Рішення № 86544437, 16.12.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 грудня 2019 р. Справа № 120/3820/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука В.В.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: Руденко О.С.,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила, що з січня 2018 року в неї виник обов`язок сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у відповідності до положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". За 2018 рік позивачкою було сплачено єдиний внесок в загальній сумі 14181,42 грн., з яких 4352,70 грн. були сплачені помилково. Однак, звернувшись 03.10.2019 до відповідача із заявою про перерахунок надміру або помилково сплачених коштів, отримала лист відмову від 21.10.2019 за №2664/Р/02-32-50-05, в якому відповідач, покликаючись на наявну в неї заборгованість, відмовив ОСОБА_1 в задоволенні заяви.

Вказану відмову позивачка вважає протиправною, в зв`язку з чим звернулась до суду з даним адміністративним позовом, в якому просила суд:

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Вінницькій області щодо відмови у виконанні заяви про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів.

- зобов`язати Головне управління ДПС у Вінницькій області надати органу казначейства висновок про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів у сумі 4352,70 грн.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.11.2019 за вказаним позовом відкрито спрощене позовне провадження та призначено її до розгляду в судове засідання на 11.12.2019.

10.12.2019 представником позивача, в порядку та строки передбачені ст. 175 КАС України, подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову покликаючись на те, що згідно бази даних АІС "Податковий блок" за адвокатом Руденко ОСОБА_2 .А. за 2017 рік обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 8448,00 грн. З огляду на наявність вказаної заборгованості, сплачені позивачкою кошти в сумі 4352,70 грн. були зараховані в рахунок її погашення, в зв`язку з чим, станом на 21.10.2019 за ОСОБА_1 обліковується податковий борг зі сплати єдиного внеску в сумі 4095,30 грн. За вищенаведених обставин представник відповідача просив відмовити в задоволенні даного позову в повному обсязі.

Ухвалою від 11.12.2019 здійснено заміну первинного відповідача - Головне управління ДФС у Вінницькій області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Вінницькій області. Також в даному судовому засіданні оголошено перерву до 16.12.2019.

В судовому засіданні 16.12.2019 позивачка та її представник підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, натомість через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності (вх. №58005 від 16.12.2019).

Суд, заслухавши пояснення позивачки та її представника, врахувавши пояснення сторони відповідача надані в минулому судовому засіданні та відображені у відзиві на позовну заяву, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.

Як свідчать матеріали справи, 21.09.2016 на підставі рішення Ради адвокатів Вінницької області № 9 позивачка отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску від 07.10.2016 позивача було взято на облік як платника єдиного внеску в органі доходів та зборів Вінницької об`єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області - форма 2-ЄСВ.

30.12.2016 ОСОБА_1 подала до Головного управління ДФС України у Вінницькій області заяву про ліквідацію або реорганізацію платника податків - форма 8-ОПП та оригінал довідки Ради адвокатів Вінницької області про те, що ОСОБА_1 не працює адвокатом та не включена в Єдиний реєстр адвокатів у Вінницькій області, зазначена заява зареєстрована. Зазначена заява була зареєстрована в органі фіскальної служби 30.12.2016.

02.01.2018 позивачка подала заяву на ім`я Голови ради адвокатів у Вінницькій області про включення до Єдиного реєстру адвокатів України, на підставі чого вона з 03.01.2018 була включена до Єдиного реєстру адвокатів України та, відповідно, почала здійснювати адвокатську діяльність.

05.02.2018 позивачка подала до Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області заяву про взяття на облік платника єдиного внеску - Форма №1- ЄСВ і заяву для самозайнятих осіб - Форма №5-ОПП, відповідно до яких основний вид діяльності за КВЕД – 69.10 діяльність у сфері права (індивідуальна адвокатська діяльність).

За 2018 рік позивачкою було сплачено єдиний внесок в загальній сумі 14181,42 грн., з яких 4352,70 грн. були сплачені помилково.

03.10.2019 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про перерахунок надміру або помилково сплачених коштів, на яку отримала оформлену у формі листа відмову від 21.10.2019 за №2664/Р/02-32-50-05, яка була мотивована тим, що в неї наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску, в зв`язку з чим помилково сплачені кошти були зараховані в рахунок погашення заборгованості.

Позивачка не погоджується з діями податкового органу щодо відмови у виконанні її заяви про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, вважає їх протиправними та такими, що призводять до порушення її прав та інтересів, в зв`язку з чим звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку доводам позивача в обґрунтування заявленого позову, а також запереченням відповідача щодо позовних вимог, суд зауважує таке.

Згідно з пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 ПК України, надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до пп. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 ПК України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань визначені положеннями ст. 43 ПК України, відповідно до п. 43.1 якої, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та ст. 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Згідно з п.п. 43.3, 43.4 ст. 43 ПК України, обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Як визначено п. 43.5 ст. 43 ПК України, контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Отже, з аналізу наведених норм випливає, що умовою повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, окрім волі самого платника податків, яка виражається у подачі до відповідного контролюючого органу заяви про таке повернення, є обов`язкова відсутності податкового боргу у платника податку незалежно від виду боргу.

На виконання положень ПК України наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 р. № 787, затверджено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, (далі - Порядок № 787).

Пунктом 5 Порядку № 787 закріплено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України, (далі - органи ДФС), подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 за № 1146, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.12.2015 за № 1679/28124, (далі - Порядок № 1146).

