Рішення № 86544421, 03.12.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 грудня 2019 р. Справа № 120/1640/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Литвина Д.С.,

представника позивача: Расторгуєва О.В.,

представників відповідача: Стасишеної С.В., Пенської О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємтсва "Поділля-Агрохімсервіс"

до: Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство “Поділля-Агрохімсервіс” (далі – позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі – відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ “Поділля-Агрохімсервіс” з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2018, посадовими особами ГУ ДФС у Вінницькій області складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки №5858/1413/36327834 від 26.11.2018, яким зафіксовано порушення вимог податкового законодавства. Не погоджуючись із результатами перевірки підприємство подало заперечення за вих. № 515 від 10.12.2018 року на вказаний Акт.

21.12.2018 року ГУ ДФС у Вінницькій області було прийнято наказ № 7763 “Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПП “Поділля- Агрохімсервіс” для розгляду питань, що стали предметом оскарження.

За результатами документальної позапланової перевірки було складено Акт “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП “Поділля-Агрохімсервіс” від 10.01.2019 року за № 44/1413/36327534, з питань, що стали предметом оскарження, за період з 01.01.2016 року по 30.06.2018 року”, яким зафіксовано порушення вимог податкового законодавства.

Не погоджуючись із результатами перевірки підприємство подало заперечення за вих. № 31 від 18.01.2019 року на Акт про результати документальної планової виїзної перевірки від 10.01.2019 року за № 44/1413/36327834 в порядку, який передбачений п. 86.7. статті 86 Податкового кодексу України.

За результатами розгляду заперечення ГУ ДФС у Вінницькій області направило лист від 29.01.2019 року за № 1002/10/02-32-14-13, відповідно до якого висновки наведені у акті №44/1413/36327534 від 10.01.2019 року залишає без змін, а заперечення від 18.01.2019 року №31, подані ПП “Поділля-Агрохімсервіс”, без задоволення.

За результатами проведених документальної планової виїзної перевірки та документальної позапланової виїзної перевірки ГУ ДФС у Вінницькій області, на підставі Акту від 26.11.2018 року за №5858/1413/36327834 та Акту від 10.01.2019 року за №44/1413/36327534, прийняті, окрім інших ( які не оскаржуються ), наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 01 лютого 2019 року за № 0000671401, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість, разом із штрафними санкціями, на загальну суму 300264 грн.;

- від 01 лютого 2019 року за № 0000661401, яким збільшено грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток, разом із штрафними санкціями, на загальну суму 3201834 грн.;

- від 01 лютого 2019 року за № 0000781413, яким за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків за період 11.2017 – 06.2018 застосовано штраф на загальну суму 19726,79 грн.;

- від 01 лютого 2019 року за № 0000681401, яким за відсутність складення або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних застосовано штрафні санкції на загальну суму 19726,00 грн ( т. 1 а.с. 196-202 ).

Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення – рішення прийняті відповідачем необґрунтовано, без наявності для того правових підстав, є протиправними, такими, що порушують його права, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Ухвалою від 27.05.2019 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання ( т. 1 а.с. 1 ).

Ухвалою суду від 06.06.2019 року за клопотанням представника позивача відкладено підготовче засідання в справі ( т. 16 а.с. 235 ).

19.06.2019 року відповідачем подано до суду докази в даній справі (т. 17 а.с. 3 – 209 ).

24.06.2019 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову, мотивуючи це тим, що оскаржувані рішення прийнято законно та обгрунтовано, на підставі висновків актів перевірки №5858/1413/36327834 від 26.11.2018 та №44/1413/36327534 від 10.01.2019, які раніше подано відповідачем до суду як докази в справі (т. 17 а.с. 211-218).

25.07.2019 року представником позивача подано додаткові докази ( т. 18 а.с. 1 – 250, т. 19 а.с. 1 – 49 )

12.08.2019 року представником відповідача подано додаткові докази ( т. 19 а.с. 54 – 56).

Усною ухвалою суду від 12.08.2019 року, занесеною в протокол судового засідання, закрито підготовче провадження і, відповідно до ч.5 ст. 183 КАС України, за погодженням представників сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 16.09.2019 року (т. 19 а.с. 57).

Відповідно до ухвали суду від 16.09.2019 вирішено замінити первинного відповідача Головне управління ДФС у Вінницькій області на його правонаступника – Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області.

В судових засіданнях в ході розгляду справи по суті та в судових дебатах представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях з окремих питань від 25.09.2019, 11.10.2019, 16.10.2019 ( т. 19 ).

Представники відповідача у судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог заперечували, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступне.

ПП “Поділля-Агрохімсервіс” взято на податковий облік в контролюючому органі 07.10.2009 та перебуває на обліку в Томашпільському відділенні Могилів – Подільської ОДПІ.

На підставі наказу від 17.10.2018 № 6510, направлень від 30.10.2018 року №№ 2691, 2688, 2689, 2690, виданих ГУ ДФС у Вінницькій області, відповідно до ст. 20, п. 77.2 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, в період з 30.10.2018 року по 19.11.2018 року проведено планову виїзну документальну перевірку ПП “Поділля-Агрохімсервіс” з питань дотримання податкового законодавства, валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами перевірки посадовими особами ГУ ДФС у Вінницькій області складено акт перевірки №5858/1413/36327834 від 26.11.2018, відповідно до висновків якого встановлено порушення ПП “Поділля-Агрохімсервіс”:

- п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14; ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, 135.1 ст. 135 п.п.139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Податкового Кодексу України, встановлено заниження всього в сумі 2200796 грн.;

- п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14, п.198.5 ст.198 та п. 199.1 ст. 199, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 200176 грн.;

- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України — порушення граничні термінів реєстрації податкових накладних. За порушення термінів реєстрації податкових накладних (розрахунків коригування) відповідальність передбачена п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України;

- п.51.1 ст. 51, п. п. б) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме: подання податкового рахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за 1 квартал 2018 з недостовірними відомостями;

- пп. 168.1.5, п. 168.1 ст. 168, п. 176.1 “е” ст.176, п.176.2 “а” ст.176 Податкового кодексу України - несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2015р. по 31.03.2018р. у загальній сумі 13729,89 грн.;

- пп. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2016 по 30.06.2018 у загальній сумі 5400,00 грн.;

- пп. 1.5 п. 16 -1 підрозділу 10 розділу XX, п.54.2 ст.54, пп. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України - платником податків занижено військовий збір у загальній сумі 450,00 грн.

- пп. 1.5 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX, п. 54.2 ст. 54, пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст.168 п. 176.1 “а” п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, платником податків несвоєчасно перераховано військового збору у загальній сумі 1157,78 грн ( т. 1 а.с. 63 – 107 ).

Не погоджуючись із результатами перевірки ПП “Поділля-Агрохімсервіс” подало заперечення за вих. № 515 від 10.12.2018 на Акт про результати документальної планової виїзної перевірки від 26.11.2018 року за № 5858/1413/36327834 в порядку, який передбачений п. 86.7. статті 86 Податкового кодексу України ( т. 1 а.с. 108 – 126 ).

Листом від 20.12.2018 року за № 15349/10/02-32-14-01 ПП “Поділля-Агрохімсервіс” було повідомлено про те, що згідно пп. 78.1.5. п. 78.1. статті 78 ПК України буде призначена позапланова документальна перевірка ПП “Поділля-Агрохімсервіс” з питань, що стали предметом оскарження.

21.12.2018 року ГУ ДФС у Вінницькій області було прийнято відповідний наказ №7763 “Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПП “Поділля- Агрохімсервіс”.

За результатами документальної позапланової перевірки було складено Акт від 10.01.2019 року за № 44/1413/36327834 “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП “Поділля-Агрохімсервіс”, з питань, що стали предметом оскарження за період з 01.01.2016 року по 30.06.2018 року, відповідно до висновків якого встановлено порушення ПП “Поділля-Агрохімсервіс”:

- п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14; ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, 135.1 ст. 135 п.п.139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Податкового Кодексу України встановлено заниження платником податку на прибуток всього в сумі 2134556 грн.;

- п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.3, п.198.5 ст.198 та п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 200176 грн.;

- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України — порушення граничні термінів реєстрації податкових накладних. За порушення термінів реєстрації податкових накладних (розрахунків коригування) відповідальність передбачена п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України ( т. 1 а.с. 127 – 167 ).

В акті перевірки викладено наступні твердження.

Перевіркою встановлено, що за період з 01.01.2016 року по 30.06.2018 року було встановлено наявність взаємовідносин між ПП “Поділля-Агрохімсервіс” та контрагентами-постачальниками ризикової категорії (ТОВ “Роксан Інвест”, ТОВ “Селезія”, ТОВ “Прайм Індастрі”, ТОВ “Тіара Інвест”) щодо придбання товару “хлормекват” на загальну суму 798800,0 грн., в т.ч. ПДВ - 133133,33 грн.

Так, між ПП “Поділля-Агрохімсервіс” та ТОВ “Роксан Інвест” укладено договір купівлі - продажу №808 від 07.08.2016. На виконання умов договору виписано видаткові та податкові накладні на загальну суму 241000 грн., у тому числі ПДВ 40200 грн. Розрахунки проведені в повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Відображення зазначених операцій в бухгалтерському обліку описано в акті перевірки. Також зазначено, що згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) встановлено, що ТОВ “Роксан Інвест” придбавало товар “хлормекват” у ТОВ “Дивитис”, яке, у свою чергу, не здійснювало придбання та імпортування даного товару з моменту реєстрації платником податку на додану вартість.

Між ПП “Поділля-Агрохімсервіс” та ТОВ “Селезія” укладено договір поставки №01-12 від 19.09.2016. На виконання умов договору виписано видаткові та податкові накладні на загальну суму 200000 грн., у тому числі ПДВ 33333,33 грн. Розрахунки проведені в повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Згідно проведеного відпрацювання та за даними ЄРПН встановлено, що ТОВ “Селезія” не здійснювало придбання та/чи імпортування товару “хлормекват”. Також, у ході перевірки було використано узагальнену податкову інформацію щодо ТОВ “Селезія” з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами - постачальниками та покупцями за серпень - вересень 2016 року, складену ГУ ДФС у Харківській області від 23.07.2018 №580/20-40-14-12-12, якою доведено факт неможливості проведення перевірки ТОВ “Селезія” у зв`язку із відсутністю платника за місцезнаходженням, що засвідчено листом ОУ Київської ОДШ м. Харкова ТУ ДФС у Харківській області від 23.04.2018 року 2427/20-31-21-03.

Між ПП “Поділля-Агрохімсервіс” та ТОВ “Прайм Індастрі” укладено договір поставки №189 від 29.09.2016. На виконання умов договору виписано видаткові та податкові накладні на загальну суму 150000 грн., у тому числі ПДВ 25000 гривень. Розрахунки проведені в повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Згідно проведеного відпрацювання та за даними ЄРПН встановлено що ТОВ “Прайм Індастрі” не здійснювало придбання та імпортування товару “хлормекват”.

Між ПП “Поділля-Агрохімсервіс” та ТОВ “Тіара Інвест” укладено договір поставки №13-11 від 13.11.2016. На виконання умов договору виписано видаткові та податкові накладні на загальну суму 207600 грн., у тому числі ПДВ 34600 грн. Розрахунки проведені в повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Відображення зазначених операцій в бухгалтерському обліку описано в акті перевірки. В акті перевірки зазначено, що згідно з даними ЄРПН встановлено, що ТОВ “Тіара Інвест” не здійснювало придбання та імпортування товару “хлормекват”.

Також, в акті перевірки зазначено, що відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень ТОВ “Роксан Інвест”, ТОВ “Селезія”, ТОВ “Прайм Індастрі”, ТОВ “Тіара Інвест” є фігурантами кримінальних проваджень за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 205 КК України.

У ході перевірки також встановлено, що вищезазначені контрагенти-постачальники не мають достатньої кількості трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарських операцій з ПП “Поділля- Агрохімсервіс”. Враховуючи всі факти та отриману інформацію, згідно з п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України, ПП “Поділля-Агрохімеервіс” не доведено реальності придбання даного товару (Хлормекват), в першу чергу, у зв`язку з відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг, та/або реального задекларованого виробництва у безпосереднього постачальника. Також, у зв`язку з відсутністю у вищенаведених постачальників необхідних матеріально-технічних і трудових можливостей для здійснення проведених ними в відповідному періоді задекларованих операцій.

Внаслідок чого за жодних умов неможливе здійснення даними контрагентами операцій з постачання “Хлормеквату”. Також згідно даних АІС Податковий блок та ЄРПН вищенаведені контрагенти - постачальники не є виробниками даного товару, не є імпортерами даного товару та не є покупцями даного товару.

Сукупність вище перелічених фактів та обставин, досліджених по ланцюгу постачання товарів вказує на те, що ТОВ “Роксан Інвест”, ТОВ “Селезія”, ТОВ “Прайм Індастрі” та ТОВ “Тіара Інвест” фактично не реалізовували зазначені товари на адресу ПП “Поділля- Агрохімсервіс” у відповідних періодах, так як в свою чергу не проводили операцій з придбання даних товарів з контрагентами-постачальниками.

Оскільки перевіркою встановлено фактичне отримання товару (хлормеквату), який неможливо придбати від ТОВ “Роксан Інвест”, ТОВ “Селезія”, ТОВ “Прайм Індастрі” та ТОВ “Тіара Інвест”, і реальне джерело походження якого невідоме, за рахунок використання документів вказаних підприємств, що фактично не могли і не здійснювали поставку даного товару, тому даний товар є безоплатно отриманим.

ПП “Поділля-Агрохімсервіс” операції з безоплатно отриманого та реалізованого товару в бухгалтерському обліку повинно відобразити в 2016 році наступним чином: Дебет 28 “Товари” Кредит 718 “Дохід від безоплатно отриманих оборотних активів”.

Також перевіркою встановлено, що ПП “Поділля-Агрохімсервіс” в перевіряємому періоді за товар перераховано кошти в повному обсязі в загальній сумі 798800 грн. (ПДВ - 133133,33 грн.).

В зв`язку з тим, що перевіркою встановлено неможливість придбання та реалізації даного товару (хлормеквату) вищевказаними підприємствами, для ПП “Поділля- Агрохімсервіс” виникає інша дебіторська заборгованість, що має обліковуватись в подальшому на рахунку 37 “Розрахунки з різними дебіторами”.

Викладене вище підтверджує те, що ПП “Поділля-Агрохімсервіс” занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 133133 грн.

Під час проведення перевірки встановлено, що відповідно до наданих до перевірки документів та даних бухгалтерського обліку в перевіряємому періоді ПП “Поділля- Агрохімсервіс” списано товари та ТМЦ, як втрати та відходи, на загальну суму 344079 грн., що є об`єктом оподаткування податком на додану вартість. Дане списання підтверджено актами-розрахунками та відображено в бухгалтерському обліку наступним чином: Дт 947 Кт 84 списано ТМЦ на загальну суму 344079 грн., Дт 791 Кт 947 віднесено на фінансовий результат суму по списаних товарах - 344079 грн.

У разі списання втрат, що виникли при зберіганні і транспортуванні товарів та ТМЦ, якщо під час придбання товарів (сировини) суми податку на додану вартість були включені до складу податкового кредиту, податкові зобов`язання з ПДВ підприємством не нараховуються, а податковий кредит не коригується за умови, що вартість таких товарів включається до вартості іншої готової продукції. У разі недотримання цієї умови за такими товарами визначаються податкові зобов`язання з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПКУ.

При цьому, база для нарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість визначається виходячи з вартості придбання товарів (робіт, послуг), тобто, податкове зобов`язання з податку на додану вартість нараховується на дату прийняття рішення про списання товарів та ТМЦ. Таким чином, ПП “Поділля-Агрохімсервіс” занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 68816 грн.

Під час проведення правильності визначення показників витрат підприємства, встановлено взаємовідносини ПП “Поділля-Агрохімсервіс” із ФОП (які одночасно є найманими працівниками ПП “Поділля- Агрохімсервіс”) щодо отримання посередницьких послуг агентів в загальній сумі 10984237 грн., віднесених до “Інших операційних витрат” ПП “Поділля- Агрохімсервіс”, що складає 46% від “Інших операційних витрат”.

Зокрема, на підставі укладених договорів №02/01/2014_2 від 02.01.2014 року, №04/01/2017_2 від 04.01.2017 ПП “Поділля-Агрохімсервіс” здійснювало придбання агентських послуг у ФОП ОСОБА_1 . На виконання умов договорів складено акти виконаних робіт (послуг) на загальну суму 2920581 грн.

На підставі укладеного договору №05/01/2015_5 від 05.01.2015 ПП “Поділля- Агрохімсервіс” здійснювало придбання агентських послуг у ФОП ОСОБА_1 . На виконання умов договору складено акт виконаних робіт (послуг) на загальну суму 1412026 грн.

На підставі укладеного договору №05/01/2015_5 від 05.01.2015 ПП “Поділля- Агрохімсервіс” здійснювало придбання агентських послуг у ФОП ОСОБА_2 . На виконання умов договору складено акти виконаних робіт (послуг) на загальну суму 1412026 грн.

На підставі укладених договорів №02/01/2014_ 1 від 02.01.2014, №04/01/2017_1 від 04.01.2017 року ПП “Поділля-Агрохімсервіс” здійснювало придбання агентських послуг у ФОП ОСОБА_3 . На виконання умов договорів складено акти виконаних робіт (послуг) на загальну суму 4557350 грн.

На підставі укладених договорів №01/04/2015_6 від 01.04.2015, №05/01/2018_4 від 05.01.2018 ПП “Поділля-Агрохімсервіс” здійснювало придбання агентських послуг у ФОП ОСОБА_4 . Оплата здійснювалась в безготівковій формі в загальній сумі 1734280 грн.

На підставі укладеного договору №02/01/2014_3 від 02.01.2014 ПП “Поділля- Агрохімсервіс” здійснювало придбання агентських послуг у ФОП ОСОБА_5 . На виконання умов договорів складено акти виконаних робіт (послуг) на загальну суму 360000 грн.

Згідно умов зазначених агентських договорів, агенти (вищезазначені ФОПи) зобов`язуються надавати від імені ПП “Поділля-Агрохімсервіс” послуги шляхом здійснення (укладення) угод, наслідком чого є забезпечення потреб споживачів (покупців) в ЗЗР, мінеральних добривах, мікродобривах, насінні с/г культур, іншій продукції. Дії агента на виконання договору - агент від імені ПП “Поділля-Агрохімсервіс” укладає угоди купівлі-продажу (поставки) товару. Агент зобов`язаний надати ПП “Поділля-Агрохімсервіс” звіт про результати наданих послуг у письмовому вигляді, який має містити назву покупця, номер укладеного договору, суму договору, суму та дату оплати по даному договору. Під час передачі-отримання результатів послуг сторони складають у 2-х примірниках акт здачі-приймання, по одному примірнику якого зберігається у сторін.

На підставі укладених договорів фізичними особами підприємцями із покупцями здійснено посередницькі послуги з продажу товарів та виписано акти передачі-отримання наданих послуг та звіти про посередницькі послуги агента.

