Рішення № 86545548, 09.12.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2019 року справа № 340/1610/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши у порядку письмового позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача-1: Управління МВС України в Кіровоградській області, вул. В. Чміленка,41, м. Кропивницький,25006

до відповідача-2: Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, вул. В. Чміленка,41, м. Кропивницький,25006

до відповідача – 3: Гайворонського відділу поліції Головного управління НП в Кіровоградській області, вул. Чкалова,8, м. Гайворон, Кіровоградська область,26300

до відповідача -4: Державної казначейської служби України, вул. Бастіонна,6, м. Київ,01601

про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, стягнення грошового забезпечення та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить:

1)визнати протиправними дії (бездіяльність) Управління МВС України в Кіровоградській області, ГУ НП в Кіровоградській області щодо неправомірності звільнення її з органів внутрішніх справ;

2) визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Кіровоградській області від 04.06.2019 року №6о/с в частині звільнення позивача з 04 червня 2019 року з займаної посади у запас Збройних сил за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (через скорочення штатів);

3) поновити її на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції громадської безпеки Гайворонського відділу УМВС України в Кіровоградській області з 05 червня 2019 року;

4) стягнути з ГУ НП в Кіровоградській області на її користь грошове забезпечення за час виконання судового рішення за період з 26 січня 2019 року по 04 червня 2019 року, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року №100, без врахування утримання податків та інших обов`язків платежів, розрахунок провести помісячно;

5) стягнути з ГУ НП в Кіровоградській області на її користь грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу з 05 червня 2019 року по день ухвалення судового рішення про поновлення на службі, визначивши при цьому розмір такого заробітку до мінімальної заробітної плати у 2019 році в сумі 4173,00 грн. за 1 місяць відповідно до ст.8 Закону України "Про Державний бюджет на 2019 рік", без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів, розрахунок провести помісячно;

6) визнати протиправними дії (бездіяльність) УМВС України в Кіровоградській області, ГУ НП в Кіровоградській області щодо неправомірного застосування до позивача – працівника середнього начальницького складу ОВС положення ст.52 Закону України "Про Національну поліції" в частині 3 проходження конкурсу на загальних засадах для осіб, які вперше приймаються на службу в поліцію з призначенням на посади молодшого складу поліції;

7) допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції громадської безпеки Гайворонського відділу УМВС України в Кіровоградській області та стягнення заробітної плати у межах грошового забезпечення, без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів за 1 місяць;

8) стягнути моральну шкоду в розмірі 30 000,00 грн.;

9) встановити судовий контроль за виконанням судового рішення;

10) звільнити позивача від сплати судового збору, відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", правової позиції, викладеної в постанові ВС КАС від 24 квітня 2019 року в справі №815/5985/16, провадження №К/9901/23441/18 та в ухвали ВАСУ від 03.11.21016 року (провадження №К/800/18502/16).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі під час звільнення позивача не дотримались гарантій, передбачених ст.49-2 КЗпП України, а саме – не ознайомили позивача з переліком вакантних посад середнього складу поліції, не запропонували посади середнього складу поліції рівнозначній посаді, яку займала позивач. Позивач зазначила, що дії відповідачів носять дискримінаційний характер, оскільки позивач після 20 років служби в органах внутрішніх справ змушена проходити конкурс з особами, які вперше приймаються на службу в правоохоронних органах на посади молодшого складу поліції.

На думку позивача, недотримання прав та гарантій, свідчить про незаконність наказу від 04.06.2019 р. №6 о/с про її звільнення з органів внутрішніх справ з тих самих підстав, що відбулось 06.11.2015 року (за скороченням штатів). Також позивач зазначила про протиправність дій відповідачів в частині невиконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.01.2019 року по справі №П/811/3349/15, оскільки оскаржуваним наказом №6 о/с її знову звільняють, не дочекавшись рішення судів апеляційної та касаційної інстанції, якими надавалась правова оцінка щодо правомірності її звільнення від 06.11.2015р., яке визнано Верховним Судом незаконним.

Ухвалою суду від 15 липня 2019 року справу призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 09 серпня 2019 (т.1,а.с.1-2).

Ухвалою суду від 09.08.2019 року продовжено процесуальний строк підготовчого судового засіданні в справі №340/1610/19 (т.1, а.с.176-177).

Ухвалою суду від 25 вересня 2019 року залучено до участі в справі Державну казначейську службу України, розгляд справи розпочато спочатку, продовжено процесуальний строк підготовчого судового засідання (т.1,а.с.235-237).

Ухвалою суду від 17.10.2019 року закрито підготовче провадження в справі (т.2,а.с.26-27).

Представником відповідачів – ГУ НП в Кіровоградській області та Управління МВС України в Кіровоградській області було надано відзив на вказаний позов, у якому відповідачі проти позовних вимог заперечують, просять відмовити в їх задоволенні (т.1,а.с.76-85).

Представником відповідача – Державною казначейською службою України було надано відзив на вказаний позов, у якому відповідач проти позовних вимог заперечує, просить відмовити в їх задоволенні (т.2,а.с.1).

Позивач в судове засідання не прибула, надавши клопотання про розгляд справи за її відсутності.

В судовому засіданні представники відповідачів проти позовних вимог заперечили.

Відповідно до усної ухвали, занесеної до журналу судового засідання 09.12.2019 року, подальший розгляд справи вирішено проводити в порядку письмового провадження (т.2,а.с.67-68).

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача 1,2, свідка, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 05.08.1995 року проходила службу в органах внутрішніх справ.

З 25.02.2015 року позивач займала посаду дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції громадської безпеки Гайворонського районного відділу УМВС України в Кіровоградській області, маючи спеціальне звання «капітан міліції».

Відповідно до наказу УМВС України в Кіровоградській області від 06.11.2015 р. №383 о/с ОСОБА_1 звільнено з посади, у запас Збройних Сил України, за п. 64 "г" Положення №114 (через скорочення штатів).

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.01.2019 року по справі №П/811/3349/15 визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України в Кіровоградській області від 06.11.2015р. № 383 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з 6 листопада 2015 року із займаної посади у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (через скорочення штатів). Також зазначеним рішенням поновлено ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції громадської безпеки Гайворонського районного відділу УМВС України в Кіровоградській області з 06 листопада 2015 року.

На виконання судового рішення, наказом УМВС України в Кіровоградській області від 15.02.2019 року №3 о/с скасовано пункт наказу УМВС України в Кіровоградській області від 06.11.2015 року №383дск "По особовому складу" в частині звільнення з ОВС капітана міліції ОСОБА_1 , дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції міліції громадської безпеки Гайворонського РВ УМВС України в Кіровоградській області, з 06.11.2015р. (т.1, а.с.98).

Згідно з постановою КМУ №730 від 16.09.2015р. "Про утворення територіальних округів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів МВС", УМВС в області вирішено ліквідувати як юридичну особу публічного права, а ГУ НП в області – створити як юридичну особу публічного права.

Наказом МВС України від 06.11.2015 року №1388 скасовано штатні посади в УМВС України в Кіровоградській області, в тому числі й в Гайворонському РВ УМВС України в Кіровоградській області та припинено фінансування в частині видатків на грошове забезпечення працівників міліції (т.1,а.с.116-121).

Отже, Гайворонський РВ УМВС України в Кіровоградській області припинив свою діяльність 05.02.2018р., в зв`язку з ліквідацією (т.1, а.с.118-121).

З метою виконання судового рішення та подальшого працевлаштування позивача, Ліквідаційною комісією підготовлені листи з запитами про наявність вакантних посад: до ГУ НП в Кіровоградській області від 15.02.2019 року за №К-17/05/15-2019 "Про надання інформації", до Кіровоградського обласного центру зайнятості від 15.02.2019 року №К-17/05/15-19 "Про надання інформації", до департаменту персоналу, організації освітньої і наукової діяльності від 15.02.2019 р. №К-17/05/15-2019 "Про надання інформації" (т.1,а.с.103-106).

Листом від 15.02.2019 р. за вих.№К-17/05/15-19 головою ліквідаційної комісії повідомлено позивача, що на виконання рішення суду від 25.01.2019р. в справі №П/811/3349/15 наказом ліквідаційної комісії УМВС України в Кіровоградській області від 15.02.2019 року за №3 о/с скасовано пункт наказу УМВС в Кіровоградської області від 06.11.2015 року №383 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції України за п. 64 "г" Закону України "Про Національну поліцію" (через скорочення штатів) та поновлено на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції міліції громадської безпеки Гайворонського районного відділу УМВС України в Кіровоградській області. Одночасно проінформовано позивача, що наказом МВС України від 06.11.2015р. №1388 "Про організаційно – штатні зміни", всі штатні посади дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції міліції громадської безпеки Гайворонського РВ УМВС України в Кіровоградській області скорочено з 06.11.2015 року. Також, Гайворонський районний відділ УМВС України в Кіровоградській області припинений в зв`язку з ліквідацією 05.02.2019 року (т.1,а.с.99).

В подальшому, 25.03.2019 р. позивача під підпис попереджено про організаційно – штатні зміни в УМВС України в Кіровоградській області, а також ознайомлено з наказом МВС України від 06.11.2015 року №1388 "Про організаційно – штатні питання" та подальше можливе звільнення з ОВС (т.1,а.с.111-112).

25.03.2019 року ліквідаційною комісією складено акт №710/15-2019 про виконання рішення суду, роз`яснення положень Законів, наказів, що регулюють зазначені правовідносини та надання для ознайомлення списку вакантних посад, наданих на запити Ліквідаційної комісії (т.1.а.с.113-114).

Позивач, вказаний акт підписано з зауваженнями, зокрема зазначено, що «з даним актом не згодна, в частині не призначення її на посаду в новоутворених підрозділах ГУ НП після закінчення терміну 06.11.2015року, так як їй не було в той термін запропоновано жодної посади без проходження конкурсу. ГУ НП в Кіровоградській області порушило її права щодо проведення процедури переводу» (т.1,а.с.115).

В подальшому, повторно з метою вирішення питання щодо подальшого працевлаштування позивача, Ліквідаційною комісією підготовлені листи з запитами про наявність вакантних посад: до ГУ НП в Кіровоградській області від 26.04.2019 р. №К-17/05/15-19 "Про надання інформації", до Кіровоградського обласного центру зайнятості від 04.04.2019р. №К-17/05/05-19 "Про надання інформації", до департаменту персоналу, організації освітньої і наукової діяльності від 04.04.2019 р. №К-17/05/15-2019 "Про надання інформації" (т.1,а.с.127-133).

Листом від 21.05.2019 року, позивачці запропоновано прибути до 23.05.2019 року до ліквідаційної комісії УМВС України в Кіровоградській області, з метою вирішення питання щодо проходження служби та працевлаштування (т.1,а.с.134-135).

В зв`язку з неприбуттям у визначений день, Управлінням 24.05.2019 року на адресу ОСОБА_1 цінним листом направлено копії відповідей щодо наявності вакантних посад (т.1,а.с.135-136).

УМВС України в Кіровоградській області, листом від 30.05.2019 року повідомило позивача про необхідність прибути 04.06.2019року до ліквідаційної комісії УМВС України в Кіровоградській області з метою вирішення питання щодо проходження служби та працевлаштування (т.1,а.с.146).

Однак, як пояснив представник відповідачів в судовому засіданні, у визначений день – 04.06.2019р. – позивач повторно не прибула до Управління з метою вирішення питання щодо провадження служби та працевлаштування.

В судовому засіданні, представник відповідачів зазначив, що в УМВС України в Кіровоградській області відбулось скорочення всіх штатних посад, Гайворонський РВ УМВС України в Кіровоградській області припинив свою діяльність, підстав для переведення та призначення до Національної поліції України ОСОБА_1 відсутні, заяв щодо призначення позивача на вакантні посади не надходило.

Наказом УМВС України в Кіровоградській області від 04.06.2019 року №6 о/с ОСОБА_1 звільнено з ОВС за ст. 64 "г" (через скорочення штатів – при відсутності можливості подальшого використання на службі) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС.

Вказаний наказ, листом УМВС України в області від 04.06.2019 року №1240/05/15-2019 направлено на адресу позивача та запропоновано прибути до Управління для отримання трудової книжки (т.1,а.с.147-149).

Позивач, не погоджуючись з вказаним наказом, звернулась з зазначеним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім: пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; ч.7 ст.15 та ч.5 ст.21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.

Закон № 580-VIII опубліковано 06 серпня 2015 року та він набрав чинності 07 листопада 2015 року.

Водночас, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17- 18 розділу XI "Прикінцеві та Перехідні положення" цього Закону набрали чинності з наступного дня після опублікування - з 07 серпня 2015 року.

Згідно з пунктом 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Відповідно до пунктів 9, 10 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIII працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 11 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIII перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

Відповідно до статті 18 Закону України від 20 грудня 1990 року №565-XII "Про міліцію" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням, згідно з пунктом 8 якого дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема, у зв`язку зі скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.

Норми аналогічного змісту передбачено пунктом 64 "г" Положення, відповідно до якого особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

У справі встановлено, що позивача звільнили з органів внутрішніх справ у зв`язку зі скороченням штатів.

Скорочення штату в УМВС як підстава звільнення працівників цього відомства пов`язана з утворенням Національної поліції та її територіальних органів і скороченням у зв`язку з цим всіх посад органів МВС, зокрема, в Кіровоградській області.

