Рішення № 86544542, 21.12.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2019 року ЛуцькСправа № 140/3015/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І.,

розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Волинській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Волинській області, контролюючий орган, Управління) звернулось із позовом до ОСОБА_1 про стягнення в дохід місцевого бюджету податкового боргу у сумі 25 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є платником загальнодержавних та місцевих податків і зборів, передбачених статтями 9, 10 Податкового кодексу України (далі – ПК України), зокрема, у силу статті 267 ПК України є платником транспортного податку. Однак, усупереч вимогам статей 36, 38 ПК України не виконує свого обов`язку щодо своєчасності та повноти сплати податків та зборів в порядку і строки, визначені цим Кодексом, в зв`язку з чим у відповідача виник податковий борг за вказаним платежем у сумі 25 000 грн. Сума податкового зобов`язання визначена ОСОБА_1 податковим повідомленням-рішенням № 131778-13 від 29 червня 2016 року, яке йому було направлене за зареєстрованим місцем проживання та не вручене із незалежних від контролюючого органу причин. У зв`язку із невиконанням визначеного зобов`язання у 60-денний строк, у ГУ ДФС у Волинській області виник обов`язок формування та вручення відповідачу податкової вимоги щодо сплати уже узгодженого грошового зобов`язання. Однак, керуючись пунктом 59.1 статті 59 ПК України, контролюючий орган повторної податкової вимоги ОСОБА_1 не направляв, оскільки із дати формування податкової вимоги № 17986-23 від 17 листопада 2015 року податковий борг відповідача не переривався. Отже, позивачем в установлені законом строки вживались заходи щодо стягнення заборгованості шляхом надіслання податкової вимоги, однак дані заходи не призвели до повного погашення податкового боргу відповідачем. У зв`язку із наведеним позивач просить стягнути податковий борг із відповідача у дохід місцевого бюджету у сумі 25 000 грн.

У відзиві на позов від 15 листопада 2019 року відповідач його вимог не визнав з огляду на те, що до позову не додано доказів щодо володіння ОСОБА_1 об`єктом оподаткування - транспортним засобом. Також зазначив, що податкове повідомлення-рішення за цим же платежем за попередній період (2015 рік), за яким направлялась вимога про сплату боргу, було скасоване у судовому порядку, що свідчить про переривання податкового боргу та, у зв`язку із цим, виникнення у контролюючого органу обов`язку сформувати і направити платнику податків нову вимогу. Водночас, податкового повідомлення-рішення від 29 червня 2016 року, яким ОСОБА_1 визначено грошове зобов`язання по транспортному податку за 2016 рік він не отримував, належних доказів про його направлення контролюючий орган не надав. Також вказує на пропущення 1 095-денного строку для заявлення таких позовних вимог. Керуючись наведеним, позивач вважає, що сума податкового зобов`язання, визначена податковим повідомленням-рішенням від 29 червня 2016 року не набула статусу узгодженої, а тому позов про стягнення податкового боргу є безпідставним.

У відповіді на відзив № 1195/03-20-08-03-10 від 22 листопада 2019 року (арк. спр. 44-45) представник ГУ ДПС у Волинській області вказала, що предметом даного спору є стягнення суми податкової заборгованості, яка визначена податковим повідомленням-рішення № 131778-13 від 29 червня 2016 року. Вказане податкове повідомлення-рішення відповідач не оскаржував, а, отже, воно є чинним та таким, що породжує в останнього обов`язок сплати визначеного ним грошового зобов`язання. На момент формування податкової вимоги № 17986-23 від 17 листопада 2015 року за відповідачем рахувався податковий борг у сумі 25 000 грн, який виник 16 жовтня 2015 року у зв`язку із несплатою узгодженого грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 28532-17 від 18 червня 2015 року. А 10 жовтня 2016 року податковий борг відповідача збільшився до 50 000 грн у результаті несплати узгодженого грошового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням № 131778-13 від 29 червня 2016 року. У зв`язку із скасуванням податкового повідомлення-рішення № 28532-17 від 18 червня 2015 року податковий борг ОСОБА_1 становить 25 000 грн. Безперервність податкового боргу за 2015-2019 роки стверджується зворотним боком облікової картки платника податків, а тому формування та направлення податкової вимоги № 17986-23 від 17 листопада 2015 року доводить, що контролюючий орган ужив усіх необхідних заходів для стягнення заборгованості. Вказана податкова вимога та податкове повідомлення-рішення № 131778-13 від 29 червня 2016 року були направлені ОСОБА_1 за його зареєстрованим місцем проживання рекомендованою кореспонденцією із дотриманням вимог статті 42 Податкового кодексу України (далі – ПК України) та не вручені із незалежних від Управління причин. Окрім того, відповідно до вимог статей 102, 267 ПК України, контролюючий орган із даним позовом звернувся 07 жовтня 2019 року, тобто у межах 1 095-денного строку, який необхідно обраховувати із 10 жовтня 2016 року.

