Рішення № 86544459, 21.12.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2019 року ЛуцькСправа № 140/3088/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування податкової консультації,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної податкової служби України (далі – ДПС України, відповідач) про визнання протиправною та скасування податкової консультації від 20.09.2019 року №342/6/99-00-04-07-03-15/ІПК.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.08.2019 року ОСОБА_1 до ДПС України направлено запит за № 10 про надання податкової консультації де просив надати відповідь на три питання щодо необхідності сплати єдиного внеску при неотримані доходу, у разі перебування в трудових відносинах та за наявності інвалідності.

07.10.2019 року позивачем отримано податкову консультацію ДПС України за №342/6/99-00-04-07-03-15/ІПК, викладену у листі від 20.09.2019 року в якій містяться загальні посилання на норми чинного в Україні законодавства, які регулюють сплату єдиного соціального внеску особами, які здійснюють адвокатську діяльність та суб`єктивне трактування підписантом приписів Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Податкового кодексу України.

Вважає надану йому податкову консультацію ДПС України від 20.09.2019 року за №342/6/99-00-04-07-03-15/ІПК, оформлену листом відповідача, протиправною та такою. що підлягає скасуванню, оскільки на його думку податковим органом надано суб`єктивне тлумачення приписів норм законодавства, що вказує на протиправність податкової консультації. На підставі вищенаведеного позивач просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 року прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та на підставі частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 14.11.2019 року за вх. №19488/2019 відповідач проти позову заперечив, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки ДПС України надано повну відповідь щодо поставлених позивачем запитань.

У відповіді на відзив від 21.11.2019 року за вх. №20049/19 позивач просив позов задоволити з підстав викладених в позовній заяві.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва №543 від 26.07.2011 року має право на заняття адвокатською діяльністю, та з 01.08.2011 року за №608 взятий на облік як платник єдиного внеску в органі доходів і зборів.

З довідки філії-Волинського обласного управління ПАТ Державний ощадний банк України від 04.10.2019 року №40-15/88 вбачається, що ОСОБА_1 з 01.03.2013 року по 31.01.2018 року працював на посаді начальника юридичного відділу. З довідки від 09.10.2019 року №33-45/352 підтверджується, що роботодавцем за 2017 рік сплачено ЄСВ за ОСОБА_1 в розмірі 21 282,49 грн.

28.08.2019 року ОСОБА_1 звернувся до ДФС України (правонаступник – ДПС України) з запитом про надання податкової консультації щодо того:

- чи необхідно було йому сплачувати Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017 рік з огляду на неотримання доходу від адвокатської діяльності у 2017 році;

- чи необхідно було йому сплачувати ЄСВ за 2017 рік з огляду на те, що він перебуває у трудових правовідносинах з АТ «Ощадбанк», і останній сплачував за нього ЄСВ за 2017 рік?

- чи необхідно було йому сплачувати ЄСВ за 2017-2018 роки та 1-2 квартали 2019 року з огляду на те, що він з 2015 року є особою з інвалідністю 3 групи за станом здоров`я (загальне захворювання) та отримує пенсію по інвалідності?

За результатами розгляду вказаного запиту, позивач отримав податкову консультацію ДПС України від 20.09.2019 року №342/6/99-00-04-07-03-15/ІПК в якій податковий орган зазначив, що з 01.01.2017 року платник єдиного внеску, визначений у статті четвертій Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», перебуваючи на обліку у контролюючому органі, зобов`язаний визначити базу нарахування єдиного внеску та сплатити суму внеску у розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем та повинен сплачувати єдиний внесок на загальних підставах.

Вважаючи дану податкову консультацію протиправною, позивач звернулася до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі – ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За визначенням підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 14.172-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Порядок надання податкових консультацій регулюється главою 3 ПК України.

Зокрема, відповідно до пункту 52.1 статті 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 ПК України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору (пункт 53.2 статті 53 ПК України).

Отже, індивідуальна податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому така консультація надана. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування.

Метою податкової консультації є викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

Платник податків має право звертатись до суду про оскарження акту ненормативного характеру - податкової консультації. Підставою для визнання податкової консультації недійсною є її суперечність правовим нормам або змісту відповідного податку чи збору.

По пункту податкової консультації щодо необхідності сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в 2017 році з огляду на неотримання доходу від адвокатської діяльності суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач надавши, позивачу індивідуальну податкову консультацію зазначив про обов`язок платника податків визначити базу нарахування єдиного внеску та сплатити суму внеску у розмірі не менше мінімального страхового внеску за місяць, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем.

