Рішення № 86545655, 23.12.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

23 грудня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4942/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом адвоката Старовойтова Олександра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини А4267 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

23.09.2019 адвокат Старовойтов Олександр Вікторович (далі – представник) звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач) з позовом до Військової частини А4267 (далі – відповідач, в/ч А4267) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 26.09.2019 позовну заяву залишено без руху, надано представнику позивача строк для усунення недоліків (арк.спр. 67-68).

15.10.2019 представником позивача усунуто недоліки позовної заяви (арк.спр. 69-89).

Ухвалою суду від 18.11.2019 роз`єднано позовні вимоги адвоката Старовойтова О.В. в інтересах ОСОБА_1 до в/ч А4267 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії у самостійні провадження з такими позовними вимогами:

1) визнати протиправною бездіяльність в/ч А4267 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підйомної допомоги, виплата якої передбачена статтею 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та зобов`язати в/ч А4267 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу;

2) визнати протиправною бездіяльність в/ч А4267 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально – побутових питань за 2017 рік та зобов`язати нарахувати її та виплатити;

3) визнати протиправною бездіяльність в/ч А4267 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20.11.2017, щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні основної відпустки за 2016 рік, зобов`язати в/ч А4267 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні (30 календарних днів) основної відпустки за 2016 рік, зобов`язати в/ч А4267 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні (30 календарних днів) основної відпустки за 2016 рік у розмірі 6186,24 грн, грошову компенсацію за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20.11.2017;

4) визнати протиправними дії в/ч А4267 щодо непроведення з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні та стягнути з в/ч А4267 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 21.11.2017 по 12.09.2019 в розмірі 229 333,95 грн без утримання із зазначеної суми податку на доходи фізичних осіб (арк.спр. 110-112).

Ухвалою суду від 19.11.2019 прийнято до провадження адміністративну справу за позовом адвоката Старовойтова О.В. в інтересах ОСОБА_1 до в/ч А4267 про визнання протиправною бездіяльності в/ч А4267 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально – побутових питань за 2017 рік та зобов`язання нарахувати її та виплатити, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, витребувано від Сєвєродонецького міського військового комісаріату належним чином засвідчену копію контракту ОСОБА_1 про проходження військової служби в ЗСУ (арк.спр. 1-2).

Ухвалою суду від 09.12.2019 витребувано від відповідача додаткові докази (арк.спр. 134-135).

Уточнений адміністративний позов обґрунтовано таким.

ОСОБА_1 25.01.2016 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, з 25.05.2016 по 12.10.2016 та з 17.07.2017 по 17.11.2017 приймав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, 16.03.2017 Управлінням персоналу штабу в/ч А0796 видано посвідчення серії НОМЕР_1 учасника бойових дій.

Позивач прибув із Сєвєродонецького міського військового комісаріату та проходив службу у в/ч польова пошта В3950 (А4267) в період з 25.01.2016 по 28.04.2016 та з 16.02.2017 пр 20.11.2017. У проміжок часу з 28.04.2016 по 16.02.2017 проходив військову службу у підпорядкованій військовій частині польова пошта В2235 (А3029).

Наказом командира в/ч А4267 (по особовому складу) № 104-РС від 16.11.2017 позивача звільнено відповідно до п. и) ч.6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби у запас.

Відповідно до наказу командира в/ч А4267 (по стройовій частині) від 20.11.2017 № 148 позивача виключено зі списків особового складу, всіх видів грошового забезпечення та направлено на військовий облік до Сєвєродонецького міського військового комісаріату Луганської області.

Тобто 20.11.2017 є останнім днем служби позивача.

Позивач відповідно до постанови КМУ «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 № 1294 та Інструкції про порядок виплати грошового забезпречення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260 матеріальну допомогу для вирішення соціально – побутових питань за 2017 рік у розмірі місячного грошового забезпечення не отримував, що підтверджується листом А4267 та витягом з наказу командира в/ч А4267 (по стройовій частині) від 20.11.2017.

Позивач з 18.08.2017 по 23.08.2017 перебував на лікуванні в госпітальному відділенні 59 Військового мобільного госпіталю (м. Сєвєродонецьк), тому з урахуванням наказу Міністру оборони України від 09.02.2017 № 88 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2017 рік» мав поважну причину для отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально – побутових питань, однак відповідачем зазначена допомога позивачу виплачена не була у зв`язку з обмеженим фондом матеріальної допомоги та негативною характеристикою військовослужбовця.

З посиланням на рішення ЄСПЛ у справі «Кечко проти України», «Ромашов проти України», «Шевченко проти України», п.п.3 п. 5 постанови КМУ від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», п.33 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260, представник позивача зазначив, що відповідач повинен був виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально – побутових питань у 2017 році.

На підставі викладеного представник позивача просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність в/ч А4267 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально – побутових питань за 2017 рік, та зобов`язати її нарахувати та виплатити.

06.12.2019 за вх. № 60162/2019 відповідачем надано відзив на позовну заяву (арк.спр. 129-130), в якому зазначено, що виплата матеріальної допомоги військовослужбовцю для вирішення соціально – побутових питань здійснюється відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260.

Відповідно до п.33.1 зазначеної Інструкції особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально – побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Однак, при обгрунтуванні позовної вимоги навмисно не враховуються вимоги п. 33.2 Інструкції, який визначає, що матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини.

Також не враховуються вимоги п. 9 наказу Міністерства оборони України від 09.02.2017 № 88 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2017 рік» (норма, яка діяла під час проходження позивачем військової служби у 2017 році), в якому вказується, що накази про виплату матеріальної допомоги видавати виключно в межах доведених граничних обсягів видатків та отриманих асигнувань на відповідний місяць з урахуванням порядку, передбаченого пунктом 7 цього наказу після розгляду заяв військовослужбовців. У заявах про виплату матеріальної допомоги зазначаються конкретні причини (важкий стан здоров`я військовослужбовців або членів його сім`ї, смерть рідних по крові або шлюбу, пожежа або стихійне лихо та інші поважні причини), які стали підставою для порушення клопотання, та розмір потреби.

Оскільки ОСОБА_1 у 2017 році не звертався з рапортом (заявою) до командира для призначення та виплати йому матеріальної допомоги, не надав жодних документів, які б підтверджували право на таку допомогу, не вказав причин, матеріальна допомога для вирішення соціально – побутових питань командуванням не надавалась. Даний факт підтверджується довідкою в/ч А4267 від 29.11.2019 № 2248.

Норма передбачає, що виплата такої допомоги здійснюється лише за ініціативою військовослужбовця та при наявності встановлених причин та підстав. Такі вимоги керівних документів щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально – побутових питань застосовувалися та застосовуються по даний час і до усіх військовослужбовців в/ч А4267, та в цілому по Збройних Силах України. Розмір матеріальної допомоги встановлюється рішенням Міністра оборони України, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України відповідно до пункту 33.3 Інструкції.

На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (арк.спр. 21-22, 23), має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 16.03.2017 управлінням персоналу штабу військової частини А0796 (арк.спр. 25), відповідно до записів у військовому квитку серії НОМЕР_3 956851 та довідки від 09.08.2017 № 593, виданої військовою частиною А 4267, з 25.05.2016 по 22.07.2016, з 17.09.2016 по 15.10.2016, з 17.07.2017 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської області (арк.спр. 26-35, 51).

25.01.2016 між Міністерством оборони України в особі командира військової частини – польова пошта В3950, підполковника ОСОБА_2 , та громадянином України (військовослужбовцем) ОСОБА_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового та солдатського складу (арк.спр. 120-121).

Згідно з умовами пункту 1 контракту громадянин України ОСОБА_1 ознайомився із законами та іншими нормативно – правовими актами України, які регулюють порядок проходження військової служби і добровільно бере на себе зобов`язання, зокрема, знати і неухильно додержуватися прийнятих Україною норм міжнародного гумінатарного права; військової служби та соціального захисту.

Відповідно до пункту 2 контракту Міністерство оборони України зобов`язується відповідно до законодавства забезпечити належні умови для проходження військової служби громадянином України ОСОБА_1 :

додержання його особистих прав і свобод та прав членів його сім`ї, включаючи надання пільг, гарантій і компенсацій, установлених законами та іншими нормативно – правовими актами України;

призначення його на військові посади відповідно до отриманої освіти та військово – облікової спеціальності, присвоєння військових звань, просування по службі з урахуванням ділових і моральних якостей;

навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, в інших вищих навчальних закладах України, відповідних підрозділах з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації військовослужбовців, навчальних закладах іноземних держав, без відриву від служби;

охорону здоров`я його та членів його сім`ї, які мають право на отримання медичної допомоги у закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України;

встановлену тривалість службового часу, крім періоду військових навчань, походів кораблів, бойових стрільб, бойового чергування, несення служби у добовому наряді;

вільне пересування територією України у вихідні, святкові та неробочі дні, крім періоду військових навчань, походів кораблів, бойових стрільб, бойового чергування, несення служби у добовому наряді;

надання відпочинку за виконання службових обов`язків у вихідні, святкові і неробочі дні;

належне матеріальне забезпечення під час проходження військової служби;

харчування за встановленими нормами військовослужбовців рядового складу, сержантського та старшинського складу, осіб офіцерського складу під час військових навчань, походів кораблів, бойових стрільб, бойового чергування, несення служби у добовому наряді;

виплату підйомної допомоги на нього та кожного члена його сім`ї, який переїжджає разом із ним на нове місце проходження військової служби;

виплату грошового забезпечення з урахуванням надбавок за вислугу років, знання та використання іноземної мови, відповідну кваліфікацію, спортивні і почесні звання та інших надбавок, доплат, винагород, премій;

жиле приміщення йому та членам його сім`ї або виплату грошової компенсації за піднайом (найом) ним житлового приміщення;

пенсійне забезпечення, виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби;

інші соціальні виплати йому та членам його сім`ї, визначені законами та іншими нормативно – правовими актами (арк.спр. 120-121).

Контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на три роки, з 25.01.2016 по 24.01.2019 (пункт 3 контракту).

Згідно із витягом із наказу командира військової частини А4267 (по стройовій частині) від 20.11.2017 № 148 нижчепойменованих військовослужбовців вважати такими, що вибули зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей в оперативно – тактичному угрупованні «Луганськ», забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань:

2.1.4 – Солдата ОСОБА_1 , військовослужбовця військової служби за контрактом, розвідника розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини А4267, на підставі рапорту командира розвідувальної роти військової частини А4267 лейтенанта Козака Т.Є. (вх. від 15.11.2017 № 2591) та наказу командира військової частини А4267 (по особовому складу) від 16.11.2017 № 104-РС, і відповідно до пункту «и» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнити з військової служби у запас (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем), з 20.11.2017 виключити зі списків особового складу частини зі всіх видів забезпечення, з 21.11.2017 зняти з котлового забезпечення, а з грошового забезпечення з 20.11.2017 і направити для зарахування на військовий облік до Сєвєродонецького міського військового комісаріату Луганської області.

У наказі від 20.11.2017 № 148 зазначено, що матеріальна допомога для вирішення соціально – побутових питань за 2017 рік відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260, не виплачена (арк.спр. 35-36).

11.07.2019 за вих. № 5/81/1257 військовою частиною А4267 надано відповідь на адвокатський запит адвоката Старовойтова О.В., в якій зазначено, що ОСОБА_1 прибув з Сєвєродонецького МВК та проходив службу у військовій частини п/п В3950 (А4267) в період з 25.01.2016 (н-з № 23 від 25.01.2016) по 28.04.2016 (н-з № 122 від 28.04.2016) та в період з 16.02.2017 (н-з № 40 від 16.02.2017) по 20.11.2017 (н-з № 148 від 20.11.2018), також проходив службу у підпорядкованій військовій частині п/п В2235 (А3029) в період з 28.04.2016 (н-з № 102 від 28.04.2016) по 16.02.2016 (н-з № 38 від 16.02.2017). За час проходження військової служби проявив себе не з найкращої сторони, а саме мають місце неодноразові вживання алкогольних напоїв, самовільне залишення військової частини, що підривало морально-психологічний стан, бойовий дух, дисципліну, ставило під загрозу життя та здоров`я підрозділу, в якому перебував даний громадянин (підрозділ неодноразово виконував бойові завдання на першій лінії оборони в зоні АТО), як наслідок звільнення ОСОБА_1 за пунктом «и» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем).

Також зазначено, що грошове забезпечення даному військовослужбовцю виплачувалося вчасно та в повному розмірі, згідно вимог керівних документів, зняття премії та зменшення розміру ЩДГВ відбувалося на підставі наказів командира військової частини. Матеріальна допомога для вирішення соціально – побутових питань була виплачена лише в 2016 році в розмірі 4444,00 грн. В 2017 році не виплачувалася у зв`язку із обмеженим фондом матеріальної допомоги, та негативною характеристикою військовослужбовця (арк.спр. 47-48).

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон № 2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно із частиною третьою статті 2 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина четверта статті 2 Закону № 2232-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

До 20.07.2018 діяла Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджена наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260 (далі – Інструкція № 260), розділом XXXIII якої було врегульовано правила виплати матеріальної допомоги.

Так, відповідно до пункту 33.1 Інструкції № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги (пункт 33.2 Інструкції № 260).

Пунктом 33.3 Інструкції № 260 визначалося, що розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Під час виплати зазначеної допомоги військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні, та тим, які на день підписання наказу про надання цієї допомоги звільнені від посад, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються оклад за військовим званням, посадовий оклад та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які отримували військовослужбовці за останніми штатними посадами, що ними займалися.

Відповідно до пункту 33.9 Інструкції № 260 у разі переміщення військовослужбовців по службі в інші військові частини в грошовому атестаті (розрахунковій книжці) зазначається, у якому розмірі та за який період військовослужбовцю виплачена матеріальна допомога.

Якщо матеріальна допомога не надавалася, робиться запис:

"Матеріальна допомога за _ рік не виплачувалася".

20.07.2018 набув чинності Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі – Порядок № 260), розділом ХХIV якого регламентовано виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Станом на дату розгляду справи діє саме Порядок № 260, відповідно до пункту 1 розділу ХХIV якого визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Згідно із пунктами 4, 7 розділу ХХIV Порядку № 260 військовослужбовцям, які прибули для подальшого проходження військової служби і зараховані до Збройних Сил України з інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, а також інших державних органів, виплачується матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за умови ненадання цієї допомоги за попереднім місцем служби за рік, у якому вони прибули. Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

Пунктом 9 розділу ХХIV Порядку № 260 визначено, що виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

До 01.03.2018 діяла постанова Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (постанова № 1294), підпунктом 3 пункту 5 якої надавалося право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Пунктом 9 наказу Міністра оборони України від 09.02.2017 № 88 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2017 рік» було визначено матеріальну допомогу для вирішення соціально – побутових питань (далі – матеріальна допомога) виплачувати військовослужбовцям у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (без урахування винагород і морського грошового забезпечення). Накази про виплату матеріальної допомоги видавати виключно в межах доведених граничних обсягів видатків та отриманих асигнувань на відповідний місяць з урахуванням порядку, передбаченого пунктом 7 цього наказу після розгляду заяв військовослужбовців. У заявах про виплату матеріальної допомоги зазначаються конкретні причини (важкий стан здоров`я військовослужбовці або членів його сім`ї, смерть рідних по крові або шлюбу, пожежа або стихійне лихо та інші поважні причини), які стали підставою для порушення клопотання, та розмір потреби. Інші одноразові додаткові види грошового забезпечення виплачувати в розмірах, визначених нормативно – правовими актами.

Судом встановлено, що відповідно до телеграми директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 16.02.2017 № 248/3/9/1/133 у зв`язку з обмеженим фінансовим ресурсом за фондом грошового забезпечення надано право командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) здійснювати видання наказів про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально – побутових питань тільки у випадках: важкий стан здоров`я військовослужбовця або членів його сім`ї (поранення, контузія, інвалідність та інші випадки тяжких захворювань) за наявності посвідчення та відповідного висновку лікаря; смерть рідних по крові або по шлюбу; пожежа або стихійне лихо; одруження військовослужбовця; народження дитини у військовослужбовця або її одруження. Рішення про надання матеріальної допомоги приймати виключно в межах доведених забезпечувальним фінансовим органом граничних обсягів видатків та отриманих асигнувань на відповідний місяць з урахуванням порядку, передбаченого пунктом 7 наказу Міністерства оборони України від 09 лютого 2017 року № 88 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2017 рік». Граничні обсяги видатків для виплати матеріальної допомоги визначаються забезпечувальним фінансовим органом з розрахунку погодженого місячного фонду грошового забезпечення на 2017 рік (без урахування винагород та одноразових видів грошового забезпечення), небхідного для утримання 10% спискової чисельності військовослужбовців (арк.спр. 148-151).

Спірним питанням у даній справі є право позивача на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально – побутових питань за 2017 рік та наявність обов`язку відповідача виплатити таку допомогу позивачеві при виключенні останнього зі списків особового складу частини.

Так, витягами з наказів в/ч А 4267 (польова пошта В 3950) від 16.02.2017 № 40, від 20.11.2018 № 148 та витягами з наказів в/ч А 3029 (польова пошта В 2235) від 17.05.2016 № 138 та від 16.02.2017 № 38 підтверджується, що ОСОБА_1 з початку 2017 року по 16.02.2017 проходив службу у в/ч А 3029 (польова пошта В 2235) та з 16.02.2017 по 20.11.2017 – у в/ч А 4267 (польова пошта В 3950) (арк.спр. 145, 146, 154, 155).

Судом витребовувалася від відповідача ухвалою від 09.12.2019 інформація щодо державної реєстрації в/ч А 4267, в/ч А 3029 та відомості щодо взаємного підпорядкування цих військових частин, оскільки у відповіді на адвокатський запит зазначено про проходження позивачем служби у підпорядкованій в/ч А 3029 (арк.спр. 134-135).

Зазначені відомості на виконання вимог ухвали суду від 09.12.2019 відповідачем не надані, натомість долучено до матеріалів справи довідку за підписом командира військової частини А 3029 підполковника Д. Лисюка від 12.12.2019 № 1184, що інформація щодо державної реєстрації в/ч А 3029 та відомості щодо взаємного підпорядкування в/ч А 3029 в/ч А 4267 є інформацією з обмеженим доступом (для службового користування) (арк.спр. 140).

Тобто, обставина щодо підпорядкування в/ч А 3029 відповідачеві – в/ч В 4267 не спростовується відповідачем.

Щодо доводів позивача про те, що він з 18.08.2017 по 23.08.2017 перебував на лікуванні в госпітальному відділенні 59 Військового мобільного госпіталю (м. Сєвєродонецьк), тому з урахуванням наказу Міністру оборони України від 09.02.2017 № 88 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2017 рік» мав поважну причину для отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально – побутових питань, однак відповідачем зазначена допомога позивачу виплачена не була у зв`язку з обмеженим фондом матеріальної допомоги та негативною характеристикою військовослужбовця, суд зазначає таке.

З системного аналізу вищенаведених нормативно – правових актів, які були чинними у 2017 році, а також тих, що діють станом на дату розгляду справи, слідує, що обов`язковою умовою для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально – побутових питань є заява (рапорт) військовослужбовця.

Зміст заяви військовослужбовця, в свою чергу, визначався пунктом 9 наказу Міністра оборони України від 09.02.2017 № 88 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2017 рік», у якій позивач міг зазначити про перебування на лікуванні в період з 18.08.2017 по 23.08.2017.

Таким чином, зважаючи на встановлення розміру матеріальної допомоги за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, матеріальна допомога на вирішення соціально – побутових питань повинна надаватися такому військовослужбовцю, який має обґрунтовану підставу для її отримання. Військовослужбовці мають право отримувати матеріальну допомогу, вказуючи при цьому підставу, яку вони на власний розсуд віднесли до соціально- побутової, проте саме військовослужбовці мають ініціювати питання про надання такої допомоги шляхом звернення з заявою (рапортом), яка буде підставою для вирішення командуванням зазначеного питання.

Згідно із довідкою від 29.11.2019 № 2248, наданою військовою частиною А4267, за час проходження військової служби за контрактом у військовій частині А4267 в період з 16 лютого 2017 року по 20 листопада 2017 року відомості щодо рапорту на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально – побутових питань за 2017 рік в стройовій частині в/ч А4267 відсутні (арк.спр. 125).

Відповідно до довідок від 11.12.2019 № 1182 та від 13.12.2019 № 1194, наданих суду військовою частиною А 3029, за час проходження служби в в\ч В 2235 (А 3029) в період з 01.01.2017 по 16.02.2017 ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально – побутових питань за 2017 рік не отримував, оскільки у цей період ще не був підписаний наказ Міністерства оборони України про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2017 рік і не були надані документи, які дають право на виплату. Виплата матеріальної допомоги надається військовослужбовцям за їх заявою. Солдат ОСОБА_1 до командування в/ч А 3029 із заявою про виплату матеріальної допомоги не звертався (арк.спр. 141, 142).

Суд вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку відсутні підстави для перевірки наявності таких причин для невиплати позивачеві матеріальної допомоги як обмежений фонд та негативна характеристика військовослужбовця та надання оцінки таким причинам як правомірним підставам для відмови у виплати допомоги, оскільки, враховуючи те, що позивач у 2017 році не звертався до в/ч В 2235 (А 3029) та до в/ч В 3950 (А 4267) з заявою про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально – побутових питань за 2017 рік, у командування не виникло обов`язку щодо розгляду питання про нарахування та виплату такої допомоги ОСОБА_1 як під час проходження військової служби, так і під час виключення його зі списків особового складу військової частини.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем не надано доказів звернення до відповідача з заявами (рапортами) про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально – побутових питань за 2017 рік, у позовній заяві зазначено лише про наявність, на думку позивача, підстав для виплати такої допомоги.

З огляду на наведене, позивачем не доведено наявність обов`язку відповідача виплатити йому при виключенні зі списків особового складу військової частини матеріальної допомоги для вирішення соціально – побутових питань за 2017 рік, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог адвоката Старовойтова Олександра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини А4267 (код ЄДРПОУ 26615035, місцезнаходження: 78200, Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. Моцарта, буд.33) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Г. Секірська