Пункт 8 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 580-VIІI (щодо попередження у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів) стосується працівників міліції (осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на час набрання ним чинності працювали в органах внутрішніх справ та обіймали певні посади.

Судом встановлено, що на час опублікування вказаного Закону позивач перебувала на службі в органах МВС України, оскільки її було поновлено на посаді з 06.11.2015 року, на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.01.2019 року, якою звільнення позивача визнано незаконним.

Суд наголошує, що пунктом 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIII передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

З наведеного вбачається, що позивач є попередженою про можливе майбутнє звільнення в силу Закону.

З наведених вище норм Закону № 580-VIII слідує, що з дня його опублікування всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів; тобто, передбачено особливий порядок попередження про звільнення, відмінний від того, що встановлений КЗпП України.

Натомість, Закон № 580-VIII прямо передбачив право вказаних вище осіб, попереджених про можливе майбутнє вивільнення, бути прийнятими на службу до поліції на запропоновані посади шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції; звільненню підлягають виключно ті працівники, які після пропонування нових посад відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції на запропоновані посади.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 07.03.2019р. у справі №813/1760/17 (провадження №К/9901/4276/18) встановив, що відповідно до наведених приписів законодавства, працівник міліції, посада якого скорочена, може бути прийнятий на службу до поліції, за умови його відповідності вимогам до поліцейських, одним із двох способів: шляхом видання наказу про призначення за його згодою або шляхом проходження конкурсу.

У першому випадку формою волевиявлення особи є надання згоди на призначення на посаду. При цьому, наданню згоди повинна передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду, тобто ініціатива керівництва. Згода особи є відповіддю на цю ініціативу, а наслідком згоди є призначення особи на посаду відповідно до узгодженої пропозиції. Отже, особа, попереджена про звільнення за скороченням штатів, у цьому випадку не має можливості виявити ініціативу і своє волевиявлення здійснює шляхом згоди на ініціативу керівництва.

Така ініціатива є обов`язковою, оскільки без неї не може бути виявлено наявність чи відсутність можливості подальшого використання особи на службі відповідно до підпункту "г" пункту 64 Положення № 114 (через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі).

У другому випадку необхідна ініціатива особи щодо участі в конкурсі. Спосіб виявлення такої ініціативи визначається порядком проведення конкурсу та може мати форму письмової заяви (рапорту).

З наведеного випливає, що лише якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття певних посад і не подала заяви (рапорту) про участь у конкурсі на зайняття певної посади, виникають підстави для застосування пункту 10 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" щодо звільнення особи за скороченням штатів.

З матеріалів справи вбачається, що дійсно всі посади, які заміщувалися особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ були скорочені.

Проте, Верховний Суд України в постанові від 28.10.2014р. у справі №21-484а14 сформулював правову позицію, за якою встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що у визначений законодавством строк та порядку відповідачем - Ліквідаційною комісією було запропоновано позивачу вакантні посади, відповідно до наявної у неї кваліфікації (освіти, досвіду роботи тощо) та було запропоновано пройти конкурсну процедуру на вакантні посади державної служби, які б відповідали її кваліфікації (т.1,а.с.113-115).

Однак, позивач відмовилась проходити конкурс «так як всіх колег переведено без конкурсу», що зафіксовано в акті №710/15-2019 від 25.03.2019р. (т.1,а.с.115).

Судом встановлено, що відповідачем вживались заходи для подальшого працевлаштування позивача, що підтверджується долученими до справи копіями листів – запитів, направлених ліквідаційною комісією до ГУНП в Кіровоградській області та до центру зайнятості.

Однак, запропоновані посади позивача не влаштували, що підтверджено нею також і в позовній заяві, оскільки запропоновані посади не відповідають її досвіду та кваліфікації, а проходження конкурсу, на думку позивача, є неправомірним та дискримінаційним щодо неї.

Так, відповідачем доведено, що позивач відмовилася від проходження служби в поліції та від проходження конкурсу по заміщенню вакантних посад, запропонованих відповідно до її кваліфікації.

Судом встановлено, що Головне управління НП в Кіровоградській області не є правонаступником УМВС України в Кіровоградській області.

Згідно Постанови КМУ №730 від 16.09.2015р. "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів МВС", УМВС в області - вирішено ліквідувати як юридичну особу публічного права, а ГУНП в області вирішено – створити як юридичну особу публічного права.

