Вирок № 86540371, 21.12.2019, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/4270/14-к

Номер провадження 1-кп/333/16/19

В И Р О К

Іменем України

м. Запоріжжя 21 грудня 2019 р.

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: суддя Фунжий О.А., за участю секретарів судового засідання Лященко В.А., Бабенко Я.С., прокурорів Євсюкова Ф.Б., Пранова С.В., захисника Никоненка О.О., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Козачі Лагері, Цюрупинського району, Херсонської області, громадянина України, маючого вищу освіту, одруженого, маючого неповнолітню дитину 2010 р. народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючого, не судимого, -

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України,

в с т а н о в и в :

Суд визнав доведеним, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин при таких обставинах.

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_1 , працюючи з 25 вересня 2012 р. дільничним інспектором міліції сектору дільничних інспекторів міліції Комунарського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, відповідно до п. 1 примітки до ст. 364 КК України є службовою особою правоохоронного органу.

В грудні 2013 р. ОСОБА_1 стало відомо, про те, що на території його обслуговування як дільничного інспектора по вул. 40 років Перемоги, 11-б, у м. Запоріжжі, ОСОБА_2 розпочала роботу кафе «Луксор» без відповідних дозвільних документів, у т.ч. на реалізацію алкогольних напоїв.

Наприкінці грудня 2013 р. ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення повідомив ОСОБА_2 , що вона повинна сплачувати йому за не складення відносно неї протоколів про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 164 КУпАП, неправомірну вигоду в розмірі 1 000 грн. щомісяця.

10 квітня 2014 р. о 15 год. 15 хв. ОСОБА_1 , продовжуючи умисні дії, направлені на одержання неправомірної вигоди, на вул. Гаврилова, 16-а, у м. Запоріжжі зустрівся з ОСОБА_2 , яка сіла у його автомобіль «ДЄУ-Сенс», реєстраційний номер НОМЕР_1 . В салоні вказаного автомобіля ОСОБА_1 одержав від ОСОБА_2 неправомірну вигоду в розмірі 3 000 грн. із розрахунку 1 000 грн. в місяць за лютий-квітень 2014 р. включно за те, що він, використовуючи надані владні повноваження дільничного інспектора міліції, не буде складати відносно неї протоколи про вчинення адміністративного правопорушення.

Своїми умисними діями обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 368 КК України (в редакції Закону України від 18 квітня 2013 р.) як одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за не вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їм влади.

2.Пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 .

Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчинені вказаного злочину не визнав, суду пояснив, що знайомий з ОСОБА_2 , у грудні 2013 р. у неї була крадіжка, він приймав участь у роботі слідчо-оперативної групи. Він неодноразово зустрічався з ОСОБА_2 як дільничний інспектор. 10 квітня 2014 р. ОСОБА_2 неодноразово телефонувала йому, пропонувала зустрітись. У другій половині дня він під`їхав на своєму автомобілі ДЄУ до магазину АТБ. У автомобіль сіла ОСОБА_2 , вони розмовляли. ОСОБА_2 дістала з сумки грошові кошти, намагалась покласти їх у речовий ящик автомобілю. Він відштовхнув її руки від ящику, вона поклала гроші біля важеля коробки передач, де їх знайшли під час проведення обшуку. Відеозйомка, надана суду є неповною. На ній відсутні кадри, коли ОСОБА_2 намагається покласти гроші у речовий ящик, а він її відштовхує.

3.Докази на підтвердження встановлених судом обставин вчинення вказаного злочину.

Наказом начальника ГУМВС України в Запорізькій області від 25 вересня 2012 р. ОСОБА_1 призначено дільничним інспектором міліції сектору дільничних інспекторів міліції Комунарського районного відділу Запорізького міського управління. (а.с. 207 т.1)

За змістом функціональних обов`язків дільничного інспектора міліції СДІМ Комунарського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_1 , затверджених 21 січня 2014 р. начальником Комунарського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області (а.с. 210-211 т.1), дільничний інспектор міліції відповідно до п. 1 примітки до ст. 364 КК України є службовою особою правоохоронного органу.