У запереченні на відповідь на відзив від 09 грудня 2019 року (арк. спр. 61-63) відповідач повторно заперечив доводи позивача про безперервність податкового боргу, зазначив, що він переривався у зв`язку із оскарженням 29 лютого 2016 року податкового повідомлення-рішення № 28532-17 від 18 червня 2015 року. У зв`язку із ненаправленням нової вимоги, спірна сума податкового зобов`язання статусу узгодженої не набула. Керуючи наведеним, просить у задоволенні позову про стягнення податкового боргу відмовити.

У поясненнях № 1569/03-20-08-03-10 від 12 грудня 2019 року представник ГУ ДПС у Волинській області повторно заперечила переривання податкового боргу та відсутності обов`язку контролюючого органу формувати та направляти нову вимогу (арк. спр. 67).

Ухвалою від 21 жовтня 2019 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та на підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 1).

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із 25 вересня 1996 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані обставини установлено на підставі наданих 11 жовтня 2019 року підрозділом УДМС України у Волинській області відомостей на запит суду (арк. спр. 21).

Податковим повідомленням-рішенням № 28532-17 від 18 червня 2015 року ОСОБА_1 визначено грошове зобов`язання із транспортного податку у сумі 25 000 грн.

Головне управління ДФС у Волинській області (правонаступником якого є Головне управління ДПС у Волинській області) 17 листопада 2015 року сформувало податкову вимогу № 17986-23 про сплату ОСОБА_1 податкового боргу у сумі 25 000 грн та направило її за зареєстрованим місцем проживання останнього (арк. спр. 7). Поштове відправлення повернулось до контролюючого органу без вручення із довідкою відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання» (арк. спр. 7).

ОСОБА_1 29 лютого 2016 року оскаржив податкове повідомлення-рішення № 28532-17 від 18 червня 2015 року у судовому порядку. Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив, однак, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року у справі №803/214/16 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №28532-17 від 18 червня 2019 року 2015 року, яким визначено зобов`язання із транспортного податку за 2015 рік у сумі 25 000 грн (арк. спр. 53-58). Постанова суду апеляційної інстанції набрала законної сили 16 лютого 2017 року.

Податковим повідомленням-рішенням № 131778-13 від 29 червня 2016 року ОСОБА_1 визначено грошове зобов`язання по транспортному податку з фізичних осіб за 2016 рік у сумі 25 000 грн (арк. спр. 8).

Вказане податкове повідомлення-рішення направлене платнику податків 05 серпня 2016 року рекомендованою кореспонденцією за його зареєстрованим місцем проживання ( АДРЕСА_2 ). На рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення міститься підпис із відміткою «вручено» від 11 серпня 2016 року (арк. спр. 8).

Головне управління ДПС у Волинській області 07 жовтня 2019 року звернулось до суду із позовом про стягнення із ОСОБА_1 податкового боргу у сумі 25 000 грн, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 131778-13 від 29 червня 2016 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Як визначено підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За визначенням підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

У відповідності з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Як визначено пунктами 267.1, 267.8 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Транспортний податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

За змістом пункту 56.18 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 ПК України).

