Рішення № 86545514, 18.12.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2019 року м. Київ № 320/4563/19

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - суддя Журавель В.О.,

при секретарі судового засідання - Каштан О.В.,

за участю:

представника позивача - Хорошко О.М.,

представника відповідача - Мостовенко С.М.,

третя особа - не прибула,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сектору містобудування та архітектури Макарівської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ХОЛДИНГ МС", про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Сектору містобудування та архітектури Макарівської районної державної адміністрації (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 4 липня 2019 р. № 33 щодо відмови у наданні позивачу містобудівних умов та обмежень на нове будівництво комплексу будівель і споруд особистого селянського господарства по заготівлі, переробці та зберіганню сільськогосподарської продукції в Київській області Макарівському районі за межами населеного пункту на землях Андріївської сільської ради на земельній ділянці площею 1,5 га (кадастровий номер 322278020:04:015:0068);

- зобов`язати відповідача надати позивачу містобудівні умови та обмеження на нове будівництво комплексу будівель і споруд особистого селянського господарства по заготівлі, переробці та зберіганню сільськогосподарської продукції в Київській області Макарівському районі за межами населеного пункту на землях Андріївської сільської ради на земельній ділянці площею 1,5 га (кадастровий номер 3222780200:04:015:0068).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2019 р. в адміністративній справі № 370/129/19 відповідачем повторно розглянуто заяву позивача від 11 грудня 2018 р. про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на нове будівництво комплексу будівель і споруд особистого селянського господарства по заготівлі, переробці та зберіганню сільськогосподарської продукції в Київській області, у Макарівському районі, за межами населеного пункту на землях Андріївської сільської ради на земельній ділянці площею 1,5 га (кадастровий номер 3222780200:04:015:0068). 4 липня 2019 р. рішенням відповідача № 33, яке оформлено листом, позивача повідомлено, що відповідач констатуючи відсутність містобудівної документації на місцевому рівні, у зв`язку з чим неможливо встановити відповідність намірів забудови її вимогам та з огляду на виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, керуючись п.п.2, 3 ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» відмовив позивачу у наданні містобудівних вимог та обмежень. Позивач, вважаючи це рішення протиправним, необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, звернувся до суду для відновлення своїх конституційних прав.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

21 жовтня 2019 р. від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити у повному обсязі. Стверджує, що відсутня містобудівна документація на місцевому рівні, одним із суб`єктів розроблення якої є і сам позивач, зазначив, що на підставі поданих документів неможливо встановити відповідність намірів забудови її вимогам, вказав на виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою.

6 листопада 2019 р. представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ХОЛДИНГ МС". Клопотання обґрунтовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ХОЛДИНГ МС" є орендарем земельної ділянки, щодо якої позивач просить надати містобудівні умови та обмеження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2019 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ХОЛДИНГ МС" (далі – третя особа).

3 грудня 2019 р. до суду надійшли пояснення від третьої особи. Зазначає, що 2 лютого 2018 р. між третьою особою та ОСОБА_2 укладеного договір оренди земельної ділянки. Строк дії договору до 01.02.2025. У подальшому позивач набула у власність (придбала) орендовану за договором земельну ділянку, уклавши договір купівлі-продажу земельної ділянки від 5 вересня 2018 р. Отже, з набуттям у власність орендованої третьою особою земельної ділянки, позивач набула прав та обов`язків орендодавця за договором, який є чинним.

Зазначає, що третя особа зацікавлена у належному, своєчасному і повному вирішення укладеного договору і дотриманні позивачем його умов. Звертає увагу, що задоволення позовних вимог позивача і одержання ним містобудівних умов та обмежень на будівництво комплексу будівель і споруд особистого селянського господарства на орендованій та використовуваній третьою особою земельній ділянці, у разі проведення підготовчих та будівельних робіт, будь-якої господарської діяльності позивача на земельній ділянці в період дії договору оренди призведе до порушення законних прав та інтересів третьої особи.

