Рішення № 86545345, 23.12.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2019 року Справа № 280/4467/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження, без виклику учасників справи (у письмовому провадженні), адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69057) про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

12.09.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач або ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач або ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якій позивач просить суд: визнати протиправними дії відповідача та скасувати рішення №553/02 від 24.07.2019 щодо відмови у призначенні пенсії позивачу; зобов`язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 18.12.2018, відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та п. б ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Крім того, просить поновити строк звернення до суду, розглянути справу в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 24.07.2019 за №553/02 було відмовлено позивачу у призначенні пенсії в зв`язку із відсутністю в нього, на думку відповідача, необхідного пільгового стажу за Списком №2, а саме 7 років 6 місяців. Відповідач, відмовляючи в призначенні пенсії, не зарахував до пільгового стажу за Списком №2 періоди навчання та роботи позивача, а саме:

з 01.09.1977 по 14.07.1980 навчання в Державному професійному технічному училищі №1 м. Запоріжжя за спеціальністю електрогазозварювальник - 2 роки 10 місяці 14 днів;

з 15.07.1980 по 27.10.1980 роботу на посаді електрогазозварювальника в СУ «Заводбуд» тресту «Запріжалюмінбуд» - 00 років 03 місяці 13 днів;

з 28.10.1980 по 15.11.1982 військову строкову службу - 2 роки 0 місяців 18 днів;

з 20.04.1985 по 18.08.1995 роботу в Міському комунальному підприємстві «Основаніє» на посаді електрогазозварювальника.

Зазначені періоди навчання та роботи позивача за Списком №2 підтверджуються записами в трудовій книжці, яка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж.

Просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 23.09.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/4467/19. Судове засідання призначено на 21.10.2019 без виклику сторін.

Відповідач позов не визнав, надіслав до суду відзив (вх.№41736 від 09.10.2019) в якому зазначив, що розглянувши, заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та надані документи, відповідачем було винесено рішення №2980 від 18.07.2019, яким зараховано позивачу до пільгового стажу за Списком №2 період роботи в Запорізькому спеціалізованому управлінні №1 Тресту «Укрметалургремонт» на посаді електрозварника з 03.01.1983 по 02.08.1985 з урахуванням фактично відпрацьованого часу. Інші періоди роботи позивача зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 виявилося неможливим у зв`язку з непідтвердженням безпосередньої зайнятості протягом повного робочого дня. Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 його загальний страховий стаж становить 30 років 10 місяців, з яких 2 роки 3 місяці 17 днів можливо лише зарахувати до пільгового стажу, оскільки позивачем саме цей період роботи було підтверджено відповідними довідками, згідно до вимог чинного законодавства. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, загальний трудовий стаж ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) станом на дату звернення за призначенням пенсії складав 30 років та 10 місяців, що підтверджується відомостями з трудової книжки (а.с. 14-15) та розрахунком ГУ ПФУ в Запорізькій області (а.с.17).

Позивач вважав, що має пільговий стаж роботи за Списком №2 – 17 років 5 місяців 14 днів, а саме:

- з 01.09.1977 по 14.07.1980 період навчання в Державному професійному технічному училищі №1 м. Запоріжжя за спеціальністю електрогазозварювальник - 2 роки 10 місяці 14 днів;

- з 15.07.1980 по 27.10.1980 період роботи в СУ «Заводбуд» тресту «Запріжалюмінбуд» на посаді електрогазозварювальника - 00 років 03 місяці 13 днів.

- з 28.10.1980 по 15.11.1982 період проходження військової строкової служби - 2 роки 0 місяців 18 днів;

- з 20.04.1983 по 02.08.1985 період роботи в Запорізькому спеціалізованому управлінні №1 тресту «Укрметалургремонт» на посаді електрозварювальника - 2 роки 3 місяці 17 днів;

- з 20.04.1985 по 18.08.1995 період роботи в Міському комунальному підприємстві «Основаніє» на посаді електрогазозварювальника - 9 років 11 місяців 13 днів.

06.03.2019 позивач звернувся до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою установленої форми зразка за призначенням пенсії за віком за Списком №2 зі зниженням пенсійного віку (а.с. 18).

Повідомленням №553/02 від 24.07.2019 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку за Списком №2 у зв`язку із відсутністю пільгового стажу. Зазначив, що рішенням комісії відповідача №2980 від 18.07.2019 визначено про можливість зарахування позивачу до пільгового стажу за Списком №2 - 2 роки 3 місяці 17 днів (період роботи з 20.04.1983 по 02.08.1985 в Запорізькому спеціалізованому управлінні №1 тресту «Укрметалургремонт» на посаді електрозварювальника), що є меншим ніж передбачено законодавством – 7 років 6 місяців для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 (а.с.19).

Не погодившись з діями відповідача щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи спір по суті, суд керується наступним.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом

Частиною 1 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 зі змінами та доповненнями (далі – Закон №1058) передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

50 років - по 31 березня 1965 року включно;

50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року;

51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;

51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року;

52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року;

52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року;

53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року;

53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року;

54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року;

54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року;

55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:

чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;

жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Також, відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 зі змінами та доповненнями (далі – Закон №1788) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

50 років - по 31 березня 1965 року включно;

50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року;

51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;

51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року;

52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року;

52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року;

53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року;

53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року;

54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року;

54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року;

55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»:

чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;

жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Таким чином для призначення пенсії за віком за Списком №2, для чоловіків, необхідно досягнути 55 річного віку, мати загальний трудовий стаж роботи 30 років з них не менше 12,6 років на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці.

Позивач досяг 55-річного віку 17.12.2016, що підтверджується копією його паспорту серії НОМЕР_1 (а.с. 10-11). За призначенням пенсії позивач звернувся після досягнення 57-річного віку (06.03.2019). Тобто позивачу передбачено призначення пенсії зі зниженням стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці на 5 років до 7 років 6 місяців. Загальний трудовий стаж позивача складає 30 років 10 місяців, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 14-15) та розрахунком стажу (а.с. 17). Проти вищезазначених обставин відповідач не заперечує.

Також відповідач не заперечує, що в період з 20.04.1983 по 02.08.1985 позивач працював в Запорізькому спеціалізованому управлінні №1 тресту «Укрметалургремонт» на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №2, в зв`язку з чим має пільговий стаж 2 роки 3 місяці 17 днів.

З повідомлення від 24.07.2019 №553/02 вбачається, що до стажу роботи за Списком №2, відповідачем не віднесено: період навчання з 01.09.1977 по 14.07.1980, період проходження військової служби з 24.10.1980 по 15.11.1982 та періоди роботи позивача з 15.07.1980 по 27.10.1980, з 19.08.1985 по 18.08.1995.

Відповідно до п. «в» та п. «д» ч.3 ст.56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується також:

військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби;

навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Позивач навчався в Державному професійному технічному училищі №1 м. Запоріжжя за фахом електрогазозварювальник, що підтверджується Дипломом серії НОМЕР_2 (а.с.13). На момент призову на строкову військову службу позивач працював в СУ «Заводбуд» тресту «Запріжалюмінбуд» на посаді електрогазозварювальника, що підтверджується трудовою книжкою (а.с.14). Зазначена посада (електрогазозварювальник) відноситься до Списку № 2 у відповідності до розділу XXXII «Загальні професії» Постанови Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 року «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій і посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах», та у відповідності до розділу XXXIII «Загальні професії» (шифр 23200000-19756) Постанови Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991 року «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення», та у відповідності до XXXIII.

Таким чином, період навчання з 01.09.1977 року по 14.07.1980 за посадою електрогазозварювальник (що дає право на пенсію за Списком №2), робота електрогазозварником з 15.07.1980 по 27.10.1980 та період перебування на військовій службі з 24.10.1980 по 15.11.1982 зараховується до стажу за Списком № 2.

Щодо не включення до пільгового стажу позивача за Списком №2 періоду з 20.04.1985 по 18.08.1995 суд зазначає наступне.

Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ч. 1 ст. 48 КЗпП України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також, відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, відомості про наявність у позивача стажу роботи за п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058, в першу чергу, підтверджуються записами в трудовій книжці, і лише за відсутності таких записів - відповідними довідками з місця роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.

Також, згідно із пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року №41.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442, та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Відповідно до пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442 атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи роботодавця, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Держпраці.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до Роз`яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21 серпня 2000 року №205 в окремих випадках за скрутного фінансово-економічного стану, що склався на підприємстві з незалежних від нього причин, для проведення атестації робочих місць, де не сталися докорінні зміни умов і характеру праці у зв`язку з впровадженням нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, реконструкцією існуючих об`єктів, приміщень тощо, можливе використання результатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації, за умови реалізації технічних і організаційних заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників за результатами попередньої атестації робочих місць і дотримання всіх інших вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Виходячи з наведеного, суд доходить висновку, що до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року, а з 21 серпня 1992 року тільки у разі проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Відповідно до записів в трудовій книжці в період з 19.08.1985 по 18.08.1995 позивач працював в Міському комунальному підприємстві «ОСНОВАНІЄ» на посаді електрогазозварювальника (ЖЕО Шевченківського району, 02.01.1989 – перейменоване у Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства Шевченківського району м.Запоріжжя правонаступником якого є МКП «ОСНОВАНІЄ») (а.с.14 зворотній бік).

При цьому суд зазначає, що відповідно до в трудовій книжці позивач працював на МКП «ОСНОВАНІЄ» з 19.08.1985, а не 20.04.1985, як зазначено ним в позові.

Зазначений період роботи також підтверджується Довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 27.02.2019 №6 виданої позивачу МКП «ОСНОВАНІЄ» (а.с.21).

Відповідно до відомостей вказаних в зазначеній довідці, в період з 19.08.1985 по 18.08.1995 позивач «виконував різання та ручне зварювання за професією – електрогазозварники, зайняті різанням та ручним зварюванням, на напівавтоматичних машинах, а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче від 3 класу небезпеки, що передбачено Списком №2, затвердженого Радою міністрів СРСР в Постанові №117 від 22.08.1956 «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах», за яким зарахування стажу трудящих в важких умовах велось до 1992 року; Списку №2, затвердженого Кабміном СРСР в Постанові №10 від 26.01.1991 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення» розділ ХХХІІІ, за яким велося зарахування стажу трудящих в важких умовах з 1992 року; Списком№2, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 «Про затвердження Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» розділ ХХХІІІ позиція 33 загальні професії 23200000-19756: 7212,2, параграф 47-51 та постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 «Про затвердження Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» шифр професії 7212-19756 ДКХП, випуск 42, та постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».

За період роботи газоелектрозварником з 19.08.1985 по 18.08.1995 пільговий стаж становить - 10 років 0 місяців 0 днів.

За період 1985-1995 відомостей про надання відпустки без збереження заробітної плати не виявлено.

Згідно наказу від 06.04.1998 №85 «ВРЕЖО № 3» «Про проведення атестації робочих місць за умовами праці для визначення права робітників на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1 та №2» була розпочата атестація робочих місць та складений Перелік робочих місць, що підлягали атестації за умовами праці для визначення права робітників на пільгове пенсійне забезпечення за списками №1 та №2.

Відомостей про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці для визначення права робітників на пільгове пенсійне забезпечення за списками №1 та №2 в документах архівного фонду ВП «КП «ВРЕЖО №3» МКП «ОСНОВАНІЄ» не виявлено». (а.с.21).

Отже з зазначеної довідки вбачається, що позивач в період з 19.08.1985 по 18.08.1995 працював на роботах з шкідливими і важкими умовами праці передбачених Списком №2, проте атестація робочого місця, на якому працював позивач, до 18.08.1995 не проводилась.

Таким чином, тільки період роботи на МКП «ОСНОВАНІЄ» за посадою електрогазозварювальник з 19.08.1985 по 21.08.1992 зараховується до стажу за Списком №2 (7 років 0 місяців 3 дні).

З наведених підставі позиція відповідача є необґрунтованою, такою, що не відповідає приписам законодавства.

Разом з тим, повідомлення відповідача №553/02 від 24.07.2019 не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а рішенням комісії відповідача від 18.07.2019 №2980 позивачу не відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, а лише зараховано до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 03.01.1983 по 02.08.1985.

Разом з тим, за приписами ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Отже, зазначеною нормою визначено, що за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії відповідач повинен прийняти рішення.

Крім того, п. 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Також, п. 4.7 зазначеного порядку визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Судом з повідомлення відповідача від 24.07.2019 №553/02 та рішення комісії відповідача від 18.07.2019 №2980 встановлено, що відповідачем не приймалось рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії, як того вимагає ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», доказів протилежного суду не надано, а тому у цій частині позовних вимог слід відмовити.

Оскільки судом встановлено, що відповідачем допущена бездіяльність, а саме не прийняте рішення за наслідками розгляду заяви позивача про призначення пенсії, то суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача прийняти рішення за наслідками розгляду заяви позивача про призначення пенсії.

Що стосується вимоги позивача зобов`язати відповідача призначити та виплачувати йому пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», то суд зазначає наступне.

У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № 11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними ст. 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Призначення, нарахування (перерахування) та виплата пенсії відносить до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, а тому суд не може втручатися в його дискреційні повноваження щодо розрахунку стажу та призначення пенсії.

Таким чином, належним способом захисту буде зобов`язання відповідача прийняти рішення за наслідками розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, з урахуванням висновків суду.

Частиною 2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже в даному випадку суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог.

Стосовно дати, з якої має бути призначена пільгова пенсія (у разі наявності у позивача відповідного стажу) суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058 пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Також п. «а» ст.83 Закону №1788 передбачено, що пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності.

За призначенням пенсії за віком на пільгових умовах позивач звернувся у 06.03.2019 року, а отже він маю право на призначення пенсії на пільгових умовах, у разі наявності відповідного стажу, з 18.12.2018 (наступній день після досягнення пенсійного віку).

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідач відмовив позивачу у призначенні пільгової пенсії за Списком №2 – 24.07.2019 (повідомлення від 24.07.2019 №553/02).

За захистом своїх прав позивач звернувся до суду – 12.09.2019, тобто в межах строку встановленого ч.2 ст.122 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не прийняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.03.2019 про призначенням пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, у порядку визначеному ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», прийняти рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про призначенням пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, з урахуванням висновків суду, викладених в описовій частині даного рішення.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривен 00 копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Кисіль