Рішення № 86545723, 22.12.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.006089

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов`язання вчинити дії.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якій просить суд:

-зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років передбачених п.п. «е» - «ж» ст. 55 «Про пенсійне забезпечення», про що прийняти відповідне рішення, період з 01.08.1980 по 03.08.2019 (день призначення пенсії) викладач по класу фортепіано та концертмейстер в Жовківській дитячій школі мистецтв;

-зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, як це передбачено п. 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач призначив пенсію за віком на підставі усіх необхідних документів, поданих відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 03.08.2019.

При призначенні пенсії відповідач не повідомив про право позивача на отримання грошової допомоги згідно з п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як і про будь-які рішення з цього питання.

Лише після заяви позивача від 02.08.2019 Управління повідомило листом від 02.10.2019. №1751/02.18-10, про те що ОСОБА_1 відмовлено в призначенні грошової допомоги в розмірі 10 пенсій при призначенні пенсії за віком згідно з пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з тим, що період її працевлаштування у школі мистецтв не дає права на призначення пенсії за вислугу років, а відтак відповідно і право на призначення грошової допомоги відсутнє.

Згідно з відомостями трудової книжки стаж позивача на сьогодні складає понад тридцять п`ять років на посадах передбачених пунктами «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Позивач вважає, що має законне право на призначення і виплату їй грошової допомоги згідно з п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» оскільки страховий стаж на посадах передбачених пунктами «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є достатнім і до моменту призначення пенсії за віком жодних виплат не отримувала.

Позивач переконана у тому, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України мають право на отримання пенсії за вислугу років і як наслідок призначення та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п. 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак відповідачем відмовлено у призначити їй пенсію у вказаному розмірі і спосіб, що з позиції позивача порушує її права. У зв`язку з викладеним звернулася до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 22.11.2019 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

16.12.2019 за вх. №48146 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому позивач не погодився з позовними вимогами у повному обсязі. Позивач перебуває на обліку як одержувач пенсії за віком з 03.04.2019 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Стосовно вимоги позивача про зарахування до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, нарахування та виплату грошової допомоги у розмірі десяти пенсій зазначив, що умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058, та механізм її виплати визначені Порядком, яким передбачено зарахування до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, періодів роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, що передбачені Переліком і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затвердженим саме Постановою №909.

Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом з 01 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців.

Переліком №909 установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років - у позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лаболаторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи. Посада викладача, концертмейстра не передбачена.

Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд на підставі позовної заяви, відзиву на позовну заяву, а також долучених письмових доказів, -

в с т а н о в и в :

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працювала з 01.08.1980 до 03.08.2019 (день призначення пенсії) викладачем по класу фортепіано та концертмейстром в Нестерівській дитячій музичній школі, яку надалі реорганізовано у Нестерівську школу мистецтв, а згодом у Жовківську дитячу школу мистецтв, що підтверджується відомостями трудової книжки.

02.08.2019 позивач звернулася до відповідача із заявою, яку ним отримано 12.09.2019 /а.с.26/, у якій просила нарахувати на виплатити їй грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій на день призначення.

Листом від 02.10.2019 №1751/02.18-10 ГУ ПФ України у Львівській області відмовило у виплаті позивачу одноразової допомоги /а.с.27-28/.

У зазначеному листі відповідач вказав, що Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі - Перелік №909). Вважає, що право на пенсію працівникам освіти визначається лише за Переліком, затвердженим цією постановою. У вказаному переліку не має дитячої школи мистецтв.

Виходячи з вищенаведеного, відповідач зазначив, що позивач не має права на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» /а.с.13-14/.

Позивач вважаючи, що вказаною відмовою відповідач порушив її права, звернулась до суду за їх захистом.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII) (у редакції чинній станом на момент спірних правовідносин) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV).

Пунктом 7-1 «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

З огляду на викладене право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій мають особи за наявності таких умов: досягнення особою пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV; робота в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; наявність відповідного страхового стажу; не отримання ними будь-якої пенсії до цього.

Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок №1191).

Порядок №1191 визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до 7-1 «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.

При цьому згідно з п. «е» ст. 55 Закону №1788-XII, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців.

Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Відповідно до пункту 6 вказаного Порядку для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно зі статтями 27 і 28 Закону №1058-IV станом на день її призначення.

Згідно з пунктом 7 вказаного Порядку виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджений Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі Перелік).

Згідно з розділом 1 «Освіта» цього Переліку право на пенсію за вислугу років мають:

- загальноосвітні навчальні заклади, військові загальноосвітні навчальні заклади, музичні і художні школи (учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи).

Верховний Суд, зокрема у постанові від 20.02.2019 у справі №462/5636/16-а дійшов висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Записами у трудовій книжці позивача підтверджено, що у період з 01.08.2008 по 03.08.2019 (день призначення пенсії за віком) позивач працювала на двох посадах: на посаді концертмейстера і викладача фортепіано, зокрема, у Нестерівській дитячій музичній школі, яку реорганізовано у Нестерівську дитячу школу мистецтв (30.05.1991), а надалі – у Жовківську школу мистецтв (11.10.1991).

Цей заклад є закладом позашкільної освіти.

Згідно зі ст. 29 Закону України «Про освіту» структура освіти включає: дошкільну освіту; загальну середню освіту; позашкільну освіту; професійно-технічну освіту; вишу освіту; післядипломну освіту; аспірантуру; докторантуру; самоосвіту.

На підставі пункту 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 №433, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші), належать до позашкільних навчальних закладів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» посада викладача музичної школи включена до переліку посад педагогічних працівників.

Порядком №909 не передбачена посада позивача.

Проте дорученням Кабінету Міністрів України від 06.01.1995 №39721 за клопотанням Міністерства соціального захисту населення України від 01.02.1995 №01-3/133-02-2 дія постанови №909 від 04.11.1993 поширена на викладачів музичних, художніх, хорових, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв та інших шкіл естетичного виховання, без внесення змін до вказаної постанови.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.

Так у Рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2007 №4-рп/2007 вказано, що до таких категорій, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.

У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція).

Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до пунктів 52, 56 рішення ЄСПЛ від 14.20.2010 у справі «Щокін проти України» тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Враховуючи викладене в сукупності судом встановлено, що викладач школи мистецтв є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти.

Стаж роботи позивача на посаді концертмейстера і викладача фортепіано в Жовківській школі мистецтв (Нестерівстькій музичній школі, Нестерівській школі мистецтв) має зараховуватись до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена Переліком №909.

Відповідну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №876/5312/17.

Судом встановлено, що позивач не оскаржує рішення відповідача про призначення пенсії за віком.

Однак не зарахування відповідачем періоду роботи позивача з 01.08.1980 по 03.08.2019 до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ, не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує право ОСОБА_1 на призначення пенсії за вислугу років.

З метою захисту права позивача на призначення пенсії за вислугу років, суд дійшов висновку, що перша позовна вимога підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги про нарахування та виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV, суд зазначає таке.

Верховний Суд в постанові від 12.03.2019 у справі №127/9277/17 зазначив, що право на отримання відповідної грошової допомоги не залежить та не пов`язується із призначенням саме пенсії за вислугою років, а є окремим правовим механізмом відповідної соціальної виплати, який також може реалізовуватись при призначенні пенсії за віком.

При вирішенні цієї справи суд врахував позицію Верховного Суду у справі №127/9277/17 від 12.03.2019.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, наявний трудовий стаж у позивача характер виконуваної нею роботи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на нарахування та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої пунктом 7-1 «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, понесені позивачем судові витрати у виді судового збору у сумі 1536,80 грн. сплаченого відповідно до квитанції №64 від 15.11.2019 підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ 138148855) зарахувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, передбачених пунктами «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», період роботи з 01.08.1980 по 03.04.2019 на посаді концертмейстера і викладача фортепіано Жовківської школи мистецтв.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ 13814885) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ 13814885) судові витрати у виді судового збору у сумі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 22.12.2019.

Суддя Кравців О.Р.