У свою чергу, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до пункту другого частини першої статті 1 Закону №2464-VІ єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно пункту третього цієї ж частини застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пункту 1 та 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є: роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частинами другою та третьою статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Положеннями частини восьмої вказаної статті Закону №2464-VІ встановлено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тому з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Таким чином, ДПС України правомірно дало відповідь по першому питанні у податковій консультації від 20.09.2019 року №342/6/99-00-04-07-03-15/ІПК, оскільки за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Дана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19).

Що стосується другого питання податкової консультації про необхідність сплати ЄСВ при одночасному перебуванні в трудових відносинах з роботодавцем суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач реалізовував своє право на зайняття адвокатською діяльністю не як самозайнята особа, а як найманий працівник на посаді начальника юридичного відділу філії-Волинського обласного управління ПАТ Державний ощадний банк України. В свою чергу, його роботодавець сплачує єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за свого працівника, що підтверджується довідкою від 09.10.2019 року №33-45/352.

Крім того, суд зазначає, що згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Отже, оскільки Законом №2464-VІ не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності, а із системного аналізу його норм слідує, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні вказаного Закону позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, зокрема у періоди, коли позивач був найманим працівником, та відповідно не був самозайнятою особою.

З огляду на предмет спору у цій справі суд приходить до висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає ДПС, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19) та в постанові від 05 грудня 2019 року (справа №260/358/19).

Тому, висновок органу ДПС України не ґрунтується на вимогах законодавства при дачі відповіді по другому питанню у податковій консультації від 20.09.2019 року №342/6/99-00-04-07-03-15/ІПК, яка в цій частині є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки позивач є найманим працівником і платником єдиного внеску за нього є його роботодавець.

Щодо третього питання податкової консультації про необхідність сплати ЄСВ коли являєшся особою з інвалідністю суд зазначає наступне.

З довідки Головного управління Пенсійного фонду України від 03.09.2019 року №8084 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в м. Луцьку та одержує пенсію по інвалідності, 3 група інвалідності загального захворювання з 15.06.2015 року по 30.06.2020 року.

Частиною четвертою статті 4 Закону №2464-VІ передбачено, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті це: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування та члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

Тобто, частина четверта статті 4 Закону №2464 не передбачає наявності пільг у пенсіонерів або осіб з інвалідністю, які не є фізичними особами - підприємцями, у вигляді звільнення від сплати ЄСВ при провадженні незалежної професійної діяльності, зокрема, у сфері права.

Позивачем до суду не надано доказів у вигляді реєстрації його як ФОП, що могло б бути підставою для звільнення його від сплати податків.

Отже ОСОБА_1 , як особа, що провадить незалежну професійну (адвокатську) діяльність, хоча і є особою з інвалідністю, не звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як особа з інвалідністю 3 групи, відповідно до вимог чинного законодавства України.

Тому податкова консультація від 20.09.2019 року №342/6/99-00-04-07-03-15/ІПК в цій частині є такою, що складена у відповідності до норм чинного законодавства.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень при прийнятті пункту 2 оскаржуваної податкової консультації від 20.09.2019 року №342/6/99-00-04-07-03-15/ІПК діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Проаналізувавши викладене, суд вважає, що відповідачем протиправно, всупереч вимогам чинного законодавства прийнято оскаржувану податкову консультацію від 20.09.2019 року №342/6/99-00-04-07-03-15/ІПК в частині необхідності сплати особою єдиного внеску при перебуванні в трудових відносинах в іншої юридичної особи, яка з огляду на безпідставність в цій частині підлягає скасуванню, а в задоволенні решти позовних вимог податкової консультації слід відмовити так як контролюючим органом у цій частині правомірно надано консультацію у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно з частиною першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, оскільки при зверненні до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 768,40 грн. згідно з квитанцією від 17.10.2019 року №98, тому зважаючи на часткове задоволення позову, на користь позивача необхідно стягнути витрати на сплату судового збору, пропорційно до задоволеної частини вимог у сумі 256,13 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт податкової консультації Державної податкової служби України від 20.09.2019 року №342/6/99-00-04-07-03-15/ІПК в частині, що позивач, як платник єдиного внеску, знаходячись на обліку в органах ДПС, маючи свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, перебуваючи у трудових відносинах з АТ «Ощадбанк» за 2017 рік зобов`язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 256 (двісті п`ятдесят шість) гривень 13 копійок.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач Державна податкова служба України (04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, ідентифікаційний код 43005393).

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич