Рішення № 86545372, 23.12.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2019 р. справа № 350/1689/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій суб`єкта владних повноважень неправомірними та зобов`язання вчинити дії., -

ВСТАНОВИВ:

25.09.2019 ОСОБА_1 звернувся до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій суб`єкта владних повноважень неправомірними та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 26.09.2019 справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій суб`єкта владних повноважень неправомірними та зобов`язання вчинити дії передано до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Дана справа надійшла на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду 04.11.2019 згідно відтиску штампу відділу документального забезпечення - канцелярії суду.

Ухвалою суду від 08.11.2019 дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків.

Позивач усунув недоліки позовної заяви у строк встановлений судом, відтак ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.11.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.36-37).

Позовні вимоги мотивовано тим, що в січні 2018 позивач звернувся до відповідача по справі із заявою про призначення йому пенсії за віком та зарахування до стажу роботи періоду роботи в районах Крайньої Півночі для пільгового обчислення пенсії, проте йому було відмовлено та рекомендовано підтвердити факт роботи у Крайній Півночі і місцевостях, прирівняних до них, а пенсію призначено при загальному трудовому стажі 34 роки 6 місяців, в тому числі 14 років 9 місяців стаж роботи за Списком №2 та заробітній платі період з 01.07.2000 по 31.12.2017 за даними системи персоніфікованого обліку. Отримавши додатково документи щодо його стажу роботи у районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них, позивач повторно в серпні 2019 звернувся із письмовою заявою до відповідача по справі про зарахування до стажу роботи періоду роботи в районах Крайньої Півночі для пільгового обчислення пенсії і здійснення перерахунку пенсії за віком. Листом №995/Я-15 від 13.08.2019 в перерахунку пенсії та зарахуванні в стаж роботи період його роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них, для пільгового нарахування пенсії відмовлено мотивуючи тим, що позивач працював в Районах Крайньої Півночі після 01.01.1991. Позивач вважає дії відповідача по відмові у перерахунку пенсії неправомірними, а тому звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати неправомірною відмову відповідача здійснити перерахунок трудового стажу та зарахувати до стажу роботи період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі для пільгового обчислення пенсії і здійснити перерахунок пенсії, а також зобов`язати відповідача здійснити перерахунок трудового стажу та зарахувати до стажу роботи період його роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, що дає право на пільгову пенсію за віком, періоди його роботи в районах Крайньої Півночі у період з 17.05.1985 по 31.10.2018, зарахувавши один рік роботи за один рік шість місяців, зобов`язати зробити перерахунок пенсії з врахуванням пільгового стажу з 01.01.2018, з урахуванням розміру заробітної плати з врахуванням сум районного коефіцієнту та північної надбавки, вказаних у довідках, виданих підприємствами, на яких він працював, за період його роботи, а також виплатити недоплачені йому суми пенсії.

11.12.2019 надійшов до суду відзив відповідача на позовну заяву, згідно з яким відповідач заперечує проти задоволення позову та просить в задоволенні позову відмовити повністю з тих підстав, що як вбачається з матеріалів справи та трудової книжки, позивач в періоди з 17.05.1985 по 21.12.1994, з 03.12.1997 по 10.06.1998, з 22.06.1998 по 01.04.1999, з 30.04.1999 по 09.10.1999, з 09.04.2002 по 13.11.2006, з 14.11.2006 по 21.04.2008, з 25.04.2008 по 17.06.2015 та з 19.06.2015 по 31.10.2018 працював вахтовим методом, тому відсутні законні підстави для здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з врахуванням пільгового обчислення стажу (зарахувавши один рік роботи за один рік та шість місяців), зобов`язання зробити перерахунок пенсії з врахуванням пільгового стажу, розміру заробітної плати з врахуванням сум районного коефіцієнту та північної надбавки, вказаних у довідках, виданих підприємствами за певний період роботи, а також виплатити недоплачені суми пенсії (а.с.98-105).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

З 05.04.2018 Калуським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області Ягеловичу Й.І. призначено пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2.

У період з 17.05.1985 по 29.06.1985 позивач працював в Івано-Франківському управлінні бурових робіт слюсарем по ремонту автомобілів четвертого розряду (м. Муравлєнково Ямало-Ненецького автономного округу Тюменської області) в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, машиністом-підземником КРС;

29.06.1985 переведений водієм другого розряду;

29.01.1991 позивачу присвоєний перший клас водія;

23.09.1991 переведений машиністом А50 по п`ятому розряду;

29.09.1992 позивач звільнений з роботи по переводу в Ноябрськнафтогаз, де працював по 21.02.1994;

У період з 22.05.1994 по 21.11.1994 позивачу призначено допомогу по безробіттю відповідно до п.1а ст. 29 Закону України від 27.05.1994 "Про зайнятість населення";

21.11.1994 припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до п.1в ст. 30 Закону.

У період з 03.12.1997 по 10.06.1998 позивач працював водієм у ВАТ "Сібвестнафта" (м. Нижньовартовськ, Ханти Мансійського автономного округу Тюменської області) в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі;

У період з 22.06.1998 по 01.04.1999 та з 30.04.1999 по 09.10.1999 позивач працював водієм у ВАТ "Самотлортранс" (м. Нижньовартовськ, Ханти Мансійського автономного округу Тюменської області) в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі;

У період з 09.04.2002 по 13.11.2006 позивач працював машиністом підйомника в ТОВ "Обнафторемонт" (м. Нижньовартовськ, Ханти Мансійського автономного округу Тюменської області) в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі;

У період з 14.11.2006 по 21.04.2008 позивач працював машиністом підйомника в ТОВ "Аргілліт" (м. Нижньовартовськ, Ханти Мансійського автономного округу Тюменської області) в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі;

У період з 25.04.2008 по 17.06.2015 позивач працював майстром по капітальному ремонту в ЗАТ "Обнафторемонт" (м. Нижньовартовськ, Ханти Мансійського автономного округу Тюменської області) в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі;

У період з 19.06.2015 по 31.10.2018 позивач працював майстром по ремонту свердловин в ЗАТ "Єрмаковське підприємство по ремонту свердловин" (м. Нижньовартовськ, Ханти Мансійського автономного округу Тюменської області) в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Стаж роботи позивача на вказаних підприємствах підтверджується відповідними записами в трудовій книжці БТ НОМЕР_1 від 19.06.1984, копія якої міститься у матеріалах справи (а.с. 79-83).

Місцевість розташування вищевказаних підприємств входить до переліку районів Крайньої Півночі і місць, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на які розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 і від 26.09.1967 про пільги для осіб, працюючих в цих районах та місцевостях, затвердженого постановою Ради міністрів СРСР №1029 від 10.11.1967.

В серпні 2019 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з заявою про зарахування до стажу роботи періоду роботи в районах Крайньої Півночі для пільгового обчислення пенсії і здійснення перерахунку пенсії за віком.

Листом №995/Я-15 від 13.08.2019 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомило, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991. При цьому, відповідач зазначив, що пільгове обчислення стажу відповідно поширювалося тільки на працівників, які уклали письмові строкові договори про роботу у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Оскільки позивач працював в районах Крайньої півночі після 01.01.1991, зарахувати до стажу згаданий вище період у кратному розмірі немає законних підстав (а.с.77-78).

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п. 5 розділу XV “Прикінцевих положень” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Цим же пунктом передбачено тимчасово, до ухвалення відповідного закону, період роботи до 01.01.1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до цих районів, колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген, зараховувати до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що було чинним до 01.01.1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року “Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі”, постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 “Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року “Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі”, Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року “Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі”.

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Підпунктом “д” пункту 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року “Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі” передбачено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в умовах та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей держави, на умовах укладених ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк більше 5-років, а на островах Північного Льодовитого океану два роки, надавати додаткові наступні пільги: зарахувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Відповідно до п.3 постанови Ради Міністрів СРСР №148 від 10.02.1960 “Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 “Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі” зарахування одного року роботи за один рік та шість місяців запроваджено з 01.03.1960.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1967 року “Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі” скорочено тривалість трудового договору, що надає право на отримання пільг, передбачених ст. 5 вищезгаданого Указу Президії Верховної Ради СРСР з п`яти до трьох років.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року, визначений Постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967 року.

Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, встановлено перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком, серед яких документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Вказані документи згідно з п.2.7 вказаного Порядку додаються також до заяви про перерахунок пенсії, у випадках, які спричиняють, зокрема, збільшення розміру пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок №637) згідно з п.1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Системний аналіз вказаних норм права дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 07 червня 2018 року (справа №173/637/17), від 07 лютого 2018 року (справа №590/871/17).

Робота позивача з 17.05.1985 по 29.09.1992 в Івано-Франківському управлінні бурових робіт (м. Муравлєнково Ямало-Ненецького автономного округу Тюменської області), у період з 03.12.1997 по 10.06.1998 у ВАТ "Сібвестнафта" (м. Нижньовартовськ, Ханти Мансійського автономного округу Тюменської області), у період з 22.06.1998 по 01.04.1999 та з 30.04.1999 по 09.10.1999 у ВАТ "Самотлортранс" (м. Нижньовартовськ, Ханти Мансійського автономного округу Тюменської області), у період з 09.04.2002 по 13.11.2006 в ТОВ "Обнафторемонт" (м. Нижньовартовськ, Ханти Мансійського автономного округу Тюменської області), у період з 14.11.2006 по 21.04.2008 в ТОВ "Аргілліт" (м. Нижньовартовськ, Ханти Мансійського автономного округу Тюменської області), у період з 25.04.2008 по 17.06.2015 в ЗАТ "Обнафторемонт" (м. Нижньовартовськ, Ханти Мансійського автономного округу Тюменської області), у період з 19.06.2015 по 31.10.2018 в ЗАТ "Єрмаковське підприємство по ремонту свердловин" (м. Нижньовартовськ, Ханти Мансійського автономного округу Тюменської області) підтверджується записами в трудовій книжці, а також долученими до матеріалів справи архівними довідками.

Надані позивачем документи не викликають сумнівів щодо факту роботи в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі.

Аналізуючи норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини та встановлені на підставі поданих письмових документів обставини справи суд приходить до висновку, що позивач працював в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, надав відповідачу документи, які підтверджують його право на пільгове обчислення пенсії, тоді як надання письмового трудового договору для підтвердження пільгового обчислення страхового стажу не є обов`язковою умовою для пільгового обчислення страхового стажу, а альтернативою у виборі між рядом документів, які підтверджують вказаний стаж.

Вказане має наслідком зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області зарахувати до страхового стажу позивача час роботи з 17.05.1985 до 31.12.1991 в Івано-Франківському управлінні бурових робіт (м. Муравлєнково Ямало-Ненецького автономного округу Тюменської області) із розрахунку один рік роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців.

Що стосується періоду стажу після 1991 року, то з цього приводу суд зазначає слідуюче.

Відповідно до ст.3 Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, які прирівняні до даних районі, в галузі пенсійного забезпечення від 19 січня 1993 року при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівнені до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін. Відшкодування витрат у відповідності із пунктом 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року).

Тобто, вказана Тимчасова угода надає громадянам Сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.

Проте, ні в зазначеній Тимчасовій угоді від 15 січня 1993 року, ні в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Отже, чинним законодавством не передбачено врахування періодів роботи після 1991 в пільговому обчисленні.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що підстави для зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи позивача після 1 січня 1992 року в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях відсутні, а тому позовні вимоги у відповідній частині задоволенню не підлягають.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 30 січня 2018 року (справа №676/7065/14-а).

Що стосується вимоги позивача врахувати заробітну плату при перерахунку пенсії з врахуванням районного коефіцієнту та північної надбавки за період роботи з 17.05.1985 по 31.12.1991, то суд зазначає, що Відповідно до статті 66 Закону № 1788-XII (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу) з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Згідно з "Положенням про порядок призначення та виплати державних пенсій" затвердженого постановою Ради Міністрів СССР від 03 серпня 1972 року №590, Законом СРСР від 15 травня 1990 року №1480-I "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР" (далі - Закон № 1480-I) особам, які проживали у районах, де до заробітної плати робітників і службовців встановлено районні коефіцієнти, при призначенні пенсій враховувалася фактична заробітна плата, обчислена із застосуванням районного коефіцієнта.

Частиною першою статті 41 Закону №1058-IV встановлено, що до заробітної плати (доходу для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 78 Закону №1480-I було передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески.

Відповідно до статті 11 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.

Із долученої позивачем архівної довідки №11-109 від 19.06.2017, яка підтверджує факт його роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до цих районів, та отримання ним сум заробітної плати з урахуванням районного коефіцієнта та північної надбавки, судом встановлено, що у період з 01.01.1986 року по 31 грудня 1991 року із нарахованої заробітної плати сплачувались страхові внески (а.с. 60).

Відтак, з урахуванням вищенаведених законодавчих норм при визначені розміру заробітної плати за з 01.01.1986 року по 31 грудня 1991 року для обчислення пенсії така мала б враховуватись із урахуванням районного коефіцієнта та північної надбавки.

Таким чином позовна вимога в цій частині підлягає до задоволення.

Щодо вимоги позивача врахувати заробітну плату при перерахунку пенсії з врахуванням районного коефіцієнту та північної надбавки за період роботи з 01.01.1992 по 31.10.2018, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч.1 ст.41 Закону №1058-IV, в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: 1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (2464-17) - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону;

2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12), і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Відповідно до ст. 66 Закону №1788-ХІІ, який введений в дію з 1 січня 1992 року, до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України “Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування” нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Згідно з даними архівних довідок про заробітну плату від 19.11.2018 №215, № 216, №217 виданих ТзОВ "Обнафторемонт" за період роботи з 2002 по 2015 та від 27.11.2018 №1089 виданої ЗАТ "Єрмаковське підприємство по ремонту свердловин" за період роботи з 19.06.2015 по 31.10.2018 вказана в них заробітна плата нарахована з врахуванням районного коефіцієнту та північних надбавок.

Відповідно до ст.96 Закону СРСР від 15 травня 1990 року №1480-I "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР" (далі - Закон СРСР №1480-I) особам, які проживали у районах, де до заробітної плати робітників і службовців встановлено районні коефіцієнти, при призначенні пенсії враховувалася фактична заробітна плата, обчислена із застосуванням районного коефіцієнта та північної надбавки.

При вибутті таких осіб за межі районів Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів, у райони, де коефіцієнт до заробітної плати не встановлений, пенсія за їх вибором обчислюється в такому ж порядку, але з виключенням з фактичного заробітку виплат за районними коефіцієнтами, або із заробітку, обчисленого відповідно до статей 76 та 78 цього Закону (ч.3 ст.96 Закону СРСР №1480-I).

Стаття 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992, на яку покликається позивач в обґрунтування заявлених ним вимог, закріплює принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

При цьому, метою Угоди від 13 березня 1992 року є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Відтак покликання на Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності незалежних Держав в області пенсійного забезпечення є необґрунтованими, оскільки в даній Угоді регулюється питання зарахування трудового стажу, а не визначення розміру заробітної плати для обчислення чи перерахунку пенсії.

Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав №01-1/2-07 від 26 березня 2008 року визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 роки встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.

Відповідно до положень статті 14 Федерального закону Російської Федерації "Про трудові пенсії в Російській Федерації" від 17 грудня 2001 року №173-ФЗ фіксований базовий розмір страхової частини трудової пенсії по старості особам, які проживають в районах Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостях, збільшується на відповідний районний коефіцієнт, який встановлюється Урядом Російської Федерації залежно від району (місцевості) проживання, на весь період проживання зазначених осіб у цих районах (місцевостях). При переїзді громадян на нове місце проживання в інші райони Крайньої Півночі і прирівняні до них місцевості, в яких встановлено інші районні коефіцієнти, фіксований базовий розмір страхової частини трудової пенсії по старості визначається з урахуванням розміру районного коефіцієнта за новим місцем проживання.

При виїзді громадян за межі районів Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостей на нове місце проживання фіксований базовий розмір страхової частини трудової пенсії по старості визначається відповідно до пунктів 2 - 5 цієї статті (тобто без урахування районного коефіцієнта).

Не врегульовано питання включення до заробітної плати для обчислення пенсії північної надбавки та районного коефіцієнта також і Законом №1788-XII та Законом №1058-IV, які регулюють питання включення заробітку за період страхового стажу, що є відмінним від трудового.

Суд вважає, що період роботи позивача в районах Крайньої Півночі з 01.01.1992 по 21.02.1994, з 03.12.1997 по 10.06.1998, з 22.06.1998 по 01.04.1999, з 30.04.1999 по 09.10.1999, з 09.04.2002 по 13.11.2006, з 14.11.2006 по 21.04.2008, з 25.04.2008 по 17.06.2015 та з 19.06.2015 по 31.10.2018 не є страховим в розумінні Закону №1058, оскільки набутий не на території України і внески сплачувалися не до системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування України, у зв`язку з чим правила щодо обчислення пенсії з урахуванням такого заробітку застосовуються з урахуванням двосторонньої міжнародної угоди, якою є Тимчасова Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року.

Таким чином, районний коефіцієнт та північні надбавки, які пов`язані з виконанням роботи і проживанням в регіонах з важкими кліматичними умовами, не підлягають врахуванню до заробітку при обчислені пенсії позивача, який проживає та якому призначено пенсію на території України.

Вказане узгоджується з висновками Верховного суду, викладеними у постановах від 07.06.2018 (справа №345/3172/17), від 05.06.2018 (справа №348/1660/16-а), від 28.09.2018 року у справі № 671/86/15-а та від 30.05. 2019 року у справі №348/2974/14-а.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині визнання неправомірною відмови позивачу в зарахуванні в пільговому обчисленні стажу роботи за період роботи з 17.05.1985 по 31.12.1991 із розрахунку один рік роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців та зобов`язання зарахувати йому в пільговому обчисленні стажу роботи вказаний період роботи із розрахунку один рік роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців та виплатити недоотриману суму пенсії згідно проведеного перерахунку, а в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1536,80 гривень згідно квитанції №0.0.1521937676.1 від 14.11.2019.

У зв`язку з цим, стягненню на користь позивача підлягає частина сплаченого судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 50% в сумі 768,40 грн.

Крім того, позивачем позовній заяві подано клопотання про відшкодування судових витрат по справі.

Дослідивши матеріали клопотання про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, а також наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Зі змісту клопотання про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, а також доданих до клопотання доказів, вбачається, що позивачем понесені витрати за вивчення адвокатом позовної заяви 1200,00 грн., а також при необхідності буде укладати з адвокатом договір про надання правової допомоги в суді, за що та за такі виклики свідків, спеціалістів, проведення судових експертиз необхідно буде оплатити орієнтовно 5000,00 грн.

Згідно ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 3 статті 134 КАС України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат, враховуються:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз вищенаведених норм, дає суду, підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

Згідно частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ст. 30 цього Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Без сумніву, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України", заява №19336/04, п. 269).

На підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу позивачем разом з позовною заявою надано ордер на надання правової допомоги серії ІФ №070789 (а.с. 93).

Суд зазначає, що позивачем у справі не надано договору про надання правової допомоги, копію платіжних доручень про оплату послуг правничої допомоги, розрахунку витрат, квитанцію до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, а також посвідчення про відрядження.

У постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені документи мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування таких витрат.

Частиною 1 ст. 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

З огляду на те, що позивачем не надано належного документального підтвердження витрат на правову допомогу у розмірі 1200,00 грн., суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви позивача про стягнення з відповідача витрат, на правову допомогу, слід відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області Ягеловичу Йосипу Івановичу в зарахуванні в пільговому обчисленні стажу роботи за період з 17.05.1985 до 31.12.1991 в Івано-Франківському управлінні бурових робіт (м. Муравлєнково Ямало-Ненецького автономного округу Тюменської області) із розрахунку один рік роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців з врахуванням пільгового стажу, розміру заробітної плати з врахуванням сум районного коефіцієнту та північної надбавки, вказаній у довідці №11-109 від 19.06.2017.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_1 в пільговому обчисленні до стажу роботи період роботи з 17.05.1985 до 31.12.1991 в Івано-Франківському управлінні бурових робіт (м. Муравлєнково Ямало-Ненецького автономного округу Тюменської області) із розрахунку один рік роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців та зробити перерахунок пенсії з врахуванням пільгового стажу, розміру заробітної плати з врахуванням сум районного коефіцієнту та північної надбавки, вказаній у довідці №11-109 від 19.06.2017 за період роботи з 17.05.1985 до 31.12.1991, а також виплатити недоплачені суми пенсії починаючи з 05.04.2018.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 15, код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 .

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, адреса: вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018, код ЄДРПОУ 20551088.

Суддя Микитюк Р.В.