Ухвала суду № 86544510, 23.12.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

23 грудня 2019 р. Справа № 120/3969/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання відповідача про розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИВ

У Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області. У позовній заяві позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 30.05.2019 № 2-8834/15-19-СГ, про відмову у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, з метою подальшого передання у власність для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) 3,3 в умовних кадастрових гектарах на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності);

- зобов`язати відповідача надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, з метою подальшого передання у власність для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) 3,3 в умовних кадастрових гектарах на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності).

Ухвалою від 03.12.2019 відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

20.12.2019 представником відповідача подано клопотання про розгляд адміністративної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 КАС України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Частинами 5, 6 ст. 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Отже, за загальним правилом розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом без повідомлення сторін.

Однак, процесуальний Закон передбачає, що за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Відтак, при вирішенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, доводи особи яка заявляє клопотання є важливими, однак не мають визначального значення. Натомість вирішальним є те, чи має суд можливість із урахуванням характеру спірних правовідносин та предмету доказування надати оцінку важливим аргументам учасників справи та прийняти рішення, що у повній мірі відповідало б критеріям законності та обґрунтованості.

Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, що входять у предмет доказування встановлюються визначеними ч. 2 ст. 72 КАС України засобами доказування. До них належать: 1) письмові, речові і електронні докази; 2) висновки експертів; 3) показання свідків.

Тому, навіть у випадку розгляду справи без проведення судового засідання та без повідомлення сторін, учасники справи не позбавлені можливості подавати докази у порядку та строки встановлені процесуальним законом, висловлювати свою позицію письмово у передбачених ст. 159 КАС України заявах по суті справи та наводити свої міркування щодо доводів процесуальних опонентів.

Оцінивши доводи клопотання про те, що розгляд справи та рішення по ній є важливим для формування єдиної правової позиції, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки сам факт призначення справи до розгляду у судовому засіданні та участь у такому судовому засіданні представника відповідача не впливає на зміст та обсяг доказів, що можуть бути досліджені судом при розгляді справи, а відтак і не має визначального впливу на результат розгляду справи. При цьому відповідачу слід врахувати, що за чинною редакцією Кодексу адміністративного судочинства України, усні пояснення його представника не є засобом доказування (ч. 2 ст. 72 КАС України). А щодо інших доказів, суд наголошує на тому, що відповідач є носієм не тільки процесуальних прав, але й обов`язку (з огляду на його статус суб`єкта владних повноважень) подавати їх у порядку та строки визначені Кодексом адміністративного судочинства України. Це ж стосується і заяв по суті справи, подання яких відповідачем передбачено за нормами процесуального Закону.

Крім цього суд звертає увагу, що розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи не порушує "справедливого балансу" між сторонами та не ставить сторону відповідача у менш вигідне становище порівняно із позивачем у справі.

Згідно із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.

Суд, окрім зазначеного вище, враховує практику Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції, яка свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany» («Аксен проти Німеччини»), заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Varela Assalino v. Portugal» («Варела Ассаліно проти Португалії»), заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Керуючись ст. 248, 256, 262 КАС України, суд

УХВАЛИВ

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про розгляд адміністративної справи № 120/3969/19-а у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Богоніс Михайло Богданович