18 грудня 2019 р. в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечував, зазначив про неможливість встановити відповідність намірів забудови її вимогам та звернув увагу, що в наданих документах позивача виявлено недостовірні відомості, а саме в документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою. Зазначає, що відповідачем рішення приймалося на підставі чинного законодавства та у відповідності до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності”.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено, що відповідно до копії договору купівлі-продажу земельної ділянки від 5 вересня 2018 р. ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купила земельну ділянку площею 1,5000 га, що розташована в Андріївській сільській раді Макарівського району Київської області, кадастровий номер земельної ділянки 3222780200:04:015:0068.

Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 136690449 від 5 вересня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер 1117, виданого 5 вересня 2018 р., за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222780200:04:015:0068 (цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства).

11 грудня 2018 р. позивач звернулася до Макарівської районної державної адміністрації начальника сектору містобудування та архітектури із відповідною заявою (зареєстрована відповідачем вх. № 13 від 12 грудня 2018 р.) про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на нове будівництво комплексу будівель і споруд особистого селянського господарства по заготівлі, переробці та зберіганню сільськогосподарської продукції в Київській області Макарівському районі за межами населеного пункту на землях Андріївської сільської ради на земельній ділянці площею 1,5 га (кадастровий номер 3222780200:04:015:0068).

До вказаної заяви позивачем додано:

1) копію документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, а саме нотаріально завірену копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №136690449 від 5 вересня 2018 р. на 1 арк.;

2) копію документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, а саме нотаріально завірену копію договору купівлі продажу земельної ділянки ННР №139919 від 5 вересня 2018 р., що зареєстрований в реєстрі за № 1117 на 1 арк.;

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000 на 1 арк.;

4) витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ 3212442052018 від 11 вересня 2018 р.;

5) містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта будівництва з додатками на 7 арк.;

6) копію листа в Державну архітектурно-будівельну інспекцію України через Урядовий контакт центр від 8 листопада 2018 р. № ХО-8712721 на 1 арк.;

7) копію листа Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 13 листопада 2018 р. за № 40-701-(90-9)/7613-18 на 1 арк. та копії рішень судів.

У листі №139 від 26 грудня 2018 р. відповідач, посилаючись на відсутність на земельну ділянку з кадастровим номером 3222780200:04:015:0068 містобудівної документації, затвердженої належним чином, вказав, що не має можливості визначити містобудівні умови та обмеження на нове будівництво комплексу будівель і споруд особистого селянського господарства по заготівлі, переробці та зберіганню сільськогосподарської продукції за межами населеного пункту на землях Андріївської сільської ради Макарівського району Київської області, тому повернув поданий пакет документів для видачі містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва.

Вважаючи рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень, яке викладене у листі відповідача за № 139 від 26 грудня 2018 р. протиправним, позивач звернувся з позовом до суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2019 року в адміністративній справі № 370/129/19 адміністративний позов задоволено частково, а саме:

- визнано протиправним та скасовано рішення Сектору містобудування та архітектури Макарівської районної державної адміністрації, викладене у формі листа від 26 грудня 2018 р. № 139 «Обгрунтування повернення пакету документів на видачу містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва» Хорошко ОСОБА_3 Захарівні;

- зобов`язано Сектор містобудування та архітектури Макарівської районної державної адміністрації повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути заяву ОСОБА_1 про надання містобудівних умов та обмежень на нове будівництво комплексу будівель і споруд особистого селянського господарства по заготівлі, переробці та зберіганню сільськогосподарської продукції в Київській області Макарівському районі за межами населеного пункту на землях Андріївської сільської ради на земельній ділянці площею 1,5 га (кадастровий номер 3222780200:04:015:0068);

- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2019 р. в адміністративній справі № 370/129/19 набрало законної сили 16 травня 2019 р.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

18 червня 2019 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про повторний розгляд заяви вх. 13 від 12 грудня 2018 р. про надання містобудівних умов та обмежень на нове будівництво комплексу будівель і споруд особистого селянського господарства по заготівлі, переробці та зберіганню сільськогосподарської продукції в Київській області Макарівському районі за межами населеного пункту на землях Андріївської сільської ради на земельній ділянці площею 1,5 га (кадастровий номер 3222780200:04:015:0068) з урахуванням висновків Київського окружного адміністративного суду, що викладені у рішенні суду від 9 квітня 2019 року в адміністративній справі № 370/129/19.

