Рішення № 86541072, 23.12.2019, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/4221/19

Провадження № 2/314/1406/2019

Повне рішення суду, складено 23 грудня 2019 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Вільнянськ 12 грудня 2019 року

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючий суддя - Кофанов А.В.,

при секретарі - Лазечна Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Кривохатько В.В." про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ФГ "Кривохатько В.В.", який уточнив під час судового розгляду, і згідно якого вимагає визнати недійсною укладену з відповідачем додаткову угоду від 14.08.2019 року про внесення змін до договору оренди землі від 26.12.2011 року.

Як зазначив позивач у своїй позовній заяві, у серпні 2019 року йому стало відомо про існування додаткової угоди від 14.08.2019 року, яка нібито була укладена ним та ФГ "Кривохатько В.В . " в м.Вільнянськ Запорізької області, про внесення змін до раніше укладеного між сторонами договору оренди землі від 26.12.2011 року; згідно умов додаткової угоди, термін дії договору оренди було продовжено на 16 років. Позивач стверджував, що зазначеної додаткової угоди він не укладав, оскільки вказаного дня до м.Вільнянськ не приїздив, і в договорі міститься не його підпис; крім того, позивач стверджував, що голова фермерського господарства Кривохатько Л.С., від імені якої підписана додаткова угода, також не могла цього зробити, оскільки перебувала за межами України. Враховуючи наведені обставини, позивач звернувся до суду із зазначеними вимогами.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Кравченко В.А. підтримав позов, пояснив по його суті, що позивач ОСОБА_1 додаткову угоду не підписував, до м.Вільнянськ у серпні 2019 року не приїздив, знаходився постійно за своїм місцем проживання в м.Запоріжжі, сама керівник відповідача Кривохатько Л.С. також була відсутня в м.Вільнянськ, що виключає можливість укладення додаткової угоди.

Представник відповідача адвокат Мітасов М.І. позов не визнав, пояснив суду, наполягає на тому, що договір був підписаний особисто сторонами, і позивач не подав належних доказів на підтвердження своїх вимог.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши надані йому докази, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Згідно ст.13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.14 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

За змістом "Типового договору оренди землі", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 03.03.2004 року, цей договір має бути підписаний орендарем та орендодавцем.

Згідно ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч.1 ст.641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно ч.1 ст.642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Відповідно до ч.1 ст.640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Суду надана додаткова угода від 14.08.2019 року (а.с.8), укладена між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ФГ "Кривохатько В.В.", згідно якої внесені зміни до умов раніше укладеного між сторонами договору оренди землі від 26.12.2011 року, а саме - щодо строку дії договору. Зі змісту додаткової угоди вбачається, що вона укладена в м.Вільнянськ Запорізької області, і підписана позивачем та Кривохатько Л.С. як головою ФГ "Кривохатько В.В."

Між тим, з довідки ТОВ "Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс "Ріксос-Прикарпаття" № 336 від 10.10.2019 року (а.с.32), та довідки Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 09.10.2019 року (а.с.34) вбачається, що Кривохатько Л.С. в період часу з 01.08.2019 року по 09.08.2019 року проживала у курортному комплексі "Ріксос-Прикарпаття" (за межами Запорізької області), а 09.08.2019 року виїхала за межі України, і до 31.08.2019 року кордон у зворотному напрямку не перетинала. У свою чергу, сам позивач зареєстрований та постійно проживає в м.Запоріжжі. Ці обставини вже самі по собі виключають можливість дотримання зазначених положень ст.ст.13, 14 Закону України "Про оренду землі", "Типового договору оренди землі" та ч.1 ст.640, ч.1 ст.641, ч.1 ст.642 ЦК України при укладення спірної додаткової угоди від 14.08.2019 року.

Представником позивача під час судового розгляду заявлялося клопотання про проведення почеркознавчої експертизи належності йому підпису на додатковій угоді від 14.08.2019 року, проте, зважаючи на достатність наданих ним доказів, суд відмовив у задоволенні цього клопотання.

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.217 ЦК України, передбачена можливість визнання недійсною окремої частини правочину, що не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому.

За таких обставин вимоги позивача є такими, що ґрунтуються на законі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 13, 89, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Цивільний позов ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Кривохатько В.В." про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі задовольнити повністю.

Визнати недійсною додаткову угоду від 14 серпня 2019 року, укладену між ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Кривохатько В.В.", про внесення змін до договору оренди землі від 26 грудня 2011 року, зареєстрованого 23.02.2015 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису реєстрації про інше речове право - 32873537.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області.

Суддя А.В. Кофанов

12.12.2019 року

Суддя Андрій Валентинович Кофанов

23.12.2019