Вирок № 86542095, 23.12.2019, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/727/2019

Справа № 428/13509/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2019 року м.Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Бойко Н.В.,

за участю прокурора Зінченко Ю.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

потерпілого ОСОБА_2

при секретарі судового засідання Березіної І.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12019130370001958 від 13.11.2019 року у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Сєвєродонецька, Луганської області, українця, громадянина України, освіта професійно технічна, одруженого, на утриманні має малолітню дитину, а саме: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючого, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 12.05.2011 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ст. 185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений 24.12.2014 року зі Свердловської ВК Луганської області ( №38) по відбуттю строку покарання,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.3 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

20.10.2019 року приблизно о 15 год. 00 хв. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуваючи у під"їзді будинку №1а АДРЕСА_2 . АДРЕСА_3 , повторно маючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, зайшов в приміщення квартири АДРЕСА_4 вищевказаного будинку, яка нележить гр. ОСОБА_4 , де, побачивши ноутбук торгівельної марки «Lenovo» моделі G550 у корпусі чорного кольору, який належить ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що за його діями ніхто не спостерігає, здійснив крадіжку вказаного майна, у подальшому розпорядився ним на власний розсуд.

Згідно з висновком товарознавчої експертизи №19/113/9/1-1209е від 26.11.2019 року, загальна вартість викраденого товару, а саме ноутбуку торгівельної марки «Lenovo» моделі G550 у корпусі чорного кольору, б/в, без значних пошкоджень – на момент скоєння кримінального правопорушення, а саме на 20.10.2019 складає 2066,00 гривень.

В результаті злочинних дій ОСОБА_1 громадянину ОСОБА_4 було спричинено матеріальну шкоду на суму 2066 гривень 00 копійок.

Вказаними умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у житло ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.185 ч.3 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, і він їх у повному обсязі підтверджує. Пояснив, що 20.10.2019 року приблизно о 15 годині він перебував у під"їзді будинку АДРЕСА_3 . Він побачив, що двері у приміщення квартири АДРЕСА_4 де мешкає його знайомий ОСОБА_4 , були не закриті, зайшов до квартири та викрав ноутбук «Lenovo». Викрадений ноутбук він здав у ломбард, а отримані кошти у розмірі 300 гривень він витратив на власні потреби. У скоєнному щиро кається.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений ОСОБА_1 правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ рекомендації №6 R (87) 18 Комітету Міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії ОСОБА_1 , суд кваліфікує за ст.185 ч.3 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, він не є інвалідом, одружений, має на утриманні малолітню дитину, раніше судимий ( а.к.п.25-26), задовільно характеризується за місцем проживання (а.к.п.22), на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває ( а.к.п.21)

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.

У відповідності до ст.67 ч.4 КПК України якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує. На підставі викладеного суд не враховує зазначену у обвинувальному акті обставину - вчинення злочину повторно як обтяжуючу.

На підставі викладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, з урахуванням особи обвинуваченого, який вину визнав, щиро покаявся, обставину, яка пом"якшує покарання обвинуваченого, виходячи з обставин вчиненого злочину, тяжкості його наслідків, враховуючи думку потерпілого у судових дебатах, який просив суд призначити покарання, не пов"язане з ізоляцією від суспільства, суд вважає, що ОСОБА_1 необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі.

З урахуванням вищевикладених обставин по справі, суд вважає що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 можливо шляхом звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, а також вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов"язки у відповідності зі ст.76 ч.1 КК України.

Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, а також випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст..6 Конвенції про захист прав людини.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не обирався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не заявлений, речові докази відсутні.

Процесуальні витрати за проведення експертизи № 19/113/9/1-1209е від 26.11.2019, вартість якої згідно довідки №19/113/9/1-1143д від 26.11.2019 року складає 1256,08 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого на підставі ст.124 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст.349, ст.ст.368-370,373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.3 КК України та призначити йому покарання у виді

позбавлення волі строком на 3 (три) роки, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 2 (два) роки.

Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації; повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи №19/113/9/1-1209е від 26.11.2019 року, у сумі 1256 ( одна тисяча двісті п"ятдесят шість) гривень 08 копійок.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя Н.В.Бойко