівський лікеро-горілчаний завод» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі – продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Яремко Р.Є., зареєстрований в реєстрі № 1407, згідно з яким позивач купила належну продавцю квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності власником квартири є ОСОБА_1 , що підтверджується рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48475759 від 02.09.2019 року.

Відповідно до квитанції №19 від 31.08.2019 року ОСОБА_1 сплатила збір з операцій придбавання (купівлі – продажу) нерухомого майна в сумі 12010,31 грн. на рахунок УК у Галицькому районі м. Львова.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 15.10.2019 року № 27418/05-78 позивачу відмовлено у задоволенні її заяви від 26.09.2019 року щодо сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, з підстав, що Пенсійний фонд України та його органи не володіють інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, а видача довідок про звільнення від сплати збору осіб, які придбавають майно вперше не належить до його компетенції. У разі надання органам Пенсійного фонду відповідного документа про визнання громадянина особою, що придбаває нерухоме майно вперше, виданого органом до компетенції якого це відноситься, він буде звільнений від сплати збору. Враховуючи, що на даний час такого органу не існує, особу, що придбаває житло вперше, може бути визнано в судовому порядку.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає відмову відповідача протиправною, оскільки нею по суті безпідставно (помилково) сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості придбаного майна.

Вказані обставини, та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 2 цього ж Закону передбачено, що об`єктом оподаткування є, для платників збору, визначених п. 9 ст. 1 цього Закону, – вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Згідно з абзацом 1 пункту 15-1 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1740 від 03 листопада 1998 року збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Згідно з п. 15-3 цього ж Порядку нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Аналіз наведених норм законодавства вказує, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з п. 2. ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності позивач є власником квартири АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності: договір купівлі – продажу квартири від 02.09.2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Яремко Р.Є., зареєстрований у реєстрі № 1407, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48475759 від 02.09.2019 року.

Відтак, відомості щодо придбання позивачем іншого нерухомого майна у матеріалах справи відсутні. В свою чергу, відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач 02.09.2019 року вперше придбав нерухоме майно (квартиру АДРЕСА_1 ) за договором купівлі-продажу, і при його нотаріальному посвідченні безпідставно сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості в сумі 12010,31 грн.

Таким чином, дії відповідача щодо відмови позивачу у поверненні безпідставно сплаченого збору на обов`язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 12010,31 грн., на підставі договору купівлі-продажу від 02.09.2019 року є протиправними, а позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Разом з тим суд зазначає, що процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787.

Пунктом 5 цього Порядку передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Відповідно до пп. 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Отже, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Відповідно до квитанції №19 від 31.08.2019 року ОСОБА_1 сплатила збір з операцій придбавання (купівлі – продажу) нерухомого майна в сумі 12010,31 грн. на рахунок УК у Галицькому районі м. Львова, а тому позовна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати і подати до Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова Львівської області подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов`язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 12010,31 грн., сплачених відповідно до квитанції №19 від 31.08.2019 року підлягає задоволенню у повному обсязі.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, яка наведена у його постановах від 20.03.2018 року (справа №819/1249/17, від 30.01.2018 року (справа №819/1498/17) та 31.01.2018 року (справа №819/1667/17).

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд враховує наступне.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що 17 жовтня 2019 року між Адвокатським об`єднанням «І.С.К. Груп» в особі керівника Кріль Ольги Миколаївни (Виконавець) та ОСОБА_1 (Замовник/Клієнт) укладено договір-доручення про надання правової допомоги №040.

Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору-доручення за дорученням Замовника, Виконавець зобов`язується дотримуючись «Правил адвокатської етики» та чинного законодавства України надати Клієнту зазначену нижче правову допомогу по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, а Замовник зобов`язується виплатити виконавцю гонорар та відшкодувати витрати необхідні для виконання Договору.

Пунктом 5.1 даного договору-доручення передбачено, що загальна вартість послуг, які надаються Виконавцем, обумовлені в Додатку №1 до Договору.

Згідно із пунктом 5.4 даного договору-доручення замовник сплачує на рахунок Виконавця аванс обумовлений в Окремій угоді погодження вартості правової допомоги протягом трьох банківських днів з моменту підписання Договору.

Відповідно до Додатку №1 згідно договору-доручення №040 від 17.10.2019 року Адвокатське об`єднання «І.С.К. Груп» в особі керівника Кріль Ольги Миколаївни, що діє на підставі Статуту в подальшому іменується «Виконавець», з однієї сторони та ОСОБА_1 , в подальшому іменується «Замовник» та/або «Клієнт», склали цей додаток до договору-доручення на виконання п.5.1 договору-доручення та погодили вартість правових послуг, а саме: вартість 1 (однієї) години роботи адвоката становить 700 (сімсот) гривень 00 коп.

17 жовтня 2019 року між Адвокатським об`єднанням «І.С.К. Груп» та ОСОБА_1 укладено Окрему угоду погодження вартості правової допомоги за договором-доручення №040 від 17.10.2019 року відповідно до змісту якої Замовник та Клієнт погодили, що розмір авансу за надання правової допомоги по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії становить 2000,00 (дві тисячі) гривень 00 коп.

Відповідно до Акта виконаних робіт №1 згідно договору-доручення №040 від 17.10.2019 року, який складено 21 жовтня 2019 року між Адвокатським об`єднанням «І.С.К. Груп» та ОСОБА_1 Виконавець виконав роботи, передбачені п.1 договору-доручення про надання правової допомоги, а саме: здійснив підготовку та подання до Львівського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Затрачений час на виконання зазначеної роботи складає 3 години, вартість роботи становить 2100 грн. Також у акті від 21 жовтня 2019 року вказано, що роботи, які виконані Виконавцем повністю відповідають вимогам договору. Зауважень та претензій у Замовника і Виконавця по якості виконаних робіт немає.

Згідно із квитанцією №06 від 21.10.2019 року ОСОБА_1 сплатила суму 2000,00 грн. на рахунок Адвокатського об`єднання «І.С.К. Груп», призначення платежу: плата за юридичні послуги згідно договору №040 від 17.10.2019 року та окремої угоди погодження вартості правової допомоги від 17.10.2019 року.

Отже, враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є іншою стороною у справі, суд вважає обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними та допустимими доказами здійснені позивачем витрати на правничу допомогу згідно договору-доручення про надання правової допомоги №040 від 17 жовтня 2019 року та окремої угоди погодження вартості правової допомоги за договором-доручення №040 від 17 жовтня 2019 року.

Разом з тим, суд вважає безпідставними та такими, що не заслуговують уваги посилання відповідача на те, що наданий позивачем договір №040 від 17 жовтня 2019 року та додаток №1 до зазначеного договору не містять жодного посилання на адміністративну справу, в межах якої заявлені витрати на відшкодування правової допомоги, а відтак, вказані документи не доводять факт понесення позивачем витрат на правову допомогу в даній адміністративній справі №1.380.2019.005462, оскільки, як зазначено у договорі-дорученні про надання правової допомоги №040 від 17 жовтня 2019 року та окремій угоді погодження вартості правової допомоги за договором-доручення №040 від 17 жовтня 2019 року правнича допомога згідно наведених угод надається позивачу Адвокатським об`єднанням «І.С.К. Груп» у справі саме за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Також судом не враховуються доводи відповідача про те, що бюджетом Пенсійного фонду України не передбачені кошти на судові витрати, у зв`язку з чим, кошти Пенсійного фонду України можуть використовуватися виключно за їх призначенням, оскільки частиною першою статті 139 КАС України імперативно встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Крім того, суд зазначає, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Вказана позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі №826/841/17.

Разом з тим, відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В матеріалах справи відсутні клопотання відповідача про зменшення відповідно до частини шостої статті 134 КАС України витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, відтак, зважаючи на вищенаведене, сума здійснених позивачем витрат на правничу допомогу згідно договору-доручення про надання правової допомоги №040 від 17 жовтня 2019 року та окремої угоди погодження вартості правової допомоги за договором-доручення №040 від 17 жовтня 2019 року є співмірною, належним чином підтвердженою, а тому підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України, як відповідача у даній справі.

Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 09 квітня 2019 року (справа №826/2689/15, адміністративне провадження №К/9901/4701/19).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції №97 від 21.10.2019 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., відтак за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 слід стягнути 768,40 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова Львівської області (вул. Дж. Дудаєва, 19, м. Львів, 79005) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - задоволити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у поверненні ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) сформувати та подати до Управління державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова Львівської області (вул. Дж. Дудаєва, 19, м. Львів, 79005, код ЄДРПОУ 38007573) подання про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 12010,31 грн., сплаченого відповідно до квитанції №19 від 31.08.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 768,40 грн. сплаченого судового збору та 2000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 23.12.2019 року.

Суддя Клименко О.М.