4 липня 2019 р. рішенням відповідача № 33, яке оформлено листом, позивача повідомлено, що відповідач констатуючи про відсутність містобудівної документації на місцевому рівні, в зв`язку з чим неможливо встановити відповідність намірів забудови її вимогам та з огляду на виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, керуючись п.п.2, 3 ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» відмовив позивачу у наданні містобудівних вимог та обмежень.

Позивач не погоджується із прийнятим рішенням (листом), у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлено Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності” № 3038-VІ від 17 лютого 2011 р. (далі - Закон № 3038-VІ). Цей Закон № 3038-VІ встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до вимог п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Цією ж статтею передбачено, що містобудівна документація – це затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Згідно з вимогами п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону № 3038-VI планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, реконструкцію існуючої забудови та територій.

Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку (ч. 2 ст. 8 Закону № 3038-VI).

Як убачається з ч. 1 ст. 16 Закону № 3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 24 Закону № 3038-VI забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій (ч.1 ст. 25 Закону №3038-VI).

Статтею 20 Земельного кодексу України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Таким чином, планування та забудова земельних ділянок здійснюється, у тому числі, їх власниками, виключно в межах їх цільового призначення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 26 Закону № 3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 26 Закону № 3038-VI суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації (ч. 4 с. 26 Закону № 3038-VI).

Як убачається з ч. 5 ст. 26 Закону № 3038-VI проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Частиною 1 статті 29 Закону № 3038-VI встановлено, що основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва (ч. 2 ст. 29 Закону № 3038-VI).

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 29 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; 4) витяг із Державного земельного кадастру.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Частиною 4 статті 29 Закону № 3038-VI визначено виключні підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, а саме:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання .

Суд звертає увагу, що вище зазначений перелік підстав для відмови є вичерпним та імперативним.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 29 Закону № 3038-VI надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.

Згідно з вимогами ст. 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: громадянам, зокрема для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Статтею 5 Закону України "Про особисте селянське господарство" встановлено, що для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Частиною 1 ст. 375 Цивільного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Суд звертає увагу, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 5 вересня 2018 р., позивач має право на планування та забудови земельної ділянки (кадастровий номер 3222780200:04:015:0068) в межах її цільового призначення. Проте, право на забудову земельної ділянки реалізується власником цієї земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Як убачається з рішення Київського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2018 р. в адміністративній справі № 370/129/19, судом встановлено, що «…позивачем було подано до відповідача разом із заявою від 11 грудня 2018 р. визначений законом перелік додатків (визначених законодавством документів) та відповідачем не було виявлено недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, оскільки вказані відомості не відображені у відмові від 26 грудня 2018 р. за № 139».

Разом з тим, під час повторного розгляду заяви позивача від 11 грудня 2018 р. з урахуванням висновків суду, які викладені в рішенні від 9 квітня 2018 р. в адміністративній справі № 370/129/19, відповідач листом № 33 від 4 липня 2019 року повідомив про відмову у наданні містобудівних умов з посиланням на відсутність містобудівної документації на місцевому рівні, в зв`язку з чим неможливо встановити відповідність намірів забудови її вимогам та у зв`язку з виявленими недостовірними відомостями у документах.

Отже, відповідач зазначає у відповіді № 33 від 4 липня 2019 року, що на момент звернення позивача із заявою про надання містобудівних умов і обмежень відсутній детальний план території, а позивач є одним із суб`єктів, на яких покладається розроблення такого плану.

Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно з приписами ч. 4 ст. 29 Закону № 3038-VI підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень може бути не відсутність містобудівних умов та обмежень на місцевому рівні, а виявлена невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Тобто, у відповіді міститься посилання на невідповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (детального плану території), який ще не затверджений.

Отже, відповідачем не було виявлено невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а тому його посилання на відсутність містобудівної документації на місцевому рівні є такими, що не передбачені законом як підстава для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень.

З урахуванням наведеного суд погоджується з доводами та аргументами позивача щодо необґрунтованості цих тверджень відповідача і з наведених мотивів та підстав не бере до уваги аргументи відповідача, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні вказаної норми ч. 4 ст. 29 Закону № 3038-VI.

