Рішення № 86544565, 17.12.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року 12:47 ЛуцькСправа № 140/2988/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Смокович В.І.,

за участю секретаря судового засідання Литвиненко І.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідачів 1,2 - Управління МВС України у Волинській області, Ліквідаційної комісії Управління МВС України у Волинській області Забожчук О.В.,

представника відповідача 3 - Головного управління Національної поліції у Волинській області Лагоди Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправним наказу, зобов`язання вчинити дії, поновлення на посаді, стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся із позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області (далі – відповідач-1, Управління), Ліквідаційної комісії Управління МВС України у Волинській області (далі – відповідач-2), Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі – відповідач-3) про визнання протиправним наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області № 2 о/с від 02 вересня 2019 року; зобов`язання відповідачів виконати усі необхідні дії відповідно до підпункту “к” пункту 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та пункту 9 розділу ХІ Закону України “Про національну поліцію”; зобов`язання відповідачів виконати усі необхідні дії по допуску ОСОБА_1 на добір на посаду поліцейського із поновленням на службі у поліції; стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу із 03 вересня 2019 року.

У клопотанні від 20 листопада 2019 року ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та просив стягнути ці кошти, починаючи із 07 червня 2019 року (арк. спр. 110-111).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 червня 2019 року, на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року, ОСОБА_1 поновлено на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу із 06 листопада 2015 року. Однак, уже 03 липня 2019 року голова ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області попередив позивача про наступне звільнення у запас за пунктом 63 «з» (через скорочення штатів) із 03 вересня 2019 року. Наказом голови ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області «По особовому складу» № 2 о/с від 02 вересня 2019 року ОСОБА_1 звільнено за пунктом 63 «з» (через скорочення штатів) із 03 вересня 2019 року.

Позивач вважає вказані дії відповідача та наказ ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про звільнення протиправними, оскільки йому не було запропоновано наявних вакантних посад у Головному управлінні Національної поліції у Волинській області, які б він міг обійняти відповідно до своєї кваліфікації. Наголошує, що відповідно до розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про національну поліцію», звільнення працівників міліції через скорочення штатів можливе лише при відмові від проходження служби у поліції та вказує, що такої відмови не заявляв, а 05 липня 2019 року звернувся до начальника Головного управління Національної поліції у Волинській області із рапортом про прийняття на службу на рівнозначну посаду. Із аналогічним рапортом позивач звертався до начальника Любомльського районного відділу 04 листопада 2015 року.

Також позивач зазначає, що на підставність його позовних вимог також указують висновки, викладені у постановах Волинського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року, Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року, Верховного Суду від 25 вересня 2019 року, якими було визнано незаконними та скасовано накази Управління щодо звільнення ОСОБА_1 із органів внутрішніх справ на поновлено на посаді.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить визнати протиправним наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області № 2 о/с від 02 вересня 2019 року; зобов`язати відповідачів виконати усі необхідні дії відповідно до підпункту “к” пункту 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та пункту 9 розділу ХІ Закону України “Про національну поліцію”; зобов`язати відповідачів виконати усі необхідні дії по його допуску на добір на посаду поліцейського із поновленням на службі у поліції; стягнути на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу із 07 червня 2019 року.

У відзиві на позов № 532/01/26-2019 від 11 листопада 2019 року представник Головного управління Національної поліції у Волинській області позовних вимог не визнала (арк. спр. 81-83). Вказала, що 05 липня 2019 року позивач звернувся до Головного управління Національної поліції у Волинській області із рапортом про звільнення із органів внутрішніх справ України за підпунктом «к» пункту 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС та прохання про прийом на службу у поліцію за скороченою процедурою. Листом від 22 липня 2019 року ОСОБА_1 було роз`яснено безпідставність його заяви про звільнення, оскільки він перебуває у трудових відносинах із відповідачем-1, та рекомендовано на конкурсній основі зайняти відповідну посаду у поліції. Зазначила, що у період із 07 листопада 2015 року і по сьогодні позивач із заявою про участь у конкурсі до Головного управління Національної поліції у Волинській області не звертався. Вважає, що безпідставними є посилання позивача на приписи пункту 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про національну поліцію», оскільки вказаною нормою урегульоване право працівника ОВС бути прийнятим в органи поліції упродовж трьох місяців із дня опублікування цього Закону (тобто до 07 листопада 2015 року) за умови відповідності вимогам до поліцейських та надання згоди на призначення на посаду. Однак, ОСОБА_1 звільнений з міліції 03 вересня 2019 року, тобто вимоги пункту 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону у даному випадку застосуванню не підлягають. Вказує, що відповідно до вимог Закону України «Про національну поліцію» для призначення особи на службу у поліції повинна передувати ініціатива такої особи щодо участі у конкурсі шляхом подачі письмової заяви.

Керуючись наведеним просить у задоволенні позову відмовити.

У відзиві на позов № 542/26/01-19 від 12 листопада 2019 року представник відповідачів-1, 2 заперечила проти заявлених позовних вимог, оскільки вважає, що звільнення позивача відбулося із дотриманням норм чинного законодавства України (арк. спр. 89-93). Зазначила, що неприйняття працівника міліції на службу до поліції до 07 листопада 2015 року є безальтернативною підставою для його звільнення зі служби в органах ОВС через скорочення штатів. Звертає увагу, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 730 від 16 вересня 2015 року «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», статей 104, 110 Цивільного кодексу України відбулась ліквідація юридичної особи публічного права – територіального органу Міністерства внутрішніх справ. У зв`язку із ліквідацією органу, а не реорганізацією, відповідно до частини першої статті 49-2 Кодексу законів про працю України, 03 липня 2019 року Управління попередило позивача про наступне звільнення із 03 вересня 2019 року без пропозиції зайняття вакантних посад із підстав їх відсутності. Окрім того зазначила, що зайняття посади у поліції відбувається виключно за результатами конкурсу.

З огляду на вказане, позовні вимоги вважає безпідставними.

У відповіді на відзив від 20 листопада 2019 року (арк. спр. 106, 107-108) ОСОБА_1 вказав, що доводи відповідачів є необґрунтованими і безпідставними. Доводи, викладені у відзивах, не відповідають дійсності, оскільки позивач 04 листопада 2015 року звертався із рапортом до Управління про звільнення із органів ОВС та призначенням на службу у поліцію. Однак, цей рапорт відповідач-1 протиправно залишив без реалізації. Незаконність дій відповідачів 1,2 у цій частині установлена судовими рішеннями, якими ОСОБА_1 поновлено на службі.

У додатковому клопотанні від 20 листопада 2019 року позивач заперечив доводи відповідачів щодо ліквідації територіальних органів МВС без правонаступництва органами поліції (арк. спр. 110-111).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи призначено на 05 грудня 2019 року (арк. спр. 1).

Судове засідання 05 грудня 2019 року було відкладене на 17 грудня 2019 року за клопотанням представника Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, про що сторін належно повідомлено (арк. спр. 113, 116, 118-119).

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи позивача та відповідачів у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 05 листопада 2015 року № 322 о/с “По особовому складу”, згідно із пунктами 10, 11 розділу ХІ Закону України “Про Національну поліцію” та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено із 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 63 “з” (через скорочення штатів) прапорщика міліції ОСОБА_1 ., інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу.

За результатами оскарження вказаного наказу у судовому порядку, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року у справі № 803/3850/15 за позовом ОСОБА_1 до УМВС України у Волинській області, ГУ Національної поліції у Волинській області, Ліквідаційної комісії при УМВС України у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області №322 о/с від 05 листопада 2015 року про звільнення прапорщика міліції ОСОБА_1 – інспектора патрульної служби Любомльського районного відділу із 06 листопада 2015 року, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року у справі № 803/3850/15 касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року – без змін.

Згідно із наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 30 травня 2016 року №7 о/с “Про внесення змін до наказів УМВС України в області” було скасовано наказ УМВС України у Волинській області від 05 листопада 2015 року № 322 о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ через скорочення штатів, поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу із 06 листопада 2015 року та згідно із пунктами 10, 11 розділу ХІ Закону України “Про Національну поліцію”, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ його звільнено у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за п. 63 “з” (через скорочення штатів) із 06 листопада 2015 року.

ОСОБА_1 наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 30 травня 2016 року №7 о/с “Про внесення змін до наказів УМВС України в області” оскаржив у судовому порядку.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року у справі № 803/922/16 за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, Головного управління Національної поліції у Волинській області, Ліквідаційної комісії Управління МВС України у Волинській області, Любомльського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 30 травня 2016 року № 7о/с “Про внесення змін до наказів УМВС України в області” в частині звільнення ОСОБА_1 , інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу із 06 листопада 2015 року; поновлено на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу з 06 листопада 2015 року.

Згідно із наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 16 вересня 2016 року №12 о/с “По особовому складу” скасовано наказ Управління від 30 травня 2016 року № 7 о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ через скорочення штатів, поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу із 06 листопада 2015 року та згідно із пунктами 10, 11 розділу ХІ Закону України “Про Національну поліцію”, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено його у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 63 “з” (через скорочення штатів) із 06 листопада 2015 року.

Наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 16 вересня 2016 року №12 о/с “По особовому складу” ОСОБА_1 також оскаржив у судовому порядку.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року (яке набрало законної сили 06 серпня 2019 року) у справі № 803/1508/16 за позовом ОСОБА_1 до Управління МВС України у Волинській області, Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області, Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 16 вересня 2016 року № 12 о/с "По особовому складу" в частині звільнення прапорщика міліції ОСОБА_1 , інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу з 06 листопада 2015 року; поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу із 06 листопада 2015 року; стягнуто із Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу із 06 листопада 2015 року по 06 червня 2019 року у сумі 88 957 грн 08 коп.

На підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року наказом голови ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області № 1 о/с від 21 червня 2019 року «По особовому складу» скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області № 12 о/с від 16 вересня 2016 року в частині звільнення за пунктом 63 «з» прапорщика міліції ОСОБА_1 ; поновлено на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу із 06 листопада 2015 року прапорщика міліції ОСОБА_1 (арк. спр. 12).

Повідомлення про поновлення на посаді разом із витягом із наказу від 21 червня 2019 року ОСОБА_1 поштовим зв`язком направило Головне управління Національної поліції у Волинській області (арк. спр. 11).

У судовому засіданні суд встановив та не заперечував представник відповідачів 1, 2 , що для особистого ознайомлення із наказом про поновлення на посаді, а згодом і про звільнення з посади позивач не викликався і відповідно у зазначених наказах не підписувався.

Уже 03 липня 2019 року ОСОБА_2 . ОСОБА_3 було попереджено про наступне звільнення із 03 вересня 2019 року на підставі Закону України «Про національну поліцію», пункту 63 «з» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (через скорочення штатів). Із вказаним попередженням ОСОБА_1 ознайомився особисто, що засвідчено його підписом (арк. спр. 7).

Позивач 05 липня 2019 року звернувся до Головного управління Національної поліції у Волинській області із рапортом про звільнення із органів внутрішніх справ України за підпунктом «к» пункту 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС та проханням про прийом на службу у поліцію за скороченою процедурою (арк. спр. 14-15).

Листом від 22 липня 2019 року ОСОБА_1 було роз`яснено безпідставність його заяви про звільнення, оскільки трудові відносини у нього виникли із Управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, рекомендовано на конкурсній основі зайняти відповідну посаду у поліції (арк. спр. 16). Вказаний лист позивачу направлено за його місцем проживання 31 серпня 2019 року (арк. спр. 17).

Наказом голови ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області «По особовому складу» № 2 о/с від 02 вересня 2019 року прапорщика міліції ОСОБА_1 , інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу звільнено за пунктом 63 «з» (через скорочення штатів) із 03 вересня 2019 року (арк. спр. 9).

Позивач, вважаючи такий наказ протиправним, звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Відповідно до частин першої, шостої статті 6 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач 1 - Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області у даній справі не довів правомірності оскаржуваного наказу про звільнення позивача зі служби, з огляду на таке.

Згідно із пунктами 9 - 11 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про Національну поліцію” від 02 липня 2015 року №580-VIII працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до “Прикінцевих та перехідних положень” цього Закону.

Відповідно до підпункту “з” пункту 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (із наступними змінами та доповненнями), особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Як вбачається із матеріалів справи, позивача наказом Управління від 05 листопада 2015 року № 322 о/с “По особовому складу” згідно із пунктами 10, 11 розділу ХІ Закону України “Про Національну поліцію” та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ було звільнено із 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 63 “з” (через скорочення штатів).

Разом із тим, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 25 квітня 2016 року, у справі № 803/3850/15 визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України у Волинській області за №322 о/с від 05 листопада 2015 року про звільнення прапорщика міліції ОСОБА_1 – інспектора патрульної служби Любомльського районного відділу з 06 листопада 2015 року (арк. спр. 18-25).

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив із того, що із 05 листопада 2015 року ОСОБА_1 був звільнений з посади інспектора патрульної служби Любомльського районного відділу УМВС України у Волинській області, тобто із вказаної дати не перебував у трудових відносинах із МВС України та був позбавлений можливості подати заяву (рапорт) про подальше перебування на посадах в органах внутрішніх справ до 06 листопада 2015 року. Окрім того, його рапорт від 04 листопада 2015 року про звільнення з органів внутрішніх справ України у зв`язку з переходом на службу в Головне управління Національної поліції у Волинській області не був реалізований, оскільки його повернули позивачу без жодних пояснень, чим порушили права позивача на подання заяви про звільнення та подальше працевлаштування.

Проте, як убачається із матеріалів справи, згідно із наказом УМВС України у Волинській області від 30 травня 2016 року № 7 о/с було скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 05 листопада 2015 року №322 о/с в частині звільнення позивача із органів внутрішніх справ через скорочення штатів, поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу із 06 листопада 2015 року та повторно згідно із пунктами 10, 11 розділу ХІ Закону України “Про Національну поліцію”, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено позивача у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 63 “з” (через скорочення штатів). Тобто, позивач згідно із наказом від 30 травня 2016 року № 7 о/с повторно був звільнений зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів з тих же підстав і з того ж часу, з яких він був звільнений згідно із наказом від 05 листопада 2015 року № 322 о/с, який у судовому порядку визнаний протиправним та скасований.

У подальшому, постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року у справі № 803/922/16 за позовом ОСОБА_1 визнано протиправним та скасовано наказ по УМВС України у Волинській області від 30 травня 2016 року № 7о/с “Про внесення змін до наказів УМВС України в області” в частині звільнення ОСОБА_1 , інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу із 06 листопада 2015 року та повторно поновлено на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу із 06 листопада 2015 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року у справі № 803/1508/16 визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 16 вересня 2016 року № 12 о/с "По особовому складу" в частині звільнення прапорщика міліції ОСОБА_1 , інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу згідно із пунктами 10, 11 розділу ХІ Закону України “Про Національну поліцію”, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за пунктом 63 “з” (через скорочення штатів) із 06 листопада 2015 року та утретє поновлено його на посаді із 06 листопада 2015 року; стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Разом з тим, оскарженим наказом голови ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області «По особовому складу» № 2 о/с від 02 вересня 2019 року ОСОБА_1 звільнено за пунктом 63 «з» (через скорочення штатів) із 03 вересня 2019 року.

Відповідно до пункту 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, оскільки позивач згідно із оскаржуваним наказом від 02 вересня 2019 № 2 о/с повторно (учетверте) звільнений зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів із тих же підстав, з яких він був звільнений згідно із наказами від 05 листопада 2015 року № 322 о/с, від 30 травня 2016 №7 о/с, від 16 вересня 2016 року № 12 о/с, які у судовому порядку визнані протиправними та скасовані, обставини щодо незаконного звільнення позивача відповідно до наказів від 05 листопада 2015 року № 322 о/с, від 30 травня 2016 №7 о/с, від 16 вересня 2016 року № 12 о/с при розгляді цієї справи не доказуються, оскільки встановлені постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року у справі №803/3850/15, залишеною без змін Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року у справі № 803/3850/15, яка набрала законної сили, постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року у справі № 803/922/16, яка набрала законної сили, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року у справі № 803/1508/16, яке набрало законної сили, тому суд дійшов висновку про протиправність наказу від 02 вересня 2016 року № 2 о/с в частині повторного звільнення позивача відповідно до пункту 63 «з» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ із 03 вересня 2019. Такі дії суб`єкта владних повноважень щодо незаконного звільнення (учетверте), на думку суду, є неприпустими та не грунтуються жодним нормативним актом.

При цьому судом ураховано, що строк служби ОСОБА_1 із 06 листопада 2015 року по 06 червня 2019 року вважається вимушеним прогулом у зв`язку із протиправними рішеннями (наказами) Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області.

Зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 25 квітня 2019 року у справі № 803/3850/15 (№К/9901/3685/18) вказав, що працівнику міліції, який виявив бажання проходити службу в поліції, упродовж трьох місяців з дня опублікування Закону України “Про Національну поліцію” гарантоване право бути прийнятим на службу до поліції за умови його відповідності вимогам до поліцейських та надання згоди на призначення на дану посаду, або у разі успішного проходження конкурсу.

Проте, надання згоди працівником міліції на призначення на посаду в органі поліції, неможливе без його обізнаності із переліком усіх наявних вакантних посад в даному органі.

Тобто, наданню згоди повинна була передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду, а саме - ініціатива керівництва, оскільки згода особи, по своїй суті, є відповіддю на цю ініціативу, а наслідком такої згоди є призначення особи на посаду у відповідності до узгодженої пропозиції. Отже, особа, попереджена про звільнення внаслідок скорочення штатів, у цьому випадку не має можливості виявити ініціативу, і своє волевиявлення здійснює шляхом згоди на ініціативу керівництва.

Така ініціатива є обов`язковою, оскільки без неї не може бути встановлено наявність чи відсутність можливості подальшого використання особи на службі відповідно до підпункту "з" пункту 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114.

Стосовно другого із наведених вище випадків - то необхідна ініціатива особи щодо участі в конкурсі. Спосіб виявлення такої ініціативи визначається порядком проведення конкурсу та може мати форму письмової заяви (рапорту).

Таким чином, лише в разі, якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття посад і не подала заяви (рапорту) про участь в конкурсі на зайняття посад, виникають підстави для застосування пункту 10 розділу XI Закону №580-VІІІ і звільнення особи за скороченням штатів.

Слід зауважити, що Верховний Суд України в постанові від 28 жовтня 2014 року у справі №21-484а14 визначив правову позицію, за якою встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

З огляду на приписи частини другої статті 77 КАС України, суд вважає, що під час розгляду цієї справи відповідачами не надано жодних належних доказів, які б підтверджували пропонування позивачу посади в органах Національної поліції і його відмови від цих посад. До того ж судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач звертався з приводу продовження служби в поліції.

Таким чином, у межах розгляду даного спору установлено, що Управління не пропонувало позивачу вакантних посад після попередження 03 липня 2019 року про його наступне звільнення, а представник відповідача-1 у судовому засіданні підтвердила даний факт, пояснивши його тим, відбувалась не реорганізація органу, а його ліквідація.

В матеріалах справи мається лист Головного управління Національної поліції України у Волинській області від 21 червня 2019 року № 82-с/12/01/7-2019 підписаний начальником- полковником поліції, в якому останній повідомляє позивача про поновлення на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу з 06 листопада 2015 року у зв`язку з чим запропоновано прибути в управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції для виконання організаційно штатних заходів. Даний лист разом з копією наказу направлений поштою та отриманий позивачем особисто 27 червня 2019 року (арк.спр. 11-13). Однак, як установлено судом, вказана ініціатива у подальшому залишена поза увагою і без реалізації.

Відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (з наступними змінами та доповненнями), у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивача було звільнено незаконно, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу від 02 вересня 2019 року № 2 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади та поновлення на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу із 04 вересня 2019 підлягають задоволенню.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 “Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ” прийнято рішення про ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ.

Разом з тим, судом встановлено, що УМВС України у Волинській області станом на час розгляду справи не ліквідоване, а тому ОСОБА_1 в порядку пункту 24 Положення №114 підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений.

Відповідачем-1 під час судового розгляду не доведено відсутності вакантних посад в Управлінні. Більше того, суд звертає увагу, що 21 червня 2019 року ОСОБА_1 поновлено на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу, що свідчить про наявність вказаної посади у штатному розписі Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області.

Водночас, суд вважає, що позовна вимога ОСОБА_1 про зобов`язання відповідачів вчинити необхідні дії по його допуску на добір на посаду поліцейського у відповідності із вимогами Закону України “Про Національну поліцію” до задоволення не підлягає, оскільки, належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача, у даному випадку, буде поновлення позивача на посаді з якої його було звільнено.

При цьому, суд виходить також з того, що належним відповідачем за вказаними позовними вимогами є Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, до якого і належить задовольнити позов, в той час як ГУ Нацполіції України у Волинській області та Ліквідаційна комісія УМВС України у Волинській області не є належними відповідачами, відтак, у задоволенні до них позовних вимог необхідно відмовити.

Стосовно вимоги позивача про стягнення на користь ОСОБА_1 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи із 07 червня 2019 року, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про протиправність звільнення позивача із ОВС, та він підлягає поновлено на посаді, з якої його було звільнено, тому необхідним є також виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Суд звертає увагу, що період вимушеного прогулу позивача розпочався із наступного дня після його звільнення – 04 вересня 2019 року, тому позовні вимога ОСОБА_1 про стягнення грошового забезпечення із 07 червня 2019 року по 03 вересня 2019 року до задоволення не підлягають. Суд роз`яснює, що період із 07 червня по 21 червня 2019 року є період затримки виконання судового рішення, а в період із 21 червня 2019 року по 03 вересня 2019 року позивач перебував на службі в ОВС.

Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100. Цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема вимушеного прогулу.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункти 1, 2, 5, 8 Порядку № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до листа ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області № 7/312 від 12 листопада 2019 року (арк. спр. 103) у період із 06 липня по 03 вересня 2019 року ОСОБА_1 нарахування та виплати грошового забезпечення не проводилось.

Судовим рішенням в адміністративній справі № 803/1508/16 від 06 червня 2019 року, яке набрало законної сили, установлено, що позивачу було нараховане грошове забезпечення за вересень 2015 року у розмірі 2 134 грн 60 коп., за жовтень 2015 року у розмірі 2 013 грн 90 коп, тобто загальна сума доходу за останні два місяці перед звільненням становить 4 148 грн 50 коп. Таким чином, втрачений заробіток за час вимушеного прогулу із 06 листопада 2015 року по 06 червня 2019 року становив 88 957 грн 08 коп.

Таким чином, судом ураховується, що позивач протягом останніх двох календарних місяців, які передували звільненню не працював, а за попередні два місяці роботи (травень-червень 2019 року) середній заробіток за час вимушеного прогулу розраховано та стягнуто на його користь у судовому порядку.

Отже, періодом вимушеного прогулу позивача є: 04 вересня 2019 року – 17 грудня 2019 року, середній заробіток за який обраховується відповідно до вимог Постанови №100 та становить 6 877 грн 58 коп.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби – у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Отже, постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення з відповідача на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 2 013 грн 90 коп. грн слід звернути до негайного виконання.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про національну поліцію», Кодексу Законів про працю України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, 11, ідентифікаційний код юридичної особи 08592112), Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, 11, ідентифікаційний код юридичної особи 08592112), Головного управління Національної поліції у Волинській області (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, 11, ідентифікаційний код юридичної особи 40108604) про визнання протиправним наказу, зобов`язання вчинити дії, поновлення на посаді, стягнення коштів задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області № 2 о/с “По особовому складу” від 02 вересня 2019 року в частині звільнення прапорщика міліції ОСОБА_1 , інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу із 03 вересня 2019 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області із 04 вересня 2019 року.

Стягнути із Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу із 04 вересня 2019 року по 17 грудня 2019 року у сумі 6 877 грн 58 коп. (шість тисяч вісімсот сімдесят сім грн 58 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на його користь із Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 2 013 грн 90 коп. (дві тисячі тринадцять грн 90 коп.) звернути до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя В.І. Смокович

Рішення суду у повному обсязі буде складено 21 грудня 2019 року.