Рішення № 86545441, 23.10.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2019 року м.Київ № 320/4713/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Київській області про визнання відмови протиправною, встановлення права на пільгову пенсію та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, пред`явивши вимоги ГУ ПФУ у Київській області про визнання відмову Сквирського ОУПФУ Київської області №261/09 від 05.03.2019 у призначенні пенсії на пільгових умовах протиправною в частині незарахування у стаж для отримання пільгової пенсії період роботи позивача на Білоцерківському заводі сільськогосподарського машинобудування ім.1-го Травня з 11.01.1986 по 15.04.1989; визнання за ним права на пільгову пенсію як особі, професія якої включена до Списку № 2 виробництв, робіт, професій та посад з шкідливими умовами праці за роботу в радгоспі "Тетіївський" та КСП "Тетіївське" з 17.06.1989 по 21.08.1992 та за роботу на Білоцерківському заводі сільськогосподарського машинобудування ім.1-го Травня з 11.01.1986 по 15.04.1989. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що згідно записів у трудовій книжці він працював з 14.08.1985 по 15.04.1989 на Білоцерківському заводі сільськогосподарського машинобудування ім.1-го Травня - електрогазозварювальником на напівавтоматах, та з 17.06.1989 по 14.03.2000 у радгоспі "Тетіївський" та КСП "Тетіївське, зараз ПОПП "Еліта" - газоелектрозварювальником, що дає йому право на пенсію за віком на пільгових умовах, оскільки ця трудова діяльність пов`язана з виконанням робіт із шкідливими і важкими умовами праці.

18.10.2018, ОСОБА_1 звернувся до Сквирського ОУПФУ Київської області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Однак, листом № 261/09 від 05.03.2019, відповідач відмовив у призначені пенсії на пільгових умовах.

Вважаючи таке рішення протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду, оскільки на його думку, органом пенсійного фонду не було досліджено в повному обсязі усіх підтверджуючих документів: наказів про прийом на роботу, про перевід, про звільнення, копії розрахунково-платіжних відомостей за 1985-1986, довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки.

З огляду на вищезазначене стверджує, що дії відповідача є протиправними, рішення, оформлене листом №261/09 від 05.03.2019, частково протиправним, позаяк порушує право позивача на пенсію за віком на пільгових умовах.

Ухвалою КОАС від 27.09.2019 було відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідач - ГУ ПФУ у Київській області не скористався наданим йому правом подання відзиву на позовну заяву. З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались. Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів. З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважав можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне:

ОСОБА_1 працював на Білоцерківському заводі сільськогосподарського машинобудування ім.1-го Травня у період з 14.08.1985 по 11.01.1986 у якості учня електрозварювальника на напівавтоматах цеху СХМ, у період з 11.01.1986 по 15.04.1989 в якості електрозварювальника на напівавтоматах цеху СХМ, що передбачено Списком № 2, розділ ХХХІІ, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956, що підтверджується довідкою ВАТ "Білоцерківсільмаш" № 10 від 23.05.2019; на даному робочому місці працював повний робочий день. Натомість, трудовій книжці відсутній відповідний запис.

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 у період з 17.06.1989 по 14.03.2000 працював в радгоспі "Тетіївський" та КСП "Тетеївське", нині ПОПП "Еліта" (10 років 8 місяців). Даний юридичний факт встановлений рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 26.06.2019, яке набрало законної сили 31.07.2019.

Відтак з огляду на положення статті 78 КАС України, зазначені вище обставини мають силу преюдиції та не підлягають повторному доказуванню у цій справі, тому суд повторно їх не встановлював та не досліджував. Відповідно даних копії трудової книжки, наразі ОСОБА_1 , не працює.

18.10.2018, позивач звернувся до Сквирського УПФУ Київської області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. 05.03.2019, відповідачем було прийнято рішення №261/09, оформлене листом, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 Вважаючи дії відповідача протиправними, а рішення № 261/09 від 05.03.2019 незаконним та таким, що підлягає скасуванню, ОСОБА_1 звернувся до суду.

Надаючи правової оцінки спірним правовідносинам, суд зважає на таке:

частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями п.б ч.1 ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.20 постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Відповідно до п.2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Мінпраці та соцполітики №58 від 29.07.1993 року, заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник","молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо кваліфікаційному рівні, на стажування.До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження;відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Згідно з п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Мінпраці та соцполітики №58 від 29.07.1993 року, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення -у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно п. 3 до Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Відповідно до п. 4 Порядку №383, Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 N 442 ( 442-92-п ), проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Відповідно до п.4.1 Порядку №383, зазначена постанова (442-92-п) набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації. Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41. Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Відповідно до ч.2 п.4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної декларації прав людини, кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Згідно з п.4 частини першої Європейської соціальної хартії, усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей. У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачекs.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Мінпраці та соцполітики №58 від 29.03.1993 року (далі- Інструкція № 58), до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться. вищезазначені відомості до трудових книжок заноситись не повинні.

Судом встановлено, що відмовляючи у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачу, Сквирське ОУПФУ Київської області посилається на той факт, що відповідно до наданих позивачем документів та підтверджуючих довідок, була проведена звірка, за результатами якої було встановлено, що позивача згідно наказу від 12.08.1985 № 1030 було прийнято на роботу в цех Білоцерківського заводу сільськогосподарського машинобудування ім.1-го Травня на посаду у якості "учня електрозварювальника на полуавтоматах" з 14.08.1985, згідно наказу від 15.01.1986 № 37 його звільнено з роботи 15.04.1989 як "електрозварювальника на п/а". Згідно результату звірки в ПОПП "Еліта" є записи про прийняття на роботу на посаду зварювальника, однак згідно наказів про відпустки, вони надавались як зварювальнику. У книгах вихододнів та заробітної плати відділку "Центральний" за 2000 роки сума заробітної плати зазначена к зварювальнику. Документів, які підтверджують атестацію робочих місць у страхувальника відсутні. На думку відповідача, законних підстав для врахування періоду роботи з 14.08.1985 по 15.04.1989 та з 17.06.1989 по 14.03.2000 грн. до спеціального стажу роботи за Списком № 2 не має.

Відповідно до ст. 62 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що лише в разі відсутності трудової книжки, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Таким чином, збирання уточнюючих довідок повинно здійснюватись лише у випадках неправильного, неповного або нечіткого заповнення трудової книжки, що робить незрозумілим зроблений запис.

Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, яка зазначена в постанові від 27.02.2018 по справі № 172/718/17.

Враховуючи вищезазначені норми, суд приходить до висновку, що твердження відповідача про те, що позивач у період працював зварювальником, а не електрозварювальником на напівавтоматах цеху СХМ та не газоелектрозварювальником, є безпідставним, оскільки в основному документі, який підтверджує стаж роботи, зазначено, що ОСОБА_1 працював газоелектрозварювальником з 1989 по 2000. Також, довідкою ВАТ "Білоцерківсільмаш" № 10 від 23.05.2019 підтверджено факт його роботи на Білоцерківському заводі сільськогосподарського машинобудування ім.1-го Травня у період з 14.08.1985 по 11.01.1986 в якості учня електрозварювальника на напівавтоматах цеху СХМ, у період з 11.01.1986 по 15.04.1989 в якості електрозварювальника на напівавтоматах цеху СХМ, що передбачено Списком № 2, розділ ХХХІІ, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956; на даному робочому місці працював повний робочий день.

Відповідно п. 3 до Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Комплексний аналіз норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Відповідно до довідок №32 від 10.04.2019 та №56 від 20.09.2019 ОСОБА_1 у період з 17.06.1989 по 14.03.2000 працював повний робочий день газоелектрозварювальником, але в кадровій документації допущено описки в частині назви професії та зазначено його професію як "зварювальник".

Пунктом 10 зазначеного Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з п.4.1 Порядку №383, зазначена постанова набула чинності з 21.08.92. Це значить, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

Відповідно до п.4.2 Порядку №383, Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.

Крім того, обов`язок проведення атестації робочих місць покладено законодавцем на керівника підприємства, тому громадяни не можуть бути позбавлені конституційного права на соціальний захист через її відсутність.

Аналізуючи вищезазначені норми та документи, наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку:

щодо періодів з 14.08.1985 по 15.04.1989 - проведення атестації робочих місць в цей період не вимагалося відповідно до п.4.1 Порядку № 383.

щодо періоду з 17.06.1989 по 14.03.2000, то в матеріалах справи є посвідчення № 14, видане позивачеві 12.01.1995, яке підтверджує проходження ним у 1994-1995 роках курсу навчання по підвищенню кваліфікації при Управлінні сільського господарства Тетіївського райвиконкому і складання заліку по даному курсу з оцінкою "добре"; рішенням атестаційної комісії управління сільського господарства Тетіївського райвиконкому на підставі протоколу № 9 від 18.01.1995 позивачу присвоєно кваліфікацію "газоелектрозварювальника V розряду".

Отже, Відповідачем не було враховано приписи Порядку № 383 та дані, вказані в довідках, наданих позивачем при прийнятті оскаржуваного рішення, що свідчить про його безпідставність та необґрунтованість.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, суд вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачеві.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дій Сквирського ОУПФУ Київської області у відмові йому у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 протиправними, скасування рішення № 261/09 від 05.03.2019 року СквирськогоОУПФУ Київської області щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання за позивачем права на пільгову пенсію, як особі, професія якої включена до Списку № 2 за роботу в радгоспі "Тетеївський" та КСП "Тетіївське" з 17.06.1989 по 21.08.1992 (3 роки 2 місяці 4 дня) та за роботу на Білоцерківському заводі сільськогосподарського машинобудування ім.1-го Травня з 11.01.1986 по 15.04.1989 (3 роки 3 місяці 4 дні), слід зазначити про таке.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об`єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

“Ефективний засіб правого захисту” в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету ОСОБА_3 Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_3 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі. Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними) (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13).

Тобто, призначення та виплата пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу.

Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2)визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3)визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Пунктом 8 частини 1 статті 4 КАСУ передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 245 КАСУ, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

Крім того, позовні вимоги про визнання за позивачем права на пільгову пенсію, як особі, професія якої включена до Списку № 2 за роботу в радгоспі "Тетеївський" та КСП "Тетіївське" з 17.06.1989 по 21.08.1992 (3 роки 2 місяці 4 дня) та за роботу на Білоцерківському заводі сільськогосподарського машинобудування ім.1-го Травня з 11.01.1986 по 15.04.1989 (3 роки 3 місяці 4 дні) є по суті вимогами про встановлення юридичного факту, що не охоплюється повноваженнями адміністративного суду, та не підлягають задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що 22.08.2018 КМУ було прийнято постанову №628 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України", пунктом 1 якої встановлено реорганізувати деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом приєднання до окремих органів Пенсійного фонду України за переліком згідно з додатком, зокрема Сквирське ОУПФУ було реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління ПФУ у Київській області, що також підтверджується відомостями ЄДР. Таким чином, ГУ ПФУ у Київській області є правонаступником прав та обов`язків Сквирського ОУПФУ у Київській області.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне для забезпечення позивачеві належного способу юридичного захисту, на підставі ч.2 ст.9 КАСУ, вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах від 18.10.2018 з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено 2305,20 грн. судового збору згідно квитанцій № 74 від 23.08.2019 та №164 від 20.09.2019 за три позовні вимоги немайнового характеру.

У зв`язку з частковим задоволенням адміністративного позову, відшкодуванню підлягає сплачений позивачем судовий збір у розмірі 768,40 за рахунок бюджетних асигнювань ГУ ПФУ у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адмінстративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Сквирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (ЄДРПОУ - 41249465, м.Сквира Київської області, вул. Богачевського, буд.18, 09001) № 261/09 від 05.03.2019 щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ - 22933548, м.Київ, вул. Ярославська, буд. 40, 04071) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.10.2018 про призначення пільгової пенсії на умовах за списком № 2.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України судовий збір у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Брагіна О.Є.