Щодо посилання відповідача в листі № 33 від 4 липня 2019 р. на те, що з поданих документів вбачається, що земельна ділянка знаходиться у користуванні іншої юридичної особи та використовується явно не для особистих потреб її власника, що не відповідає її цільовому призначенню та самому змісту поняття “особисте селянське господарство”, що говорить про подання позивачем недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, а також посилання в судовому засіданні на різні дати укладення договору оренди вказаної земельної ділянки, зазначені у витягах із державних реєстрів, наданих третьою особою та наданих позивачем, суд зазначає про таке.

Відповідача стверджує, що з поданих документів (копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11 вересня 2018 року) вбачається, що на цей час земельна ділянка перебуває у користуванні ТОВ «Агро-Холдинг MC», строк користування визначений до 12 січня 2022 року. Як вбачається з договору купівлі-продажу земельної ділянки від 5 вересня 2018 р. року та Витягу з державного реєстру речових прав не нерухоме майно про реєстрацію права власності від 5 вересня 2018 року № 136690449, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з договором оренди зазначеної земельної ділянки від 02.02.2018 між ОСОБА_2 та ТОВ «Агро-Холдинг MC» цей договір укладено на 7 років. Тобто, строк його дії за твердженням відповідача – до 2025 р.

Суд звертає увагу, що відповідно до п.2 ч. 4 ст. 29 Закону № 3038-VI підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень може бути виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці.

Судом встановлено, що жодних таких недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, відповідачем не виявлено, а позивачем не надано.

Документи, що стосуються права власності позивача на вказану земельну ділянку не містять жодних недостовірних відомостей і не ставляться під сумнів відповідачем.

Щодо обставин укладання попереднім власником вказаної земельної ділянки ОСОБА_2 договору оренди із ТОВ «Агро-Холдинг MC», то суд бере до уваги, що надання у даному випадку договору оренди не передбачено приписами ст. 29 Закону №3038-VI, отже будь-які зауваження відповідача щодо цього договору не передбачено приписами цієї норми як підстава для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень.

Суд також бере до уваги, що позивач не був стороною цього договору, а наданий витяг із реєстру не є документом, який виготовив позивач. Тому будь-які відмінності у датах укладання і закінчення строку цього договору не є предметом доказування у цій справі і відповідачем при вирішенні звернення позивача не повинні братися до уваги.

При цьому суд погоджується з твердженням позивача, що законодавство України не містять заборони власнику ділянки звертатися за отриманням містобудівних умов та обмежень в той час, коли земельна ділянка, на якій планується будівництво, перебуває в оренді у іншої особи.

Що стосується тверджень відповідача про невідповідність цільового призначення земельної ділянки, то суд бере до уваги таке.

Призначення вказаної земельної ділянки вказано у документах, які посвідчують право власності на неї - для ведення особистого селянського господарства. Саме про таке призначення і вказував позивач, а звернення позивача про надання її містобудівних умов та обмежень на нове будівництво комплексу будівель і споруд особистого селянського господарства по заготівлі, переробці та зберіганню сільськогосподарської продукції не суперечать такому цільовому призначенню земельної ділянки. Крім того, жодної невідповідності цільового призначення земельної ділянки відповідачем не виявлено, а його позиція ґрунтується на помилковому тлумаченні норм права.

Суд також зазначає, що посилання відповідача на невідповідність цільового призначення земельної ділянки та на недостовірні відомості в поданих документах є необґрунтованими. Крім того, відповідачем в листі № 33 від 4 липня 2019 р. не зазначено на підставі яких саме даних і в яких саме документах ним встановлено недостовірні відомості.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 29 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою заявника.

Суд звертає увагу, що приписи Закону № 3038-VI не перешкоджають розгляду органом містобудування та архітектури заяви про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки у разі відсутності містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема детального плану території в межах якої знаходиться земельна ділянка. До того ж, вищезазначеними приписами чинного законодавства не передбачено, що містобудівні умови та обмеження надаються виключно у разі розроблення та затвердження на відповідній території детального плану території.

Судом встановлено, що позивачем до заяви від 11 грудня 2018 р. про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на нове будівництво комплексу будівель і споруд особистого селянського господарства по заготівлі, переробці та зберіганню сільськогосподарської продукції в Київській області Макарівському районі за межами населеного пункту на землях Андріївської сільської ради на земельній ділянці площею 1,5 га (кадастровий номер 3222780200:04:015:0068) було додано містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта будівництва з додатками на 7 арк.

