Рішення № 86544465, 23.12.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2019 року ЛуцькСправа № 140/3381/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Волинський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Міністерства оборони України (далі – відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Волинський обласний військовий комісаріат (далі – третя особа, Волинський ОСОБА_2 ) про визнання протиправним та скасування пункту 15 протокольного рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 14.06.2019 року №78 стосовно відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”; зобов`язання призначити і виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням інвалідності, яка настала внаслідок поранення (контузії), пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу 14.11.2017 року первинно була встановлена II група інвалідності, причиною якої є «контузія, так, отримана при виконанні обов`язків військової служби (ДРА)». У травні 2019 року позивач через Камінь-Каширський районний військовий комісаріат подав до Волинського ОВК відповідну заяву для складання висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги у порядку і розмірах, визначених Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року (далі – Порядок №975).

Після цього Волинський ОСОБА_2 у відповідності до вимог вищезгаданого Порядку подав на розгляд розпорядникові бюджетних коштів (Міністерству оборони України) за вих. №ВСЗ/657 від 20.05.2019 року висновок щодо можливості виплати ОСОБА_1 , інваліду II групи, одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Позивач зазначає, що після спливу місячного строку його заява із підтверджуючими документами була розглянута та протокольним рішенням засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №78 (пункт 15) від 14 червня 2019 року йому було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги. Причиною відмови вказано те, що позивач не має права на призначення одноразової грошової допомоги, оскільки згідно із положеннями чинного законодавства України (станом на час первинного встановлення II групи інвалідності - 2017 рік) передбачено, що одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим із строкової військової служби, у разі якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. Оскільки інвалідність позивачу встановлена понад 3-місячний термін, тому відповідачем прийняте рішення, що оскаржується.

Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням з тих підстав, що пунктом 6 частини 2 статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” тримісячний термін застосовується до випадків, коли інвалідність особам, на яких поширюється дія цієї норми, встановлюється внаслідок захворювання або нещасного випадку. Оскільки його інвалідність настала внаслідок травми, отриманої при виконанні обов`язків військової служби під час проходження військової служби на території Демократичної Республіки Афганістан, що відповідає випадку, описаному у першій частині вищезазначеної норми (інвалідність, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), обмеження його права на отримання допомоги тримісячним строком є безпідставним.

У зв`язку з цим вважає оскаржуване рішення протиправним та просить скасувати, а також просить зобов`язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум призначити і виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням інвалідності, яка настала внаслідок поранення (контузії), пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Ухвалою суду від 20 листопада 2019 року відкрито провадження в даній адміністративній справі та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін; надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а третій особі – строк для подання пояснень (а.с.1).

У відзиві на позов від 03.12.2019 року вих. №988 (а.с.27-29) представник відповідача позов не визнає з тих підстав, що для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги, і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. Тому, у разі встановлення після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає. Оскільки позивачу вперше встановлена інвалідність більше ніж через три місяці після звільнення зі строкової військової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у позивача відсутні.

На підставі наведеного у задоволенні позову просить відмовити повністю.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Волинським обласним військовим комісаріатом пояснень щодо позову або відзиву суду не подано.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає, враховуючи наступне.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 з жовтня 1985 року по листопад 1987 року проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил СРСР, зокрема, у в/ч польова пошта 71176, у складі якої брав участь в бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан (далі – ДРА) в період з 24.04.1986 року по 09.11.1987 року на посаді розвідника у військовому званні - молодший сержант, та підтверджується копією військового квитка позивача серії НОМЕР_1 (а.с.11-13).

Копією архівною довідкою військово-медичного музею Міністерства оборони Російської Федерації від 14.04.2011 року №6/3/1-357 підтверджено, що розвідник в/ч пп 71176 Кандагар молодший сержант ОСОБА_1 , 1967 року народження, 30 серпня 1986 року отримав контузію, термічний опік полум`ям обличчя, шиї, грудної клітки, живота, нижніх кінцівок, І-ІІІ ст. 20%, у зв`язку з чим знаходився на лікуванні в МР в/ч пп 71176 з 31.08.1986 року по 03.09.1986 року, ВПГ в/ч пп 99427 Кандагар з 03.09.1986 року по 24.10.1986 року (а.с.14).

Копією акта судово-медичного дослідження (обстеження) Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи № 249 від 07.02.2008 року встановлено, що виявлені на тілі ОСОБА_1 рубцеві зміни шкіри обличчя, вух, грудної клітки, живота могли виникнути від дії полум`я під час проходження дійсної військової служби в Республіці Афганістан (а.с.15).

Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 13 березня 2019 року у справі № 157/312/19, яке набрало законної сили 15.04.2019 року, встановлено юридичний факт, що ОСОБА_1 30 серпня 1986 року отримав поранення (контузію) при безпосередньому виконанні обов`язків військової служби у складі військової частини польова пошта 71176 на території Демократичної Республіки Афганістан в період проходження строкової військової служби (а.с.34-35).

Відповідно до копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 745758 від 14.11.2017 року позивачу 06.11.2017 року вперше встановлена друга група інвалідності (причина інвалідності - “контузія, так, отримана при виконанні обов`язків військової служби (ДРА)”) (а.с.16).

Під час огляду 12 листопада 2018 року позивачу довічно встановлено другу групу інвалідності (причина інвалідності - “контузія, так, отримана при виконанні обов`язків військової служби (ДРА)”) (а.с.17).

Позивач звернувся із заявою до Волинського обласного військового комісаріату для складання висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності, пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби з відповідним пакетом документів.

Листом від 11.07.2019 року № ВСЗ/872/2 Волинський ОВК повідомив ОСОБА_1 про те, що комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 14.06.2019 року протоколом №78 прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги (а.с.18).

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого у вигляді протоколу від 14 червня 2019 року №78, пунктом 15 якого відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги громадянину ОСОБА_1 (а.с.19). Рішення обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 09.11.1987 року звільнено зі строкової військової служби та 08.11.2011 року під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю III групи внаслідок контузії, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби (довідка МСЕК серія ВЛН № 0094150 від 08.11.2011 року), а 06.11.2017 року під час повторного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю II групи внаслідок цієї ж причини (довідка МСЕК серія 12 ААА № 745758 від 06.11.2017 року).

Відповідач зазначив, що заявник не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки згідно зі статтею 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, у редакції, яка діяла на час встановлення інвалідності в 2011 році та в 2017 році, а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової-грошової допомоги ...., затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 та постановою Кабінету Міністрів України віл 25 грудня 2013 року № 975, передбачено, що одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим із строкової військової служби, у разі якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження строкової військової служби настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби. Заявнику інвалідність встановлено понад 3-місячний термін.

Позивач вважаючи протиправною відмову, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Предметом спору у цій справі є вимога позивача призначити і виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду другої групи.

Другу групу інвалідності позивачу встановлено з 06 листопада 2017 року та підтверджується копією довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 745758 від 14.11.2017 року. При цьому, позивача звільнено зі строкової військової служби 09.11.1987 року.

Пунктом 3 Порядку №975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

До моменту набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року (далі - Закон №1774-VIII) право на одноразову грошову допомогу мали всі військовослужбовці, незалежно від виду проходження військової служби.

Проте з 01 січня 2017 року, після набрання чинності Закону №1774-VIII для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби.

Так, частину 2 статті 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” викладено в наступній редакції:

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби;

3) загибелі (смерті) військовослужбовця строкової військової служби, військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві;

4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;

6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;

7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;

8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;

9) отримання військовозобов`язаним або резервістом, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, поранення (контузії, травми або каліцтва) при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.

Відтак, у разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

Таким чином, статтею 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, яка діяла на час настання інвалідності позивача, не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 750/5074/17 та № 820/1835/18, від 12 лютого 2019 року у справі № 816/1458/18, від 15 квітня 2019 року у справі № 2540/2558/18.

Позивач у позовній заяві вказує на те, що його інвалідність настала, зокрема, внаслідок травми, отриманої при виконанні обов`язків військової служби під час проходження військової служби на території Демократичної Республіки Афганістан. Однак суд акцентує увагу на часі встановлення такої інвалідності та помилковість доводів позивача, оскільки встановлення позивачу другої групи інвалідності відбулося вже після його звільнення зі строкової військової служби, а пункт 6 частини 2 статті 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” передбачає у першому випадку встановлення інвалідності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) саме військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, а не особі, яка звільнена зі строкової військової служби. При цьому, у другому випадку призначення допомоги здійснюється після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, якщо інвалідність встановлено не пізніше ніж через три місяці після такого звільнення.

Враховуючи те, що другу групу інвалідності встановлено ОСОБА_1 з 06 листопада 2017 року (дата огляду), в період, коли законодавством не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України, оформленого пунктом 15 протокольного рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 14.06.2019 року №78.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З вираховуванням наведеного, суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відтак, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог та відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Волинський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

Відповідач: Міністерство оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, код ЄДРПОУ 00034022).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Волинський обласний військовий комісаріат (43008, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Теремнівська, будинок 85а, код ЄДРПОУ 08013516).

Суддя В.Д. Ковальчук