Відповідно до п.4 функціональних обов`язків дільничний інспектор міліції повинен попереджувати, виявляти та припиняти адміністративні правопорушення, здійснювати в межах своїх повноважень провадження у справах про адміністративні правопорушення. (а.с. 211 т.1)

Диспозицією ст. 164 КУпАП, яка діяла на час вчинення інкримінованого злочину, передбачалась адміністративна відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

За змістом п.1 ч.1 ст. 255 КУпАП у редакції, що діяла на час вчинення інкримінованого обвинуваченому злочину, у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 164 КУпАП, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.11 Закону України «Про міліцію» в редакції Закону України від 15 листопада 2011 р., міліції для виконання покладених на неї обов`язків надається право у випадках, передбачених законом, складати протоколи про адміністративні правопорушення, провадити особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів, застосовувати інші передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення.

7 квітня 2014 р. ОСОБА_3 звернулась до УВБ (Управління внутрішньої безпеки) у Запорізькій області із заявою про притягнення до відповідальності працівника Комунарського РВ ЗМУ ГУМВС України у Запорізькій області ОСОБА_1 , який вимагає у неї грошові кошти у розмірі 3 000 грн. за безперешкодне ведення господарської діяльності у орендованому нею кафе «Луксор», яке розташовано по адресу: м. Запоріжжя, вул. 40-річчя Перемоги, 11б. (а.с. 84-85 т.1)

Відомості про вчинення вказаного кримінального правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 7 квітня 2014 р. (а.с. 82 т.1)

Свідок ОСОБА_2 суду пояснила, що у листопаді 2013 р. вона орендувала кафе «Луксор», яке розташоване по вул. 40 років Перемоги у м. Запоріжжі. В цьому кафе вона займалась реалізацією продуктів харчування та алкогольних напоїв. Однак дозвільних документів для здійснення цієї діяльності у неї не було. В грудні 2013 р. в приміщенні кафе відбулася крадіжка, вона викликала міліцію. Серед працівників, які прибули на виклик, був дільничний інспектор ОСОБА_1 . Вона йому сказала, що не має документів на ведення господарської діяльності. Через деякий час ОСОБА_1 зателефонував їй і запропонував прийти в Комунарський відділ міліції, кабінет 36. Наступного дня вона прийшла в райвідділ, де їй працівник міліції сказав, що треба заплатити за те, що працює без документів. Вона це зрозуміла як одноразову виплату. Однак грошей із собою в неї не було, тому вона сказала, що принесе гроші наступного дня. Цей працівник сказав, що не треба, запропонував передати гроші через ОСОБА_1 . Наступного дня вона зустрілись з ОСОБА_1 , вона передала йому 1 000 грн. На початку січня 2014 р. ОСОБА_1 приїхав до неї в кафе, сказав, що платити потрібно щомісячно по 1 000 грн. за те, що вона працює без документів, у разі перевірки він вирішить усі питання з цього приводу. Тоді вона заплатила йому 1 000 грн. У лютому 2014 р. ОСОБА_1 автомобілем приїздив до неї додому, просив дати 100 грн. на бензин, вона дала. Після цього він неодноразово приїздив в кафе, говорив, що треба платити. Вона йому відповідала, що грошей немає. ОСОБА_1 погрожував, що складе відносно неї протокол. Потім він неодноразово телефонував їй, приїздив у кафе, питав, коли вона заплатить гроші. У квітні 2014 р. вона вирішила заявити про незаконні дії ОСОБА_1 в обласну міліцію. Наступного дня вона надала працівникам міліції свої грошові кошти в сумі 3 000 грн., які були оброблені і вручені їй у присутності понятих. Вона домовилась про зустріч з ОСОБА_1 біля магазину АТБ, щоб передати ці гроші. Вона підійшла до автомобіля ОСОБА_1 , сіла на переднє сидіння. Вони розмовляли, потім вона запитала, куди покласти гроші. ОСОБА_1 очами показав на панель між ними. Вона дістала з сумки гроші в сумі 3 000 грн., поклала біля важеля коробки передач. ОСОБА_1 в руки гроші не брав. Через 10-15 сек. до автомобілю під`їхали працівники міліції, відкрили двері, вона вийшла з автомобілю.

Пояснення ОСОБА_2 узгоджуються з іншими доказами, наданими стороною обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_4 у вчинені інкримінованого йому злочину.

Ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області від 8 квітня 2014 р. за клопотанням слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Запорізької області Ковіна Д.О. надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, передбаченої ст. 260 КПК України, а саме аудіо-, відео контролю відносно ОСОБА_1 , терміном на 2 міс., починаючи з 8 квітня 2014 р. (а.с. 170-171, 177-178 т.1)

Ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області від 8 квітня 2014 р. за клопотанням слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Запорізької області Ковіна Д.О. надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, передбаченої ст. 263 КПК України, а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж оператора мобільного зв`язку «МТС Україна» № НОМЕР_2 , який використовується ОСОБА_1 , терміном на 2 міс., починаючи з 8 квітня 2014 р. (а.с. 172-173, 179-180 т.1)

Ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області від 8 квітня 2014 р. за клопотанням слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Запорізької області Ковіна Д.О. надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, передбаченої ст. 269 КПК України, а саме спостереження за ОСОБА_1 , терміном на 2 міс., починаючи з 8 квітня 2014 р. (а.с. 181-182, 183-184 т.1)

Дорученням від 8 квітня 2014 р. проведення слідчих (розшукових) дій на підставі вказаних ухвал слідчого судді доручено працівникам УВБ в Запорізькій області. (а.с. 175-176 т.1)

Постановою прокурора прокуратури Запорізької області від 9 квітня 2014 р. призначено проведення спеціального слідчого експерименту стосовно ОСОБА_1 з метою перевірки спрямованості його намірів та спостереження за його поведінкою, строком не більше 60 днів, із застосуванням спеціальних ідентифікованих (помічених) або несправжніх (імітаційних) засобів. Проведення спеціального слідчого експерименту доручено слідчому в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Запорізької області Ковіну Д.О. (а.с. 98-99 т.1)

Постановою прокурора прокуратури Запорізької області від 9 квітня 2014 р. під час контролю за вчиненням злочину дозволено використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) або несправжніх (імітаційних) засобів; проведення огляду, помітки (ідентифікації) та вручення ОСОБА_2 грошових купюр доручено працівникам УВБ в Запорізькій області. (а.с. 104 т.1)

Протоколом від 10 квітня 2014 р. оперативним працівником УВБ в Запорізькій області оглянуто, помічено та вручено ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 3 000 грн. купюрами по 200 грн. – 4, по 100 грн. – 8, по 50 грн. – 28, які скопійовано та помічено за допомогою спеціального невидимого люмінесцентного барвника (порошку). (а.с. 106-118 т.1)

За змістом протоколу про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (електронних інформаційних систем), складеному 10 квітня 2014 р. оперативним працівником УВБ в Запорізькій області на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області від 8 квітня 2014 р., 10 квітня 2014 р. об 11 год. 16 хв. зафіксовано телефонну розмову між абонентом А ( ОСОБА_1 ) та абонентом Б ( ОСОБА_2 ) щодо можливості зустрічі. 10 квітня 2014 р. о 14 год. 44 хв. зафіксовано телефонну розмову між тими ж абонентами А і Б щодо зустрічі біля магазину АТБ. 10 квітня 2014 р. о 14 год. 57 хв. зафіксовано телефонну розмову між тими ж абонентами А і Б щодо зустрічі. 10 квітня 2014 р. о 15 год. 03 хв. зафіксовано телефонну розмову між тими ж абонентами А і Б щодо зустрічі. (а.с. 124-128 т.1)

За змістом протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою), складеному 10 квітня 2014 р. оперативним працівником УВБ в Запорізькій області на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області від 9 квітня 2014 р., 10 квітня 2014 р. о 15 год. 22 хв. фігурант А ( ОСОБА_2 ) сіла на переднє сидіння автомобілю «ДЄУ Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням фігуранта Б ( ОСОБА_1 ). Між вказаними фігурантами відбулась розмова, в ході якої фігурант Б спитав: «Сколько тут?», фігурант А: «За три месяца, как и разговаривали… куда положить..» ОСОБА_5 достала гроші з сумки, фігурант Б: «Спрячьте деньги…». ОСОБА_5 поклала гроші за важіль коробки передач. (а.с. 133-135 т.1)

Висновком судової криміналістичної експертизи відео- звукозапису підтверджено, що слова (фрази, репліки) у наведених розмовах (фонограма № 1 записана на лазерному компакт-диску DVD-R «X-Digital» № 2090609081359 (інвентарний № 82 нт), вимовлені відповідно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 68-78 т.2)

Згідно висновку судової криміналістичної експертизи відео- звукозапису ознак переривання відеофонограми № 1, яка записана на лазерному компакт-диску DVD-R «X-Digital» № 2090609081359 (інвентарний № 82 нт), не виявлено. (а.с. 195-202 т.1)

За змістом протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 18 квітня 2014 р., складеному слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Запорізької області Ковіним Д.О., 10 квітня 2014 р. ОСОБА_2 вручені оглянуті надані заявницею грошові кошти у розмірі 3 000 грн. купюрами по 50 грн. – 28, по 100 грн. – 8, по 200 грн. – 4, які помічені спеціальним барвником і виготовлено ксерокопії купюр. 10 квітня 2014 р. у ранковий час ОСОБА_2 зі свого телефону зателефонувала ОСОБА_1 , який повідомив, що він зайнятий на роботі. О 14 год. ОСОБА_2 зателефонувала ОСОБА_1 та домовилась про зустріч о 15 год. поблизу магазину АТБ по вул. Гаврилова у м. Запоріжжі. О 15 год. ОСОБА_1 за кермом автомобілю «ДЄУ-Сенс», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під`їхав до магазину АТБ. О 15 год. 15 хв. до цього автомобілю підійшла ОСОБА_2 , сіла на переднє пасажирське сидіння. В салоні автомобіля між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбулась розмова, в ході якої ОСОБА_2 запитала ОСОБА_1 , чи може вона спокійно працювати, на що той відповів так. ОСОБА_2 сказала, що принесла 3 000 грн. за лютий-квітень 2014 р., на що ОСОБА_1 сказав, що вона багато балакає. ОСОБА_2 запитала, куди їй покласти гроші, і поклала їх на панелі біля перемикача передач. О 15-25 год. автомобіль ОСОБА_1 був блокований автомобілями працівників УВБ в Запорізькій області та проведено обшук. (а.с. 100-102 т.1)

Згідно протоколу обшуку, складеному 10 квітня 2014 р. слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Запорізької області Ковіним Д.О., під час проведення обшуку в автомобілі «ДЄУ-Сенс», реєстраційний номер НОМЕР_1 , за кермом якого знаходився ОСОБА_1 , біля ручки перемикання передач виявлені грошові кошти в сумі 3 000 грн., купюрами номіналом 50 грн. – 28, номіналом 100 грн. – 8, номіналом 200 грн. – 4. При освітлені вказаних купюр ультрафіолетовою лампою виявлено освітлення жовто-зеленого кольору. Поверхні долонь ОСОБА_1 освітлені ультрафіолетовою лампою, освітлення не виявлено; з поверхні долонь його рук зроблено змиви; з пластикової панелі біля перемикача передач, у тому місці, де виявлено грошові кошти, зроблено змиви. (а.с. 136-139 т.1)

Обшук вказаного автомобіля проведено на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2014 р. (а.с. 142 т.1)

Обставини проведення обшуку автомобілю ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив свідок ОСОБА_6 , який працював оперуповноваженим УВБ в Запорізькій області.