На виконання ч. 3 ст.105 ЦК України, видано наказ МВС України від 03.11.2015р. №1345 "Про затвердження голів ліквідаційних комісій територіальних органів МВС по Кіровоградській області", затверджені голови ліквідаційних комісій та розпочато процедуру ліквідації, що спростовує твердження позивача про те, що відбулась реорганізація, а не ліквідація.

В судовому засіданні представник відповідачів наголошував, що жодного законодавчо врегульованого положення про перехід прав та обов`язків від міліції до поліції не існує, натомість утворено новий центральний орган виконавчої влади – Національна поліція України, який керується новоствореними нормативно – правовими актами.

Вказане, серед іншого, підтверджується тим, що код ЄДРПОУ ГУНП – 40108709, тоді як УМВС в області має код - 08592224, що є доказом відсутності правонаступництва.

Судом встановлено, що відповідно до довідки УКЗ ГУ НП в області від 31.07.2019 року за вих.№678/15-2019 за обліками кадрового забезпечення Головного управління, ОСОБА_1 службу в ГУ НП в Кіровоградській області не проходила, в трудових відносинах з не перебувала (т.1.а.с.89).

Вказані обставини підтверджені також допитаним в судовому засіданні свідком - ОСОБА_2 , який працює на посаді заступника начальника управління - начальника відділу комплектування управління кадрового забезпечення ГУ НП в Кіровоградській області, який пояснив суду, що позивач поновлена за рішенням суду в УМВС України в Кіровоградській області. Свідок пояснив суду, що ними вживались заходи щодо подальшого працевлаштування ОСОБА_1 , однак позивачем всі пропозиції проігноровано, від проходження конкурсу - відмовилась.

Окрім цього, судом встановлено, що позивач звільнена з посади саме наказом УМВС України в Кіровоградській області від 04.06.2019 року №6 о/с, а не наказом Головного управління НП в Кіровоградській області, що свідчить про необґрунтованість заявлених позовних вимог до ГУ НП в Кіровоградській області.

Позивач у позовній заяві наполягала на поновленні її на посаді в Гайворонському РВ УМВС України в Кіровоградській області.

Суд зазначає, що Гайворонський РВ УМВС України в Кіровоградській області 05.02.2019 року припинив свою діяльність, відповідно всі посади там ліквідовано (т.1,а.с. 90-91,118-121).

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Таким чином, якщо держава задекларувала певні правила поведінки при вивільненні працівників міліції, то вона зобов`язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.

На підстав аналізу наведених вище норм закону, суд дійшов висновку, що обов`язок роботодавця становить вчинити усі необхідні дії щодо працевлаштування працівника, який поновлений на посаді, в тому числі ліквідованої установи. В іншому випадку матиме місце порушення принципу правової визначеності, де законні очікування позивача є такими, що не реалізовані, рішення суду, всупереч основним засадам здійснення судочинства, не є виконаним. Такі дії органів державної влади є неприпустимими.

Суд звертає увагу, що матеріали справи місять докази фактичного виконання рішення суду від 25.01.2019 р., яким попередньо поновлено позивача на посаді. Як вбачається з листування між позивачем та органами МВС, проблемні обставини щодо реалізації рішення суду та фактичного поновлення позивача на посаді відповідачами по суті не заперечувались, проте були вирішені у спосіб, що не суперечить нормам закону та не звужує права особи.

Відтак суд вказує, що відповідачами були вчинені усі належні дії щодо працевлаштування ОСОБА_1 , як особи, яку поновлено на посаді державного органу за рішенням суду.

Крім того, під час судового розгляду справи встановлено, що позивачу було запропоновано різні посади (т.1,а.с.115,122,124,143) в органах поліції.

При цьому, позивач відмовилась від проходження конкурсу, тим самим унеможливила відповідачів перевірити можливість її подальшого використання на службі та відповідності вимогам поліцейського.

У зв`язку із чим, суд дійшов висновку, що позивача було правомірно звільнено з посади на підставі наказу №6 о/с від 04.06.2019 року.

В свою чергу, враховуючи, що вимоги про поновлення позивача на посаді, зобов`язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу та завданої моральної шкоди, є похідними від вимог про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, суд зазначає про відсутність підстав для їх задоволення у повному обсязі.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відтак, судові витрати, відповідно до статті 139 КАС України, стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління МВС України в Кіровоградській області, Головного управління НП в Кіровоградській області, Гайворонського відділу поліції ГУ НП в Кіровоградській області та Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, стягнення грошового забезпечення та моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Повний текст рішення складено та підписано 20.12.2019 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. Петренко