Пунктом 1 Порядку №1146 визначено, що цей Порядок регламентує взаємовідносини територіальних органів ДФС з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, з метою належного виконання положень ст.ст. 43, 102 ПК України, ч. 2 ст. 45 та ч. 2 ст. 78 Бюджетного кодексу України.

Аналогічно положенням ПК України, у п. 5 Порядку №1146 закріплено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Судом встановлено, що згідно доданих до матеріалів справи копій квитанцій позивачкою в 2018 році було сплачено кошти на рахунки визначені Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області в загальній сумі 14181,42 грн., з яких 4352,70 грн. згідно квитанції №0.01168548147.1 від 24.10.2018 (на переконання позивачки сплачені помилково).

Разом з тим, звернувшись до податкового органу із заявою щодо повернення помилково сплачених коштів згідно квитанції №0.0.1168548147.1 від 24.10.2018, позивачка отримала відмову, яка мотивована наявністю в останньої заборгованості зі сплати ЄСВ за 2017 рік.

Таким чином, оскільки у позивачки, на переконання відповідача, станом на час подання заяви про повернення помилково/надміру сплачених коштів обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску за 2017 рік, податковий орган правомірно зарахував додатково сплачені кошти в рахунок погашення заборгованості.

Відповідна позиція суб`єктом владних повноважень була підтримана представником відповідача під час розгляду справи, однак оцінена судом критично з огляду на наступне.

Так, як вже було зазначено вище, однією з обов`язкових умов для повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань є відсутності податкового боргу у платника податку незалежно від виду боргу.

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що питання наявності в позивачки обов`язку сплачувати єдиний внесок в 2017 році вже був предметом розгляду в межах іншої адміністративної справи № 120/1634/19-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги. Так, під час розгляду вказаної адміністративної справи судом було встановлено, що обов`язок щодо сплати єдиного внеску у позивача виник з 2018 року. Також встановлено протиправність дій податкового органу щодо нарахування ОСОБА_1 податкових зобов`язань зі сплати ЄСВ за 2017 рік. Рішення у вказаній справі судом прийнято 09.08.2019 та набрало законної сили 17.09.2019. Таким чином, встановлені у вказаному рішенні обставини, згідно приписів ч. 4 ст. 78 КАС України, не потребують доказування.

З огляду на викладене, суд зазначає, що на день подання заяви у позивачки був відсутній податковий борг.

Вищенаведене свідчить, що відповідач був зобов`язаний підготувати висновок про повернення позивачці переплати у вказаній вище сумі з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові державного казначейства.

Проте, матеріалами справи підтверджено, що податковим органом відповідних дій визначених ст. 43 ПК України та Порядку №1146 не вчинено, отже позов в частині визнання протиправною бездіяльності щодо невжиття передбачених ст. 43 Податкового кодексу України заходів спрямованих на повернення позивачці помилково та/або надмірно сплачених коштів підлягає задоволенню.

Також, в даному випадку, з метою належного захисту порушених прав та інтересів позивача, зокрема відновлення їх відновлення суд вважає за потрібне зобов`язати Головне управління ДПС у Вінницькій області надати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів у сумі 4352,70 грн. згідно квитанції №0.01168548147.1 від 24.10.2018. За переконанням суду, вказаний спосіб відновлення порушеного права позивача відповідає способам захисту порушених прав та інтересів, що визначені у ст. 162 КАС України та узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 01.03.2016 р. у справі № 21-3669а.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Зокрема, згідно частини 3статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Надаючи оцінку письмовим доказам, суд наголошує, що на підставі п.2 ч.3 ст.134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації сторін, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інші витрати, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.

До матеріалів справи стороною позивача були надані договір про надання правової допомоги №034-1/19 від 01.10.2019, акт виконаних робіт від 16.12.2019 за договором №034-1/19 від 01.10.2019, розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу.

Згідно вищезазначеного договору про надання правничої допомоги №034-1/19 від 01.10.2019, предметом даного договору є надання клієнту ( ОСОБА_1 ) Адвокатом Руденко О.С. правничої допомоги (юридичних послуг) та представлення інтересів клієнта.

Також, до суду надано дублікат квитанції №0.0.1552568851.1 від 14.12.2019 на суму 1000,00 грн., виданий на оплату послуг адвоката Руденко О ОСОБА_3 . за договором №034-1/19 від 01.10.2019.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані суду докази підтверджують розмір фактично понесених позивачем витрат на правничу допомогу за договором у розмірі 1000,00 грн., згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №034-1/19 від 01.10.2019.

За наведеного вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про стягнення на користь позивачки сплаченого за звернення до суду з даним позовом судового збору в розмірі 768,40 грн. та витрат на правову допомогу в розмір 1000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Вінницькій області щодо відмови у виконанні заяви про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Вінницькій області надати органу казначейства висновок про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів у сумі 4352 (чотири тисячі триста п`ятдесят дві) гривні 70 коп. згідно квитанції №0.01168548147.1 від 24.10.2018.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.) (сплачений згідно квитанції №14117 від 20.11.2019) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 1000,00 грн. ( одна тисяча гривень 00 коп.) (сплачений згідно квитанції №0.0.1552568851.1 від 14.12.2019) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, ЄДРПОУ 43142454)

Повний текст рішення виготовлено та підписано: 23.12.2019

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна