Рішення № 86544951, 23.12.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2019 р. Справа№200/11604/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Хохленкова О.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Щасливцевської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Щасливцевської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він з Публічної кадастрової карти отримав відомості про те, що земельна ділянка, яка розташована поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 6522186500:04:001:1658 є вільною.

12.07.2019 року він звернувся до Щасливцевської міської ради Генічеського району Херсонської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області у власність для будівництва жилого будинку з необхідним переліком документів.

08.08.2019 року він отримав відповідь – витяг з рішення № 1785 від 30.07.2019 року 97 сесії Щасливцевської сільської ради сьомого скликання, якім йому було відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на цю ділянку.

Вважає що це рішення органу місцевого самоврядування необґрунтованим та протиправним.

Просить визнати протиправним та скасувати рішення № 1785 від 30.07.2019 року 97 сесії 7 скликання Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області в частині відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Щасливцевську сільську раду Генічеського району Херсонської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.07.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ухвалити нове рішення яким надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в розмірах 0,10 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року суд відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 31 жовтня 2019 року.

31 жовтня 2019 року підготовче провадження по справі відкладено на 28 листопада 2019 року.

29 жовтня 2019 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого, просив відмовити у задоволені позовних вимог.

У відзиві відповідач аргументує свою позицію наступним.

Рішенням №1785 від 30.07.2019 року, прийнятим 97 сесією Щасливцевської сільської ради 7 скликання, ОСОБА_2 дійсно було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , поруч з земельною ділянкою з кадастровим номером 6522186500:04:001:1658.

Причиною відмови стало надання дозволу на бажану земельну ділянку іншій особі.

Надаючи дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки іншій особі, сільська рада вже взяла на себе зобов`язання у майбутньому передати дану земельну ділянку у власність, затвердивши в подальшому проект землеустрою.

У разі отримання позивачем повторного дозволу на ту ж саму земельну ділянку, сільська рада порушила б законні сподівання іншої особи на отримання земельної ділянки у власність, оскільки процедура оформлення права власності ним вже розпочата, а позивачу було б завдано шкоду в розмірі вартості послуг з виготовлення проекту землеустрою.

У зв`язку з тим, що процедура оформлення права власності на земельну ділянку займає певний час, тому під час звернення позивача до сільської ради із заявою про надання дозволу і до суду з цим позовом, відомості про кадастровий номер в публічній карті поки що відсутні.

Відмовляючи у наданні відповідного дозволу позивачу, сільська рада діяла з урахуванням перспективності та раціональності у використанні вищевказаної земельної ділянки, з дотриманням вимог національного законодавства. А тому, припущення позивача щодо відсутності підстав для відмови їй у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 є необґрунтованими.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, прохання позивача визнати протиправним та скасувати рішення №1785 від 30.07.2019р., прийнятим 97 сесією Щасливцевської сільської ради 7 скликання, а також зобов`язати Щасливцевську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та надати останньому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 не підлягає задоволенню.

Ухвалою суду від 28 листопада 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23 грудня 2019 року.

Позивач надав до суду заяву про проведення судового засідання без його участі та без участі його представника та прийняття рішення на розсуд суду.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи належним чином. Заяву про поважність причин неявки до суду не надав.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України на підставі паспорту громадянина України серія НОМЕР_1 виданого Краматорським МВ ГУМВС України в Донецькій області в 30 жовтня 2008 року, ІНН НОМЕР_2 (а.с.16).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 виданого 30.08.2015 року ОСОБА_1 є учасником бойових дій (а.с.17).

Відповідачем є Щасливцевська сільська рада Херсонської області яка є юридичною особою код ЄДРПОУ 26186462 та суб`єктом владних повноважень.

Позивач звернувся 12.07.2019 року до голови Щасливцевської сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в розмірах 0,10 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с.11).

Рішенням №1785 від 30.07.2019р., прийнятим 97 сесією Щасливцевської сільської ради 7 скликання, ОСОБА_2 дійсно було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтовною площею 0,10 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , поруч з земельною ділянкою з кадастровим номером 6522186500:04:001:1658, у зв`язку з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою на бажану земельну ділянку іншої особі (а.с.19).

Рішенням №1782 від 30.07.2019р., прийнятим 97 сесією Щасливцевської сільської ради 7 скликання було надано дозвіл ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтовною площею 0,10 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована заадресою: АДРЕСА_1 (а.с.34).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Відповідно частиною другої статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з статтею 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 2 ст.19 ЗК України, передбачено, що земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Підпунктом ґ) ч.1 ст..121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого буднику, господарських будівель і споруд в селах – не більше 0,25 га, в слищах – не більше 0,15 га., в містах - не більше 0,10 гектара.

Частиною 1 ст.122 ЗК України, передбачено що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені зазначеною статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За приписами ч. 3 ст. 50 Закону України “Про землеустрій” від 22.05.2003 року №838 проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок серед іншого включають рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом).

При цьому суд звертає увагу, що частина 7 статті 118 Кодексу була доповнена абзацом 3 згідно із Законом № 366 від 02.07.2013 року “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури відведення земельних ділянок”:

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Як вбачається зі змісту цього закону, він встановлює відповідальність посадових осіб за порушення строків розгляду документів з землеустрою, забороняє витребування не передбачених законом документів, визначає наслідки не прийняття уповноваженими суб`єктами рішень. Тобто даний закон покликаний додатково упорядкувати земельні правовідносини, захистити права осіб, зацікавлених в отриманні земельних ділянок, від зволікань, безпідставних рішень органів влади.

Відтак суд вважає, що запроваджений цією нормою принцип мовчазної згоди, надає особі, яка звернулась за наданням дозволу на розробку проекту землеустрою та не отримала у визначений законом строк рішення, такі ж права, які має особа, яка цей дозвіл отримала.

Тобто особа, яка розробила проект землеустрою за принципом мовчазної згоди, також має право на звернення за затвердженням цього проекту. І відмова в затверджені проекту з підстав відсутності дозволу на його розроблення суперечить наведеним приписам та позбавляє особу захисту від бездіяльності органу владних повноважень, який вона отримала за Законом №366 від 02.07.2013 року.

Стаття 118 Земельного кодексу визначає лише два можливих рішення відповідача при розгляді клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою – або надання такого дозволу, або мотивована відмова у його наданні.

При цьому відмова в надані дозволу має бути вмотивованою, і підставою для відмови може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач, відмовляючи позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законом України «Про землеустрій», Закону України «Про місцеві державні адміністрації» без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, а тому наявні підстави для визнання вказаної відмови протиправною.

Посилання відповідача на те, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не може бути наданий позивачу, оскільки його надано іншій особі, є неприйнятним, оскільки вказані обставини не включені в перелік підстав відмови у наданні такого дозволу, що визначені ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач, фактично відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законом України “Про землеустрій”, без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, а тому наявні підстави для визнання вказаної відмови протиправною.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області ухвалити нове рішення яким надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в розмірах 0,10 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.

Згідно зі змісту Рекомендації №R(80) 2 Комітету Міністрів державам - членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснити з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень, те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящих в ієрархії нормативно - правовим актам. Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межи завдань адміністративного судочинства.

Отже, дії відповідача щодо прийняття відповідного рішення у формі встановленої ст..6 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації» є дискреційними повноваженнями суб`єкта владних повноважень та втручання суду до управлінських функцій цього суб`єкта виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, дії Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області щодо розглядання заяви позивача від 12.07.2019 року щодо надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в розмірах 0,10 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 є дискреційними повноваженнями суб`єкта владних повноважень та втручання суду до управлінських функцій цього суб`єкта виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Тобто, в даному випадку суд може зобов`язати суб`єкт владних повноважень повторно розглянути заяву позивача, але не може втручатися в управлінську діяльність цього суб`єкта та вказувати йому яке саме рішення він повинен прийняти.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відсутність можливості та наміру суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права суд вважає за необхідне, на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог та змінити спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину для індивідуального дачного будівництва та прийняти рішення по суті з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що надання суб`єктом владних повноважень відмови з аналогічних підстав, що перевірялися у межах розгляду даної судової справи, буде вважатися неналежним виконанням судового рішення та нестиме негативні наслідки, передбачені чинним законодавством.

Право на судовий захист гарантоване статтею 55 Конституції України. Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Тобто, для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, необхідно встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням суб`єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи або особи в інтересах якої вона звертається.

При цьому, як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази надані позивачем, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Така саме правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №806/2208/17, від 24 квітня 2018 року справа №802/1534/17-а, від 15 травня 2018 року справа №820/4436/17.

Судовий збір позивачем не сплачувався, так як він звільнений від сплати судового збору відповідно до п.п.13 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір».

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Податковим кодексом України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Щасливцевської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 1785 від 30.07.2019 року 97 сесії 7 скликання Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області в частині відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Щасливцевську сільську раду Генічеського району Херсонської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.07.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в розмірах 0,10 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

В решті позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 23 грудня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.В. Хохленков