Пунктом 59.3, 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З огляду на наведені норми слід дійти висновку, що із моменту виникнення обставин, які вказують на неузгодженість грошового зобов`язання (зокрема оскарження податкового повідомлення-рішення у судовому порядку) таке грошове зобов`язання втрачає статус податкового боргу.

Підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Отже, як установлено, 29 лютого 2016 року ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення №28532-17 від 18 червня 2015 року 2015 року оскаржив до суду. Тому, саме із 29 лютого 2016 року грошове зобов`язання, визначене вказаним рішенням, вважається неузгодженим (тобто не є податковим боргом) до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Наступне податкове повідомлення-рішення № 131778-13 про визначення грошового зобов`язання по транспортному податку ОСОБА_1 контролюючим органом прийняте 29 червня 2016 року, статусу узгодженого грошове зобов`язання за цим рішенням набуло 10 жовтня 2016 року. Вказану обставину позивач не заперечив, не спростував та визнав у відповіді на відзив від 22 листопада 2019 року (арк. спр. 44-45).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року у справі №803/214/16 (яка набрала законної сили у день її постановлення) податкове повідомлення-рішення №28532-17 від 18 червня 2015 року 2015 року скасовано.

Отже, судом установлено, що податковий борг позивача із 29 лютого 2016 року по 10 жовтня 2016 року переривався (фактично установлено його відсутність). А з метою погашення податкової заборгованості ГУ ДФС у Волинській області сформувало та направило відповідачу одну податкову вимогу від 17 листопада 2015 року без повторного її формування за податковим боргом, який виник із 10 жовтня 2016 року.

Суд звертає увагу, що невнесення відповідних відомостей в картку платника податків у зв`язку із оскарженням податкового повідомлення-рішення не є підставою для висновку про безперервність податкового боргу, а зворотний бік облікової картки платника податків не є достовірним та достатнім доказом для підтвердження безперервності податкового боргу.

Вищезазначене у сукупності спростовує посилання позивача на те, що податкова вимога від 17 листопада 2015 року може бути підставою для звернення із позовом про стягнення новоутвореної податкової заборгованості із транспортного податку за податковим повідомленням рішенням від 29 червня 2016 року.

Таким чином, судом установлено порушення процедури стягнення податкової заборгованості із ОСОБА_1 , яка виникла на підставі податкового повідомлення рішення № 131778-13 від 29 червня 2016 року, оскільки податкова вимога про сплату такого боргу відповідачу не направлялась.

Водночас, суд критично оцінює доводи відповідача щодо порушення позивачем порядку надіслання рішення та вимоги з огляду на таке.

Відповідно до пунктів 42.2, 42.4 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Судом установлено, що усі рішення контролюючий орган направляв рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення ОСОБА_1 за його зареєстрованим місцем проживання ( АДРЕСА_1 ). Податкова вимога не вручена у зв`язку із закінченням терміну зберігання поштового відправлення (арк. спр. 7), а податкове повідомлення-рішення – вручене 11 серпня 2016року (арк. спр. 8).

Установлення обставин щодо виконання працівниками відділення поштового зв`язку своїх посадових обов`язків, підроблення ними документів (підписів на поштових повідомленнях) не відносить до компетенції адміністративного суду та не є предметом розгляду у межах даного спору.

Керуючись наведеним, суд дійшов висновку про належне виконання ГУ ДФС у Волинській області обов`язку щодо надіслання рішень платнику податків – ОСОБА_1 .

Окрім того, суд вважає спростованими доводи відповідача щодо порушення позивачем строку звернення до суду із даним позовом. При цьому суд виходить із того, що позивач із даним позовом звернувся 07 жовтня 2019 року, тобто у межах 1 095-денного строку, визначеного статтею 102 ПК України, який розпочався із 10 жовтня 2016 року.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, надані позивачем докази не є належними, допустимими та достатніми для доведення його правової позиції, а отже останній не довів правомірність та підставність заявлених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України, судові витрати позивача щодо сплати судового збору залишаються за останнім.

Керуючись статтями 205, 229, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 43143484) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст судового рішення складено 21 грудня 2019 року.