Згідно висновку судово-хімічної експертизи на грошових коштах у сумі 3 000 грн. встановлено присутність спеціальної хімічної речовини – люмінофору, що люмінесціює зелено-жовтим кольором; на двох серветках білого кольору, якими проводилися змиви з обох рук ОСОБА_1 спеціальних хімічних речовин не виявлено; на серветці білого кольору, якою проводився змив з панелі автомобілю «ДЄУ-СЕНС», д/н НОМЕР_1 , встановлено присутність спеціальної хімічної речовини – люмінофору, що люмінесціює зелено-жовтим кольором; перелічені вище виявлені спеціальні хімічні речовини – люмінофори на грошових коштах та на змиві з панелі автомобілю, що люмінесціюють зелено-жовтим кольором, мають загальну родову належність з наданим зразком спецзасобу. (а.с. 154-159 т.1)

Висновок вказаної експертизи про наявність на панелі автомобілю ОСОБА_1 слідів люмінофору та відсутність цих слідів на руках обвинуваченого свідчить про правдивість показань свідка ОСОБА_2 про те, що передача грошових коштів відбулась саме в автомобілі ОСОБА_1 , що обвинувачений грошові кошти в руки не брав, а лише вказав на місце, куди їх треба покласти.

Вилучені під час обшуку грошові кошти у сумі 3 000 грн. постановою слідчого від 29 квітня 2014 р. визнано речовими доказами та передано на зберігання до Запорізького відділення ДОФ АКБ «Укрсоцбанк». (а.с. 160-161 т.1)

Зазначення в обвинувальному акті про те, що ОСОБА_2 є приватним підприємцем, суд виключає з обвинувачення, оскільки в судовому засідання цей факт не встановлено. Свідок ОСОБА_2 суду пояснила, що не була в установленому законом порядку зареєстрована як приватний підприємець. Ніяких доказів на підтвердження цього факту стороною обвинувачення не надано.

Оцінюючи кожний із зазначених вище доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку, судом враховується таке.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зі ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

За змістом ст. 84, 85, 86 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню; належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів; доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 р. у справі «Кобець проти України»).

На думку суду досліджені у судовому засіданні докази, надані на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому злочину, відповідають зазначеному критерію, оскільки кожен з них окремо з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку беззаперечно вказують на винуватість обвинуваченого у вчиненні цього злочину.

З наведених підстав суд приходить до переконання про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України (в редакції Закону України від 18 квітня 2013 р.).

4.Мотиви неврахування доводів сторони захисту.

Сторона захисту вважає, що докази, отримані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій (НСРД), є недопустимими, оскільки в порушення вимог ст. 290 КПК України клопотання слідчого про надання дозволу на проведення НСРД та ухвали слідчого судді про надання такого дозволу стороні захисту не відкривались.

Вказане ствердження суд вважає помилковим з огляду на таке.

За змістом ч. 1, 2 ст. 290 КПК України визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта слідчий зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування; слідчий зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.

Згідно протоколу доступ до матеріалів досудового розслідування стороні захисту надано 28 травня 2014 р. (а.с. 95 т.1)

За змістом реєстру матеріалів досудового розслідування (а.с. 6-9 т.1) стороні захисту відкрито наступні докази, отримані в результаті проведення НСРД: протокол про результати спостереження за ОСОБА_1 № 18/7-109нт від 10 квітня 2014 р. (позиція 20, а.с. 122-123 т.1); протокол про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж ОСОБА_1 № 18/7-106нт від 10 квітня 2014 р. (позиція 21, а.с. 124-127 т.1); протокол про результати аудіо-, відеоконтролю за ОСОБА_1 № 18/7-104нт від 10 квітня 2014 р. (позиція 23, а.с. 133-135 т.1).

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно зі ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

За змістом ч.1 ст. 256 КПК України в доказуванні на тих самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування використовуються протоколи щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

В судовому засіданні встановлено, що клопотання слідчого про надання дозволу на проведення НСРД та ухвали слідчого судді про надання такого дозволу стороні захисту дійсно не відкривались, оскільки на час відкриття матеріалів досудового розслідування (28 травня 2014 р.) вони не були розсекречені, що унеможливлювало надання їх для ознайомлення стороні захисту.

На думку суду, процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД та не були відкриті стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, у зв`язку з тим, що їх не було у розпорядженні сторони обвинувачення, оскільки вони не були розсекречені, можуть бути відкриті іншій стороні і під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Вказаний висновок суду кореспондується з правовою позицією Великої палати Верховного Суду, що міститься в постанові від 16 жовтня 2019 р. у справі № 640/6847/15-к.

Дослідженням в судовому засіданні клопотання слідчого від 8 квітня 2014 р., ухвали слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області від 8 квітня 2014 р. (а.с. 170-171, 177-178 т.1); клопотання слідчого від 8 квітня 2014 р., ухвали слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області від 8 квітня 2014 р. (а.с. 172-173, 179-180 т.1); клопотання слідчого від 8 квітня 2014 р., ухвали слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області від 8 квітня 2014 р. (а.с. 181-182, 183-184 т.1); постанови прокурора прокуратури Запорізької області від 9 квітня 2014 р. про проведення спеціального слідчого експерименту (а.с. 98-99 т.1); постанови прокурора прокуратури Запорізької області від 9 квітня 2014 р. про здійснення контролю за вчиненням злочину (а.с. 104 т.1), встановлено законність і обґрунтованість проведення вказаних негласних слідчих (розшукових) дій, в зв`язку з чим суд визнає їх допустимими доказами.

При цьому суд також приймає до уваги, що відповідно до вимог ст. 253 КПК України обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник письмово повідомлені про тимчасове обмеження конституційних прав під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій. (а.с. 94 т.1)

В судовому засіданні сторона захисту поставила під сумнів відповідність відеозображення змісту протоколу про результати аудіо-, відео контролю за особою від 10 квітня 2014 р., згідно якому зафіксовано зустріч ОСОБА_2 з ОСОБА_1 , під час якої в салоні автомобіля ОСОБА_2 , знаходячись на передньому пасажирському сидінні, дістала із своєї сумки грошові кошти та поклала їх на панель автомобілю біля важелю коробки передач автомобіля.

Зокрема, захисником звернуто увагу на те, що цей відеофайл не містить чіткого зображення обличчя особи, яка знаходиться в салоні автомобіля; обвинувачений стверджує, що на цьому файлі відсутня частина зображення, де ОСОБА_2 намагається покласти гроші у речовий ящик, а він її відштовхує.

Оглядом вказаного відеофайла в судовому засіданні встановлено, що на ньому міститься зображення салону автомобіля, статури та одягу особи, яка сидить за кермом транспортного засобу.

В судовому засіданні ОСОБА_2 показала, що за кермом автомобілю знаходився саме ОСОБА_4 , який очами показав їй куди покласти гроші.

Згідно висновку судової криміналістичної експертизи відео- звукозапису слова (фрази, репліки) у розмовах, записаних на досліджуваній фонограмі № 1 (лазерний компакт-диск DVD-R «X-Digital» № 2090609081359 (інвентарний № 82 нт), вимовлені відповідно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 68-78 т.2), що підтверджує пояснення свідка ОСОБА_2 про присутність в салоні автомобіля саме обвинуваченого, що він і сам підтвердив в судовому засіданні.

Згідно висновку судової криміналістичної експертизи відео- звукозапису ознак переривання відеофонограми № 1, яка записана на лазерному компакт-диску DVD-R «X-Digital» № 2090609081359 (інвентарний № 82 нт), не виявлено (а.с. 195-202 т.1), що спростовує ствердження обвинуваченого про відсутність на відеофайлі частини зображання.

Вказані висновки експертиз дають суду підстави стверджувати, що досліджені в судовому засіданні електронні документи відповідають дійсності подій, які мали місце під час вчинення обвинуваченим інкримінованого йому злочину.

При цьому висновок судової криміналістичної експертизи відео- звукозапису про те, що файл відеофонограми № 1, який записаний на лазерному компакт-диску DVD-R «X-Digital» №2090609081359 (інвентарний № 82 нт), є копією, записаною за допомогою персонального комп`ютера (а.с. 201 т.1), не приймається до уваги, оскільки до такого висновку експерт прийшов внаслідок того, що досліджуваний компакт-диск записувався на персональному комп`ютері та піддавався обробці програмним продуктом «Virtualdub».

Відповідно до інформації ГУ Національної поліції в Запорізькій області від 10 грудня 2015 р. вказаний матеріальний носій інформації, який містив достовірну (аутентичну) відео-, аудіо- інформацію, після проведення НСРД був переданий до УВБ. Програма «Virtualdub», яка має відповідну ліцензію, використовувалась виключно для конвертації електронної інформації, що дозволить її відтворювати на звичайних пристроях платформи Windows. (а.с. 205-206 т.1)

Ствердження сторони захисту про те, що свідок ОСОБА_2 раніше неодноразово судима за шахрайство, тому обмовила обвинуваченого, судом не приймаються до уваги, оскільки дані про особу цього свідка не можуть впливати на оцінку наданих стороною обвинуваченого доказів, а вина ОСОБА_1 підтверджується сукупністю вказаних вище доказів.

В судовому засіданні сторона захисту заявила про невідповідність серій і номерів купюр, виявлених при обшуку в автомобілі ОСОБА_4 , зазначеним в протоколі огляду, помітки та вручення від 10 квітня 2014 р.

При порівнянні у судовому засіданні серій та номерів вказаних грошових купюр встановлено, що 2 купюри номіналом по 50 грн. не відповідають купюрам, зазначеним в протоколі обшуку автомобіля ОСОБА_1 .

Зокрема, одна купюра номіналом 50 грн., яка має серію та номер КБ 7918241, в описовій частині протоколу обшуку зазначена, як КВ 7918241, тобто має місце різниця в одній літері серії купюри. Друга купюра номіналом 50 грн., яка має серію та номер КК 7410352, в описовій частині протоколу обшуку зазначена, як КК 7410152, тобто має місце різниця в одному номері купюри. Дані щодо серії та номеру вказаних двох купюр в протоколі помітки грошових коштів та у висновку експерта № 170 від 17.04.2014. відповідають дійсності. Крім того, вказані грошові купюри відповідають додатку до протоколу огляду помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів – грошових купюр від 10 квітня 2014 р., у якому містяться фотозображення грошових купюр.

Аналізуючи викладене, суд приходить до переконання про допущення органом досудового розслідування технічної помилки при складені протоколу обшуку, що не впливає на оцінку доказів вчинення правопорушення.

5.Мотиви призначення покарання.

Призначаючи обвинуваченому покарання за вчинення вказаного злочину, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, не знаходячи обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше, вчинив злочин середньої тяжкості, позитивно характеризувався за місцем служби, має малолітню дитину.

Аналізуючи викладене, суд приходить до переконання про можливість призначення ОСОБА_1 покарання у вигляду штрафу у мінімальному розмірі.

При цьому відповідно до вимог ст. 5 КК України щодо зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі, суд вважає за необхідне кваліфікувати дії обвинуваченого за ч.2 ст. 368 КК України в редакції Закону України від 18 квітня 2013 р., та призначити основне покарання відповідно до санкції цієї норми Закону, а також додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах, пов`язані з виконанням функцій представника влади, без застосування спеціальної конфіскації.

6.Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 не обрано.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ч.9 ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлено. Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Згідно з ч.1, 2 ст. 532 КПК України вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на вирок суду подається через суд, який ухвалив судове рішення, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно з ч.6 ст. 376 КПК України копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Керуючись ст. 369-371, 373-374, 395 КПК України, суд

У х в а л и в :

Обвинуваченого ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України (в редакції Закону України від 18 квітня 2013 р.), та призначити покарання у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривен, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, пов`язані з виконанням функцій представника влади, строком на три роки.

Речові докази: серветку білого кольору зі змивом з панелі автомобілю, 2 серветки білого кольору зі змивами з рук ОСОБА_1 – знищити; 2 DVD диски із записом обшуку автомобіля – зберігати в матеріалах кримінального провадження; блокнот з записами – повернути ОСОБА_1 за належністю; грошові кошти в розмірі 3 000 грн., передані на зберігання до Запорізького відділення ДОФ АКБ «Укрсоцбанк» – повернути за належністю ОСОБА_2 .

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок суду подається через суд, який ухвалив судове рішення, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя О.А.Фунжий