Рішення № 86538943, 11.12.2019, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/1676/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Малінова О.С.

за участю секретаря Аллік Ю.М.

розглянувши у судовому засіданні в м.Костянтинівка цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Костянтинівського ВУВКГ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

21 березня 2019 року до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Костянтинівського ВУВКГ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що між сторонами склалися фактичні договірні відносини з надання послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення, які надає позивач, а відповідач їх оплачує. Відповідач мешкає в багатоквартирному будинку в квартирі АДРЕСА_1 . На протязі всього часу мешкання в вищезазначеній квартирі, відповідач, користуючись послугами Костянтинівського ВУВКГ КП «Компанія «Вода Донбасу», плату за отримані послуги здійснює нерегулярно та не в повному обсязі. З жовтня 2012 року прилад обліку холодної води, який встановлено у квартирі відповідача, було виведено з експлуатації, оскільки не пройшов своєчасної повірки. Нарахування оплати з того часу здійснюється за нормами споживання. У зв`язку з чим, сума заборгованості станом на 01.03.2019 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 склала 4256,70 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача, а також судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив обставини, які викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити з підстав викладених в ній.

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову. Обґрунтовує свою позицію тим, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження обставин викладених в позовній заяві. Зазначив, що дії позивача з приводу нарахування йому заборгованості в період проведення повірки лічильника за нормами водоспоживання є безпідставними. Він не заперечує, що повірки лічильника у жовтні 2012 року проведена не була, але фактично лічильник справний, і є показання лічильника за якими він продовжує сплачувати за фактично надані послуги з водопостачання та водовідведення. Вважає, що повірку лічильника мав проводити в 2012 році саме позивач, а не він. Про це він особисто повідомив контролера ВУВКГ у жовтні 2012 році, коли остання склала акт про виведення приладу обліку з експлуатації. Просить в позові відмовити.

У судове засідання 11 грудня 2019 року представник позивача та відповідач не з`явились, надали заяви про закінчення розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню зважаючи на таке.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 . На ім`я відповідача ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 (а.с.4-7). Отже відповідач є споживачем послуг з водопостачання та водовідведення, які надаються КП «Компанія «Вода Донбасу». Ці обставини сторонами не оспорюються.

Відповідно до ст.ст. 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Зокрема, обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого на основі Типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом(п.п.1,5 ч.3 ст. 20 Закону), а обов`язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про житлово-комунальні послуги.

Таким чином, правовідносини, що виникли між сторонами у справі - це правовідносини між виконавцем послуг та споживачами послуг.

Оскільки обов`язок споживача житлово-комунальних послуг як власника житла ґрунтується не тільки на договорі, але й на законі, відсутність письмових договірних відносин не є підставою для звільнення від оплати житлово-комунальних послуг.

Судом встановлено, що за адресою відповідача в квартирі АДРЕСА_1 , встановлений індивідуальний засіб обліку тип КВ-1,5 №500703 (а.с.33).

Згідно Акту б/н виводу з експлуатації прибору обліку води від 19.10.2012 року, засіб обліку № НОМЕР_2 , який не пройшов повірку станом на 14.05.2012 р., знятий з експлуатації у зв`язку із несплатою споживачем за розпломбування (а.с.33).

Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, покладається на суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Періодична повірка проводиться за рахунок тарифів на електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

Порядок подання таких засобів на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, а також порядок оплати за періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 9, 30, 32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Правила) передбачено, що квартирні засоби обліку води і теплової енергії беруться виконавцем на абонентський облік, а їх періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) проводяться за рахунок виконавця, до обов`язків якого входить контроль міжповіркових інтервалів, повірка квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, в той час як обов`язком споживача є своєчасна оплата наданих послуг за цінами і тарифами, встановленими згідно з вимогами законодавства.

Отже, підприємства, які надають послуги з водопостачання повинні забезпечити виконання робіт з періодичної повірки, обслуговування та ремонту квартирних засобів обліку води за рахунок включення цих робіт до тарифу на водопостачання.

При цьому за змістом пункту 10 Правил справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 16 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.

Постановою Національної комісії; що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 10.03.2016 року № 303 затверджено Порядок формування тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.04.2016 р. за № 499/28629 та набув чинності з 06.05.2016 року. Цим Порядком також передбачено, що до складу витрат на збут послуг з централізованого постачання холодної води та/або водовідведення включаються витрати, безпосередньо пов`язані зі збутом послуг споживачам, зокрема, витрати на проведення робіт з періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку холодної води для мешканців багатоквартирного житлового фонду, у тому числі на їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, а також витрати на формування обмінного фонду засобів обліку холодної води (п. 3.4).

Виходячи з аналізу зазначених норм, суд приходить до висновку, що саме позивач, як виконавець послуг з водопостачання, несе відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб. Отже саме позивач відповідає за своєчасну періодичну повірку лічильника відповідача станом на момент виводу прибору обліку води відповідача від 19.10.2012 року.

Відповідач ОСОБА_1 08.08.2013 року звертався до позивача із заявою про проведення повірки лічильника (а.с.47). Проте позивач не вчинив ніяких дій щодо своєчасної повірки лічильника, який перебував у квартирі відповідача, оскільки вважав, що саме відповідач мав прийняти всіх заходів для своєчасної повірки лічильника.

Тобто у спірний період проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води, що були власністю фізичних осіб результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиту для побутових потреб воду повинні були здійснюватись за рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з водопостачання. Вказані висновки наведені у Постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої та Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.04.2019 року справа №233/3919/17 провадження №31-37116св18 та від 15.07.2019 року справа №235/499/17провадження № 61-32739св18, відповідно (а.с.49-53).

Відповідно до ч.2 ст. 32 Закону України від 24.06.2004р № 1875 - ІV «Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Тобто, у разі, якщо в квартирі відповідача був встановлений засіб обліку води, єдиною підставою для переведення споживачів на плату за послуги згідно з нормативами (нормами) споживання є виявлена несправність засобів обліку води, що не підлягає усуненню. Такі нарахування здійснюються лише з моменту виявлення несправності засобів обліку води.

Позивачем не надано суду доказів про несправність засобу обліку води № 500703, який було виведено з експлуатації. Суд приходить до висновку, що позивач в порушення п. 15 Правил здійснив нарахування відповідачеві плати за послуги з централізованого водопостачання і водовідведення за період виведення лічильника з експлуатації з 01.03.2016 року по 01.03.2019 року за нормами споживання.

Нарахування плати за особовими рахунками з простроченим строком повірки засобів обліку за нормами водоспоживання суперечить вимогам закону, зокрема, ст. 16, ст. 32 Закону України від 24.06.2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги», пунктам 10, 15 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, згідно яких справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, крім випадків виявлення несправності засобів обліку води, що не підлягає усуненню.

Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення не передбачено перевід споживача на нарахування плати за нормативами (нормами) споживання у зв`язку із спливом міжповірочних інтервалів.

В судовому засіданні також встановлено, що відповідачем періодично сплачуються послуги водопостачання, про що свідчать дані особового рахунку, надані позивачем (а.с.4-7).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позову, а саме стягнення з відповідача на користь позивача боргу за послуги водопостачання та водовідведення в розмірі 4256,70 грн.

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, не підлягають задоволенню також вимоги щодо стягнення судових витрат.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10-13,76-81, 89,141,258-259, 263-265,268,273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог в особі Костянтинівського ВУВКГ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання в 30 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 11 грудня 2019 року.

Повний текс рішення виготовлено 13 грудня 2019 року.

Суддя