У наданих платником актах передачі-отримання наданих послуг зазначено: “ПП “Поділля-Агрохімсервіс” та агент склали даний акт про те, що послуги агента за відповідний період (квартал) згідно агентського договору надані належним чином, у встановлені терміни та в обсязі, зазначеному у звіті агента. Згідно умов агентського договору вартість наданих послуг - винагорода агента від оплаченої покупцями ціни товару - (відсоткове та грошове визначення винагороди) становить визначену суму”.

Такі акти та звіти не дають можливості встановити, які саме дії вчинені безпосередньо такими особами як комерційними агентами, оскільки не розкривають зміст наданих послуг виконаних фізичними особами-підприємцями. Даними первинними документами не підтверджено, що саме ці агенти здійснювали пошук потенційних покупців товарів, проводили переговори з такими покупцями, надавали послуги по підготовці, укладанню нових договорів, купівлі-продажу.

ПП “Поділля-Агрохімсервіс” також надано звіти про посередницькі послуги агента, де зазначено перелік покупців та інформацію про суму сплачених на користь ПП “Поділля- Агрохімсервіс” коштів, а також грошове визначення винагороди агента. Проте, зазначені звіти не дають можливості встановити, які саме дії здійснені безпосередньо такими особами.

Тобто, з наданих платником документів не можливо проаналізувати які ж саме посередницькі послуги надавалися вищезазначеними фізичними особами-підприємцями, що виступали агентами, та який зв`язок між такими послугами та діяльністю ПП “Поділля- Агрохімсервіс”. Крім того, покупці, зазначені у наданих ПП “Поділля-Агрохімсервіе” звітах про посередницькі послуги агентів, як такі, що залучалися за допомогою агентів при укладанні угод, вже перебували та являлися постійними покупцями ПП “Поділля- Агрохімсервіс”.

Також, аналізуючи штатний розклад наданий в ході проведення перевірки виявлено, що ПП “Поділля-Агрохімсервіс” має менеджерів із продажу товарів - 3 особи в 2016, 2017 році та 4 особи в 2018 році. Відповідно до штатного розпису підприємства за перевіряємий період, посадових інструкцій, табелів обліку використання робочого часу та поданої до органів ДФС звітності - форми 1-ДФ, звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за перевіряємий період встановлено, що вищезазначені ФОПи являються працівниками ПП “Поділля-Агрохімсервіс” та відповідно наказів про прийняття на роботу прийняті на постійне місце роботи з тривалістю робочого дня (тижня) 8 - (40) год.00 хв., і в той же час надають підприємству агентські послуги як фізичні особи - підприємці в період діяльності з 01.01.2016 року по 30.06.2018 року в загальній сумі 10984237 грн. Зокрема, ОСОБА_5 є директором ПП “Поділля-Агрохімсервіс”, ОСОБА_4 - заступник директора, ОСОБА_6 Тарас Петрович - менеджер по закупівлі та маркетингу с/г продукції, ОСОБА_2 - менеджер з продукту та маркетингу, ОСОБА_3 - менеджер з технологічного супроводу клієнтів.

Також, вказано, що акти передачі-отримання наданих послуг та звіти про посередницькі послуги агента складено в робочі дні тижня (понеділок - п`ятниця), договори що укладені за сприяння агента укладено теж протягом робочих днів (понеділок - п`ятниця), що є доказом про те, що фізично одна і та сама особа не могла одночасно надавати агентські послуги та виконувати свої посадові обов`язки відповідно до посадових інструкцій та трудових договорів, а отже дана господарська операція є економічно необгрунтованою та фіктивною.

Викладене вище підтверджує те, що ПП “Поділля-Агрохімсервіс” допущено порушення норм податкового законодавства: п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, ст. 44, п.п, 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, а саме занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 1977163 грн.

Також, перевіркою задекларованих ПП “Поділля-Агрохімсервіс” та встановлених у ході проведення перевірки показників у рядку 03 Декларацій “Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України” встановлено їх завищення всього у сумі 208748 грн. В результаті чого платником безпідставно збільшено різниці на які зменшується фінансовий результат в II кварталі 2018 року на загальну суму 208748 грн. що в свою чергу призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 37575 грн.

Також, проведеною перевіркою встановлено не вчасно здійснену реєстрацію податкових накладних в ЄРПН на суму ПДВ 153034,48 грн.

Крім того, проведеною перевіркою встановлено, що підприємством не відображено в податковому обліку нарахування податкових зобов`язань з ПДВ по операціях з списання товарів та ТМЦ як природні втрати та відходи за 2017 рік - не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкових накладних на загальну суму 39451 грн.

Не погоджуючись із результатами перевірки підприємство подало заперечення за вих. № 31 від 18.01.2019 року на Акт про результати документальної планової виїзної перевірки від 10.01.2019 року за № 44/1413/36327834 ( т. 1 а.с. 168 – 173 ).

За результатами розгляду заперечень, ГУ ДФС у Вінницькій області направило платнику податків лист від 29.01.2019 року за № 1002/10/02-32-14-13, відповідно до якого висновки наведені у акті №44/1413/36327534 від 10.01.2019 року залишає без змін, а заперечення від 18.01.2019 року №31 (вх. №1693/10/02-32 від 18.01.2019 року), подане ПП “Поділля-Агрохімсервіс”, без задоволення ( т. 1 а.с. 174 – 194 ).

За результатами проведених документальної планової виїзної перевірки та документальної позапланової виїзної перевірки ГУ ДФС у Вінницькій області на підставі Акту від 26.11.2018 року за №5858/1413/36327834 та Акту від 10.01.2019 року за №44/1413/36327534 прийняті, окрім інших, наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 01 лютого 2019 року за № 0000671401, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість, разом із штрафними санкціями, на загальну суму 300264 грн.;

- від 01 лютого 2019 року за № 0000661401, яким збільшено грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток, разом із штрафними санкціями, на загальну суму 3201834 грн.;

- від 01 лютого 2019 року за № 0000781413, яким за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків за період 11.2017 – 06.2018 застосовано штраф на загальну суму 19726,79 грн.;

- від 01 лютого 2019 року за № 0000681401, яким за відсутність складення або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних застосовано штрафні санкції на загальну суму 19726,00 грн ( т. 1 а.с. 196-202 ).

Не погоджуючись з винесеними відповідачем податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пунктів 44.1 та 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність” від 16.07.1999, згідно зі статтею 1 якого, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Варто зазначити, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

Обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками ТОВ “Роксан Інвест”, ТОВ “Селезія”, ТОВ “Прайм Індастрі” та ТОВ “Тіара Інвест”.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ “Роксан Інвест”, укладено договір купівлі-продажу №808 від 07.08.2016 р., відповідно до додатків до договору №1 від 07.08.2016 та №2 від 18.08.2016 ПП “Поділля-Агрохімсервіс” придбало у ТОВ “Роксан Інвест” “хлормекват” загальна вартість товару становить 241200 грн., з яких ПДВ 40200 грн.

Між позивачем та ТОВ “Селезія”, укладено договір поставки №01-12 від 19.09.2016 р., відповідно до якого ПП “Поділля-Агрохімсервіс” придбало у ТОВ “Селезія” товар “хлормекват”, відповідно до додатку №1 до вказаного договору поставки поставка здійснюється за правилами ІНКОТЕРМС 2010: FCA, загальна вартість товару становить 200000 грн., з яких ПДВ 33333,33 грн.

Між позивачем та ТОВ “Прайм Індастрі” укладено договір поставки №189 від 29.09.2016 р., відповідно до якого ПП “Поділля-Агрохімсервіс” придбало у ТОВ “Прайм Індастрі” товар “хлормекват”, відповідно до додатку №1 до вказаного договору поставки поставка здійснюється за правилами ІНКОТЕРМС 2010: FCA, загальна вартість товару становить 150000грн., з яких ПДВ 25000 грн.

Між позивачем та ТОВ “Тіара Інвест” укладено договір поставки №13-11 від 13.11.2016 р., відповідно до якого ПП “Поділля-Агрохімсервіс” придбало у ТОВ “Тіара Інвест” товар “хлормекват”, відповідно до додатків до вказаного договору поставки поставка здійснюється за правилами ІНКОТЕРМС 2010: FCA, загальна вартість товару становить 207600 грн., з яких ПДВ 34600 грн.

На підтвердження виконання сторонами вказаних договорів та реальності здійснених господарських операцій позивачем було надано наступні докази: додатки до договорів, видаткові накладні, товаро-транспортні накладні, податкові накладні та квитанції про їх реєстрацію (т. 15 а.с. 5-55).

В матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договору з контрагентом (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Навпаки, документально доведено виконання зобов`язань контрагентом та, відповідно, отримання товарів та їх оплата позивачем.

Суд зауважує, що податковим органом не заперечується факт отримання позивачем зазначених товарів, відповідач лише зазначає, що, на його думку, такі товари не могли бути поставленні вказаними контрагентами, оскільки, вказаними підприємствами товар “хлормекват” не придбавався, а тому відповідач вважає, що такі послуги (товари) є безоплатно отриманими. При цьому відповідач посилається на наявну в податкового органу інформацію, що отримана з інформаційної бази даних АІС “ Податковий блок”, яка, на думку податкового органу, свідчить, що такі контрагенти не могли виконати умови укладених договорів (поставити товар у відповідному обсязі ) через відсутність у них відповідних ресурсів (товару). Крім того, відповідач вказує, що дані підприємства фігурують у кримінальних провадженнях за ознаками правопорушень, передбачених ст. 205 КК України.

Суд критично оцінює такі пояснення податкового органу та зауважує наступне.

Відповідно до частини першої та другої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача ТОВ “Роксан Інвест”, ТОВ “Селезія”, ТОВ “Прайм Індастрі” та ТОВ “Тіара Інвест” були зареєстровані як юридичні особи, були платниками податку на додану вартість, що відповідачем не спростовано та не заперечувалось.

Стверджуючи про неможливість придбання позивачем у вказаних контрагентів товару, податковий орган посилається лише на наявну в нього інформацію, що отримана з інформаційної бази даних АІС “ Податковий блок”.

Разом з тим, суд зауважує, що будь – яких зустрічних перевірок контрагентів позивача - ТОВ “Роксан Інвест”, ТОВ “Селезія”, ТОВ “Прайм Індастрі” та ТОВ “Тіара Інвест”, в ході яких була б встановлена неможливість здійснення ним відповідних господарських операцій, податковим органом не проводилось.

Питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. При цьому в акті мають бути викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків-покупця, будь-які порушення постачальниками послуг правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець послуг) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і надалі зазнавати певних негативних наслідків у виді позбавлення права на витрати та податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку послуг/товарів, укладення покупцем послуг договору з метою безпідставного формування витрат та податкового кредиту з ПДВ з понесених витрат за придбання послуг має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сама лише податкова інформація, яка не підтверджена належними доказами, не є тим джерелом отримання інформації, яка згідно положень ст. 83 ПК України визначена в якості підстави для висновків посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок, а відтак не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства таким платником.

Таким чином, суд не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Наведеної правової позиції дотримується Верховний суд у своїй постанові від 20.03.2018 року у справі №804/939/16.

Також судом відхиляються і доводи відповідача про те, що контрагенти позивача ТОВ “Роксан Інвест”, ТОВ “Селезія”, ТОВ “Прайм Індастрі” та ТОВ “Тіара Інвест” є фігурантами кримінальних проваджень за ознаками правопорушень, передбачених ст. 205 КК України, а тому, на думку відповідача, вказані підприємства не могли фактично здійснювати спірні господарські операції, оскільки відповідачем не надано доказів, що зазначені кримінальні провадження містять будь-які дані щодо предмету доказування в цій справі, містить відомості, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між позивачем – ПП “Поділля-Агрохімсервіс” та його вищенаведеними контрагентами. Крім того, слід зазначити, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що посадових осіб ТОВ “Роксан Інвест”, ТОВ “Селезія”, ТОВ “Прайм Індастрі” та ТОВ “Тіара Інвест” визнано винними у фіктивному підприємництві відповідним вироком суду, а згідно вимог ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 26.06.2018р. у справі №808/2360/17 (адміністративне провадження №К/9901/47560/18).

Також суд зауважує, що, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Підсумовуючи викладене, суд зауважує, що фактично, висновки відповідача ґрунтуються лише на зібраній інформації з баз даних ДФС щодо контрагентів позивача, а також їх контрагентів по ланцюгу постачання, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи, та об`єктивної зміни складу активів платника податків-покупця.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд вказує, що позивач має та надав відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт реального здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами, натомість доводи контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому податкове повідомлення - рішення від 01 лютого 2019 року за № 0000671401, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість, разом із штрафними санкціями, на загальну суму 300264 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо встановленого відповідачем порушення по невідображенню в податковому обліку нарахування податкових зобов`язань з ПДВ по операціях з списання товарів та ТМЦ як природні втрати та відходи за 2017 рік, суд зазначає наступне.

Під час проведення перевірки встановлено, що відповідно до наданих до перевірки документів та даних бухгалтерського обліку ПП “Поділля- Агрохімсервіс” списано товари та ТМЦ як втрати та відходи, на загальну суму 344079 грн., що є об`єктом оподаткування податком на додану вартість. Дане списання підтверджено актами-розрахунками та відображено в бухгалтерському обліку наступним чином: Дт 947 Кт 84 списано ТМЦ на загальну суму 344079 грн., Дт 791 Кт 947 віднесено на фінансовий результат суму по списаних товарах - 344079 грн. Проте, по податковому обліку не відображено нарахування зобов`язань з ПДВ по зазначених операціях – не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкових накладних на загальну суму 39451 грн. В зв`язку з чим до позивача застосовано штрафні санкції на підставі п. 120.1 ст.120 ПК України на загальну суму 19726 грн ( 50% ).

Суд не погоджується з такими висновками ГУ ДФС у Вінницькій область, з огляду на таке.

Відповідно до п. 200.l ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 Податкового кодексу України .

Згідно з п.188.1. ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі· відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і- нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв' язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарі/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до договорів складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна та додатків до них, укладених між ПП “Поділля-Агрохімсервіс” та ТОВ “Крижопільський елеватор”, ТОВ “АДМ Вапнярський елеватор”, ТОВ “Українська Елеваторна Компанія”, підприємство передає зерновим складам на зберігання зерно (т. 16 а.с. 158-186).

Дослідивши надані сторонами документи, судом встановлено, що за даними обліку підприємства на склади його контрагентів було поставлено зерно сільськогосподарських культур. Фізична вага зерна була зменшена на відсоток вологості та відсоток сміттєвої домішки у зв`язку з доведенням зерна до показників ДСТУ, відповідно до актів розрахунків та актів списання (т.16 а.с. 187-205).

Суд зауважує, що зменшення маси зерна в результаті його доробки (чищення, сушіння) не є його втратою, це технологічна операція, спрямована на доведення зерна до стану, придатного для його використання, реалізації, тобто технічні (виробничі) витрати за визначенням пункту 140.3 статті 140 Податкового кодексу України. У бухгалтерському обліку таку нестачу визнають іншими операційними витратами та відображають такі втра ти за дебетом субрахунку 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей». Такі операції з доробки зерна не мають для підприємства податкових наслідків з ПДВ.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність у відповідних правовідносинах порушень позивачем вимог п.п. 185.1. ст. 185, 187.1 ст. 187, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України. У зв`язку з чим, висновки акту перевірки про порушення позивачем п. 201.1 п.201.10 ст. 201 ПК України – не відображення в податковому обліку нарахування податкових зобов`язань з ПДВ по операціях з списання товарів та ТМЦ, як природні втрати та відходи, з огляду на встановлені обставини є хибними.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000681401 від 01.02.2019.

Щодо податкового повідомлення-рішення №000781413 від 01.02.2019 суд зазначає таке.

Посадовими особами Головного управління ДФС у Вінницькій області в акті перевірки №44/1413/36327834 від 10.01.2019 встановлено порушення ПП “Поділля-Агрохімсервіс” граничних термінів реєстрації податкових накладних, що визначені п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України. Так, зазначається, що допущено несвоєчасну реєстрацію таких податкових накладних: №50 від 15.11.2017, №18 від 03.11.2017, №36 від 10.11.2017, №2 від 01.11.2017, №6 від 01.11.2017, №8 від 02.11.2017, №42 від 14.11.2017, №28 від 09.11.2017, №75 від 29.12.2017, №73 від 29.12.2017, №74 від 29.12.2017, №28 від 30.01.2018, №25 від 29.01.2018, №151 від 18.04.2018, №266 від 31.05.2018, №245 від 29.05.2018, №171 від 18.05.2018, №233 від 25.05.2018, №199 від 22.05.2018, №175 від 18.05.2018, №205 від 22.05.2019, №219 від 24.05.2018, №260 Від 30.05.2018, №244 від 29.05.2019, № 191 від 21.05.18, №268 від 31.05.2018, №173 від 18.05.2018, №155 від 27.06.2018, №147 від 22.06.2019 (Т. 17 а.с. 241 – 242 ).

Згідно з вимогами пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За змістом окремих абзаців пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Так, відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, зокрема, 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів та 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів.

Згідно з положеннями Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, до графи 8 податкових накладних вноситься - код ставки податку на додану вартість, за якою здійснюється оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, що постачаються.

Зокрема, у графі 8 зазначається код ставки: 20 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою; 7 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за ставкою 7 відсотків; 901 - у разі здійснення операцій з вивезення товарів за межі митної території України, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою; 902 - у разі здійснення операцій з постачання на митній території України товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою; 903 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування.

Системний аналіз статті 201, пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України, Порядку № 1307 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку про те, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Тобто, для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Разом з тим, суд зазначає, що механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних накладних визначений Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, що затверджений Постановою КМУ від 29 грудня 2010 року № 1246, та передбачає таке (далі - Порядок № 1246).

Відповідно до п. 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки зокрема дотримання вимог, установлених пунктом 201.10 статті 201 Кодексу.

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). (п. 13 Порядку № 1246)

Згідно положень пунктів 14, 15 Порядку № 1246, квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС. У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.

Суд зауважує, що квитанції про реєстрацію вищезазначених податкових накладних були прийняті податковим органом без помилок.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскільки позивач направив до ЄРПН на реєстрацію податкові накладні та отримав квитанції про прийняття податкових накладних до ЄРПН без помилок, то порушень вимог п. 201.10 ПК України під час реєстрації податкових накладних відповідачем виявлено не було.

Відповідно до абз. 9 п. 201.10 ПК України, датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Суд вважає, що дата реєстрації податкових накладних є односторонньою дією посадової особи ДФС, яка не може свідчити, що дата реєстрації податкової накладної є датою надання податкової накладної для реєстрації.

А відтак, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, на підставі яких можна було б установити, що позивачем несвоєчасно подано податкові накладні в електронному вигляді до податкового органу.

Згідно пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України у даному випадку необхідно застосувати презумпцію правомірності рішень платника податку згідно якого, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь платника податків.

Суд зауважує, що відповідачем вже проводились камеральні перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних поданих позивачем за відповідні періоди, результати яких відображені в актах від 06.07.2018 року № 16407/02-32-54-01/36327843 та від 29.10.2018 року № 30936/02-32-56-05/36327834. Водночас, не дивлячись на те, що зазначені періоди вже були перевірені контролюючим органом, податковий орган в акті перевірки від 26.11.2018 та 10.01.2019 року здійснив повторну перевірку зазначених питань.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (дивитися рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, пункт 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, пункт 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, пункт 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37, від 25 листопада 2008 року).

В силу принципу пропорційності втручання в право особи безперешкодно користуватися та розпоряджатися своїм майном можливе лише за умови дотримання "справедливої рівноваги" між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про протиправність прийнятого Головним управлінням ДФС у Вінницькій області податкового повідомлення – рішення № 0000781413 від 01.02.2019 року та його скасування.

Надаючи оцінку правомірності прийнятого відповідачем податкового повідомлення - рішення 0000661401 від 01.02.2019, суд зазначає таке.

Під час проведення правильності визначення показників витрат підприємства податковим органом встановлено взаємовідносини ПП “Поділля-Агрохімсервіс” із фізичними особами-підприємцями, які одночасно є найманими працівниками ПП “Поділля- Агрохімсервіс”, щодо отримання посередницьких послуг агентів в загальній сумі 10984237 грн., віднесених до “Інших операційних витрат” ПП “Поділля-Агрохімсервіс”, що складає 46% від “Інших операційних витрат” ( т. 1 а.с. 147 – 152 ).

Так, на підставі укладених договорів №02/01/2014_2 від 02.01.2014 року, №04/01/2017_2 ПП “Поділля-Агрохімсервіс” здійснювало придбання агентських послуг у ФОП ОСОБА_1 . На виконання умов договорів складено акти виконаних робіт (послуг) на загальну суму 2920581 грн. В бухгалтерському обліку дану операцію було відображено наступним чином: Д-т 63 “Розрахунки з постачальниками”, К-т 311 “Розрахунковий рахунок” в сумі 2920581 грн., Д-т 84 “Інші операційні витрати” К-т 63 “Розрахунки з постачальниками” в сумі 2920581 грн., Д-т 93 “Витрати на збут” К-т 84 “Інші операційні витрати” в сумі 2920581 грн.

На підставі укладеного договору №05/01/2015_5 від 05.01.2015 ПП “Поділля- Агрохімсервіс” здійснювало придбання агентських послуг у ФОП ОСОБА_1 . На виконання умов договору складено акт виконаних робіт (послуг) на загальну суму 1412026 грн. В бухгалтерському обліку дану операцію було відображено наступним чином: Д-т 63 “Розрахунки з постачальниками”, К-т 311 “Розрахунковий рахунок” в сумі 1412026 грн., Д-т 84 “Інші операційні витрати” К-т 63 “Розрахунки з постачальниками” в сумі 1412026 грн., Д-т 93 “Витрати на збут” К-т 84 “Інші операційні витрати” в сумі 1412026 грн.

На підставі укладеного договору №05/01/2015_5 від 05.01.2015 ПП “Поділля- Агрохімсервіс” здійснювало придбання агентських послуг у ФОП ОСОБА_2 . На виконання умов договору складено акти виконаних робіт (послуг) на загальну суму 1412 026 грн. В бухгалтерському облік дану операцію було відображено наступним чином: Д-т 63 “Розрахунки з постачальниками”, К-т 311 “Розрахунковий рахунок” в сумі 1412026 грн., Д-т 84 “Інші операційні витрати” К-т 63 “Розрахунки з постачальниками” в сумі 1412026 грн., Д-т 93 “Витрати на збут” К-т 84 “Інші операційні витрати” в сумі 1412026 грн.

На підставі укладених договорів №02/01/2014_1 від 02.01.2014, №04/01/2017_1 від 4.01.2017 року ПП “Поділля-Агрохімсервіс” здійснювало придбання агентських послуг у ФОП ОСОБА_3 . На виконання умов договорів складено акти виконаних робіт (послуг) на загальну суму 4557350 грн. В бухгалтерському обліку дану операцію було відображено наступним чином: Д-т 63 “Розрахунки з постачальниками”, К-т 311 “Розрахунковий рахунок” в сумі 4557350 грн., Д-т 84 “Інші операційні витрати” К-т 63 “Розрахунки з постачальниками” в сумі 4557350 грн., Д-т 93 “Витрати на збут” К-т 84 “Інші операційні витрати” в сумі 4557350 грн.

На підставі укладених договорів №01/04/2015_6 від 01.04.2015, №05/01/2018_4 від 05.01.2018ПП “Поділля-Агрохімсервіс” здійснювало придбання агентських послуг у ФОП ОСОБА_4 . На виконання умов договорів складено акти виконаних робіт (послуг) на загальну суму 1734280 грн. В бухгалтерському обліку дану операцію було відображено наступним чином: бухгалтерське проведення Д-т 63 “Розрахунки з постачальниками”, К-т 311 “Розрахунковий рахунок” в сумі 1734280 грн., Д-т 84 “Інші операційні витрати” К-т 63 “Розрахунки з постачальниками” в сумі 1734280 грн., Д-т 93 “Витрати на збут” К-т 84 “Інші операційні витрати” в сумі 1734280 грн.

На підставі укладеного договору №02/01/2014_3 від 02.01.2014 ПП “Поділля- Агрохімсервіс” здійснювало придбання агентських послуг у ФОП ОСОБА_5 . На виконання умов договорів складено акти виконаних робіт (послуг) на загальну суму 360000 грн. В бухгалтерському обліку дану операцію було відображено наступним чином: Д-т 63 “Розрахунки з постачальниками”, К-т 311 “Розрахунковий рахунок” в сумі 360000 грн., Д-т 84 “Інші операційні витрати” К-т 63 “Розрахунки з постачальниками” в сумі 360000 грн., Д-т 93 “Витрати на збут” К-т 84 “Інші операційні витрати” в сумі 360000 грн. ( т. 15 а.с. 104 – 240, т. 16 а.с. 1 -146 ).

Частиною першою статті 1 Цивільного кодексу України визначено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Згідно з статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 24 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Натомість, відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.04.2015 року в справі №6-48369св14, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У відповідності до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З наведеного слідує, що основною ознакою, яка відрізняє цивільні (підрядні) відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд в постанові від 08.05.2018 року у справі №127/21595/16-ц.

З аналізу наведених норм слідує, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Судом встановлено, що, відповідно до штатного розпису підприємства, за період, що перевірявся, вищезазначені ФОПи також були штатними працівниками ПП “Поділля-Агрохімсервіс” та відповідно до наказів про прийняття на роботу прийняті на постійне місце роботи з тривалістю робочого дня (тижня) 8 - (40) год., зокрема ОСОБА_5 є директором ПП “Поділля- Агрохімсервіс”; Предоляк Віталій Іванович - заступник директора; Михайленко Тарас Петрович - менеджер по закупівлі та маркетингу с/г продукції; ОСОБА_2 - менеджер з продукту та маркетингу; ОСОБА_3 - менеджер з технологічного супроводу клієнтів ( т. 16 а.с. 116 – 129 ).

В той же час, зазначені особи надають підприємству агентські послуги як фізичні особи – підприємці в період діяльності з 01.01.2016 року по 30.06.2018 року в загальній сумі 10984237 грн.

Проаналізувавши вищезазначені встановлені обставини, норми законодавства в співставленні з наданими позивачем цивільно-правовими угодами, актами виконаних робіт суд дійшов переконання, що вищевказані особи виконуючи роботу, що зазначена в звітах про послуги агента, фактично здійснювали свою трудову функцію, як працівники ПП “Поділля-Агрохімсервіс”, а не як ФОПи, оскільки предметом угод, які укладено між підприємством та фізичними особами - підприємцями, які одночасно є штатними працівниками, є надання певних послуг за винагороду, які є тотожними трудовим функціям цих працівників.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу України, відповідно до підпункту 164.2.1пункту 164.2 статті 164 цього Кодексу, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Відповідно підпункту 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 цього Податкового кодексу України заробітна плата - це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, с роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (пункт 171.1 статті 171 Податкового кодексу України).

Працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону (підпункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 цього Податкового кодексу України).

Роботодавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов`язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов`язки, передбачені законами.

Для цілей розділу IV цього Кодексу до роботодавця прирівнюються юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво), постійне представництво нерезидента або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) дохід за виконання роботи та/або надання послуги згідно із цивільно-правовим договором у разі, якщо буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими (підпункт 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу).

Пунктом 177.8 статті 178 Податкового кодексу України встановлено, що під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб`єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документа, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Статтею 168 Податкового кодексу України встановлений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету і, зокрема, пунктом 168.1 цієї статті визначено порядок оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

Так, згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно з підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що працівником вважається фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Так суд зазначає, що фізична особа - підприємець, що є платником єдиного податку, може бути найманим працівником, за умови, якщо її підприємницька діяльність не пов`язана з виконанням посадових обов`язків, як працівника підприємства (установи, організації, або фізичної особи) та здійснюється у вільний від таких обов`язків час.

Суд зауважує, що виходячи з встановлених обставин справи не підтверджується жодними доказами, що послуги надавалися у вільний від роботи час. Крім того, зміст послуг свідчить, що вони є аналогічними посадовим обов`язкам працівників.

Так, згідно умов наданих агентських договорів, агент (вищезазначені ФОПи) зобов`язуються надавати від імені ПП “Поділля-Агрохімсервіс” послуги шляхом здійснення (укладення) угод, наслідком чого є забезпечення потреб споживачів (покупців) в ЗЗР, мінеральних добривах, мікродобривах, насінні с/г культур, іншій продукції. Дії агента на виконання договору - агент від імені ПП “Поділля-Агрохімсервіс” укладає угоди купівлі-продажу (поставки) товару.

Агент зобов`язаний надати ПП “Поділля-Агрохімсервіс” звіт про результати наданих послуг у письмовому вигляді, який має містити назву покупця, номер укладеного договору, суму договору, суму та дату оплати по даному договору. Під час передачі-отримання результатів послуг сторони складають у 2-х примірниках акт здачі-приймання, по одному примірнику якого зберігається у сторін.

На підставі укладених договорів фізичними особами - підприємцями із покупцями здійснено посередницькі послуги з продажу товарів та виписано акти передачі-отримання наданих послуг та звіти про посередницькі послуги агента.

У наданих позивачем актах передачі-отримання наданих послуг зазначено наступне: ПП “Поділля-Агрохімсервіс” та агент склали Даний акт про те, що послуги агента за відповідний період (квартал) згідно агентського договору надані належним чином, у встановлені терміни та в обсязі, зазначеному у звіті агента. Згідно умов агентського договору вартість наданих послуг - винагорода агента від оплаченої покупцями ціни товару - (відсоткове та грошове Визначення винагороди) становить визначену суму.

Суд, дослідивши подані сторонами документи, прийшов до висновку, що відносини за вищезазначеними агентськими договорами не містять будь – якого реального змісту, а фактично є трудовими, оскільки вказані ФОПи одночасно є працівниками (найманими особами) підприємства та роботи (послуги) виконані ними в рамках їх трудової діяльності відповідно до посадових обов`язків, таким чином, сторони договору прирівнюються до працівника та роботодавця.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що ПП “Поділля-Агрохімсервіс” не доведено факт отримання послуг від ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , а отже витрати нібито понесені на їх оплату не відносяться до господарської діяльності підприємства; наявність формально складених первинних документів без реально здійснених господарських операцій не є підставою для відображення витрат в податковому обліку ПП “Поділля-Агрохімсервіс”.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно зроблено висновок про завищення позивачем інших операційних витрат, та, відповідно, заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на прибуток, а тому податкове повідомлення-рішення 0000641401 від 01.02.2019 року є правомірним та не підлягає скасуванню.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, суд доходить висновку, що з вище наведених мотивів та підстав позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Питання розподілу судових витрат підлягає вирішенню у відповідності до положень ч. 3 ст. 139 КАС України.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого при зверненні до суду судового збору підлягають частковому стягненню на користь позивача ( у відсотковому відношенні, виходячи з ціни заявленого позову - 3541570,79 грн та суми задоволених позовних вимог - 339736,79 грн ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області в сумі 1842,78 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати, прийняті Головним управлінням ДФС у Вінницькій області, податкові повідомлення - рішення № 0000671401 від 01.02.2019 року, № 0000781413 від 01.02.2019 року, № 0000681401 від 01.02.2019 року.

Стягнути на користь приватного підприємства "Поділля-Агрохімсервіс" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області понесені судові витрати у виді судового збору в сумі 1842,78 грн. (одна тисяча вісімсот сорок дві гривні 78 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Приватне підприємство "Поділля Агрохімсервіс" (вул. Незалежності, 233, смт. Вапнярка, Томашпільський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 36327834).

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 43142454).

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна