Рішення № 86540055, 20.12.2019, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/8/18

Провадження № 2/314/72/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2019 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області в складі судді Мануйлової Н.Ю., секретар судового засідання Рясна А.В., розглянувши в приміщенні суду у відкритому судому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №314/8/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

відповідачів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Вільнянського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 провідшкодування шкоди в вартості фуражу у розмірі 10800 гривень, матеріальної шкоди у розмірі 10000 гривень солідарно з відповідачів, моральної шкоди у розмірі 10000 гривень солідарно з відповідачів.

Уточненні позовні вимоги (арк.с.74) позивач обґрунтовує тим, що відповідачі по справі станом на 2006 рік займалися фермерським господарством. 12 серпня 2006 року позивач купив у одного із їх пайщиків 1,5 тони ячменю та 0,3 тонни пшениці. Факт підтвердження того, що позивач повинен отримати сільськогосподарську продукцію підтверджується розпискою відповідача-2, який своїм підписом підтвердив, що саме позивач повинен отримати вказану продукцію.

Зазначена сільськогосподарська продукція перебувала на зберіганні на складі ОСОБА_2 , який до теперішнього часу сільгосппродукцію позивачу так і не повернув.

Відповідно до статті 937 ЦК України, письмова форма договору вважається дотриманою, до прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

З приводу повернення майна позивач звертався до суду з відповідним позовом, у задоволенні якого йому згідно рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 серпня 2010 року було відмовлено.

В той же час, в ході розгляду справи ОСОБА_2 визнав факт зберігання госппродукції у нього на складі.

На численні скарги позивача до правоохоронних органів та різних інстанцій з приводу дій відповідачів результату не надали. При перевірці скарг до правоохоронних органів відповідачі не заперечували того факту, що позивач дійсно купував сільгосппродукцію, що вона знаходилася на складі ОСОБА_2 , де і зіпсувалася.

Право на відшкодування шкоди, завданої майну фізичної та юридичної особи вимогами ч.3 ст.386 ЦК має власник.

Разом із цим у п.9 постанови Пленуму ВС «Про практику розгляд цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 №6 роз`яснено, що оскільки згідно зі ст.48 закону «Про власність» положення щодо захисту права власності поширюється також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі передбаченій законом чи договором, така особа також вправі вимагати відшкодування шкоди, заподіяної цьому майну. Незважаючи на те, що закон «Про власність» втратив чинність, суди повинні враховувати наведені роз`яснення, оскільки вони узгоджуються положеннями діючого ЦК.

Відповідно до статті 951 ЦК України, збитки завдані поклажодавцеві (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовується зберігачем у разі втрати речі у розмірі її вартості.

Вартість фуража становить 10800 гривень .

Окрім того, через те, що фураж на складі зіпсувався, а позивач не зміг ним своєчасно скористатися для годівництва сільськогосподарських тварин, позивач вважає, що поніс матеріальні збитки у розмірі 10000 гривень. Через неповернення фуражу позивач змушений скоротити поголів`я тварин.

Одночасно позивач вважає, що відповідачами завдана і моральна шкода, яку він оцінює в 20000 гривень. Моральна шкода виявилася у тому, що через не отриманий фураж, він змушений був скоротити поголів`я тварин, оскільки нічим його було годувати, постійно нервувався, звертався до різних інстанцій протягом семи років.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

У судовому засіданні відповідачі заперечували проти задоволення позову, зазначили, що вони ніколи не працювали в ФГ «Світоч-СВ», про що свідчить довідка, видана головою ФГ «Світоч-СВ» від 25.10.2018, та пояснили, що ними ніколи не укладалися договори з позивачем, що підтверджується також відповідними рішеннями Вільнянського районного суду Запорізької області та апеляційного суду Запорізької області.

Суд заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи встановив наступні обставини.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 12 серпня 2006 року позивач купив у одного із їх пайщиків відповідачів 1,5 тони ячменю та 0,3 тонни пшениці, що підтверджується розпискою відповідача-2, який своїм підписом підтвердив, що саме позивач повинен отримати вказану продукцію.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 12.08.2010 (справа:2-06/2010) залишеним без змін Апеляційним судом Запорізької області (ухвала від 15.11.2010; справа №22-6791) у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зобов`язання до повернення сільськогосподарської продукції та відшкодування матеріальної шкоди відмовлено.

Предметом розгляду вищезазначеної справи була розписка, на яку, як на підставу позову посилається позивач на даною справою

Суд апеляційної інстанції за вищезазначеною справою встановив, що як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування заявлених до відповідачів вимог про повернення сільськогосподарської продукції у виді 1,5 т ячменю та 0,3 т пшениці, ОСОБА_1 посилався на невиконання ОСОБА_2 зобов`язань за договором, укладання якого підтверджується розпискою ОСОБА_3 .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд (першої інстанції) виходив з того, що текст зазначеної розписка не доводить наявності між сторонами договірних відносин, із визначенням обов`язків відповідачів перед ОСОБА_1 , а тому прийшов до висновку про недоведеність позову.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням, що виникає, зокрема, з договору, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Текст розписки ОСОБА_3 про те, що за ОСОБА_7 1500 кг ячменю має отримати ОСОБА_1 (арк.с.4), необхідних даних про погоджені сторонами умови, до становлять зміст договору певного виду або змішаного договору, не містять.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини відсутності між сторонами договірних відносин за розпискою від 12 серпня 2006 року, встановлено судовим рішенням та доказуванню за даною справою в силу ч.4 ст.82 ЦПК України не підлягають.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд приходить до висновку про недоведеність з боку позивача порушення його цивільного права за вищезазначеною розпискою, у зв`язку з чим позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Відносно вимог відшкодування матеріальної та моральної шкоди суд приходить до висновку про відмову в цій частині, оскільки підставою позову є посилання на невиконання обов`язку за розпискою, яка за рішенням суду, що набрало законної сили, в силу ч.4 ст.82 ЦПК України не є правочином, що породжує відповідні цивільні права та обов`язки.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-80, 259, 263-265, 280-281, 354 ЦПК України суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 доОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 20.12.2019.

Суддя Наталія Юріївна Мануйлова

20.12.2019