Суд зазначає, що поданий відповідачу містобудівний розрахунок надає можливість встановити відповідні умови забудови, необхідні для надання містобудівних умов та обмежень згідно з ч. 5. ст. 29 Закону № 3038-VI, проте відповідачем оцінки йому не надано.

Отже, відповідачем у листі-рішенні № 33 від 4 липня 2019 р. не було встановлено обставин, які відповідно до вказаної ч.4 ст. 29 Закону № 3038-VI є підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки. Тому, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у наданні позивачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

Щодо посилання відповідача на лист №060/3976 від 25 вересня 2019 року Служби автомобільних доріг у Київській області про те, що земельна ділянка номер 3222780200:04:015:0068 знаходиться біля автомобільної дороги загального користування державного значення Т- 10-19 Феневичі-Бородянка-Макарів-Бишів на ділянці км 40+610 - км 40+900 ліворуч та перебуває за межами смуги відводу автодороги, а до Служби автомобільних доріг у Київській області не надходили звернення від власника земельної ділянки ОСОБА_1 щодо узгодження її меж, будь-яке будівництво згідно з ст. 17 Закону України «Про автомобільні дороги» здійснюється згідно з дозволом органів державного управління автомобільними дорогами та за попереднім погодженням з відповідними підрозділами Національної поліції, суд зазначає наступне.

Відповідачем під час розгляду заяви позивача від 11 грудня 2018 р., а також під час перегляду цієї заяви на підставі рішення Київського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2018 р. в адміністративній справі № 370/129/19 ці обставини не досліджувалися і не були підставою для відмови у наданні позивачу містобудівних умов та обмежень.

Згідно з приписами абз.2 ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень відповідач не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскарженого рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд звертає увагу, що таких обставин відповідачем не доведено, відтак він не може посилатися на ці обставини, а тому суд не може взяти такі докази до уваги.

Суд зазначає, що відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок допускається лише з підстав, передбачених законом.

Такі підстави, як зазначалося вище, є виключними і передбачені частиною 4 статті 29 Закону № 3038-VI. При цьому судом не встановлено неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень (п.1). Суд бере до уваги, що не вказує про цю підставу і відповідач.

Твердження відповідача про виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці (п.2) спростовано позивачем на підставі наявних у справі доказів.

Твердження відповідача про невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (п.3) також спростовано у ході судового розгляду.

Отже, жодна з підстав для відмови для надання позивачу містобудівних умов та обмежень під час судового розгляду свого підтвердження не знайшла, а наведені відповідачем доводи та аргументи було повністю спростовано позивачем. При цьому, суд звертає увагу, що згідно з приписами ч.2 ст.77 КАС України саме відповідач повинен був довести законність та правомірність прийнятого рішення.

Суд також бере до уваги, що згідно з вимогами ч. 6 ст. 29 Закону № 3038-VI надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви і затверджується наказом такого органу. Позивач зазначив, що такого наказу не видано, що є порушенням приписів вказаної статті закону. Відповідач не надав до суду підтвердження щодо видання такого наказу, а представник відповідача у судовому засідання 18 грудня 2018 р. не зміг надати суду жодних пояснень з цього приводу. За таких обставин суд визнає, що відповідачем при прийнятті спірного рішення порушено приписи ч. 6 ст. 29 Закону № 3038-VI щодо видання зазначеного наказу.

В силу частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З урахуванням вищезазначених обставин, суд вважає, що вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 4 липня 2019 р. № 33 щодо відмови у наданні позивачу містобудівних умов та обмежень на нове будівництво комплексу будівель і споруд особистого селянського господарства по заготівлі, переробці та зберіганню сільськогосподарської продукції в Київській області Макарівському районі за межами населеного пункту на землях Андріївської сільської ради на земельній ділянці площею 1,5 га (кадастровий номер 322278020:04:015:0068) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати позивачу містобудівні умови та обмеження на нове будівництво комплексу будівель і споруд особистого селянського господарства по заготівлі, переробці та зберіганню сільськогосподарської продукції в Київській області Макарівськоиу районі за межами населеного пункту на землях Андріївської сільської ради на земельній ділянці площею 1,5 га (кадастровий номер 3222780200:04:015:0068), суд зазначає наступне.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

В той же час, адміністративний суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити конкретні дії лише за умови, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом не існує.

У постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 809/1231/16 викладено висновок, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. У разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Наведений висновок, в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Беручи до уваги, що судом встановлено дотримання позивачем передбачених законодавством вимог при поданні заяви про надання містобудівних умов та обмежень на нове будівництво комплексу будівель і споруд особистого селянського господарства по заготівлі, переробці та зберіганню сільськогосподарської продукції, враховуючи відсутність визначених законодавством підстав для прийняття відповідачем рішення про відмову у задоволенні вказаної заяви, з огляду на визначений законом імперативний обов`язок відповідача прийняти рішення про надання містобудівні умови та обмеження на нове будівництво комплексу будівель і споруд особистого селянського господарства по заготівлі, переробці та зберіганню сільськогосподарської продукції в разі відсутності підстав для відмови, та беручи до уваги, що відповідач ігнорує висновки, викладені в судовому рішенні, що набрало законної сили, безпідставно порушує права позивача на одержання відповідного містобудівних умов та обмежень, суд дійшов висновку, що з метою остаточного вирішення спору, повного та ефективного захисту прав та інтересів позивача, необхідно задовольнити позов шляхом зобов`язання відповідача надати позивачу містобудівні умови та обмеження на нове будівництво комплексу будівель і споруд особистого селянського господарства по заготівлі, переробці та зберіганню сільськогосподарської продукції в Київській області Макарівському районі за межами населеного пункту на землях Андріївської сільської ради на земельній ділянці площею 1,5 га (кадастровий номер 3222780200:04:015:0068).

Задоволення позовних вимог шляхом лише зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо надання містобудівних умов та обмежень на нове будівництво комплексу будівель і споруд особистого селянського господарства по заготівлі, переробці та зберіганню сільськогосподарської продукції в Київській області Макарівському районі за межами населеного пункту на землях Андріївської сільської ради на земельній ділянці площею 1,5 га (кадастровий номер 3222780200:04:015:0068) не забезпечить повноцінного виконання судом завдання адміністративного судочинства, яке полягає у ефективному захисті прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, враховуючи, що таке порушення з боку відповідача вже вчинено повторно, більше того, ним здійснюється пошук додаткових підстав для відмови у задоволенні вказаної заяви, які не були раніше предметом розгляду.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій та не надано обґрунтованих доводів щодо прийняття оскаржуваних рішень, відповідно до норм чинного законодавства.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем було порушено права позивача на розгляд його звернення та порушено вимоги, передбачені частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що прийняте відповідачем рішення є протиправним. Право позивача порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції від 14 серпня 2019 р. № ПН1074906 позивачем сплачено судовий збір на суму 768 грн. 40 коп.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 768 грн. 40 коп. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Макарівської районної державної адміністрації.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Сектору містобудування та архітектури Макарівської районної державної адміністрації від 4 липня 2019 р. № 33 щодо відмови у наданні ОСОБА_1 містобудівних умов та обмежень на нове будівництво комплексу будівель і споруд особистого селянського господарства по заготівлі, переробці та зберіганню сільськогосподарської продукції в Київській області Макарівському районі за межами населеного пункту на землях Андріївської сільської ради на земельній ділянці площею 1,5 га (кадастровий номер 322278020:04:015:0068).

Зобов`язати Сектор містобудування та архітектури Макарівської районної державної адміністрації надати ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження на нове будівництво комплексу будівель і споруд особистого селянського господарства по заготівлі, переробці та зберіганню сільськогосподарської продукції в Київській області Макарівському районі за межами населеного пункту на землях Андріївської сільської ради на земельній ділянці площею 1,5 га (кадастровий номер 3222780200:04:015:0068).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Макарівської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ - 24217537) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_1 .

Відповідач - Сектор містобудування та архітектури Макарівської районної державної адміністрації, адреса: вул. Довженко Олександра, 18, смт. Макарів, Київська область, 08000.

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ХОЛДИНГ МС", адреса: вул. Погребняки, буд. 1, с. Чубинське, Бориспільський район, Київська область, 08321, код ЄДРПОУ - 34575937.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 23 грудня 2019 р.