Рішення № 86545779, 23.12.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1.380.2019.005771

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, у якому просить суд :

- визнати протиправним та скасувати наказ від 31.10.2019 № 729 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 31.10.2019;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 01.11.2019;

- стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу;

- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області та стягнення з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у зв`язку з різким погіршенням стану здоров`я, 04.10.2019 позивачем подано до Головного управління Національної поліції у Львівській області рапорт про звільнення зі служби з 31.10.2019. Рапортом від 22.10.2019, до настання зазначеної дати звільнення, ОСОБА_1 повідомив про залишення без розгляду рапорту про звільнення Проте, відповідно до наказу від 31.10.2019 № 729 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за власним бажанням відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію». Позивач вважає такий наказ протиправним, оскільки відкликав рапорт про звільнення з 31.10.2019 у строк, передбачений трудовим законодавством України.

Ухвалою від 19.11.2019 відкрито провадження у справі та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву з дня вручення ухвали.

Представник відповідача у встановлений судом строк в ухвалі про відкриття провадження відзив на позовну заяву не подав, ухвалу про відкриття провадження отримав 26.11.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач, представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засіданняне прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно п.2 ч.2 ст. 205 КАС України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у випадку першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В судовому засіданні суд заслухав вступну промову позивача, представника позивача, дослідив письмові докази та поставив на вирішення питання щодо переходу до письмового провадження.

Позивач та представник позивача щодо переходу до письмого провадження у справі не заперечили, тому суд перейшов до такого.

Суд, з`ясувавши обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини.

ОСОБА_1 проходив службу на посаді начальника Залізничного віддулу поліції ГУНП у Львівській області.

02.10.2019 позивач подав рапорт до Головного управління Національної поліції у Львівській області про те, що з 02.10.2019 у зв`язку із погіршенням стану здоров`я перебуває на лікарняному.

Відповідно до рапорту ОСОБА_1 від 04.10.2019 начальнику ГУНП у Львівській області, позивач просить звільнити його з 31.10.2019.

22.10.2019 ОСОБА_1 подав рапорт начальнику ГУНП у Львівській області, згідно з яким просить рапорт від 04.10.2019 про звільнення з Національної поліції України з 31.10.2019 не розглядати.

Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 31.10.2019 № 729 о/с відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» звільнено зі служби в поліції начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Сушка О.Я з 31.10.2019.

Не погоджуючись із вказаним наказом, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України “Про Національну поліцію” від 02.07.2015 № 580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Згідно положень п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію” поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, за власним бажанням.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію” днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

Згідно ч. 3 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію” Закону день звільнення вважається останнім днем служби.

Крім того, ч. 1 ст. 3 Закону України “Про Національну поліцію” передбачено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 4 розділу XI "Прикінцевих та перехідних положень" Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

З аналізу положень Закону України “Про Національну поліцію” вбачається, що таким законом не врегульовано процедуру та порядок звільнення особи за власним бажанням, зокрема, строки попередження працівником про таке звільнення та строки прийняття відповідного рішення про звільнення.

Так, відповідно до ст. 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст. 4 Кодексу законів про працю України).

Згідно положень ст. 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Аналіз наведених вище норм свідчить, що чинним трудовим законодавством працівника наділено правом як прямо, шляхом подання відповідної заяви (рапорту, клопотання), так і опосередковано, шляхом продовження фактичного виконання посадових обов`язків, відкликати власну заяву про звільнення з роботи за власним бажанням.

У разі якщо праціник виявив бажання продовжити службу в Національній поліції, яке було реалізовано шляхом повідомлення керівництва про вищевказане бажання, звільнення позивача є протиправним.

Аналогічна правова позиція викладена у викладена у постанові Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 818/112/17.

Судом встановлено, що 04.10.2019 позивач подав рапорт начальнику ГУНП у Львівській області про звільнення з 31.10.2019.

Проте, ОСОБА_1 у відповідності до трудового законодавства 22.10.2019, до настання зазначеної дати звільнення, подав рапорт начальнику ГУНП у Львівській області, згідно з яким просить рапорт від 04.10.2019 про звільнення з Національної поліції України з 31.10.2019 не розглядати. Відтак, позивач відкликав рапорт про звільнення його зі служби.

Таким чином, наказ від 31.10.2019 № 729 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 31.10.2019 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на те, що судом встановлено протиправність звільнення позивача зі служби в поліції, суд дійшов висновку, що позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме на посаді начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 01.11.2019.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100). Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Оскільки позивача звільнено з роботи з 31.10.2019, відповідно 31.10.2019 є останнім днем роботи, за який відповідачем виплачено позивачу грошове забезпечення при проведенні розрахунку при звільненні.

Тому, тривалість вимушеного прогулу позивача необхідно обраховувати з 01.11.2019 по 23.12.2019, що становить 53 календарних днів (30 календарних дні за листопад 2019 року, 23 календарних дні за грудень 2019 року).

Згідно з довідкою Головного управління Національної поліції у Львівській області про доходи ОСОБА_1 від 04.11.2019 № 330 грошове забезпечення позивача за вересень 2019 року становить 21435,44 грн, за жовтень 2019 року – 21435,44 грн.

Отже, середньомісячна заробітна плата позивача становить 21435,44 грн, середньоденна заробітна плата позивача становить 702,80 грн.

Таким чином, розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 01.11.2019 по 23.10.2019, що підлягає виплаті позивачу становить 37284,40 грн (702,80 грн х 53 календарних днів).

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

За приписами п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, слід допустити до негайного виконання рішення суду частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за один місяць.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір відповідно до вимог ст.139 КАС України стягненню не підлягає.

Керуючись статтями 242 - 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ від 31.10.2019 № 729 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 31.10.2019.

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 01.11.2019.

4. Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (пл. Генерала Григоренка, 3, м. Львів, 79007, код ЄДРПОУ 40108833) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 37 284,40 грн з урахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.

6. Рішення частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 01.11.2019 та стягнення грошового забезпечення за один місяць в розмірі 21435,44 грн, з урахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів, звернути до негайного виконання.

Судовий збір стягненню не підлягає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 23.12.2019.

Суддя Костецький Н.В.